Ухвала суду № 41278634, 05.11.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

УХВАЛА

Справа № 910/5819/13 05.11.14

За заявою №91/2/430 від 21.10.2014р. Публічного акціонерного товариства «Київенерго» про розстрочення виконання рішення від 23.04.2014р. господарського суду міста Києва по справі

за позовом: Київського прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у м.Києві, м.Київ, ЄДРПОУ 37975277

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Київенерго», м.Київ, ЄДРПОУ 00131305

за участю третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача: Міністерства екології та природних ресурсів України, м.Київ, ЄДРПОУ 37552996

про стягнення 1 586 784, 75 грн.

Суддя Любченко М.О.

Представники:

прокурор: Кузьміна К.Г. - по дов.

від позивача: не з'явився

від відповідача: Ткач І.М. - по дов.

від третьої особи: не з'явився

Рішенням господарського суду міста Києва від 23.04.2014р. по справі №910/5819/13, яке було залишено без змін постановою від 16.07.2014р. Київського апеляційного господарського суду, задоволено позовні вимоги Київського прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері, м.Київ в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у м.Києві до Публічного акціонерного товариства «Київенерго», м.Київ про стягнення збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону атмосферного повітря у розмірі 1 586 784, 75 грн.

Постановою від 24.09.2014р. Вищого господарського суду України постанову від 16.07.2014р. Київського апеляційного господарського суду залишено без змін.

06.10.2014р. на виконання рішення від 23.04.2014р. господарського суду м.Києва було видано відповідні накази.

23.10.2014р. до господарського суду надійшла заява №91/2/430 від 21.10.2014р. Публічного акціонерного товариства «Київенерго» про розстрочення виконання рішення від 23.04.2014р. господарського суду м.Києва на 12 місяців.

В обґрунтування своєї заяви відповідач посилається на відсутність у Публічного акціонерного товариства «Київенерго» грошових коштів для оплати заборгованості перед Державним бюджетом України. Заявником зазначено, що боржник на даний час має великий розмір дебіторської заборгованості, яка виникла внаслідок несвоєчасного внесення споживачами плати за використану електро- та теплову енергію. Одночасно, відповідачем наголошено, що за Публічним акціонерним товариством «Київенерго» також обліковується заборгованість перед Національною акціонерною компанію «Нафтогаз України», яка становить 1 289 007 641,20 грн. Отже, на думку заявника, вказані показники фінансового становища боржника свідчать про наявність ускладнень виконання судового рішення по справі, тобто є достатніми підставами для розстрочення його виконання.

Прокурор у судовому засіданні 05.11.2014р. проти задоволення заяви Публічного акціонерного товариства «Київенерго» заперечив частково та зазначив, що враховуючи збалансованість інтересів стягувача та боржника, доцільним є розстрочення виконання рішення від 23.04.2014р. по справі №910/5819/13 не більше, ніж на 6 місяців.

Позивач та третя особа у судове засідання 05.11.2014р. не з'явились, пояснень по суті розглядуваної заяви не надали, проте, були належним чином повідомлені про час та місце розгляду клопотання Публічного акціонерного товариства «Київенерго» з огляду на наявні в матеріалах справи поштові повідомлення №0103031372171, №0103031372198.

З приводу неявки вказаних учасників судового процесу у судове засідання 05.11.2014р. господарський суд зазначає наступне.

Положеннями ст.121 Господарського процесуального кодексу України встановлено десятиденний строк розгляду заяви про розстрочення виконання рішення.

Судом враховано, що в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Наразі, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення заяви, внаслідок чого остання може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до вимог ст.121 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 05.11.2014р.

Розглянувши заяву №91/2/430 від 21.10.2014р. Публічного акціонерного товариства «Київенерго» про розстрочення виконання рішення від 23.04.2014р. господарського суду м.Києва, заслухавши пояснення прокурора та відповідача, господарський суд встановив.

Відповідно до ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

За приписом ст.4-5, ст.115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України.

Згідно з мотивувальною частиною рішення Конституційного Суду України №16-рп/2009 від 30.06.2009р., виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової держави.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п.2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012р. Конституційного суду України по справі №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п.3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012р. Конституційного суду України по справі №11-рп/2012). Аналогічну позицію наведено в рішенні від 26.06.2013р. Конституційного Суду України по справі № 1 7/2013.

Виходячи з того, що згідно із ст.1 Конституції України Україна є правовою державою, обов'язковість виконання судових рішень є обов'язковою гарантією, дотримання якої є визначальним для утвердження авторитету України.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004р. по справі «Шмалько проти України» (заява №60750/00) зазначено, що для цілей ст.6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина «судового розгляду». У рішенні від 17.05.2005р. по справі «Чіжов проти України» (заява №6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, передбаченої параграфом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

З урахуванням викладеного, відповідно до вимог Конституції України судове рішення по справі №910/5819/13, яке набрало законної сили, є обов'язковим до виконання та має бути виконане.

Відповідно до ч.1 ст.121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може, зокрема, розстрочити виконання рішення.

При цьому, за змістом наведеної норми, відстрочення та розстрочення є правом, а не обов'язком суду, яке реалізується у будь-який час від набрання рішенням законної сили та до його фактичного повного виконання, але виключно у виняткових випадках та за наявністю підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Згідно з п.7.1.2 Постанови №9 від 17.10.2012р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Пунктом 7.2 Постанови №9 від 17.10.2012р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» встановлено, що підставою для розстрочки можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 Господарського процесуального кодексу України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами розстрочки виконання рішення.

При цьому, вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтями 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України встановлений принцип господарського судочинства, згідно з яким кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обгрунтування своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.33 вказаного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

За приписом ст.43 вказаного Кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи положення вказаних вище норм процесуального законодавства, при зверненні до суду з заявою про розстрочку виконання судового рішення заявником повинні бути доведені конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у встановлений строк.

Керуючись принципами повного та всебічного розгляду всіх обставин справи, з огляду на всі представлені заявником документи, суд дійшов висновку, що заява №91/2/430 від 21.10.2014р. Публічного акціонерного товариства «Київенерго» про розстрочення виконання рішення від 23.04.2014р. господарського суду м.Києва підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як вказувалось вище, в обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на відсутність у Публічного акціонерного товариства «Київенерго» грошових коштів для оплати заборгованості перед Державним бюджетом України. Заявником зазначено, що боржник на даний час має великий розмір дебіторської заборгованості, яка виникла внаслідок несвоєчасного внесення споживачами плати за використану електро- та теплову енергію. Одночасно, відповідачем наголошено, що за Публічним акціонерним товариством «Київенерго» також обліковується заборгованість перед Національною акціонерною компанію «Нафтогаз України», яка становить 1 289 007 641,20 грн. Отже, на думку заявника, вказані показники фінансового становища боржника свідчать про наявність ускладнень виконання судового рішення по справі, тобто є достатніми підставами для розстрочення його виконання наступним шляхом сплати заборгованості наступними частинами:

- до 20.11.2014р. - 132 232 грн.;

- до 20.12.2014р. - 132 232 грн.;

- до 20.01.2015р. - 132 232 грн.;

- до 20.02.2015р. - 132 232 грн.;

- до 20.03.2015р. - 132 232 грн.;

- до 20.04.2015р. - 132 232 грн.;

- до 20.05.2015р. - 132 232 грн.;

- до 20.06.2015р. - 132 232 грн.;

- до 20.07.2015р. - 132 232 грн.;

- до 20.08.2015р. - 132 232 грн.;

- до 20.09.2015р. - 132 232 грн.;

- до 20.10.2015р. - 132 232 грн.

Наразі на підтвердження своєї заяви відповідачем представлено до матеріалів справи звіт про фінансові результати діяльності Публічного акціонерного товариства «Київенерго» за січень-червень 2014р., довідку про стан заборгованості споживачів електричної енергії станом на 30.09.2014р., довідку про стан заборгованості споживачів теплової енергії, довідку про заборгованість Публічного акціонерного товариства «Київенерго» перед Національною акціонерною компанію «Нафтогаз України» за спожитий природний газ та акт №04/51-49976 від 06.10.2014р. звірки розрахунків між Державним підприємством «Енергоринок» та Публічним акціонерним товариством «Київенерго» за продану з Оптового ринку електроенергії (ОРЕ) енергію станом на 01.09.2014р.

З представлених до матеріалів справи документів дійсно вбачається складне фінансове становище боржника, зокрема, у довідці про стан заборгованості перед Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» зазначено, що розмір фінансових зобов'язань відповідача перед вказаним суб'єктом господарювання складає 1 289 007 641,20 грн. Одночасно, розмір невиконаних грошових зобов'язань перед Державним підприємством «Енергоринок» становить 542 083 219,51 грн.

При цьому, за твердженнями заявника, вказана заборгованість фактично виникла через значні зміни кон'юктури фінансового ринку України та зниження платоспроможності споживачів теплової та електричної енергії, що прямо впливає на прибутковість господарської діяльності відповідача.

Наразі, господарським судом враховано, що Публічне акціонерне товариство «Київенерго» є стратегічним підприємством на ринку України, оскільки останнє представляє собою цілий комплекс, що забезпечує як виробництво електричної і теплової енергії, так і постачання електроенергії кінцевим споживачам в місті Київ.

Зі місту статуту Публічного акціонерного товариства «Київенерго» вбачається, що основним предметом діяльності вказаного суб'єкта господарювання є виробництво та постачання електричної та теплової енергії.

Відповідно до Державної програми активізації розвитку економіки на 2013 - 2014 роки, яку затверджено Постановою №187 від 27.02.2013р. Кабінету міністрів України, на даний час в України провадяться послідовні реформи, в тому числі, у сфері енергетики, що передбачають вдосконалення системи ціноутворення в електроенергетиці, лібералізацію ринку електричної енергії.

Крім того, судом також враховано, що згідно з Розпорядженням №1170 від 21.10.2014р. Київської міської державної адміністрації «Про початок опалювального періоду 2014/2015 років в місті Києві» з метою своєчасного та якісного забезпечення споживачів міста Києва тепловою енергією, недопущення виникнення нештатних ситуацій на джерелах теплопостачання, які можуть призвести до негативних екологічних та техногенних наслідків, враховуючи особливості роботи теплових мереж міста та окремих зон теплозабезпечення, а також для створення комфортних умов у помешканнях мешканців столиці України під час проходження осінньо-зимового періоду 2014/2015 років, в межах функцій органу місцевого самоврядування керівників теплопостачальних підприємств і організацій незалежного від форм власності за умови готовності систем теплоспоживання зобов'язано розпочати з 22 жовтня 2014 року подачу теплоносіїв.

Тобто, враховуючи особливості статутної діяльності боржника, а також початок опалювального сезону у м.Києва, суд дійшов висновку, що наразі, фактично всі фінансові спроможності Публічного акціонерного товариства «Київенерго» направлені на забезпечення потреб споживачів, а також відновлення пошкоджень теплової системи у м.Києві.

Одночасно, як вказувалось вище, під час розгляду заяв про розстрочку виконання судового рішення господарський суд також повинен враховувати інтереси кредитора. Аналогічну позицію наведено у постанові від 25.07.2013р. Вищого господарського суду України по справі №5017/2763/2012.

У даному випадку, суд враховує, що фактично рішенням по справі №910/5819/13 з відповідача стягнуто грошові кошти на користь Державного бюджету України та бюджету м.Києва.

Тобто, виконання судового рішення по справі напряму впливає на належне виконання Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік», яким відповідно до приписів ст.95 Конституції України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків, та Рішення №6/10152 від 04.02.2014р. Київської міської ради «Про бюджет міста Києва на 2014р.».

У судовому засіданні 05.11.2014р. заявником наголошено, що під час визначення періодів та обсягів погашення заборгованості останнім помилково не включено до такого розрахунку судовий збір.

При цьому, прокурором та відповідачем погоджено, що у разі задоволення заяви про розстрочення виконання судового рішення від 23.04.2014р. першочергово боржником повинно бути виконане зобов'язання з внесення до Державного бюджету України судового збору.

За таких обставин, враховуючи позицію Вищого господарського суду щодо обов'язкового врахування збалансованості інтересів обох сторін під час розгляду заяв про розстрочення виконання рішень, з огляду на всі фактичні обставини справи, господарський суд дійшов висновку, що виконання рішення від 23.04.2014р. господарського суду м.Києва по справі №910/5819/13 може бути розстрочене на 6 місяців наступним чином (основний борг 1 586 784,75 грн. + судовий збір 31 735,70 грн. = 1 618 520,45 грн.):

- до 05.12.2014р. - 296 200,45 грн.;

- до 05.01.2015р. - 264 464 грн.;

- до 05.02.2015р. - 264 464 грн.;

- до 05.03.2015р. - 264 464 грн.;

- до 05.04.2015р. - 264 464 грн.;

- до 05.05.2015р. - 264 464 грн.

Таким чином, заява №91/2/430 від 21.10.2014р. Публічного акціонерного товариства «Київенерго» про розстрочення виконання рішення від 23.04.2014р. господарського суду м.Києва на 12 місяців підлягає задоволенню частково.

Таким чином, керуючись ст.ст.86, 121 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

Частково задовольнити заяву №91/2/430 від 21.10.2014р. Публічного акціонерного товариства «Київенерго», м.Київ про розстрочення виконання рішення від 23.04.2014р. господарського суду м.Києва на 12 місяців

Розстрочити виконання рішення від 23.04.2014р. господарського суду м.Києва по справі №910/5918/13 на 6 місяців наступним чином:

- до 05.12.2014р. - 296 200,45 грн.;

- до 05.01.2015р. - 264 464 грн.;

- до 05.02.2015р. - 264 464 грн.;

- до 05.03.2015р. - 264 464 грн.;

- до 05.04.2015р. - 264 464 грн.;

- до 05.05.2015р. - 264 464 грн.

Суддя М.О. Любченко