Ухвала суду № 41278472, 30.09.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/12812/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Кармазін О.А. Суддя-доповідач: Собків Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

30 вересня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді : Собківа Я.М.,

суддів: Кобаля М.І., Петрика І.Й.,

при секретарі: Присяжній Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 вересня 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення від 23.07.2013 № 17-10,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 23.07.2013р. № 17-10, за яким позивачу було збільшено грошове зобов'язання за платежем «податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами перерахунку» на 6 130,88 грн. за основним платежем та 1 532,72 грн. за штрафними санкціями.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 вересня 2013 року позов задоволено.

Відповідач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні вимог даного позову.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, службовими особами ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС, правонаступником якої є ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, було проведено камеральну перевірку податкової декларації за 2012 рік про майновий стан і доходи фізичної особи -ОСОБА_2

Перевірка проведена з урахуванням наданого позивачем додатку - Розрахунку податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб отриманих від операцій з інвестиційними активами (додаток № 3).

За результатами перевірки складено акт від 19.07.2013 № 23/17/1.19/НОМЕР_1 (далі - акт перевірки).

Під час перевірки використано, крім іншого: договір купівлі-продажу корпоративних прав від 18.10.2010 (продавець ОСОБА_3), договір купівлі-продажу корпоративних прав від 26.03.2008 (продавець ОСОБА_4), довідка про доходи за 2012 ТОВ «Савсервіс-центр», довідка про доходи за 2010 ТОВ «Савсервіс-столиця), квитанція до прибуткового касового ордеру від 22.05.2008 № 53.

В Акті перевірки зазначено, що сукупний дохід: 2 515 959,79 грн. (дані платника), 2 552 023,79 грн. (дані перевірки); витрати: 286 564,00 грн. (дані платника), 250 500 грн. (дані перевірки); оподатковуваний дохід: 1 657 436 грн. (дані платника), 1 693 500 грн. (дані перевірки); податок, що підлягає сплаті до бюджету: 281 464,12 грн. (дані платника - сума ПДФО, узгоджена платником самостійно), 287 595 грн. (дані перевірки),відхилення - 6130,88 грн., що складає спірну суму ПДФО.

В акті перевірки також зазначено, що позивач порушив підпункт «б» пункту 176.1 статті 176Податкового кодексу України (далі - ПК України).

З посиланням на приписи частини першої статті 1087 ЦК України, пункту 1.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 № 637, пункту 1.4 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, яка затверджена постановою Правління НБУ від 21.01.2004 № 22, пункту 1.35Закону України «Про платіжні системи» (фактична назва Закону - «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»), ДПІ зазначає в акті перевірки, що документами, які підтверджують фактично понесені витрати на попереднє придбання цінних паперів фізичною особою - платником податку, крім договорів купівлі-продажу цінних паперів (фактично придбавались частки у статутному капіталі ТОВ), актів прийому-передачі цінних паперів, є в обов'язковому порядку касові документи при готівкових розрахунках через касу або розрахункові документи при безготівкових розрахунках.

Під час подання податкової декларації, як зазначає ДПІ, позивачем не підтверджено документами первинного обліку, а саме: платіжними документами чи їх копіями, суму витрат на поповнення статутного фонду ТОВ «Савсервіс-центр» на суму 36 064,00 грн. (фактично здійснювалось придбання частки у статутному капіталі ТОВ).

Акт підписаний позивачем із наданням заперечень.

На підставі зазначених висновків акта перевірки прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 23.07.2013 № 17-10, відповідно до якого позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем «податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами перерахунку» на 6 130,88 грн. за основним платежем та на 1532,72 грн. за штрафними санкціями. У цьому рішенні також зазначено про порушення позивачем вимог пунктів 176.1 статті 176, 170.2 статті 170, статті 36 ПК України.

Під час розгляду справи встановлено, що між фізичною особою ОСОБА_4 (продавець) та позивачем (покупець) 26.03.2008 укладено договір купівлі-продажу корпоративних прав.

Відповідно до змісту вказаного договору продавець продає, а покупець приймає у власність корпоративні права продавця щодо ТОВ «Савсервіс-центр», а саме 100% своєї частки в статутному фонді товариства, що становить 0,031% статутного фонду ТОВ «Савсервіс-центр» (16 000,00 грн.). Під корпоративними права у цьому договорі розуміється право власності на статутний фонд ТОВ «Савсервіс-центр», включаючи права на управління товариством, отримання дивідендів від його діяльності тощо - у розмірі, пропорційному частці продавця у статутному фонді підприємства.

Ціна корпоративних прав, що передаються на підставі цього договору, дорівнює 16 000,00 грн.

У пункті 3.3 договору зазначено, що покупець сплачує продавцеві вартість корпоративних прав поетапно протягом 1 року з моменту підписання договору.

Згідно з пунктом 3.4. договору розрахунки по даному договору здійснюються у готівковій чи безготівковій формі.

Податковим органом не заперечується і не спростовується, що позивач набув право власності на частку у статутному капіталі зазначеного товариства.

До зазначеного договору надано розписку ОСОБА_4, яка написана у присутності свідків (директора ТОВ «Савсервіс-центр» та головного бухгалтера зазначеного товариства). Відповідно до вказаної розписки ОСОБА_4 підтверджує, що 28.03.2008 ним отримано оплату ціни належних йому корпоративних прав щодо ТОВ «Савсервіс-центр» відповідно до договору від 26.03.2008 в розмірі 16 000,00 грн.

Позивач в повному обсязі виконав свої обов'язки щодо оплати вартості придбаних корпоративних прав. Претензії у сторін договору відсутні.

Також, як вбачається з матеріалів справи, відповідно до договору від 18.01.2010, укладеного між ОСОБА_3 (продавець) та позивачем (покупець), продавець передає, а покупець приймає у власність корпоративні права продавця щодо ТОВ «Савсервіс-центр», а саме 1,71860569187% своєї частки у статутному фонді (капіталі) ТОВ, що становить 0,00857436755% статутного фонду (капіталу) ТОВ та дорівнює 4 580,00 грн.

Згідно з договором ціна корпоративних прав, що передаються на підставі договору дорівнює 20 064,00 грн.

Договір містить аналогічні умови, що й описана угода від 26.03.2008.

Як і у попередньому випадку податковий орган не заперечується і не спростовує те, що позивач набув право власності на частку у статутному капіталі ТОВ «Савсервіс-центр».

До зазначеного договору надано розписку продавця від 06.02.2010, підписану у присутності свідків (директора та головного бухгалтера ТОВ «Савсервіс-центр»), відповідно до якої підтверджено про отримання продавцем оплати по договору за частку у статутному капіталі вказаного товариства. Зазначено, що обов'язки покупця по оплаті виконані в повному обсязі та зазначено про відсутність претензій до покупця.

Зі змісту вказаних угод не вбачається, що позивач здійснював внески до статутного капіталу вказаного товариства, про що зазначається ДПІ в Акті перевірки.

При цьому, сторонами у справі визнаються та не заперечуються обставини подальшого продажу у 2012 році належних позивачу корпоративних прав (часток у статутному капіталі вищезгаданого ТОВ) на користь ПрАТ «Основа Холдинг» та ТОВ «Савсервіс-центр» на суму 1 937 000,00 грн.

У цьому випадку, як вбачається з вищенаведеного, спір полягає у тому, що ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві вважає непідтвердженими касовими або платіжними документами витрати на придбання часток у статному капіталі господарського товариства. У свою чергу, позивач вважає, що його витрати підтверджуються розписками продавців та у позивача відсутній обов'язок проводити розрахунки через касу або в безготівковій формі.

Задовольняючи позов ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що розписка про одержання продавцем коштів від позивача є документом, що належним чином засвідчує факт оплати придбаних корпоративних прав, а відтак, слугує документальним підтвердженням витрат позивача, понесених у зв'язку з придбанням інвестиційного активу. У той же час, специфіка взаєморозрахунків між фізичними особами, які не є суб'єктами підприємницької діяльності, не передбачала обов'язкового проведення розрахунків через банківські установи або оформлення касовими документами.

Надаючи правову оцінку установленим обставинам цієї справи, колегія суддів погоджується з викладеним висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до змісту преамбули Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 № 637 (далі - Положення №637) це Положення розроблено відповідно до статті 33 Закону України «Про Національний банк України», визначає порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою.

Таким чином, посилання відповідача на порушення з боку ОСОБА_2 положень пункту 1.2 Положення №637 є необгрунтованинми.

Відповідно до пункту 4 Порядку ведення обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, затвердженого наказом ДПА України від 16.10.2003 № 490 (в редакції на час оформлення розписок про проведення розрахунків) фактично понесені витрати повинні бути підтверджені платниками податку документально, а саме: фіскальними або товарними чеками, касовими ордерами, товарними накладними, іншими розрахунковими документами або договорами, які ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) та визначають суму таких витрат.

Відповідно до положень пункту 36.1 статті 36 ПК України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Підпунктом 164.2.9 пункту 164.2 статті 164ПК України визначено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються інвестиційний прибуток від проведення платником податку операцій з цінними паперами, деривативами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, крім доходу від операцій, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.40 і 165.1.52 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу.

Пунктом 170.2ПК України регламентовано порядок оподаткування інвестиційного прибутку.

Згідно з підпунктом 170.2.1 ПК України облік загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат.

Для цілей оподаткування інвестиційного прибутку звітним періодом вважається календарний рік.

Підпунктом 170.2.2 установлено, що інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що визначається із суми витрат на придбання такого активу з урахуванням норм підпунктів 170.2.4 - 170.2.6 цього пункту (крім операцій з деривативами).

Відповідно до підпункту 170.2.6 ПК України до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного (податкового) року.

Загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами визначається як сума інвестиційних прибутків, отриманих платником податку протягом звітного (податкового) року, зменшена на суму інвестиційних збитків, понесених платником податку протягом такого року.

Щодо порядку ведення обліку слід зазначити, що відповідно до п. 176.1. ПК України платники податку зобов'язані:

а) вести облік доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі якщо такий платник податку зобов'язаний відповідно до цього розділу подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податкову знижку.

Форми такого обліку та порядок його ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику;

б) отримувати та зберігати протягом строку давності, встановленого цим Кодексом, документи первинного обліку, в тому числі на підставі яких визначаються витрати при розрахунку інвестиційного прибутку та формується податкова знижка платника податку.

У той же час частиною першою статті 1087 Цивільного кодексу України визначено, що розрахунки за участю фізичних осіб, не пов'язані із здійсненням ними підприємницької діяльності, можуть провадитися у готівковій або в безготівковій формі за допомогою розрахункових документів у електронному або паперовому вигляді.

Згідно з частинами першою, третьою статті 545 ЦК України, прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку.

Аналіз викладених положень чинного законодавства України та змісту долучених до матеріалів справи первинних документів, зокрема договорів та розписок, дає підстави дійти висновку про те, що ОСОБА_2 підтвердив здійснення власних витрат на придбання корпоративних прав ТОВ «Савсервіс-центр» належними доказами, наявними у матеріалах справи.

Отже, оспорюване у справі податкове повідомлення-рішення від 23.07.2013 № 17-10 прийнято відповідачем необґрунтовано, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо наявності підстав для його скасування.

Таким чином, суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 вересня 2013 р. - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя суддя суддя Я.М. Собків М.І. Кобаль І.Й. Петрик

.

Головуючий суддя Собків Я.М.

Судді: Кобаль М.І.

Петрик І.Й.