Рішення № 41278256, 07.11.2014, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 45-24-38, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2014 року Справа № 925/1840/14

Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого судді Чевгуза О.В., при секретарі судового засідання Олійник І.С., за участю представників:

від позивача: Ященко Р.Ю. - представник за довіреністю,

від відповідача: Гузь Н.В. - представник за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні господарського суду Черкаської області у м. Черкаси справу за позовом публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ

до Чорнобаївського комунального підприємства теплових мереж, смт. Чорнобай, Черкаська область

про стягнення 6172 грн. 06 коп., -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулось до суду з позовною заявою, у якій просить суд стягнути з Чорнобаївського комунального підприємства теплових мереж 2727 грн. 61 коп. інфляційні донарахування, 2798 грн. 62 коп. пені, 645 грн. 83 коп. річних.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив задовольнити.

Представник відповідача у задоволені позову просила відмовити, оскільки прострочення виконання зобов'язань з оплати спожитого природного газу мало місце не з вини підприємства, а в зв'язку з невідповідністю між строками розрахунків споживачів за теплову енергію та строками розрахунків підприємства за спожитий природний газ, при цьому відповідач посилається на Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою КМ України від 21.07.2005 №630, договори на постачання теплової енергії споживачам, за якими плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк, на Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затверджений постановою КМ України від 04.03.2002 №256, на Закон України «Про житлово-комунальні послуги» та неповне відшкодування державою різниці між тарифами та собівартістю на теплову енергію для населення та бюджетних організацій.

У судовому засіданні оголошувалася перерва з 04.11.2014 по 07.11.2014, після якої представники сторін не з'явилися.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у судовому засіданні оголошувалась вступна та резолютивна частини рішення.

Суд, дослідивши наявні у справі докази, заслухавши у судовому засіданні представників сторін, вважає за необхідне позов задовольнити повністю, виходячи з наступного.

30.09.2013 між публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (позивач по справі, продавець за договором) та Чорнобаївським комунальним підприємством теплових мереж (відповідач по справі, покупець за договором) було укладено договір купівлі-продажу природного газу №13/4010-ТЕ-36 (далі - договір), за яким продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2013 році природний газ виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями та національними творчими спілками і їх релігійними осередками (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності), а покупець зобов'язується прийняти і оплатити цей природній газ на умовах цього договору.

На виконання пункту 2.1 договору, відповідно до якого продавець передає покупцю з 01 жовтня 2013 року по 31 грудня 2013 року газ в обсязі до 100 тис. куб. м., позивач поставив протягом січня - грудня 2013 року, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 105577,83 грн., що підтверджується актами-приймання передачі природного газу від 24.01.2014 на суму 19969,24 грн. за жовтень 2013 року, від 24.01.2014 на суму 33960,65 грн. за листопад 2013 року, від 24.01.2014 на суму 51647,94 грн. за грудень 2013 року.

Пунктом 6.1 договору встановлено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідач повністю, однак з порушенням строків, оплатив поставлений природний газ, тому позивач через прострочення виконання грошового зобов'язання звернувся з позовом про стягнення з відповідача 2727 грн. 61 коп. інфляційних донарахувань, 2798 грн. 62 коп. пені, 645 грн. 83 коп. три процента річних.

Господарські зобов'язання між сторонами виникли з моменту укладення договору, який за своєю правовою природою є договором поставки.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Із зазначеною нормою кореспондується частина 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), відповідно до якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 7 статті 193 ГК України, статті 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зазначені норми узгоджуються з вимогами статті 629 ЦК України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. ст. 32-34 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд відповідно до ст. 43 ГПК України оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За змістом статей 599 та 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, яке припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 1 статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 7.2. договору у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Пеня розмірі 2798 грн. 62 коп. позивачем нарахована в межах строку передбаченого статтею 232 ГК України, з врахуванням заборгованості за період її нарахування. Позов в цій частині позовних вимог підлягає до задоволення.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Враховуючи наявність прострочення позивачем заявлено до стягнення 645 грн. 83 коп. - трьох процентів річних, 2727 грн. 61 коп. - інфляційних нарахувань.

Розрахунки інфляційних нарахувань та трьох процентів річних позивачем вчиненні вірно, відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи та підлягають стягненню з відповідача у заявленому розмірі.

Відповідно до статті 49 ГПК України з відповідача підлягають відшкодуванню позивачу понесені останнім витрати на сплату судового збору в сплаченій ним сумі 1827 грн. 00 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Чорнобаївського комунального підприємства теплових мереж (19900, Черкаська область, Чорнобаївський район, смт. Чорнобай, вул. Комсомольська, буд. 3А, код 14193942) на користь публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, код 20077720): 2798 грн. 62 коп. пені, 2727 грн. 61 коп. втрат від інфляції, 645 грн. 83 коп. три відсотки річних, 1827 грн. судового збору.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області.

Повне рішення складено 10 листопада 2014 року.

Суддя О.В. Чевгуз