Постанова № 41277943, 23.10.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/5465/14 Головуючий у 1-й інстанції: Шулежко В.П.

Суддя-доповідач: Желтобрюх І.Л.

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 жовтня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючої-судді: Желтобрюх І.Л.,

суддів: Мамчура Я.С.,

Шостака О.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Віссманн» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 травня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Віссманн» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, стягнення грошового зобов'язання, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Віссманн» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві та просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 10.09.2013 №46126552207 та стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ «Віссманн» грошове зобов'язання з ПДВ, сплачені на підставі оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 травня 2014 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, а висновки, викладені ним в оскаржуваній постанові, не відповідають обставинам справи.

Перевіривши доводи апеляційної скарги за наявними в матеріалах справи письмовими доказами колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, ДПІ у Печерському районі м. Києва на підставі наказу від 05.07.2013 № 325 згідно з пп. 75.1.2 п.75.1 ст. 75 Податкового кодексу України проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ «Віссманн» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2011 по 31.12.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 по 31.12.2012, за результатами якої складено Акт документальної планової виїзної перевірки №316/26-55-22-07/30724898 від 03.09.2013.

Перевіркою встановлено, зокрема, порушення ТОВ «Віссманн» ст.185, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.4, п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, п. 3 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом ДПА України від 21.12.2010 № 969, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість у вересні 2011 року на суму 2 702 грн., листопаді 2011 року на суму 166 600 грн., грудні 2011 року на суму 189 531 грн., січні 2 012 року на суму 2 711 грн., серпні 2012 року на суму 1 119 грн., та жовтні 2012 року на суму 37 821 грн.

Висновки акту перевірки обґрунтовані тим, що операції між позивачем та ТОВ «БК «Палаццо» є нереальними, а укладені договори є нікчемним, а отже ТОВ «Віссманн» протиправно сформувало податковий кредит за рахунок сум ПДВ за податковою накладною, отриманою від ТОВ «БК «Палаццо» на суму 1 666,67 грн.

Окрім того, під час проведення перевірки встановлено завищення позивачем податкового кредиту в сумі 6 981 грн., внаслідок наявності розбіжностей між задекларованими податковими зобов'язаннями та задекларованим податковим кредитом за взаємовідносинам з ТОВ «БВК «ТНТ», ДП «Укркомунобслуговування» та ТОВ «Ківар».

Зокрема, при проведенні перевірки наведених показників в базі «Системне автоматизоване співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів» встановлено, що вказані контрагенти позивача не задекларували податкові зобов'язання в деклараціях з податку на додану вартість.

Також податковий орган дійшов висновку, що ТОВ «Віссманн» безпідставно включено до складу податкового кредиту в жовтні 2011 року суму 166 600 грн., в грудні 2011 року суму 189 526 грн., та жовтні 2012 року суму 36 155 грн. за операціями з придбання у нерезидентів котельного обладнання в рамках господарських правовідносин із Viessmann Werke GmbH&Co KG, Kцb Holzheizsysteme GmbH, оскільки на CMR відсутні оригінали підписів відправника товарів (надані ксерокопії, підписів відправника товарів), в зв'язку з чим такі CMR не можна вважати оригіналами перших примірників накладних, які підтверджують перевезення товарів.

На підставі висновків, викладених у Акті перевірки, ДПІ у Печерському районі м. Києва винесено податкове повідомлення-рішення від 10.09.2013 № 46126552207, яким позивачу донараховане грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 400 479,00 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 100 120,00 грн.

10 Вересня 2013 року позивач сплатив до Державного бюджету України грошове зобов'язання з ПДВ у сумі 500 599,00 грн., тому числі 400 479, 00 грн. основного платежу та 100 120,00 грн. штрафних санкцій.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що в даному випадку відповідачем доведено правомірність винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого:

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10. ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість сплачених позивачем у складі ціни за придбану продукцію та виконані роботи, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Віссманн» у вересні 2012 року мало господарські взаємовідносини з ТОВ «БК «Палаццо» на загальну суму 10 000 грн., в т. ч. ПДВ 1666,67 грн.

На підтвердження законності включення до податкового кредиту сум за вказаними взаємовідносинам позивач надав копії наступних первинних документів: Договору про виконання робіт № Л-18 /17-09-17 від 17.09.2012, протоколу погодження договірної ціни, акту здачі-приймання виконаних робіт від 28.09.2012, креслення та податкову накладну.

Вищеозначені документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Відповідно до п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. На момент укладення договору, ТОВ «БК «Палаццо» мало Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Висновки ж податкового органу про завищення позивачем сум ПДВ, які підлягають бюджетному відшкодуванню за період, що перевірявся ґрунтуються виключно на даних, викладених в Акті Ірпінською ОДПІ Київської області «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «БК «Палаццо» щодо підтвердження господарських відносин із контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями за період з 01.01.2011 року по 30.04.2013» №156/22- 4/31748459 від 14.05.2013. З приводу вказаного колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, відповідно до частини 2 статті 71 КАСУ, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (ст. 69 ч. 1 КАСУ).

Згідно з ч. 1 ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не приймає до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Частиною 4 ст. 70 КАС України передбачено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Оцінка доказів здійснюється судом за правилами статті 89 КАСУ, відповідно до приписів якої суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з п. 73.5 ст. 73 ПК України з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків. Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання. Зустрічна звірка здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків і зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання в десятиденний термін.

Що стосується висновків Акта щодо виявлених порушень норм податкового законодавства, колегія суддів звертає увагу, що у податкового органу відсутні повноваження щодо здійснення в межах проведення зустрічних звірок контролю за дотриманням податкового законодавства платниками. Функції контролю за дотриманням податкового та іншого законодавства реалізується шляхом проведення перевірок у випадках і в порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Крім того, слід зазначити, що Актом звірки (перевірки) контрагента встановлено неможливість проведення зустрічної звірки. Разом з тим, за змістом цього Акта, податковим органом була встановлена відсутність реального здійснення операцій з придбання товарів (робіт послуг) ТОВ «БК «Палаццо» у контрагентів-постачальників та операцій з продажу товарів (робіт, послуг) на адресу контрагентів-покупців на загальну суму ПДВ 33 704 912 грн. за період з 01.01.2011 року по 30.04.2013.

Таким чином, висновки Акту, зроблені податковим органом, не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та є такими, що ґрунтуються на припущеннях.

Крім того, слід зазначити, що посилання на неможливість проведення зустрічної звірки такого постачальника з питань їх взаємовідносин з контрагентами, не може вважатися беззастережним та безперечним доказом на підтвердження доводів податкової інспекції про фіктивність спірних господарських операцій (аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 13.04.2011 у справі № К-30752/10)

Більше того, відповідно до ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому позивач не може нести відповідальності за можливі протиправні дії інших юридичних осіб.

Зазначена позиція узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Поряд з цим, вказані в Акті перевірки недоліки, допущені суб'єктами господарювання при укладенні та виконанні правочинів, не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки чинне законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочину.

Так, публічний порядок держави порушується у разі недотримання нормативних актів, у яких він закріплений, а ухилення від сплати податків, на яке посилається відповідач, є злочином, відповідальність за який встановлена Кримінальним кодексом України. Суд вважає, що за обставин, які склалися у даній справі, визначенню правочину як такого, що порушує публічний порядок, повинен передувати вирок суду про притягнення учасника (учасників) такого правочину до кримінальної відповідальності, який би набрав законної сили. Всупереч вимогам ч. 2 ст. 71 КАС України відповідачем таких доказів надано не було. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 03.04.2012 у справі № К-9574/08.

Разом з тим, податковим органом не надано документальних підтверджень відсутності фактичного виконання ТОВ «БК «Палаццо» господарських операцій за спірним Договором, наявності факту узгодженості його дій з ТОВ «Віссманн» з метою незаконного отримання податкових вигод.

Таким чином, твердження відповідача про нікчемність укладених позивачем з ТОВ «БК «Палаццо» правочинів є необґрунтованими належними засобами доказування припущеннями оскільки позиція податкового органу щодо суперечності спірного Договору інтересам держави не підкріплена належними доказами чи відповідними судовими рішеннями. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого адміністративного суду України від 08.01.2013 у справі №К/9991/34364/12.

Стосовно операцій з придбання позивачем у нерезидентів котельного обладнання в межах господарських правовідносин із Viessmann Werke GmbH&Co KG, Kцb Holzheizsysteme GmbH та, як наслідок, включення сум ПДВ за такими операціями до податкового кредиту, колегія суддів зазначає наступне:

За приписами п. 201.12 ст. 201 ПК України у разі ввезення товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку.

Відповідно до п. 12 ст. 1 Митного кодексу України митна декларація - письмова заява встановленої форми, яка подається митному органу і містить відомості щодо товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, необхідні для їх митного оформлення або переоформлення.

На підтвердження правомірності віднесення сум податку до податкового кредиту за господарськими операціями з Viessmann Werke GmbH&Co KG, Kцb Holzheizsysteme GmbH позивачем було надано: митні декларації №100190000/2011/128758 від 10.10.2011, №100190000/2011/138508 від 22.12.2011, №100190000/ 2011/138512 від та №100190000/2012/338938 від 29.10.2012, копії договорів, специфікації CMR, що підтверджують поставку товару на територію України на умовах СІР.

Вказані митні декларації були порівняні податковим органом із даними АРМ «Митиниця» та прийняті до урахування без будь-яких зауважень.

Висновок же про порушення позивачем п.201.12 ст. 201 розділу V ПК України було зроблено податковим органом виключно на підставі відсутності оригіналів підписів відправника товарів на CMR (згідно яких здійснювалось транспортування товару постачальником до України), в зв'язку з чим CMR було визнано такими, що не підтверджують перевезення товарів.

Колегія суддів вважає вищевказаний висновок необґрунтованим та таким, що не ґрунтується на приписах податкового законодавства, оскільки:

- по-перше, відсутність товарно-транспортних накладних, за наявності належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації не може впливати на податковий кредит платника податків (аналогічна позиція висловлена в листі ГУ Міндоходів у м. Києві від 08.05.2014 року №4151/10/26-15-11-01-06);

- по-друге, CMR є документацією, якою підтверджуються лише операції з надання послуг з перевезення вантажів. ПК України не передбачає такого документу, як CMR, в переліку обов'язкових документів, що визначають право платника податків на формування податкового кредиту;

- по-третє, у разі ввезення товарів на митну територію України єдиним документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку (п. 201.12 ст. 201 ПК України).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про неправомірність зменшення суми податкового кредиту ТОВ «Віссманн» за господарськими операціями з Viessmann Werke GmbH&Co KG, Kцb Holzheizsysteme GmbH та, відповідно, обґрунтованість позовних вимог в цій частині.

Водночас, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про неправомірність включення позивачем до податкового кредиту сумі в розмірі 6 981 грн. за господарськими операціями з ТОВ «БВК «ТНТ», ДП «Укркомунобслуговування» та ТОВ «Ківар», оскільки ані в апеляційній скарзі, ані в судовому засіданні позивач не надав жодних пояснень з приводу вказаних операцій, так само як і не надав жодної первинної документації на підтвердження реальності здійснення господарських операцій із зазначеними контрагентами.

Таким чином, доводи апеляційної скарги частково спростовують висновки суду першої інстанції. Під час ухвалення оскаржуваного рішення судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції частково не відповідають обставинам справи, а тому, у відповідності до ст.202 КАС України, постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 червня 2014 року підлягає скасуванню в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10.09.2013 №46126552207 в частині основного платежу в розмірі 393 498 грн. та в частині штрафних санкцій в розмірі 91 394,75 грн., з ухваленням в цій частині нового судового рішення про задоволення позовних вимог. В решті постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 травня 2014 року підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст.160, 167, 197, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Віссманн» задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 травня 2014 року скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Віссманн» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10.09.2013 №46126552207 в частині основного платежу в розмірі 393 498 грн. та в частині штрафних санкцій в розмірі 91 394,75 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Віссманн» 484 892, 75 грн., сплачених за податковим повідомленням-рішенням від 10.09.2013 №46126552207.

В решті постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 травня 2014 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуюча:

Судді:

Головуючий суддя Желтобрюх І.Л.

Судді: Мамчур Я.С

Шостак О.О.