Ухвала суду № 41277920, 05.11.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/8212/14 Головуючий у 1-й інстанції: Соколова О.А. Суддя-доповідач: Бєлова Л.В.

У Х В А Л А

Іменем України

05 листопада 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В.

суддів: Гром Л.М.

Міщука М.С.

при секретарі: Корінець Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 вересня 2014 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Кремінь" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про скасування податкового повідомлення рішення,

ВСТАНОВИВ:

ПрАТ «СК «Кремінь» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі від 26.02.2014 №29726552202.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 вересня 2014 року позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просять скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 вересня 2014 року та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити, мотивуючи свої вимоги тим, що судом порушено норми матеріального права.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку КФ ПрАТ «Страхова компанія «Кремінь» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 по 31.12.2012 та складено акт від 05.02.2013 №111/26-55-22-02/26500303.

Відповідно до висновків акту перевіркою встановлено порушення КФ ПрАТ «СК «Кремінь»:

- пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та пп.156.1.1 п.156.1 ст.156 з урахуванням п.137.14 ст.137 Податкового кодексу та в частині заниження доходів від страхової діяльності за період з 01.07.2010 по 31.12.2012 було занижено суму податку на прибуток на загальну суму 2115 грн.;

- пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» неправомірно занижено скоригований валовий дохід від діяльності іншої, ніж страхова, на суму 277699 грн., що призвело до заниження податку на прибуток за ставкою 25% на суму 69425 грн., а саме в податкових періодах за 1 квартал 2011 року.

На підставі зазначеного акту перевірки та з урахуванням відповіді на заперечення до акту перевірки від 21.02.2014 №8058/10/2655220210 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.02.2014 №29726552202, яким збільшено податок на прибуток на загальну суму 63380 грн., у т.ч. за основним платежем в розмірі 63209 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 109 грн.

Колегія суддів не приймає доводи апеляційної скарги про правомірність прийняття відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення, з таких підстав.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов виходив з того, що підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР (далі - Закон № 334/94) передбачено, що дохід від страхової діяльності юридичних осіб-резидентів не підлягає оподаткуванню за ставкою, встановленою у пункті 10.1 статті 10 Закону № 334/94, та оподатковується: за ставкою 0 відсотків - при отриманні доходу внаслідок виконання договорів з довгострокового страхування життя та пенсійного страхування у межах недержавного пенсійного забезпечення у разі виконання вимог до таких договорів, визначених пунктом 1.37 та пунктом 1.42 статті 1 Закон № 334/94; за ставкою 3 відсотки - при отриманні доходу внаслідок виконання договорів з інших видів страхування.

Для цілей оподаткування страхової діяльності під оподатковуваним доходом слід розуміти суму страхових платежів, страхових внесків, страхових премій (далі - сума валових внесків), одержаних (нарахованих) страховиками-резидентами протягом звітного періоду за договорами страхування і перестрахування ризиків на території України або за її межами, зменшених на суму страхових платежів (страхових внесків, страхових премій), сплачених страховиком за договорами перестрахування з резидентом.

За змістом наведеної норми умовою зменшення оподатковуваного доходу страховика є сплата ним страхових платежів за договорами перестрахування.

Здійснення розрахунків за договорами перестрахування є підставою для зменшення оподатковуваного доходу страховика відповідно до підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону № 334/94.

З 01 січня 2011 року відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Відповідно до пункту 137.14 статті 137 Податкового кодексу України датою збільшення доходів від страхової діяльності є дата виникнення відповідальності платника податку - страховика перед страхувальником за укладеним договором, що випливає з умов договорів страхування/перестрахування незалежно від порядку сплати страхового внеску, визначеного у відповідному договорі (крім довгострокових договорів страхування життя та інших договорів страхування, укладених на строк більше одного року, договорів страхування, укладених відповідно до Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення»).

Особливості оподаткування страховика визначені статтею 156 Податкового кодексу України, відповідно до підпункту 156.1.1 пункту 156.1 якої для цілей оподаткування під доходом від страхової діяльності розуміється сума доходів страховика, нарахована протягом звітного періоду, у тому числі (але не виключно) у вигляді:

1) страхових платежів, страхових внесків, страхових премій, нарахованих страховиком за договорами страхування, співстрахування і перестрахування ризиків на території України або за її межами протягом звітного періоду, зменшених з урахуванням вимог цього підпункту на суму страхових платежів, страхових внесків, страхових премій, нарахованих страховиком за договорами перестрахування. При цьому страхові платежі, страхові внески, страхові премії за договорами співстрахування включаються до складу доходів страховика (співстраховика) тільки в розмірі його частки страхової премії, передбаченої договором співстрахування;

2) інвестиційного доходу, нарахованого страховиком від розміщення коштів резервів страхування життя;

3) суми винагород, належних страховику за укладеними договорами страхування, співстрахування, перестрахування;

4) доходів від реалізації права регресної вимоги страховика до страхувальника або іншої особи, відповідальної за заподіяні збитки в частині перевищення над виплаченими страховими відшкодуваннями;

5) нарахованих відсотків на депоновані премії за ризиками, прийнятими у перестрахуванні;

6) суми санкцій за невиконання умов договору страхування, визначеної боржником добровільно або за рішенням суду;

7) суми винагород, нарахованих страховиком за надання ним послуг сюрвейєра, аварійного комісара та аджастера, страхового брокера та агента;

8) суми повернення частки страхових платежів (внесків, премій) за договорами перестрахування у разі їх дострокового припинення;

9) винагород і тантьєм (форм винагороди страховика з боку перестраховика) за договорами перестрахування;

10) інших доходів, нарахованих страховиком у межах страхової діяльності.

В п. 3.1.1 акту перевірки позивача зазначено, що при проведенні вибіркової перевірки фактично отриманих (нарахованих) та задекларованих страховиком валових внесків за період з 01.07.10 по 31.12.12 та доход у вигляді сум страхових платежів за період з 01.07.10 по 31.12.12 встановлено заниження суми валових внесків на загальну суму 28164 грн. Такий висновок інспектори зробили за результатом співставлення даних фінансового обліку за рахунками щодо страхових платежів та даних декларації з податку на прибуток: відповідно до фінансового обліку загальна сума доходів від страхової діяльності за 1 квартал 2011 року становить 1 210 405 грн., за II-IV квартали 2011 року 4 069 044 грн., за 2012 рік становить 5 170 289 грн., тоді як відповідно до декларації з податку на прибуток дохід від страхової діяльності за 1 квартал 2011 року становить 1 206 629 грн., за II-IV квартали 2011 року 4 079 178 грн., за 2012 року становить 5 156 035 грн.

При визначенні суми доходів від страхової діяльності інспектори аналізували бухгалтерські рахунки лише щодо загальної суми страхових платежів за договорами страхування, проте не врахували суми страхових платежів, які були повернути страхувальникам у зв'язку з достроковим припиненням дії договорів страхування.

Відповідно до Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій та Інструкції про його застосування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 року № 291, на рахунку 76 «Страхові платежі» узагальнюється інформація про надходження страхових платежів та їх повернення страхувальникам, із щомісячним віднесенням всієї різниці на субрахунок 703 «Дохід від реалізації робіт і послуг». Щомісяця рахунок 76 закривається кореспонденцією з субрахунком 703 «Дохід від реалізації робіт і послуг».

Сума нарахованих страхових платежів, що підлягають отриманню страховиком за договорами страхування, що набули чинності, відображається за дебетом рахунку 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками» у кореспонденції з рахунком 76 «Страхові платежі». Сума одержаних страхових платежів відображається за кредитом рахунку 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками» у кореспонденції з рахунками обліку грошових коштів.

У разі дострокового припинення дії договору страхування нарахування суми страхових платежів, що мають бути повернені страхувальнику, здійснювати за кредитом відповідного субрахунку рахунку 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками». За дебетом рахунку 76 «Страхові платежі» при цьому відображається зменшення величини страхових платежів, належних до повернення страхувальнику.

Таким чином, з урахуванням платежів, повернутих страхувальникам у зв'язку з достроковим припиненням дії договорів страхування, в декларації на прибуток дохід від страхової діяльності за 1 квартал 2011 року становить 1 206 629грн., за II-IV квартали 2011 року становить 4 079 178грн., за 2012 року становить 5 156 035 грн.

В пункті 3.1.2 акту перевірки зазначено, що при проведенні перевірки фактично сплачених та задекларованих страховиком валових внесків, сплачених за договорами перестрахування з резидентами, встановлено заниження за період з 01.07.10 по 31.03.11 на загальну суму 42323 грн. Дані заниження визначені інспекторами у зв'язку з тим, що Київська філія ПрАТ «Страхова компанія «Кремінь» до рядку 02 декларації включало суми страхових платежів, страхових внесків, страхових премій (сума валових внесків), сплачених за договорами перестрахування з резидентами. В акті перевірки зазначено, що Київська філія мала права укладати договори перестрахування, але не робила цього, натомість перераховувала перестраховикам страхові премії за договорами перестрахування, укладеними безпосередньо ПрАТ «Страхова компанія «Кремінь» (головним офісом). У зв'язку з цим, на думку інспекторів, Київська філія безпідставно перераховувала грошові кошти на перестраховиків та занизила дохід від страхової діяльності.

Відповідно до Положення про Київську філію ПрАТ «Страхова компанія «Кремінь» філія має право укладати договори перестрахування лише за дорученням Головної компанії. В даному випадку такого доручення Київській філії (її директору) не надавалось, а тому Київська філія не мала право укладати договори перестрахування. У зв'язку з цим, відносно ризиків, прийнятих за договорами страхування, які укладались Київською філією, їх перестрахування здійснювалось за договорами страхування, що укладались ПрАТ «Страхова компанія «Кремінь» (головним офісом). У той же час, за розпорядженням головної компанії, перерахування страхових премій перестраховикам за вказаними договорами перестрахування здійснювалось безпосередньо Київською філією. В цивільних правовідносинах, на відміну від податкових правовідносин, відокремлені структурні підрозділи (філії) без статусу юридично особи не є окремими суб'єктами права, і з цивільно-правової точки зору для контрагента юридичної особи дії філії юридичної особи є діями самої юридичної особи.

За таких обставин є правильними висновки суду першої інстанції про правомірність перерахування Київською філією ПрАТ «Страхова компанія «Кремінь» страхових премій перестраховикам за договорами страхування, оскільки сплата страхових премій була правомірною, то зменшення оподатковуваного доходу Київської філії на суму страхових премій, сплачених перестраховикам Київською філією, відповідає положенням п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

В пункті 3.3.1 акту перевірки зазначено, що при проведенні перевірки фактично отриманих (нарахованих) та задекларованих страховиком доходів від діяльності іншої, ніж страхова, встановлено заниження на загальну суму 277699 грн. Інспектори в акті перевірки зазначили, що до доходів від діяльності іншої, ніж страхова, відносять, зокрема, доходи від продажу полісів на агентських умовах. При цьому інспектори виявили, що за даними бухгалтерського обліку Київської філії ПрАТ «Страхова компанія «Кремінь» станом на 31.03.2011 року по Дебету рахунку 36.1.3 «Розрахунки з агентами» обліковується нарахована сума агентської винагороди у розмірі 277 699,11 грн. Оскільки зазначену суму не було враховано у складі доходів від діяльності іншої ніж Страхова додатку К1 до Декларації з податку на доходи (прибуток) страховика за 1 квартал 2011 року, інспектори зробили висновок про порушення Київською філією вимог пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Інспектори зазначали в акті перевірки невірну суму, адже згідно з даними бухгалтерського обліку Київської філії ПрАТ «Страхова компанія «Кремінь» станом на 31.03.2011 року по Дебету рахунку 36.1.3 «Розрахунки з агентами» обліковувалась сума 259 713,83 грн., а не 277 699,11 грн.

Відповідачем не надано документів, з яких би вбачалась сума 277699,11 грн.

Податковий орган помилково дійшов висновку, що на рахунку 36.1.3 «Розрахунки з агентами» обліковується сума доходів від продажу полісів на агентських умовах (як різновид доходів від діяльності іншої, ніж страхова). Київська філія ПрАТ «Страхова компанія «Кремінь» взагалі не займається діяльністю щодо продажу полісів інших страхових компаній та не отримує доходи (агентської винагороди) від продажу цих полісів в якості агента (при проведенні перевірки не було виявлено жодного такого факту). На бухгалтерському рахунку 36.1.3 «Розрахунки з агентами» обліковується сума нарахованих страхових платежів, що підлягають отриманню Київською філією як страховиком за договорами страхування, укладеними за посередництвом страхових агентів (агенти отримують страхові платежі від страхувальників та перераховують ці страхові платежі Київській філії як страховику); при проведенні перевірки всі відповідні договори з агентами були надані інспекторам для вивчення.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що зазначені доходи є доходами безпосередньо від страхової діяльності, тому до доходів від діяльності інша, ніж страхова, ці доходи не мають ніякого відношення. В декларації з податку на доходи (прибуток) страховика вони були враховані у складі саме доходів від страхової діяльності та по ним був сплачений відповідний податок в розмірі 8331 грн. (що визнала ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві у своєму листі про результати розгляду заперечень № 8058/1012658220210 від 21.02.2014 р., зменшивши суму недоплаченого податку з 69425 грн. до 61094 грн.).

За вказаних обставин суд першої інстанцій дійшов обґрунтованого висновку щодо неправомірності прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення від 26.02.2014 №29726552202.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірності прийнятого ним рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 вересня 2014 року ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 вересня 2014 року - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 вересня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів, відповідно до вимог ст. 212 КАС України, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Л.В. Бєлова

Судді: Л.М. Гром,

М.С. Міщук

Головуючий суддя Бєлова Л.В.

Судді: Гром Л.М.

Міщук М.С.