Постанова № 41277841, 22.09.2014, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2014 року Справа № 810/4814/14

Суддя Київського окружного адміністративного суду Брагіна О.Є.,

при секретарі судового засідання Левицькій Х.І.;

за участю:

представника позивача - Дацька Я.О. (довіреність б/н від 31.12.2013 р.);

представника відповідача - Осикіна В.О. (довіреність б/н від 09.09.2014 р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу:

за позовом державної екологічної інспекції у Київській області

до товариства з обмеженою відповідальністю "Візит"

про застосування заходів реагування,

в с т а н о в и в:

позивач звернувся до суду з вимогами про застосування до ТОВ «Візит» заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю) та дозвільної системи у вигляді тимчасової заборони виконання робіт з експлуатації котла парового Е-1, 0-0, 9Р-3(7) до отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря з урахуванням джерела цього викиду; тимчасової заборони використання підземних вод зі свердловин, що знаходяться на території підприємства до отримання дозволу на спеціальне водокористування; тимчасової заборони проводити будь-яку господарську діяльність, пов'язану з утворенням відходів до одержання дозволу на здійснення операцій у сфері поводження з відходами; заборони використання орендованої земельної ділянки, площею 0,50 га, що знаходиться в м. Узин в районі міського сміттєзвалища.

Позов обґрунтовано виявленими порушеннями правових норм Водного, Земельного кодексів України, ЗУ «Про відходи», «Про охорону атмосферного повітря», що зафіксовано в акті перевірки від 03.06.2014 р. № 000482/313.

Звернення до суду позивач мотивує недопущенням виникнення аварійної ситуації, забруднення навколишнього середовища, вжиття превентивних заходів протидії незаконному водокористуванню та забезпечення належної утилізації відходів тваринного походження.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01.09.2014 р. було відкрито провадження у справі, справу призначено до судового розгляду.

У судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав, вказав на небезпеку діяльності ТОВ «Візит», зокрема, по утворенню та утилізації відходів, викиду забруднюючих речовин у атмосферне повітря, самовільне використання підземних вод зі свердловин, просив суд задовольнити позов, проте довести обставини, якими обґрунтовано позовні вимоги, не зміг.

Представник відповідача, в силу наданих йому відповідачем повноважень, правом на дачу пояснень наділений не був.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та, оцінивши докази, які є у справі, суд приходить до висновку, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити, з огляду на таке:

28.05.2014 р., на підставі згоди ДЕІ України від 26.05.2014 р. №2/2-1826 державною екологічною інспекцією у Київській області було видано наказ №332 про проведення позапланової перевірки суб'єктів господарської діяльності, до переліку яких було включено ТОВ «Візит».

В період з 29.05.2014 р. по 03.06.2014 р., на виконання вказаного наказу, посадовими особами державної екологічної інспекції у Київській області було проведено перевірку позивача на предмет дотримання вимог Водного та Земельного кодексів України, ЗУ «Про відходи» та водного, земельного законодавства, а також ЗУ «Про охорону атмосферного повітря» при провадженні господарської діяльності.

В процесі проведення перевірки працівниками контролюючого органу було виявлено та зафіксовано в акті перевірки №000482/313 від 03.06.2014 р. наступні порушення:

відсутність у дозволі на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря джерела викидів - котла парового Е-1, 0-0, 9Р-3(7) - ст.ст. 10, 11 ЗУ «Про охорону атмосферного повітря»; самовільне водокористування підземними водами - ст.ст. 44. 48, 49 ВК України; відсутність обліку забраної води зі свердловини - ст.ст. 44, 48. 49 ВК України; відсутність дозволу на утворення відходів - ст. 17, 32, 33 ЗУ «Про відходи»; відсутність первинного обліку відходів - ст. 17, 32, 33 ЗУ «Про відходи»; засміченість земельної ділянки площею 71 м2 виробничими відходами тваринного походження (кишки, кістки тощо) в районі міського сміттєзвалища - ст. 35-2 ЗУ «Про відходи» ст. 96, 164 ЗК України; невідповідність чинному законодавству оформлення земельної ділянки площею 0,50 га в м. Узин в районі міського сміттєзвалища для захоронення канини - ст. 17, 27, 28, 33, 35-2 ЗУ «Про відходи».

Складений акт №000482/313 від 03.06.2014 р. вручено директору ТОВ «Візит».

На підтвердження заявлених вимог, позивачем надані наступні документи: довідку серії АА №614116, виписку серії ААВ №543334 з ЄДРПОУ про державну екологічну інспекцію у Київській області; ксерокопію звернення депутата Узинської міської ради Ковтюх П.А. до депутата Верховної Ради України Осауленка Т.В. на предмет скарги мешканців м. Узин відносно діяльності ТДВ «Узинський цукровий комбінат» та ТОВ «Візит»; ксерокопію скарги мешканців м. Узин депутату Узинської міської ради; лист від 26.05.2014 р. №2/2-1826 державної екологічної інспекції України до ДЕІ у Київській області про надання згоди на проведення перевірки ТОВ «Візит»; наказ від 28.05.2014 №332 про проведення позапланової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства ТОВ «Візит»; направлення №001474 на проведення позапланової перевірки ТОВ «Візит»; акт перевірки №000482/313 від 03.06.2014 р. щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів, щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами; копія свідоцтва серії А01 №194795 про державну реєстрацію ТОВ «Візит»; виписку з ЄДРПОУ серії АД №423500 та довідку серії АБ №580023 про ТОВ «Візит»; дозвіл №3220410500-11 на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, виданий ТОВ «Візит» 27.04.2010; рішення Узинської міської ради Білоцерківського району Київської області від 20.02.2007 р. про надання в оренду ТОВ «Візит» терміном на 49 років земельної ділянки площею 0,50 га в м. Узин в районі міського сміттєзвалища для захоронення канини; договір оренди землі від 03.03.2007 р. між ОСОБА_5, Узинською міськрадою та ТОВ «Візит»; наказ директора ТОВ «Візит» Т.А.Глиняної №8 від 26.02.2014 р. про призначення відповідальних з питань екологічних аспектів підприємства, вивозу сміття, забору води по підприємству; ксерокопії фотографій земельної ділянки з невстановленого місця. Крім того, позивач представив протоколи про адміністративні правопорушення №№ 000824, 000882, 000883, 003918, 000880 відносно посадових осіб ТОВ «Візит» відповідальних за охорону навколишнього природного середовища; складені на підставі цих протоколів постанови про накладення адміністративних стягнень №№ 000825, 000882, 000883, 002841 від 03.06.2014 р. та копії платіжних доручень №№ 11539.195.1, № 11539.195.3, № 115539.195.4, № 115539.195.5 від 16.06.2014 р. про сплату штрафів за вчинені правопорушення.

Проаналізувавши виявлені позивачем порушення у співставленні їх з нормами чинного законодавства, якими врегульовано спірні правовідносини, суд приходить до висновку, що вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, з огляду на таке:

перевіряючими в акті № 000482/313 від 03.06.2014 р. зазначено порушення відповідачем ст.ст. 10, 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря», що виявилося у неврахуванні у дозволі на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря джерела викидів - котла парового Е-1, 0-0, 9Р-3(7).

Відповідно до визначення технічних термінів та понять паровий котел - установка, призначена для генерації насиченої або перегрітої пари, а також для підігріву води (котел опалювальний).

Наказом №464 від 10.09.2008 р. Міністерства охорони навколишнього природного середовища України було затверджено Порядок організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства. У вказаному Порядку визначено процедуру проведення перевірок з питань здійснення державного контролю у сфері охорони навколишнього природного середовища та оформлення їх результатів (далі по тексту ? Порядок №464).

Пунктом 4.6. даного Порядку передбачено, що при здійсненні перевірок на об'єктах, діяльність чи експлуатація яких пов'язана із впливом на довкілля шляхом викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря проводиться перевірка здійснення суб'єктом господарювання інструментально-лабораторних вимірювань при виробничому контролі за дотриманням встановлених нормативів, а також, у разі необхідності, здійснення відбору проб та інструментально-лабораторні вимірювання за дотриманням суб'єктами господарювання встановлених нормативів.

Відповідно до Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 454/2011, з метою уніфікування документації підрозділів інструментально-лабораторного контролю Державної екологічної інспекції України та її територіальних органів Міністерством екології та природних ресурсів України було затверджено наказ № 179 від 19.04.2013 р. «Про запровадження форм документації підрозділів інструментально-лабораторного контролю Держекоінспекції України та її територіальних органів». У вказаному нормативному акті містяться типові форми документації для підрозділів інструментально-лабораторного контролю, зокрема, зразок протоколу вимірювань вмісту забруднюючих речовин в організованих викидах стаціонарних джерел у якому зазначається інформація про джерело викиду, засоби вимірювальної техніки та допоміжного обладнання та результати вимірювань; зразок акту відбору проб організованих викидів стаціонарних джерел, де мають відображатися засоби вимірювальної техніки та допоміжне обладнання, що застосовувались при відборі проб, джерело викиду, показники викидів згідно нормативів та розрахунків, додаткові відомості щодо умов відбору та відібраних проб, документи, що додатково додаються до акту, виконавці відбору проб та представники суб'єкта господарювання, що були присутні при здійсненні перевірки.

У пункті 4.15. Порядку зазначається, що в акті перевірки подається інформація, пов'язана з проведенням інструментально-лабораторного контролю (відбір проб та вимірювання безпосередньо на об'єкті перевірки) та вказуються посилання на акти відбору проб та протоколи вимірювань.

Таким чином, законодавством у сфері охорони навколишнього середовища визначено чіткий алгоритм дій природоохоронних органів в процесі проведення перевірки та документи, які складаються за наслідками перевірки. Так, перевіряючі мають з'ясувати чи були проведені суб'єктом господарювання інструментально-лабораторні вимірювання викидів у атмосферне повітря при виробничому контролі за дотриманням встановлених нормативів, а у разі необхідності, здійснити власний відбір проб та інструментально-лабораторні вимірювання; скласти протокол вимірювання вмісту забруднюючих речовин в організованих викидах стаціонарних джерел із зазначенням джерела викиду, з якого проводився відбір проб, засобів вимірювальної техніки та допоміжного обладнання, що застосовувались при відборі проб та результати вимірювань; скласти акт відбору проб організованих викидів стаціонарних джерел.

У якості доказу скоєння правопорушень, передбачених ст.ст. 10, 11 ЗУ «Про охорону атмосферного повітря» позивачем надані, власне, акт перевірки №000482/313 від 03.06.2014 р. та дозвіл №3220410500-11 на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами: димовою трубою від водогрійного котла марки «Елексія-20», виданий ТОВ «Візит» 27.04.2010.

Співставивши наведені норми законодавства з наявними матеріалами справи, суд приходить до висновку, що посадовими особами контролюючого органу не було вчинено дій, які свідчать про одержання результатів вимірів викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, як це передбачено пунктом 4.6. Порядку №464; не надано документів інструментально-лабораторних вимірювань кількості викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря в процесі експлуатації парового котла, що ставить під сумнів висновок перевіряючого органу про допущення відповідачем порушення природоохоронного законодавства, як власне, і факт наявності парового котла Е-1, 0-0, 9Р-3(7) на підприємстві відповідача.

Крім того, позивачем виявлено порушення ст. 44, ст. 48 та ст. 49 ВК України - самовільне користування підземними водами та відсутність ведення обліку забраної води з 2-х свердловин. В акті перевірки зазначається про використання води з двох свердловин, розташованих на території підприємства, за відсутності обліку забраної води та дозволу на їх спеціальне користування.

Відповідно до ч. 3 ст. 38 ЗУ "Про охорону навколишнього природного середовища" та п. 9 ст. 44, ст. 49 ВК України спеціальне використання водних ресурсів, здійснюється за наявності дозволу і своєчасної сплати зборів за спеціальне водокористування та інших зборів відповідно до законодавства.

Пунктом 6 ч. 3 ст. 110 ВК України визначено, що у випадку недотримання умов дозволу або порушення правил спеціального водокористування винні особи несуть серед інших видів, цивільно-правову відповідальність. Відповідно до ст. 111 ВК України підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.

Згідно ст. 68, 69 ЗУ "Про охорону навколишнього природного середовища" підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

На підставі Директиви 2006/11/ЄС Європейського Парламенту та Ради ЄС від 15.02.2006 р. про забруднення, спричинене деякими небезпечними речовинами, що скидаються до водного середовища Співтовариства, з урахуванням положень Водного кодексу України та Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" Міністерством охорони навколишнього природного середовища України був виданий наказ від 20.07.2009 №389 «Про затвердження Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів» (далі по тексту ? Наказ №389), в якому встановлено порядок, методику та розрахунок розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів.

Згідно з визначенням термінів, які містяться в розділі I цього Наказу, самовільне водокористування ? це здійснення спеціального водокористування без наявності дозволу на нього, а саме забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води для скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.

У розділі ІХ Наказу №389 визначений порядок розрахунку розміру відшкодування збитків за самовільне використання водних ресурсів при відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування), що здійснюється за формулою: З (сам)= 100 х W х Тар, де W ? об'єм води, використаної самовільно без дозвільних документів куб.м; Тар - розмір, грн/100 куб.м, аналогічний ставці збору за спеціальне використання води, встановленої ст. 325 ПК України. Встановлення фактичного об'єму води, що була використана самовільно без дозвільних документів, визначається на основі даних первинної документації, статистичної звітності, ліміту забору та використання води, індивідуальних норм водоспоживання та водовідведення або довідки суб'єкта господарювання за підписом керівництва, завіреною печаткою.

Відповідно до ст. 20 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" позивачу, як спеціально уповноваженому органу з питань екології та природних ресурсів, надано право здійснювати контроль за використанням та охороною земель, надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів та додержанням норм екологічної безпеки, а також подання позовів про відшкодування збитків заподіяних в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Як вбачається з матеріалів справи, в ході проведеної перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства ТОВ «Візит» виявлено використання (забір) підземної води з 2-х свердловин з 01.01.2014 р. без дозволу на здійснення спеціального водокористування. За наслідками перевірки та по факту виявлених порушень природоохоронного законодавства складено акт № 000482/313 від 03.06.2014 р. за участю директора підприємства.

На підтвердження встановленого порушення норм водного законодавства, позивачем надано власне акт перевірки №000482/313 від 03.06.2014 р. та довідку №473 від 03.06.2014 р. ТОВ «Візит» про водопостачання. Втім, перевіряючими не був розрахований розмір відшкодування збитків за самовільне використання водних ресурсів за відсутності дозвільних документів, як це передбачено нормами розділу ІХ Наказу №389.

Проаналізувавши норми законодавства щодо порядку встановлення порушень водного законодавства та розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок нераціонального водокористування, дослідивши подані докази, суд зауважує наступне.

Державні інспектори з дати встановлення факту порушення вимог законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів проводять збір і аналіз необхідних матеріалів і, розраховують розмір відшкодування збитків, у відповідності до Наказу №389. З дати встановлення факту самовільного водокористування для нарахування збитків, завданих державі самовільним водокористуванням, природоохоронний орган повинен керуватися Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженою Наказом №389.

Позивачем не надані докази щодо дійсної глибини артезіанських свердловин, з яких відповідач нібито здійснював забір води, їх місце розташування, а також не представлена технічна документація установки для видобування води, технічні паспорти 2-х свердловин, план земельної ділянки із позначенням місця розташування свердловин.

Суд також враховує недостовірність даних щодо спожитої води, оскільки за даними акту перевірки № 000482/313 від 03.06.2014 р. та довідки №473 від 03.06.2014 р. первинний облік водокористування за встановленою формою не проводився, в акті перевірки не зазначено про наявність на водозаборах контрольно-вимірювальних пристроїв.

Позивачем не вказано на підставі чого встановлюється факт порушення відповідачем норм водного законодавства. Акт перевірки містить констатацію факту порушення без опису умов видобутку води, обладнання, яке використовується відповідачем та показників контрольно-вимірювальних пристроїв.

Крім того, інспекторами ДЕІ у Київській області зазначено в акті перевірки № 000482/313 від 03.06.2014 р. порушення ст.17, ст.32, ст.33 Закону України «Про відходи», що виявилося у відсутності дозволу на утворення відходів, а також неведенні первинного обліку відходів.

При вирішенні питання щодо заборони ТОВ «Візит» провадити будь-яку господарську діяльність, пов'язану з утворенням відходів, до одержання від місцевих органів виконавчої влади дозволу на здійснення операцій у сфері поводження з відходами відповідно до вимог чинного законодавства, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до ст.1 ЗУ «Про відходи», відходи ? будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення.

Положеннями ст. 17 ЗУ «Про відходи» встановлений обов'язок суб'єктів господарської діяльності у сфері поводження з відходами надавати місцевим органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування, уповноваженим органам виконавчої влади у сфері поводження з відходами інформацію про відходи та пов'язану з ними діяльність, у тому числі про випадки несанкціонованого попадання відходів у навколишнє природне середовище та вжиті щодо цього заходи.

Пунктом «а» ч.1 ст. 32 ЗУ «Про відходи» визначено, що забороняється вести будь-яку господарську діяльність, пов'язану з утворенням відходів, без одержання від спеціально уповноважених органів виконавчої влади у сфері поводження з відходами лімітів на обсяги утворення та розміщення відходів.

За змістом п. 6 ст. 7 ЗУ «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб'єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства.

Згідно положень п. 4.14 Порядку №464 не допускається включення до акта перевірки інформації або висновків, які не підтверджені документально, пропозицій, а також інформації, наданої правоохоронними органами.

З урахуванням наведених норм та наявних матеріалів справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість висновків контролюючого органу щодо порушення відповідачем норм законодавства у сфері поводження з відходами. Акт перевірки містить узагальнений опис виявленого порушення: про утворення побутових відходів та відходів тваринного походження, однак, документів, що можуть засвідчити які саме відходи, в процесі чого вони утворюються, де зберігаються до суду не подано. Природоохоронним органом в акті перевірки зазначається про укладення між відповідачем та підприємствами по утилізації відходів договорів по вивезенню та утилізації (перероблення) твердих побутових відходів, однак вказані документи до суду не надані.

Актом перевірки від 03.06.2014 р. № 000482/313 встановлено порушення ст.35-2 Закону України «Про відходи» та ст.96, 164 Земельного кодексу України, що виявляється у засміченості земельної ділянки площею 71 м2 виробничими відходами тваринного походження в районі міського сміттєзвалища м. Узин, а також неналежному оформленні земельної ділянки у відповідності до чинного законодавства.

Відповідно до п.п. 4.4. - 4.6. Порядку №464, дія якого поширюється на інспекторів державної екологічної інспекції, під час проведення перевірки перевіряються наявність та чинність дозвільних документів, які підтверджують право на здійснення господарської діяльності, пов'язаної з розміщення відходів, поводження з відходами (крім поводження з радіоактивними відходами) необхідних для здійснення перевірки. Крім цього, перевірка здійснюється на території суб'єкта господарювання - на земельних ділянках, у тому числі територій та об'єктів природно-заповідного фонду, шляхом візуального огляду із застосуванням, у разі необхідності, інструментально-лабораторного, радіаційного та інших методів контролю.

Наказом Міністерством охорони навколишнього природного середовища України від 21.12.2008р. № 685 затверджено Методичні рекомендації щодо застосування Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, з метою формування єдиних підходів при застосуванні Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 27.10.1997р. № 171, роз'яснення процедури обстеження земельних ділянок та здійснення розрахунків розміру шкоди, завданої державі зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення вимог природоохоронного законодавства, уточнення порядку оформлення матеріалів розрахунків, процедури стягнення заподіяної шкоди та зарахування коштів.

Відповідно до п. 2.1 Методичних рекомендацій щодо застосування Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства (далі по тексту ? Методичні рекомендації №171) підставою для здійснення розрахунку шкоди, заподіяної державі, зумовленої забрудненням або засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, є матеріали, які підтверджують факт вчинення правопорушення, а саме: акт перевірки дотримання природоохоронного законодавства, у якому зазначено правопорушення та припис (з вимогою усунення порушення природоохоронного законодавства); протокол про адміністративне правопорушення; акт відбору проб ґрунтів (при забрудненні земельної ділянки); акт обстеження засміченої земельної ділянки

Відповідно до п. 3.5 Методичних рекомендацій №171, акт обстеження земельної ділянки є невід'ємною частиною розрахунку розміру заподіяної шкоди, оскільки на підставі даного документу визначається місце та площа земельної ділянки на якій заподіяно шкоду.

Отже, факт засмічення земельної ділянки підтверджується вище вказаними документами в їх сукупності, що в подальшому є підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі внаслідок засмічення земельної ділянки.

Судом досліджені подані перевіряючим органом докази володіння відповідачем земельною ділянкою несільськогосподарського призначення площею 0,50 га в м. Узин в районі міського сміттєзвалища, а саме копія витягу з рішення Узинської міської ради від 20.02.2007 р.; копія договору оренди землі від 03.03.2007 р. Поряд з іншим, суд вважає за необхідне зауважити, що ДЕІ у Київській області не подано доказів використання цієї ділянки відповідачем.

В матеріалах справи містяться ксерокопії фотографій, на яких зображена земельна ділянка, засмічена різного виду відходами. Разом з тим, не вказано ким зроблені зазначені фотографії. Дослідивши копії фотознімків, суд звертає увагу на те, що такі докази не містять інформації про те, що саме відповідачем або з його відома здійснювалось неналежне захоронення відходів на земельній ділянці, яка належить йому на правах оренди.

Співставивши норми природоохоронного законодавства у галузі з наявними доказами суд приймає до уваги наступне: Методичні рекомендації №171 щодо застосування Методик визначення розмірів шкоди, завданої навколишньому природному середовищу є обов'язковими для виконання позивачем та зобов'язують його при виявлені порушення обов'язково складати повний перелік документів для його фіксації, зокрема й акт обстеження земельної ділянки.

Між тим, суд зазначає, що інспекторами державної екологічної інспекції Київської області акт обстеження земельної ділянки не складено. Отже, позивачем у поданій заяві при виявленні порушення проігнорований зміст п. 5.1 Методики, відповідно до якого, розміри шкоди обчислюються уповноваженими особами на основі актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт засмічення земель, протягом шести місяців з дня виявлення порушення.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, зважаючи на те, що доводи позивача про наявність безумовних підстав для застосування до відповідача заходів реагування у спосіб, що визначений ч.5 ст. 4 ЗУ «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», не знайшли свого документального підтвердження, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Вказаний позивачем ризик щодо можливості забруднення навколишнього середовища внаслідок господарської діяльності ТОВ «Візит» досить широко трактується, теоретично всі порушення норм природоохоронного законодавства в тій чи іншій мірі створюють загрозу навколишньому середовищу, безпеці життю та здоров'ю людей. Виходячи з такої логіки, застосування цих заходів можливе за будь-яке порушення. Оскільки обов'язок доведення позовних вимог законом покладено на позивача, то саме державна екологічна інспекція має обґрунтувати необхідність застосування призупинення роботи окремих ділянок підприємства, а суд дослідити вказані докази та надати їм відповідної правової оцінки.

Представник позивача у судовому засіданні не довів обґрунтованість вжиття таких заходів, як тимчасова заборона використання парового котла, підземних вод зі свердловин, провадження господарської діяльності, пов'язаної з утворенням відходів, використання орендованої земельної ділянки в районі міського сміттєзвалища для захоронення канини, а разом з тим не довів ступінь загрози навколишньому середовищу, життю та здоров'ю громадян, з урахуванням виявлених порушень.

Судом прийнято до уваги той факт, що відповідальними за охорону навколишнього природного середовища особами ТОВ «Візит» були сплачені штрафи за адміністративні правопорушення, зокрема, порушення ст.42 ЗУ «Про відходи», ст.96, 164 Земельного кодексу України, ст.44, 48 Водного кодексу України, ст.10, 11 ЗУ «Про охорону атмосферного повітря». Даний факт підтверджує понесення відповідачем відповідальності за частину порушень у сфері природоохоронного законодавства, які вказані в акті перевірки від 03.06.2014 р. №000482/313.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАСУ, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Зважаючи на вищенаведене та приймаючи до уваги факт недоведеності необхідності застосування заходів реагування визначених позивачем та відсутність відповідного рішення позивача про застосування заходів реагування, суд вважає, що адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 КАСУ, суд,

п о с т а н о в и в:

У задоволенні адміністративного позову, - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Брагіна О.Є.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 26 вересня 2014 р.