Постанова № 41277710, 01.10.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2014 р. Справа № 804/8032/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЄфанової О.В. при секретаріЛегкій А.В. за участю: позивача відповідача Яковлєва Ю.В. Волошиної В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАРМПОСТАЧ" до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування рішень

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАРМПОСТАЧ" до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, в якому позивач просить визнати незаконними та скасувати прийняті Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області по відношенню до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАРМПОСТАЧ":

податкове повідомлення-рішення від 29.05.2014 № 0005152201 за платежем податок на прибуток в сумі 187097, 96 грн.;

податкове повідомлення-рішення від 29.05.2014 № 0005162201 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 3005,00 грн.;

податкове повідомлення-рішення від 29.05.2014 № 0005172201 за платежем податок на додану вартість в сумі 2884,00 грн.;

податкове повідомлення-рішення від 29.05.2014 № 0005192201 про застосування штрафних санкцій в сумі 86861,50 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області проведено планову документальну виїзну перевірку ТОВ «Фармпостач» (код ЄДРПОУ 38114425) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 20.03.2012р. по 31.12.2013р., валютного та іншого законодавства за період з 20.03.2012р. по 31.12.2013р., за результатами якої складено акт від 15.05.2014 № 1938/22-01/38114425. На підставі акту перевірки винесено податкові повідомлення-рішення від 29.05.2014 № 0005152201 за платежем податок на прибуток в сумі 187097, 96 грн.; від 29.05.2014 № 0005162201 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 3005,00 грн.; від 29.05.2014 № 0005172201 за платежем податок на додану вартість в сумі 2884,00 грн.; від 29.05.2014 № 0005192201 про застосування штрафних санкцій в сумі 86861,50 грн. Позивач вважає висновки податкового органу в акті перевірки безпідставними та необґрунтованими, а тому винесені податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що за результатами перевірки податковий орган прийшов до висновків щодо порушення позивачем податкового законодавства, які є обґрунтованими та підтверджені письмовими доказами, а тому Державна податкова інспекція у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. На підставі вищенаведеного, просить суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив позов задовольнити, з підстав зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області проведено планову документальну виїзну перевірку ТОВ «Фармпостач» (код ЄДРПОУ 38114425) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 20.03.2012р. по 31.12.2013р., валютного та іншого законодавства за період з 20.03.2012р. по 31.12.2013р.

Перевіркою встановлені порушення:

пп.139.1.9, п.139.1, ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.10 №2755-VI - заниження податку на прибуток на загальну суму 149678,37 грн., у тому числі: у 2 кварталі 2012 року - на суму 2 085,93 грн., у 3 кварталі 2012 року - на суму 20 708,94 грн., у 4 кварталі 2012 року - на суму 27 119,82 грн., у 2013 році - на суму 99 763,68 грн.;

п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198, п.201.1, ст.201 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями, внесеними Законами України) підприємством встановлено завищення суми від'ємного значення на суму 3005,0 грн. за період червень 2012р. - травень 2013р. та заниження ПДВ у сумі 2307 грн., у тому числі за травень 2013р. - 320 грн., червень 2013р. - 254 грн., липень 2013р. - 613 грн., серпень 2013р. - 231 грн., вересень 2013р. - 145 грн., жовтень 2013р. - 195 грн., листопад 2013р. - 236 грн., грудень 2013р. - 313 грн.;

„б" п.176.2 ст.176 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 p. № 2755-VI та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку зареєстрованого наказом ДПА України від 24.12.2010 року №1020, а саме: при заповненні та наданні до ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська податкових розрахунків за ф. №1 ДФ за 2кв.2012р. - 4кв. 2013р., відображено дані не у повному обсязі та необхідно подати уточнюючі розрахунки;

п.2.6 Постанови Правління Національного банку України від 15.12.04р.,№ 637 "Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні" (із змінами та доповненнями) на суму 17 372,30 грн.

За результатами перевірки складено Акт від 15.05.2014 № 1938/22-01/38114425 на підставі якого винесено податкові повідомлення-рішення від 29.05.2014 № 0005152201 за платежем податок на прибуток в сумі 187097,96 грн.; від 29.05.2014 № 0005162201 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 3005,00 грн.; від 29.05.2014 № 0005172201 за платежем податок на додану вартість в сумі 2884,00 грн.; від 29.05.2014 № 0005192201 про застосування штрафних санкцій в сумі 86861,50 грн.

З аналізу Акту перевірки вбачається, що підставою для висновку відповідача про порушення позивачем пп.139.1.9, п.139.1, ст.139 Податкового кодексу України та, як наслідок, заниження податку на прибуток, а також порушення п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198, п.201.1, ст.201 Податкового кодексу України, та, як наслідок, заниження податку на додану вартість стала встановлена ним відсутність підтвердження витрат на комунальні послуги, а саме об'єми споживання наданих комунальних послуг.

Проте, як встановлено в судовому засіданні та підтверджено належними доказами, позивачем підтверджено суми витрат на комунальні послуги, а саме об'єми спожитих Орендарем комунальних послуг в актах виконаних робіт складено на підставі отриманих Орендодавцями від постачальників комунальних послуг рахунків, актів спожитих послуг за кожен із звітних періодів. Копії таких рахунків та актів надаються Орендодавцями Орендарю для контролю орендарем об'ємів спожитих ним комунальних послуг та відповідності сум, тарифів в рахунках, актах, що виставлені на компенсацію Орендодавцями. Рахунки за спожиті на об'єктах оренди комунальні послуги Орендодавці отримують від компаній - постачальників таких послуг, з якими в них укладені договори на постачання таких послуг, на підставі показників лічильників, що належать Орендодавцям або за встановленими діючими тарифами в разі відсутності таких лічильників.

Відповідно до п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цьогоКодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, відповідно до п. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, в якій зазначаються в окремих рядках певні обов'язкові реквізити.

Приписами пункту 201.4 ст.201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно з п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу). У разі, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

З огляду на викладені норми Податкового кодексу України можна дійти висновку про існування декількох підстав для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, фактична сплата грошових коштів контрагенту, в сумі визначеній в податковій накладній, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника ПДВ виникає право на податковий кредит.

Щодо визначення позивачеві зобов'язань з податку на прибуток суд зазначає.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством.

Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 ст. 9 зазначеного Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зістаттями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Таким чином, зменшення показника валових витрат безпосередньо впливає на об'єкт оподаткування.

Разом з тим, відповідно до п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються з: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та устатті 139 цього Кодексу.

Підпунктом 138.1.1 Податкового кодексу України передбачено, що витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Разом з тим, відповідно до пункту 138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Суд також зазначає, що в матеріалах справи наявні належні накладні, акти здачі-прийняття робіт, платіжні доручення та інші первинні документи, які підтверджують виконання договорів оренди в частині сплати комунальних послуг.

Щодо посилання відповідача на ст.ст.219, 220, 793 Цивільного кодексу України згідно яких договір найму, укладений на три роки і більше, підлягає нотаріальному посвідченню та в разі недодержання вказаних умов є нікчемним, суд зазначає наступне.

Перевіркою встановлено укладання Договору оренди (найму) нежитлового приміщення від 01.07.2012 р. між ТОВ «Фармпостач» (Орендар) та ОСОБА_5 ІПН НОМЕР_1, ОСОБА_6 ІПН НОМЕР_2, ОСОБА_7 ІПН НОМЕР_3 (Орендодавці) про наступне: Орендодавці передають, а Орендар приймає в строкове платне користування частину нежитлового приміщення загальною площею 161,7 кв.м. на першому поверсі за адресою АДРЕСА_1. Склад і цільове призначення об'єкту оренди приміщення №5 (5,5кв.м.), №6 (30,5 кв.м.), №7 (2,0 кв.м.), № 8(8,5 кв.м.) для розміщення офісу, загальною площею 46,5кв.м.; приміщення №3 (площа 115,2 кв.м.) - для розміщення складу.

Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє протягом 1095 календарних днів.

Проте, згідно протоколу розбіжностей до договору оренди (найму) нежитлового приміщення б/н від 01.07.2012 року затверджено нову редакцію п.3.1 договору, якою визначено, що договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє протягом 1094 календарних днів.

Таким чином, позивачем не порушено вимог ст.ст.219, 220, 793 Цивільного кодексу України, а відповідно всі договори укладені відповідно до вимог чинного законодавства.

Стосовно неоприбуткування готівкових коштів в касі Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАРМПОСТАЧ" на суму 17372,30 грн. суд зазначає наступне.

02.01.2013 на підприємстві ТОВ "ФАРМПОСТАЧ" складено авансовий звіт № АО-1 від 02.01.2013 на суму 740,36 грн., який складено на директора ОСОБА_6 у тому, що він 29.12.2012 придбав на зазначену суму дизельне пальне для використання в господарській діяльності підприємства у АЗС ТОВ "Золотек". Придбання пального здійснено за власні кошти. Таким чином, за авансовим звітом № АО-1 від 02.01.2013 утворилася перевитрата в розмірі витрачених 29.12.2012 коштів, а саме 740,36 грн. Така перевитрата була видана ОСОБА_6 з каси підприємства 15.01.2013 за касовим ордером №12.

Висновок про неоприбуткування готівкових коштів у касі підприємства суми 5398,16 грн. (до того ж невідомо чому фігурує саме така сума) зроблений на підставі того, що в авансовому звіті № АО-1 від 02.01.2013 на титульній сторінці в таблиці, що містить інформацію про взаєморозрахунки підприємства з підзвітною особою, зазначена сума залишку попереднього авансу "мінус" 2699,08 грн. Залишок попереднього авансу зі знаком "мінус" - це є перевитрата попереднього авансу, тобто заборгованість підприємства перед підзвітною особою. В рядку "всього отримано" цієї таблиці зазначена сума 2699,08 грн.

01.10.2013 на підприємстві ТОВ "ФАРМПОСТАЧ" складено авансовий звіт №АО-124 від 01.10.2013 на суму 447,90 грн., який складено на директора ОСОБА_6 у тому, що він 01.10.2013 придбав на зазначену суму товарно-матеріальні цінності (ТМЦ) для використання в господарській діяльності підприємства ТОВ "ФАРМПОСТАЧ" у ТОВ "Епіцентр К". Придбання ТМЦ здійснено за власні кошти. Таким чином, за авансовим звітом № АО-124 від 01.10.2013 утворилася перевитрата в розмірі витрачених 01.10.2013 коштів, а саме 447,90 грн. Така перевитрата видана ОСОБА_6 з каси підприємства 16.10.2013 за касовим ордером № 393.

Відповідно п. 2. 6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженогоПостановою Національного банку України від 15.12.2004 N 637, уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

Таким чином, позивачем всі фактичні надходження готівки своєчасно (у день надходження) оприбутковані в касі підприємства на підставі прибуткових касових ордерів, про що свідчать записи в касовій книзі підприємства та належним чином складені касові ордери.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку щодо задоволення позовних вимог.

Згідно з ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 29.05.2014 року №0005152201, №0005162201, №00051772201, №0005192201 які винесені Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

Стягнути з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати в розмірі 73,08 грн.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 06 жовтня 2014 року

Суддя О.В. Єфанова