Рішення № 41277684, 04.11.2014, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" листопада 2014 р.Справа № 922/3435/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Хотенця П.В.

при секретарі судового засідання Гаврильєві О.В.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Міська Рекламно-Інформаційна Система", м. Харків до Комунального підприємства "Підземне Місто", м. Харків про та зустрічний позов до про стягнення 59711,00 грн. збитків та зобов*язання продовжити термін дії договору на послуги Комунального підприємства "Підземне Місто", м. Харків Товариства з обмеженою відповідальністю "Міська Рекламно-Інформаційна Система", м. Харків стягнення 14446,65 грн. збитків та зобов*язання вивезти рекламні щити за участю представників сторін:

позивача - Набока С.В., дов. № 19-1 від 03.06.2014 року, Лєдовський В.І., дов. від. 05.09.2014 року

відповідача - Бакуменко С.В., дов. від 26.09.2014 року

ВСТАНОВИВ:

Розглядається позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Міська Рекламно-Інформаційна Система" до Комунального підприємства "Підземне Місто" про стягнення з Комунального підприємства "Підземне Місто" 59711,00 грн. збитків та зобов*язання Комунальне підприємство "Підземне Місто" продовжити термін дії договору № 20Р/04/14 від 01 квітня 2014 року, укладений між Комунальним підприємством "Підземне Місто" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Міська Рекламно-Інформаційна Система", на тих же умовах і на той же строк та зустрічний позов Комунального підприємства "Підземне Місто" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Міська Рекламно-Інформаційна Система" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Міська Рекламно-Інформаційна Система" понесені збитки на демонтаж та зберігання майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Міська Рекламно-Інформаційна Система" у розмірі 14446,65 грн. та зобов*язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Міська Рекламно-Інформаційна Система" вивезти рекламні щити в кількості 10 шт., що перебувають на збереганні ПП "Урожай-Т" за адресою: м. Харків, вул. Цементна, буд. 2 та рекламні щити в кількості 17 шт., що перебувають на зберіганні Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський Центральний Ринок." за адресою: м. Харків, вул. Енгельса, 33, приміщення № 13 підвалу в нежитловій будівлі літ. "А-1-2".

Представники позивача за первісним позовом у судовому засіданні 28 жовтня 2014 року підтримують заявлені позовні вимоги і просять їх задовольнити у повному обсязі; просять суд прийняти до розгляду заяву про уточнення позовних вимог.

Представник відповідача за первісним позовом у судовому засіданні 28 жовтня 2014 року та у письмових запереченнях проти заявлених позовних вимог заперечує, просить відмовити у задоволенні позову, наполягає на задоволенні зустрічного позову. Проти заяви позивача за первісним позовом щодо уточнення позовних вимог заперечує

Представники позивача за первісним позовом у судовому засіданні 28 жовтня 2014 року та у відзиві проти зустрічного позову заперечують, просять відмовити у його задоволенні.

У судовому засіданні 28 жовтня 2014 року було вказано, що заяву позивача за первісним позовом про уточнення позовних вимог буде розглянуто у наступному судовому засіданні та оголошено перерву до 04 листопада 2014 року до 15 годин.

04 листопада 2014 року судове засідання було поновлено та продовжено у тому ж складі суду.

Представники позивача за первісним позовом у судовому засіданні підтримують заяву про уточнення позовних вимог, в якій просять стягнути з Комунального підприємства "Підземне Місто" 81635,00 грн. збитків та зобов*язати Комунальне підприємство "Підземне Місто" продовжити термін дії договору № 20Р/04/14 від 01 квітня 2014 року, укладений між Комунальним підприємством "Підземне Місто" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Міська Рекламно-Інформаційна Система", на тих же умовах і на той же строк.

Представник відповідача за первісним позовом у судовому засіданні проти заяви позивача за первісним позовом про уточнення позовних вимог заперечує.

Розглянувши заяву позивача за первісним позовом про уточнення позовних вимог, суд зазначає наступне.

Згідно частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

На підставі вказаного, суд приймає надану позивачем за первісним позовом заяву про уточнення позовних вимог та продовжує розгляд справи з її урахуванням.

Представники позивача за первісним позовом у судовому засіданні підтримують заявлені позовні вимоги і просять їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача за первісним позовом у судовому засіданні та у письмових запереченнях проти заявлених позовних вимог заперечує, просить відмовити у задоволенні позову, наполягає на задоволенні зустрічного позову.

Представники позивача за первісним позовом у судовому засіданні та у відзиві проти зустрічного позову заперечують, просять відмовити у його задоволенні.

Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів, згідно з частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України, можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Приписами статті 20 Господарського кодексу України передбачено, що права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини 3 статті 129 Конституції України, статтею 4-3 та статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши пояснення повноважних представників сторін, судом встановлено наступне.

01 квітня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Міська Рекламно-Інформаційна Система" та Комунальним підприємством "Підземне Місто" укладено договір № 20Р/04/14 на послуги по наданню місць для розміщення рекламних щитів.

Предметом вказаного договору є послуги по наданню місць для розміщення рекламних щитів у підземних підвуличних пішохідних переходах, що знаходяться на балансі Комунального підприємства "Підземне Місто".

Додатковою угодою від 27 червня 2014 року № 1 дію договору від 01 квітня 2014 року № 20Р/04/14 було продовжено до 31 липня 2014 року.

30 липня 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Міська Рекламно-Інформаційна Система" направив заяву до Комунального підприємства "Підземне Місто" про продовження терміну дії договору № 20Р/04/14 від 01 квітня 2014 року на тих самих умовах і на той самий строк, що були встановлені сторонами під час укладання договору. Вказане повідомлення було отримано Комунальним підприємством "Підземне Місто" 01 серпня 2014 року.

У відповідь Комунальне підприємство "Підземне Місто" повідомило Товариство з обмеженою відповідальністю "Міська Рекламно-Інформаційна Система" про закінчення строку дії договору, у зв'язку із чим Товариство з обмеженою відповідальністю "Міська Рекламно-Інформаційна Система" зобов'язано здійснити демонтаж рекламних щитів, передбачений пунктом 3.1.13 договору № 20Р/04/14 від 01 квітня 2014 року.

Пунктом 2.1.7 договору зобов'язано Комунальне підприємство "Підземне Місто" письмово повідомити Товариство з обмеженою відповідальністю "Міська Рекламно-Інформаційна Система" про виконання демонтажу його рекламного щита у випадках, передбачених пунктом 2.2.4 цього договору.

Відповідно до пункту 2.2.4 договору № 20Р/04/14 від 01 квітня 2014 року Комунальне підприємство "Підземне Місто" має право здійснювати демонтаж рекламного щиту, якщо він не був проведений Товариством з обмеженою відповідальністю "Міська Рекламно-Інформаційна Система", у разі невиконання вимоги демонтажу рекламного щиту після закінчення терміну дії Договору.

Згідно пункту 3.1.13 договору № 20Р/04/14 від 01 квітня 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Міська Рекламно-Інформаційна Система" зобов'язано виконати демонтаж і вивезення з території Комунальне підприємство "Підземне Місто" рекламного щиту протягом п'яти робочих днів з дня отримання поштового листа з вимогою демонтажу в зв'язку з закінченням терміну дії договору.

Відповідно до пункту 2.2.6 договору при виконанні демонтажу рекламного щиту силами Комунального підприємства "Підземне Місто", Товариство з обмеженою відповідальністю "Міська Рекламно-Інформаційна Система" відшкодовує витрати з демонтажу рекламного щиту.

Згідно пункту 7.1 Порядку про порядок розміщення реклами в Комунальному підприємстві "Підземне Місто", затвердженого наказом директора підприємства № 2 від 01 квітня 2014 року, для отримання права на розміщення реклами в Комунальному підприємстві "Підземне Місто", рекламодавець або уповноважена ним особа подає заяву директору підприємства, в якій повинні бути вказані точні поштові та банківські реквізити організації (підприємства, приватного підприємства, фізичної особи) та координати особи, відповідальної за використання рекламного місця, термін експонування рекламного засобу, номер телефону для оперативного зв'язку з рекламодавцем (пункт 7.2 Порядку).

Пунктом 7.6 Порядку встановлено, що в усіх випадках рекламодавець повинен надати: копію свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності або витягу з єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців, або виписки з єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців, копію паспорта (для фізичних осіб-підприємців); копію свідоцтва про реєстрацію платника податку; витяг із Статуту підприємства щодо юридичного статусу підприємства та його місцезнаходження, а також повноважень посадової особи, яка підписує договір та наказ про призначення директора або доручення на право підпису договору іншою особою; довідку від банківської установи, в якій офіційно відкрито рахунок контрагента з зазначенням всіх банківських реквізитів (розрахунковий рахунок, МФО, код ЄДРПОУ); копію довідки про внесення до єдиного державного реєстру підприємств та організацій України. У разі порушення вимог цього Положення керівництвом Комунального підприємства "Підземне місто" буде відмолено у розташуванні реклами.

11 серпня 2014 року на підставі укладеного договору між Комунальним підприємством "Підземне Місто" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Монтаж-Сервіс" № 1РД/08/14 здійснено демонтаж 27 рекламних щитів, розташованих у підземних підвуличних пішохідних переходах, на суму 9366,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 24 від 30 вересня 2014 року.

Демонтовані рекламні конструкції були передані за договорами Комунальним підприємством "Підземне Місто" на зберігання до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський Центральний Ринок." в кількості 17 шт. та до Приватного підприємства "Урожай-Т" в кількості 10 шт.

Комунальним підприємством "Підземне Місто" були сплачені послуги за зберігання рекламних щитів Товариство з обмеженою відповідальністю "Міська Рекламно-Інформаційна Система" в розмірі 1800,00 грн., 1480,65 грн. та 1800,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 359 від 09 серпня 2014 року, № 23 від 30 вересня 2014 року та № 411 від 14 жовтня 2014 року відповідно.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно частини 1 статті 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" об'єктами оренди за цим Законом є, зокрема, нерухоме майно (будівлі, споруди, нежитлові приміщення) та інше окреме індивідуально визначене майно підприємств.

За приписами статті 11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Згідно статті 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором; положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Згідно статті 905 Цивільного кодексу України строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до статті 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів; підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Згідно частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до частини 1 статті 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а інша сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно статті 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до статті 180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Таким чином, дослідивши умови договору на послуги по наданню місць для розміщення рекламних щитів № 20Р/04/14 від 01 квітня 2014 року, суд вважає, що вказаний договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг та до якого повинні застосовуватись положення Цивільного кодексу України, що регулюють загальні умови виконання зобов'язання, а також положення глави 63 Цивільного кодексу України.

Згідно статтей 526 та 525 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.

Відповідно до статтей 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарську-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченим кодексом, іншими законами та договором.

За змістом статті 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Згідно статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31 березня 1995 року № 4 відповідно до положень Конституції України і чинного законодавства, фізичні та юридичні особи мають право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, заподіяної внаслідок порушення їх прав і свобод та законних інтересів.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб; під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.

Згідно норм Цивільного процесуального кодексу України у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні; суд повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача за первісним позовом у судовому засіданні не знайшли свого підтвердження, заявлені суми збитків є недоведеними та задоволенню не підлягають. Позовні вимоги відповідача за первісним позовом є обґрунтованими, законними та підтвердженими матеріалами справи і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Госпордарського процесульного кодексу України, витрати по сплаті судового збору, на відповідача за первісним позовом не покладаються. Приймаючи до уваги, що зустрічний позов задоволено, витрати по сплаті судового збору слід покласти на відповідача за зустрічним позовом

На підставі викладеного та керуючись статтями 6, 8, 19, 55, 129 Конституції України, статтями 11, 16, 525, 526, 610, 611, 626, 627, 628, 629, 901, 905, Цивільного кодексу України, статтями 20, 67, 174, 175, 179, 180, 216-218 Господарського кодексу України статтями 1, 4, 4-3, 12, 22, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

У первісному позові відмовити повністю.

Зустрічний позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю "Міська Рекламно-Інформаційна Система" (61058, м. Харків, вул. Данилевського, 22, під'їзд 7, розрахунковий рахунок 26005455003110 в АТ "ОТП Банк", МФО 300528, код ЄДРПОУ 31343590) на користь Комунального підприємства "Підземне Місто" (61052, м. Харків, вул. Енгельса, 29, розрахунковий рахунок 26009013029508 в АТ "СБЕРБАНК РОСІЇ", МФО 320627, код ЄДРПОУ 39044307) 14446,65 грн. збитків, понесених на демонтаж та зберігання рекламних щитів Товариства з обмеженою відповідальністю "Міська Рекламно-Інформаційна Система" та 3045,00 грн. судового збору.

Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Міська Рекламно-Інформаційна Система" (61058, м. Харків, вул. Данилевського, 22, під'їзд 7, розрахунковий рахунок 26005455003110 в АТ "ОТП Банк", МФО 300528, код ЄДРПОУ 31343590) вивезти рекламні щити в кількості 10 шт., що перебувають на зберіганні ПП "Урожай-Т" за адресою: м. Харків, вул. Цементна, буд. 2, та рекламні щити в кількості 17 шт., що перебувають на зберіганні Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський Центральний Ринок." за адресою: м. Харків, вул. Енгельса, 33, приміщення № 13 підвалу в нежитловій будівлі літ. "А-1-2".

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 07.11.2014 р.

Суддя П.В. Хотенець