Рішення № 41277601, 05.11.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/19414/14 05.11.14

За позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Надра України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Голден Деррік"за участюПрокуратури міста Києвапророзірвання договору купівлі-продажу Суддя Смирнова Ю.М.

Представники:

від позивача Бойко І.Ю. - представник від відповідача не з'явилисьвід прокуратури Левицька Н.В. - прокурор відділу

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Надра України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Голден Деррік" про розірвання договору купівлі-продажу №313/12 від 11.07.2012 (частки у праві спільної часткової власності (спільному майні учасників) за Договором № 17-2000 від 19.05.2000 про спільну діяльність на Сахалінському нафтогазоконденсатному родовищі), укладеного між позивачем та відповідачем.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.09.2014 за вказаним позовом порушено провадження у справі № 910/19414/14 та призначено розгляд справи на 15.10.2014.

За результатами повторного автоматичного розподілу, проведеного 10.10.2014 у зв'язку з відпусткою судді Блажівської О.Є., справу № 910/19414/14 передано на розгляд судді Смирновій Ю.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.10.2014 суддею Смирновою Ю.М. прийнято справу № 910/19414/14 до провадження та ухвалено розглядати справу в судовому засіданні, призначеному на 15.10.2014.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.10.2014 відкладено розгляд справи на 05.11.2014.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору купівлі-продажу № 313/12 від 11.07.2012, а саме: не сплатою відповідачем позивачу грошових коштів у розмірі 444000,00 грн по спірному Договору, що, на думку позивача, є істотним порушенням відповідачем умов вказаного договору та підставою для його розірвання в судовому порядку.

Відповідач повноважних представників в судове засідання не направив, відзиву на позов не подав. Про проведення судових засідань відповідач був повідомлений належним чином за адресою свого юридичного місцезнаходження. Доказів на підтвердження поважних причин невиконання вимог ухвал суду та нез'явлення в судові засідання відповідач суду не надав. Заявлені позовні вимоги не заперечив.

05.11.2014 до суду надійшло клопотання відповідача про залучення до участі у справі у якості третіх, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Закритого акціонерного товариства "Видобувна компанія "Укрнафтобуріння" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіріус-1", а також про відкладення розгляду справи.

Вказане клопотання судом відхилене як необґрунтоване. Заявником не доведено, що рішення у справі може вплинути на права та обов'язки Закритого акціонерного товариства "Видобувна компанія "Укрнафтобуріння" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіріус-1" щодо однієї із сторін у справі.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

З матеріалів справи вбачається, що в жодне судове засідання (15.10.2014, 05.11.2014) з розгляду даної справи, представник відповідача не з'явився, при цьому двічі ним подавались клопотання про відкладення розгляду справи, зокрема, клопотання про відкладення розгляду справи, подане представником відповідача через відділ діловодства суду 15.10.2014, судом було задоволено.

З матеріалів справи також вбачається, що вимоги ухвал суду від 12.09.2014, від 15.010.2014 відповідач не виконав, відзив на позов з доказами, що підтверджують викладені в ньому обставини, суду не подав та не надіслав.

Вищенаведені дії (бездіяльність) відповідача розцінюються судом як свідоме та безпідставне ухилення від розгляду справи, пошук шляхів для затягування судового процесу.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні.

При цьому відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Відповідно до абз. 1 п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що у випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Обставини, які б перешкоджали чи не дозволяли розглянути спір в даному судовому засіданні, не встановлені, тому підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

Оскільки відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті, на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається судом за наявними в ній матеріалами.

Прокурор в судовому засіданні надав усні пояснення по справі та позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх представників учасників судового процесу, господарський суд міста Києва

В С Т А Н О В И В :

11.07.2012 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Надра України" (далі - продавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Голден Деррік" (далі - покупець, відповідач) підписано Договір купівлі-продажу № 313/12 (частки у праві спільної часткової власності (спільному майні учасників) за Договором № 17-2000 про спільну діяльність на Сахалінському нафтогазоконденсатному родовищі від 19.05.2000, укладеним між Національною акціонерною компанією "Надра України", Дочірнім підприємством Національної акціонерної компанії "Надра України" "Полтавнафтогазгеологія" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сіріус-1") (з усіма додатками, змінами і доповненнями, додатковими угодами, що є невід'ємною частиною останнього вказаного договору).

Відповідно до п. 1 Договору купівлі-продажу № 313/12 від 11.07.2012 (далі - Договір купівлі-продажу) продавець (позивач) підтверджує, що станом на дату укладення даного договору частка продавця у праві спільної часткової власності (спільному майні учасників) за Договором № 17-2000 про спільну діяльність від 19.05.2000 (далі - Договір про спільну діяльність) становить 30%.

Згідно з п. 2 Договору купівлі-продажу продавець передає покупцю, а покупець з дати укладення цього договору набуває право власності на частку продавця у праві спільної часткової власності (спільному майні учасників) за Договором про спільну діяльність в розмірі 30% (далі - частка).

У п. 4 Договору купівлі-продажу сторони погодили, що договірна ціна продажу частки за цим Договором без урахування ПДВ становить 370000,00 грн, сума ПДВ 74000,00 грн, разом з ПДВ 444000,00 грн і сплачується покупцем (відповідачем) продавцю (позивачу) протягом 30 банківських днів з дати підписання цього договору.

Пунктом 7 Договору купівлі-продажу передбачено, що всі правовідносини, що виникають з цього Договору або пов'язані із ним, у тому числі пов'язані із дійсністю, укладенням, виконанням, зміною та припиненням цього Договору, тлумаченням його умов, визначенням наслідків недійсності або порушення Договору, регламентуються цим Договором та відповідними нормами чинного в Україні законодавства, а також застосовними до таких правовідносин звичаями ділового обороту на підставі принципів добросовісності, розумності та справедливості.

11.07.2012 сторони підписали Акт приймання-передачі частки у праві спільної часткової власності (спільному майні учасників) до Договору № 313/12 від 11.07.2012, яким підтвердили, що продавець передав, а покупець прийняв у власність частку у розмірі 30% у спільній частковій власності (спільному майні учасників) за Договором № 17-2000 про спільну діяльність на Сахалінському нафтогазоконденсатному родовищі від 19.05.2000, укладеним між Національною акціонерною компанією "Надра України", Дочірнім підприємством Національної акціонерної компанії "Надра України" "Полтавнафтогазгеологія" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сиріус-1") (з усіма додатками, змінами і доповненнями, додатковими угодами, що є невід'ємною частиною вказаного договору).

Натомість, в порушення договірних зобов'язань відповідач не виконав свої зобов'язання щодо сплати грошових коштів у розмірі 444000,00 грн за Договором купівлі-продажу № 313/12 від 11.07.2012 у визначений цим Договором строк.

Позивач звернувся до відповідача з претензією № 492/2/02/11 від 24.04.2014, в якій зазначив, що відповідачем не виконується зобов'язання за Договором купівлі-продажу та вимагав від останнього перерахувати на рахунок Національної акціонерної компанії "Надра України" суму заборгованості за Договором купівлі-продажу у розмірі 444000,00 грн.

Вказана претензія отримана відповідачем 28.04.2014, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

У відповідь на зазначену претензію, відповідач листом № б/н від 11.06.2014 повідомив позивача про те, що адміністрацією підприємства відповідача вирішуються питання із банківською установою щодо відкриття кредитної лінії, всі отримані кошти будуть спрямовані на погашення заборгованості перед позивачем.

Проте, станом на час звернення позивача з даним позовом до суду, відповідач кошти у розмірі 444000,00 грн за Договором купівлі-продажу № 313/12 від 11.07.2012 на користь позивача не сплатив.

Невиконання відповідачем прийнятих на себе за Договором купівлі-продажу № 313/12 від 11.07.2012 обов'язків по оплаті частки у праві спільної часткової власності (спільному майні учасників) за Договором про спільну діяльність № 17-2000 від 19.05.2000, позивач вважає істотним порушенням умов спірного договору, у зв'язку з чим позивач звернувся з даним позовом до суду.

За правовою природою укладений між позивачем та відповідачем Договір є договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 2 ст. 656 Цивільного кодексу України предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав.

У ст. 692 Цивільного кодексу України зазначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 6 ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання у разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Як свідчать матеріали справи, відповідачем в порушення умов Договору купівлі-продажу № 313/12 від 11.07.2012 не здійснено в повному обсязі оплати вартості продажу частки у праві спільної часткової власності, що свідчить про істотне порушення відповідачем положень спірного Договору.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження виконання своїх зобов'язань за Договором щодо здійснення повної оплати вартості частки, що є предметом вказаних Договорів.

Статтею 188 Господарського кодексу України визначено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Разом з тим суд відзначає, що передбачене статтею 188 Господарського кодексу України надсилання іншій стороні пропозиції про розірвання договору в разі виникнення такої необхідності є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує та може звернутися за захистом свого порушеного права шляхом подання позову до відповідача про розірвання договору. Наведена правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 19.09.2011 № 22/110, абз. 8 п. 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 24.11.2011 № 01-06/1642/2011, а також Інформаційному листі Вищого господарського суду України "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" № 01-8/482 від 13.08.2008 та у постанові Верховного Суду України від 17.06.2008 № 8/32пд з посиланням на Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 у справі № 1-2/2002 (про досудове врегулювання спорів).

Отже, за відсутності в матеріалах справи доказів надсилання позивачем відповідачу пропозиції про розірвання спірного договору в порядку ст. 188 Господарського кодексу України, позивач не позбавлений права звернутись за захистом свого порушеного права шляхом подання позову до відповідача про розірвання договору.

Враховуючи вищевикладені положення норм чинного законодавства України та приймаючи до уваги встановлені фактичні обставини справи, оскільки факт істотного порушення відповідачем зобов'язань за Договором Договору купівлі-продажу № 313/12 від 11.07.2012 встановлений судом та відповідачем не спростований, суд вважає, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Надра України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Голден Деррік" про розірвання Договору купівлі-продажу № 313/12 від 11.07.2012 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У зв'язку із задоволенням позову, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача та підлягає стягненню на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Розірвати Договір купівлі-продажу № 313/12 від 11.07.2012 (частки у праві спільної часткової власності (спільному майні учасників) за Договором № 17-2000 від 19.05.2000 про спільну діяльність на Сахалінському нафтогазоконденсатному родовищі), укладений між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Надра України" (03151, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 54, ідентифікаційний код 31169745) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Голден Деррік" (04123, м. Київ, вул. Западинська, 13, літ. А, ідентифікаційний код 35251246).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Голден Деррік" (04123, м.Київ, вул. Западинська, 13, літ. А, ідентифікаційний код 35251246) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Надра України" (03151, м.Київ, просп. Повітрофлотський, 54, ідентифікаційний код 31169745) судовий збір у розмірі 1218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн 00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 06.11.2014

Суддя Ю.М. Смирнова