Рішення № 41272876, 30.10.2014, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Єдиний унікальний номер №243/4027/14

Номер провадження №2/243/1767/2014

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

« 30» жовтня 2014 року м. Слов'янськ

Слов'янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

Головуючого - судді Чемодурової Н.О.,

при секретарях - Бондаренко О.В., Морозовій Н.С.,

за участю:

позивача - ОСОБА_1,

представник позивача - ОСОБА_2,

відповідача - ОСОБА_3,

представник відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Слов'янська Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, про визнання особи втратившою право користування житловим приміщенням та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, про вселення та усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням,

В С Т А Н О В И В:

10 вересня 2014 року ОСОБА_1 звернулась до суду з дійсним позовом, обґрунтувавши його наступним. В період з 12 серпня 2000 року по 20 січня 2011 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 Сумісне проживання з чоловіком вона припинила 17 вересня 2010 року, всі питання щодо розподілу сумісного майна сторони вирішили добровільно до розірвання шлюбу. Так, відповідно до договору дарування від 01.12.2010р. чоловік подарував їй квартиру АДРЕСА_1. При цьому в своєму користуванні відповідач залишив автомобіль та гараж. У зв'язку з тим, що право власності ОСОБА_3 на квартиру припинене з грудня 2010 року, просить суд визнати ОСОБА_3 втратившим право користування даною квартирою. У зв'язку з тим, що вона проживає в квартирі лише вдвох з донькою, працює вчителем та отримує малу заробітну плату, на теперішній час в неї виникла необхідність в отриманні та оформленні субсидії, однак реєстрація відповідача, який офіційно працевлаштований, має значний дохід, перешкоджає їй в отриманні субсидії.

Звернувшись до суду з зустрічним позовом ОСОБА_3 просив суд винести рішення, яким вселити його до квартири АДРЕСА_1 та зобов'язати ОСОБА_1 не чинити йому перепон у користуванні квартирою. На обґрунтування свого позову зазначив, що спірна квартира є його єдиним постійним місцем проживання і місцем його реєстрації. В даній квартирі подовжує знаходитись їх з ОСОБА_1 сумісне майно - пральна машина, телевізор, комп'ютер, газова плита, меблі, люстри, інше майно, придбане в період шлюбу. Крім того, в квартирі знаходяться його особисті речі - слюсарні інструменти, предмети одягу, побуту. Він подовжує утримувати дану квартиру у належному санітарно-технічному стані, періодично передавав ОСОБА_1 гроші для оплати комунальних платежів. Він постійно проживає у квартирі, залишаючи її лише на декілька днів або тижнів. До 2014 року в нього були ключі від квартири, які він потім віддав донці. З серпня 2014 року позивач чине йому перешкоди у користуванні квартирою, не пускає його до квартири, не бажає, щоб він користувався квартирою. З приводу неправомірних дій ОСОБА_1 він звертався до правоохоронних органів, однак це не подіяло, і він був змушений звернутись з позовом до суду.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні зустрічний позов не визнала, зазначивши, що вважає доводи викладені в ньому видуманими, надуманими, такими що не відповідають реальній дійсності. Зазначила, що у вересні 2010 року її чоловік пішов з родини і став проживати однією сім'єю з іншою жінкою. Усі питання, пов'язані з виплатою аліментів та поділом майна вони вирішили ще до розірвання шлюбу. Оскільки квартира була придбана в кредит, який було необхідно погашати, то вони з відповідачем вирішили, що їй залишиться квартира з усім нажитим майном, а кредит за квартиру вона буде погашати самостійно. 24 листопада 2010 року її батько, ОСОБА_5, повністю сплатив заборгованість по кредиту ОСОБА_3 у сумі 9 155 грн. 26 коп. В користуванні відповідача залишились також придбані в період шлюбу автомобіль і гараж, а також деякі предмети побуту - телевізор та колонки, які він вивіз з квартири у жовтні 2010 року. Ніяких речей, інструментів відповідача в її квартирі немає. З вересня 2010 року ОСОБА_3 постійно живе з жінкою, з якою зраджував її у шлюбі, більше в родину він не повертався. Відповідач дійсно приймає участь у вихованні їх 10-річної доньки, часто проводе з нею час в себе вдома, де він мешкає зі своєю співмешканкою та має домашнє господарство. Вона ніколи не міняла замки у квартирі, не забирала у відповідача ключі від неї. Представник позивача ОСОБА_2, діючий на підставі довіреності від 27.08.2014р. (а.с.4), в судовому засідання позов підтримав, на його обґрунтування навів доводи, аналогічні викладеним у позові. В задоволенні зустрічного позову просив відмовити.

Відповідач ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_6, діючий на підставі договору від 23.09.2014р. (а.с.12), в судовому засіданні позов не визнали, заперечували проти його задоволення. На обґрунтування своїх заперечень та свого позову відповідач зазначив наступне. В період з 2000 року по 17 вересня 2010 року він перебував у шлюбних відносинах з ОСОБА_1 З вересня 2010 року він підтримує постійні відносини з ОСОБА_7 Стосунки в них з колишньою дружиною напружені, але вони подовжують жити разом у спірній квартирі. Дійсно восени 2010 року він був змушений переоформити право власності на квартиру на дружину, оскільки цього вимагав його тесть, який, таким чином, намагався на подальше гарантовано забезпечити свою доньку місцем проживання. Укладання угоди відбулось на умовах, що він подовжить жити у квартирі,буде в ній зареєстрований. Квартира була придбана у кредит в період шлюбу, для прискорення укладання договору дарування батько позивача, за власною ініціативою, сплатив залишок заборгованості по кредиту. На теперішній час в квартирі залишаються лише його старі речі, які нічого не варті, такі, як старі тапки та кросівки, зубна щітка та мило, інструмент. Також він вважає, що сумісно нажите в період шлюбу майно (телевізор, пральна машина), які знаходяться в квартирі, також є його власністю. Усі інші його речі, предмети одягу зберігаються за місцем мешкання його матері.

Інколи він дійсно проводе час з донькою в будинку ОСОБА_7, але він там не мешкає, а просто буває в гостях, інколи ночує.

У серпні 2014 року позивач несподівано припинила впускати його в квартиру, забрала в доньки його ключі від квартири. У зв'язку з цим він звертався до правоохоронних органів.

Він також несе витрати на утримання житла, надаючи позивачу кошти для оплати комунальних послуг. Гроші він передає не особисто в руки, а вони відраховуються з його заробітної плати.

Всі сусіди, які нібито не підтверджують, що він не живе у спірній квартирі оговорюють його з невідомих підстав.

Вислухавши пояснення сторін та їх представників, допитавши свідків, дослідивши надані докази і вивчивши матеріали справи, суд у межах заявлених позовних вимог (стаття 11 ЦПК України) установив наступне.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (1950 р.), ратифікована Законом України від 17 липня 1997 р. № 475/97-ВР (далі - Конвенція), зокрема ст. 1 Протоколу № 1 (1952 р.) передбачає право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускає позбавлення особи свого майна, крім як в інтересах суспільної необхідності і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнає право держави на здійснення контролю за використанням власності у відповідності з загальними інтересами або для забезпечення податків, інших зборів чи штрафів.

Гарантії здійснення права власності та його захисту закріплена і у вітчизняному законодавстві України. Так, відповідно до ч. 4 ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом, є однією із загальних засад цивільного законодавства (п. 2 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України (далі - ЦК)). Непорушність права приватної власності і недопущення протиправного позбавлення власності визначено також серед конституційних основ правопорядку у сфері господарювання (ч. 2 ст. 5 Господарського кодексу України).

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу (ст. 16 ЦК). Судовий захист права власності здійснюється шляхом розгляду позовів про визнання права власності на майно, витребування його із чужого незаконного володіння чи від добросовісного набувача у передбачених законом випадках, про визнання правочину недійсним, про визнання незаконним правового акта, що порушує право власності, про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном, про заборону вчинення дій, які можуть порушити право власності, або про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню, про визначення порядку володіння та користування спільним майном, про поділ спільного майна або виділ з нього частки, про виключення майна з опису, про відшкодування шкоди, заподіяної майну, або збитків, завданих порушенням права власності і под.

Як було встановлено в ході судового розгляду, сторони з 12 серпня 2000 року перебували у зареєстрованому шлюбі. Рішенням Слов'янського міськрайонного суду від 19 січня 2011 року шлюб між подружжям ОСОБА_1 розірвано (а.с.60). Зі змісту рішення суду про розірвання шлюбу вбачається, що на момент розірвання шлюбу спір про розподіл сумісного майна був вирішений сторонами добровільно. Так, відповідно до договору дарування від 01.12.2010р. ОСОБА_3 подарував ОСОБА_1 зареєстровану за ним на праві власності, придбану в період шлюбу, квартиру АДРЕСА_1 (а.с.5).

Відповідно до ст. 347 ЦК України особа може відмовитися від права власності на майно, заявивши про це або вчинивши інші дії, які свідчать про її відмову від права власності. У разі відмови від права власності на майно, права на яке підлягають державній реєстрації, право власності на нього припиняється з моменту внесення за заявою власника відповідного запису до державного реєстру.

Згідно довідки КП «БТІ» м. Слов'янськ від 23.10.2014р. право власності на квартиру АДРЕСА_1 на підставі договору дарування від 01.12.2010р. зареєстроване за ОСОБА_1

Відповідно до пункту 34 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» від 07.02.2014р.№ 5, оскільки право власності є абсолютним правом, яке включає право володіння, користування та розпорядження майном, якого ніхто не може бути позбавлений, крім випадків, передбачених законом (стаття 41 Конституції України, статті 316 - 319 ЦК), то власник на підставі статті 391 ЦК не може бути визнаний таким, що втратив право користування своїм майном, зокрема жилим приміщенням або виселений із нього, оскільки це не відповідає характеру спірних правовідносин, й такі вимоги регулюються, зокрема, статтями 71, 72, 109, 110, 116 Житлового кодексу Української РСР (далі - ЖК УРСР).

У зв'язку із цим під час розгляду позовів про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, судам необхідно чітко розмежовувати правовідносини, які виникають між власником та попереднім власником житла, і правовідносини, які виникають між власником житла та членами його сім'ї, попередніми членами його сім'ї, а також членами сім'ї попереднього власника житла. Так, власник житла має право вимагати визнання попереднього власника таким, що втратив право користування житлом, що є наслідком припинення права власності на житлове приміщення (пункт 3 частини першої статті 346 ЦК) із зняттям останнього з реєстрації.

Звертаючись до суду з дійсним позовом позивач просить суд визнати відповідача втратившим право користування спірною квартирою, оскільки він там був зареєстрований, як попередній власник, на теперішній час, після укладення ним договору дарування, його право власності на квартиру припинене, а його подальша реєстрація у квартирі перешкоджає позивачеві у розпорядженні належною їй власністю. Суд вважає такі вимоги позивача цілком обґрунтованими.

При цьому суд бере до уваги, що відповідно до ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Однак, зі змісту акту, складеного комісією у складі майстра КП «ЖЕК №4» та мешканців будинку АДРЕСА_1, вбачається, що ОСОБА_3 не проживає в АДРЕСА_1 з 17 вересня 2010 року (а.с.52).

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні показала, що вона є двоюрідною сестрою ОСОБА_1 У зв'язку з проведенням антитерористичної операції за місцем її постійного мешкання - у м. Донецьк, з червня 2014 року вона постійно проживає в квартирі сестри АДРЕСА_1 у м. Слов'янськ. До 2014 року вона проживала у квартирі під час своїх щорічних відпусток, бувала тут у вихідні дні. ОСОБА_1 з 2010 року мешкає в квартирі вдвох з донькою. ОСОБА_3 пішов з сім'ї і припинив проживати у даній квартирі з вересня 2010 року. Ніяких особистих речей ОСОБА_3 з 2010 року у квартирі вона не бачила.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Зі змісту рішення Слов'янського міськрайонного суду від 19 січня 2011 року вбачається, що звернувшись до суду з позовом про розірвання шлюбу 14 грудня 2010 року на його обґрунтування позивач зазначила, що шлюбні відносини між нею та чоловіком припинені, відповідач мешкає з іншою жінкою (а.с.60). Дані обставини були визнані відповідачем в повному обсязі.

З огляду на викладене, суд вважає, що в ході судового розгляду було належним чином встановлено, та підтверджується актом комісії, поясненнями свідка ОСОБА_8, встановлено рішенням суду про розірвання шлюбу, що з вересня 2010 р. ОСОБА_3 припинив сумісне проживання з ОСОБА_1 і на момент укладення договору дарування 01 грудня 2010р. не набув права користування спірним житлом, оскільки, хоча і був членом родини ОСОБА_1 до 19 січня 2011 року, але не проживав з нею сумісно, як того вимагає ч. 1 ст. 405 ЦК України.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні зустрічного позову, суд виходив з наступного.

За правилами статей 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

На обґрунтування своїх доводів постійного проживання у АДРЕСА_1 до серпня 2014 року відповідачем суду надано наступні докази.

Так, свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні показала, що вона є рідною сестрою ОСОБА_3 У 2010 році її брат дійсно розлучився з ОСОБА_1, однак вони подовжили проживати разом. Два-три рази на рік вона приходить до брата в гості у квартиру АДРЕСА_1. Окрім неї та брата в квартирі нікого не буває, їй не відомо чому так трапляється. Разом вони п'ють чай в квартирі, брат поводиться, як господар. Приблизно 3-4місяці тому брат пішов з квартири, мешкає в матері. Дійсно брат возить свою доньку в гості до іншої жінки, але він з нею просто зустрічається. Утруднюється описати інтер'єр в квартирі, оскільки не пам'ятає його, бо в останнє була в квартирі навесні 2014 року.

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні показала, що з ОСОБА_3 вона є колегою з 2001 року. Тривалий час вона з чоловіком та подружжя ОСОБА_3 дружили родинами, вони ходили у гості один до одного майже щодня. Але приблизно 2-3 роки тому її відносини з ОСОБА_3 В погіршились, вони припинили спілкування родинами. ОСОБА_3 подовжує проживати в квартирі ОСОБА_1 Так, у жовтні 2013 року вона приходила до ОСОБА_3 за перфоратором. Не бачила, щоб окрім ОСОБА_3 ще хтось був у квартирі, ОСОБА_3 був одягнений у домашній одяг. Вдруге вона приходила за перфоратором 05.07.2014р., але зустріла ОСОБА_3 у під'їзді, де він і передав їй перфоратор. Їй нічого не відомо з приводу того, що ОСОБА_3 створив нову родину, або мешкає з іншою жінкою.

Згідно повідомлення Слов'янського МВ ГУМВС України в Донецькі області від 22.10.2014р. ОСОБА_3 22.09.2014р. звертався з письмовою заявою, щодо неправомірних дій з боку ОСОБА_1 В ході перевірки було встановлено, що між заявником та ОСОБА_1 виникли цивільно-правові відносини (а.с.61).

Суд критично ставиться до наданих відповідачем доказів, з огляду на наступне. Так, суд не може прийняти до уваги свідчення ОСОБА_9, яка є близьким родичем відповідача, і особою зацікавленою в результатах розгляду справи. Також суд критично ставиться до пояснень свідка ОСОБА_10, оскільки вони не узгоджуються з іншими матеріалами справи. Так з наданої позивачем фотокартки (а.с.66), та наданих відповідачем пояснень, вбачається, що на фото зафіксоване 29 червня 2014 року, та зображені ОСОБА_10 з чоловіком та ОСОБА_3 разом зі своєю дівчиною ОСОБА_7 Такі пояснення відповідача щодо наданої позивачем фотокартки, спростовують пояснення свідка ОСОБА_10 в тій частині, що їй нічого не відомо щодо відносин ОСОБА_3 та ОСОБА_7, а тому пояснення цього свідка також не можуть бути взяті судом до уваги. Також, як вбачається з повідомлення Слов'янського МВ, дійсно мало місце одне звернення ОСОБА_3 до правоохоронних органів з приводу неправомірних дій ОСОБА_1, однак мало воно місце вже після звернення останньої з дійсним позовом до суду, а тому, на думку суду, є лише способом, з боку відповідача, ввести учасників судового розгляду в оману.

Таким чином, доводи відповідача ОСОБА_3 з приводу того, що він не живе у спірній квартирі, оскільки ОСОБА_1 чинить йому перешкоди, суд визнає безпідставними і нічим не підтвердженими, оскільки з 2010 року по вересень 2014 року з приводу усунення перешкод в користуванні спірним жилим приміщенням до суду або правохоронних органів не звертався. Крім того, такі доводи спростовуються наступними доказами, наданими позивачем, і які суд бере до уваги.

Як вбачається з наданих позивачем квитанцій за оплату газу, води та стоків, -тепло та -електро енергії, квартирної плати за період 2010-2014р.р. витрати по утриманню квартири АДРЕСА_1 несе тільки позивач ОСОБА_1(а.с.67-93). Будь-яких доказів на обґрунтування доводів відповідача, що гроші для оплати комунальних послуг він надавав позивачеві грошовими переводами, суду не надано

Зі змісту акту, складеного комісією у складі майстра КП «ЖЕК №4» та мешканців будинку АДРЕСА_1, вбачається, що ОСОБА_3 є зареєстрованим в АДРЕСА_1 з 2006 року, але не проживає за даною адресою з 17 вересня 2010 року (а.с.52).

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні показала, що з липня 2011 року вона мешкає в квартирі АДРЕСА_3. У дворі їх будинку знаходиться гараж, який, свого часу, придбало подружжя ОСОБА_3. З приводу купівлі даного гаражу вона зверталась до ОСОБА_1, яка надала їй телефон ОСОБА_3, який є власником даного гаража. В будинку ОСОБА_3 вона ніколи не бачила, впевнена, що він не живе разом з ОСОБА_1

Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні показала, що з 2000 року вона мешкає в квартирі АДРЕСА_4. Майже всі в будинку одразу помітили, та багато розмовляли про те, що ОСОБА_3 пішов з сім'ї. Це було приблизно три роки тому. Вона бачить, як інколи ОСОБА_3 під'їздить до будинку, щоб забрати свою доньку, з машини він не виходить. Вона виховує двох дітей, часто гуляє у дворі будинку, і ніколи не бачила, щоб ОСОБА_3 входив чи виходив з квартири.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні показав, що він є батьком ОСОБА_1 Після розірвання шлюбу він більше ніколи не бачив ОСОБА_3 у квартирі доньки, будь-які його речі там відсутні. Залишок заборгованості по кредиту за квартиру у розмірі 9 155, 26 грн. він сплатив самостійно 24.11.2010р., оскільки так домовились донька з колишнім чоловіком, якому залишились машина та гараж. З інструментів в квартирі є лише викрутка, ніякого перфоратора в квартирі не бачив.

Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні показала, що є доброю подругою ОСОБА_1, буває в неї 3-4 рази на тиждень, інколи ночує. Восени 2010 року вона знаходилась в квартирі ОСОБА_1, коли прийшов ОСОБА_3 та забрав всі речі, які вважав своїми - домашній кінотеатр та телевізор. Також вона була в квартирі разом з ОСОБА_1 17 вересня 2014 року, коли до неї ввечері прийшов ОСОБА_3, голосно кричав на весь під'їзд, що його не пускають до власної квартири, всім показував свій паспорт з пропискою, висловлював намір викликати міліцію. Весь скандал, влаштований ОСОБА_3 тривав близько 15 хвилин.

Таким чином, в ході судового розгляду було встановлено, що з 17 вересня 2010 року і до 17 вересня 2014 року, коли позивач звернулась з позовом про визнання таким, що втратив право користування жилим приміщенням, і до теперішнього часу відповідач ОСОБА_3 спірною квартирою не користується, в ній не мешкає і доказів поважності причин відсутності у спірному приміщенні більш 4 років суду не надав. За таких обставин, приймаючи до уваги рішення суду про визнання ОСОБА_3 втратившим право користування квартирі АДРЕСА_1, підстави для його вселення у спірне житло відсутні.

У відповідності зі ст. 88 ЦПК України, стороні на користь якої ухвалено судове рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтвердженні судові витрати. Відповідно до ст.79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до вимог статті 88 ЦПК України понесені судові витрати у розмірі 240 грн. 64 коп. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача в повному обсязі, решта суми судового збору підлягає стягненню на користь держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 10, 60, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3, про визнання особи втратившою право користування житловим приміщенням - задовольнити повністю.

Визнати ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, таким, що втратив право користування квартирою за адресою: АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН: НОМЕР_1, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, ІПН: НОМЕР_2, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1, судовий збір в розмірі 240 (двісті сорок) грн. 64 коп.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН: НОМЕР_1, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1, на користь держави на р/р 31210206700075, банк отримувача - ГУ ДКСУ у Донецькій області, отримувач - Слов'янське УК /Слов'янськ/ 22030001, код ЄДРПОУ (банку) - 37803368, МФО - 834016, код класифікації доходів бюджету - 22030001, судовий збір в розмірі 2 (дві) грн. 96 коп.

В задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, про вселення та усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається в Апеляційний суд Запорізької області через Слов'янський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення виготовлено « 3» листопада 2014 року.

Суддя Н.О. Чемодурова