Рішення № 41271848, 06.11.2014, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/7193/14 Справа № 202/38080/13-ц Головуючий у 1 й інстанції - Шклярук Д. С. Доповідач - Калиновський А.Б.Категорія 30

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2014 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

Головуючого - Калиновського А.Б.

Суддів - Гайдук В.І., Єлізаренко І.А.

При секретарі - Півненко С.Ю.

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу представника Державного закладу «Дніпропетровська медична академія Міністерства охорони здоров'я України» на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 20 червня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Державного закладу «Дніпропетровська медична академія Міністерства охорони здоров'я України» про стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 20 червня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_2 до Державного закладу «Дніпропетровська медична академія Міністерства охорони здоров'я України» про стягнення моральної шкоди задоволено частково.

Стягнуто з Державного закладу «Дніпропетровська медична академія Міністерства охорони здоров'я України на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди 20 000 грн. 00 коп., а також в дохід держави судовий збір в сумі 243,60 грн.

В апеляційній скарзі представник відповідача просить скасувати рішення суду і ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 з 03.01.2006 року працює на кафедрі сімейної медицини в ДЗ «ДМА МОЗ України».

З 31 серпня 2010 року ОСОБА_2 працює на посаді доцента цієї кафедри за строковим трудовим договором, укладеним на період з 01 вересня 2010 року по 31 серпня 2011 року, який згодом було продовжено до 31 серпня 2014 року без змін умов та оплати праці.

Відповідач, в порушення вимог ст. 32, 103 КЗпП України, додержання яких є обов'язковим у випадку зміни умов оплати праці в бік погіршення, що мало місце у зв'язку зі зменшенням в односторонньому порядку окладу позивача з окладу доцента (розряд 19) до окладу асистента (розряд 16), не попередив позивача про істотну зміну умов оплати праці в установлений строк - за два місяці до зміни, будь-якого наказу з цього питання не видав, не попередив про умови збереження попередньої оплати праці як доценту кафедри, як і не повідомив ОСОБА_2 про її право у разі незгоди з новими умовами оплати праці на звільнення, що є грубим порушенням прав працівника з боку відповідача, в наслідок чого ним допущена неправомірна недоплата заробітної плати. Недоотримана позивачем заробітна плата за період починаючи з 01 вересня 2012 року становить 2111,00 грн., що підтверджується рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 травня 2014 року (пров. № 22-ц/774/4679/14), яким фактична недоплата відповідачем заробітної плати позивачу визнана незаконною та стягнуто на користь позивача 2111,00 грн.

Окрім того, рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 17 жовтня 2013 року п. 4 наказу ДЗ «ДМА МОЗ України» № 403-о від 06.06.2013 року про попередження доцента кафедри «Фтизіатрія» ОСОБА_2 про необхідність виконання посадової інструкції, а саме виконання лікувально-діагностичної роботи та недопущення порушень трудового законодавства, а також наказ відповідача № 414-о від 11.06.2013 року про оголошення догани ОСОБА_2, кандидату медичних наук, доценту кафедри фтизіатрії, були визнані незаконними.

ОСОБА_2 16 серпня 2013 року звернулася до адміністрації Державного навчального закладу "Дніпропетровська медична академія Міністерства охорони здоров'я України" із заявою у відповідності ч.1, ч. 3 ст. 38 КЗпП України про її звільнення з 27 серпня 2013 року у зв'язку з переїздом на нове місце проживання та у зв'язку з невиконанням відповідачем укладеного із нею трудового договору.

Натомість, відповідач не звільнив ОСОБА_2 за умов, що були викладені у її письмові заяві, а 17 жовтня 2013 року по Державному навчальному закладу "Дніпропетровська медична академія Міністерства охорони здоров'я України" видав наказ № 811-о про звільнення з 27 серпня 2013 року ОСОБА_2, кандидата медичних наук, доцента кафедри фтизіатрії, за прогул без поважних причин, на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України.

Зазначені дії відповідача, що полягали у незаконному притягненні ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності, незаконній недоплаті позивачці заробітної плати, призвели до погіршення стану здоров'я позивача, у зв'язку з чим з 29 жовтня 2013 року по 29 листопада 2013 року вона перебувала на стаціонарному лікуванні у закладі охорони здоров'я - Комунальному закладі «Дніпропетровський спеціалізований психоневрологічний центр» ДОР із діагнозом: змішаний тривожно-дипрессивний розлад F41.2, що підтверджується листком непрацездатності та випискою із історії хвороби № 662, наявними у матеріалах справи у копіях.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_2 та стягуючи на її користь 20 000,00 грн., суд виходив з того, що внаслідок неодноразових порушень її трудових прав, вона відчувала переживання та душевні страждання, перебувала у стані хвилювання та стресу, пов'язані із позбавленням можливості реалізовувати своє законне право на працю, та отримати заробітну плату у повному обсязі, що також безумовно негативно вплинуло на її моральний стан, здоров'я, в решті вона не могла вести звичний для себе спосіб життя, не мала змоги повною мірою забезпечувати як свої особисті потреби так і потреби своєї родини, підтримувати життєві зв'язки та була змушена прикладати додаткових зусиль для організації свого життя. Крім того, позивачка зверталася за медичною допомогою та знаходилася на стаціонарному лікуванні у Комунальному закладі «Дніпропетровський спеціалізований психоневрологічний центр» ДОР із діагнозом: змішаний тривожно-дипрессивний розлад F41.2.

Правильно дійшовши висновку щодо виникнення обов'язку у відповідача відшкодувати завдану моральну шкоду, суд помилково визначився з розміром стягнутої суми.

Відповідно ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно п.9 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Вирішуючи спір, суд зазначені вимоги закону та характер виниклих між сторонами правовідносин, їх тривалість, наслідки у повній мірі не врахував, а тому, враховуючи принципи розумності та справедливості, колегія суддів вважає за необхідне рішення суду змінити, зменшивши стягнуту суму у рахунок відшкодування моральної шкоди з 20 000,00 грн. до 6 000,00 грн.

Доводи апеляційної скарги представника відповідача, про те, що судом не встановлено факт завдання моральної шкоди та не встановлено причино - наслідковий зв'язок між завданою шкодою та негативними наслідками не можуть бути прийняті до уваги, оскільки в судовому засіданні були досліджені рішення судів, якими були встановлені неодноразові порушення трудових прав ОСОБА_2

Крім того, з виписки з історії хвороби №662 вбачається, що психічні порушення позивачки були викликані психотравмуючою ситуацією на роботі(а.с. 23).

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу представника Державного закладу "Дніпропетровська медична академія Міністерства охорони здоров'я України" задовольнити частково.

Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 20 червня 2014 року змінити в частині позовних вимог ОСОБА_2 до Державного закладу "Дніпропетровська медична академія Міністерства охорони здоров'я України" про стягнення моральної шкоди.

Стягнути з Державного закладу "Дніпропетровська медична академія Міністерства охорони здоров'я України" на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди 6 000 грн. 00 коп.

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: