Рішення № 41270514, 20.10.2014, Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 188/776/14-ц

Провадження № 2/188/407/2014

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2014 року Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого - судді Бурди П.О.,

при секретарі - Лукіній Л.Г.,

за участю прокурора прокуратури Петропавлівського району - Замули Т.М.,

представника позивача - Губарик С.А.,

відповідача - ОСОБА_3,

представника відповідача - ОСОБА_4,

третьої особи - ОСОБА_5,

представника третьої особи ОСОБА_5- ОСОБА_6,

представника третьої особи служби у справах дітей Петропавлівської РДА - Потапової В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні позов Петропавлівської районної державної адміністрації (органу опіки та піклування) в інтересах неповнолітньої ОСОБА_8 до ОСОБА_3, треті особи - ОСОБА_5, управління Пенсійного фонду України у Петропавлівському районі, служба у справах дітей Петропавлівської районної державної адміністрації Дніпропетровської області про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини та зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_5 та Петропавлівської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, третя особа - служба у справах дітей Петропавлівської районної державної адміністрації Дніпропетровської області про визначення місця проживання дитини,

встановив:

Позивач як орган опіки та піклування звернувся до суду в інтересах неповнолітньої ОСОБА_8 з позовом до відповідача, треті особи - ОСОБА_5, управління Пенсійного фонду України у Петропавлівському районі, служба у справах дітей Петропавлівської районної державної адміністрації Дніпропетровської області про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що батьками неповнолітньої ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, є відповідач ОСОБА_3 та ОСОБА_9, шлюб між ними було укладено 22.04.2000 року, про що свідчить свідоцтво про одруження, видане відділом реєстрації актів громадянського стану Петропавлівського районного управління юстиції у Дніпропетровській області.

27.05.2008 шлюб між відповідачем та ОСОБА_9 розірвано, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу від 17.02.2009 року. Після розірвання шлюбу між батьками неповнолітня ОСОБА_8 залишилася проживати з матір'ю та бабусею - треьою особою по справі ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 Будь-якої участі у вихованні доньки відповідач після розлучення з ОСОБА_9 не брав та не робить цього й нині.

Рішенням суду з відповідача було стягнуто на користь ОСОБА_9 на утримання доньки ОСОБА_8 аліменти у розмірі 1/5 частини всіх видів заробітку. Аліменти сплачувалися відповідачем в повному обсязі.

ІНФОРМАЦІЯ_8 померла ОСОБА_9, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2, виданим 01.09.2012 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Петропавлівського районного управління юстиції.

20.11.2012 року виконавче провадження з примусового стягнення з відповідача вищевказаних аліментів закінчено у зв'язку зі смертю стягувача.

З цього часу відповідачем у порушення вимог ст.180 Сімейного України,стверджує позивач, не виконується обов'язок щодо утримання дитини, яка продовжує і після смерті матері проживати у своєї бабусі.

Крім того, 18.04.2013 відповідачем було оформлено на утримання дитини пенсію по втраті годувальника. Після оформлення пенсії відповідач, хоча й передав платіжну карту № НОМЕР_3 на отримання пенсії ОСОБА_5, але самостійно розпоряджається коштами, що надходять на картку.

Так, 01.05.2013 року ним було перераховано кошти в сумі 5970 грн. на іншу банківську карту № НОМЕР_4, а банківську карту, на яку зараховувалася пенсія по втраті годувальника відповідачем було заблоковано та отримано нову картку № НОМЕР_5, із якої, починаючи з червня 2013 року, на депозитний рахунок відповідача «Копилка» № НОМЕР_6 ним щомісячно перераховується по 100 гривень. При сприянні позивача нова картка була відповідачем передана ОСОБА_5 У березні 2014 року відповідач знову зняв із банківської картки кошти у сумі 949 грн. Крім того, відповідач знову заблокував картку, на яку нараховувалася пенсія по втраті годувальника для ОСОБА_8

Таким чином,на думку позивача, відповідач використовує пенсію по втраті годувальника своєї неповнолітньої дитини ОСОБА_8 не за призначенням, усупереч інтересам дитини, чим порушив покладений на нього ч.3 ст.155 Сімейного кодексу України обов'язок здійснювати свої батьківські права тільки в інтересах дитини.

Позивач вважає, що відповідач своїми діями, що виразилися у знятті пенсії по втраті годувальника, призначеної на утримання доньки та блокуванні банківської картки, позбавляє свою неповнолітню дитину ОСОБА_8 права на належні умови існування (придбання продуктів харчування, одягу) та матеріальне забезпечення, яке надає їй держава, у зв'язку із втратою годувальника - матері.

Позивач, посилаючись на положення ст. 51 Конституції України та ст.180 Сімейного кодексу України, якими закріплено обов'язок батьків утримувати дітей до їх повноліття, вважає, що відповідач у порушення цих вимог не утримує свою доньку, не надає доньці кошти, необхідні для її утримання, не купує для неї одяг, продукти харчування, шкільне приладдя. Крім того, відповідач не займається її вихованням, шкільні збори не відвідує, навчанням та розвитком і дитини не цікавиться.

Позивач зазначає, що неповнолітня ОСОБА_8 перебуває на обліку у Петронавлівському центрі первинної і медико-санітарпої допомоги, у зв'язку із чим потребує постійних медичних обстежень та лікування. Відповідач, стверджує позивач, про стан здоров'я доньки не піклується, кошти на лікування не надає.

Таким чином,робить висновок позивач, неповнолітня ОСОБА_8 проживає разом з бабусею у її будинку та вже більше ніж півтора року фактично позбавлена грошових коштів, необхідних для забезпечення її життєдіяльності, оскільки не отримує ні пенсію по втраті годувальника, ні грошових коштів від свого батька на її утримання.

Посилаючись на ст. ст.150, 155,180, 164, 165 СК України, ст.3 ЦПК України,позивач просить:

- позбавити відповідача батьківських прав стосовно неповнолітньої ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2;

- передати ОСОБА_8 на опікування органу опіки та піклування;

- стягнути з відповідача аліменти на утримання ОСОБА_8 на її користь в розмірі 1/4 частини всіх видів доходів, починаючи з 31.08.2012 року.

Відповідач пред'явив зустрічний позов (а.с.78-79) до позивача та ОСОБА_5, третя особа - служба у справах дітей Петропавлівської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, про визначення місця проживання дитини.

В обґрунтування зустрічного позову відповідач зазначає, що відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_7, виданого 01.11.2000 року відділом реєстрації актів громадянського стану Петропавлівського районного управління юстиції у Дніпропетровській області за актовим запасом № 27, батьками неповнолітньої ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, є відповідач та ОСОБА_9.

27.05.2008 року батьки ОСОБА_8 розлучилися і з того часу дитина проживала разом з матір'ю та бабусею ОСОБА_5, тобто на той час батьками було визначено місце проживання доньки разом із матір'ю. Відповідач стверджує, що, розуміючи ставлення доньки до матері та доцільність перебування дитини саме з нею, такого бажання колишньої дружини не оскаржував та всіляко допомагав розвитку доньки, як матеріально, так і духовно.

ІНФОРМАЦІЯ_8 року ОСОБА_9 померла, що підтверджується свідоцтвом про її смерть серії НОМЕР_8, виданим відділом державної реєстрації цивільного стану Петропавлівського районного управління юстиції у Дніпропетровській області за актовим записом № 93.

Після смерті ОСОБА_9 неповнолітня ОСОБА_8 продовжила проживати разом із бабусею ОСОБА_5, яка звернулась до місцевого суду з позовом про встановлення опіки над онукою. Під час розгляду справи ОСОБА_5 неодноразово змінювала свої вимоги, доповняла їх вимогою щодо позбавлення відповідача батьківських прав стосовно доньки ОСОБА_8.

Рішенням Петропавлівського районною суду Дніпропетровської області від 28.11.2012 року ОСОБА_5 було відмовлено в задоволенні її позовних вимог в повному обсязі. Рішення суду першої інстанції було залишено без змін ухвалю апеляційного суду Дніпропетровської області від 22.03.2013 року.

Відповідач стверджує, що після прийняття зазначених судових рішень він намагався налагодити стосунки з донькою та з її бабусею, але все було марно. ОСОБА_5 не намагалась знайти з позивачем спільну мову, а все більше налаштовувала ОСОБА_8 проти батька, пояснюючи їй тільки негативні його сторони та навіть перекладаючи на нього вину щодо смерті її матері.

За висновком Петропавлівської районної державної адміністрації Дніпропетровської області від 29.05.2013 року було визначено місце проживання малолітньої ОСОБА_8 разом з батьком - ОСОБА_3 за адресою його місця проживання по АДРЕСА_2 Дніпропетровської області. Цим же висновком було вирішено рекомендувати ОСОБА_3, враховуючи психічний стан дитини, провести зміну місця проживання доньки після налагодження родинних стосунків, а також рекомендовано ОСОБА_5 не чинити перешкод у спілкуванні та налагодженні родинних стосунків між батьком і донькою, і після зміни місця проживання дитини з боку батька не перешкоджати останній у спілкуванні з бабусею. Відовідач стверджує, що як міг, намагався виконати рішення державного органу опіки та піклування, але ОСОБА_5 зі свого боку таке рішення не прийняла та всіляко перешкоджала його реалізації і зводила нові перепони на шляху спілкування близьких людей.

Рішенням служби у справах дітей Пeтропавлівської районної державної адміністрації Дніпропетровської області було визначено нейтральні місця зустрічі позивача з донькою, але, на такі зустрічі вона приходила вже, як заявляє відповідач, підготовлена бабусею. Вона не могла вільно спілкуватись ні з батьком, ні з представниками державної служби, бо бабуся ні на хвилину не залишала її наодинці з жодним із них,перебуваючи на короткій відстані, щоб ОСОБА_8 могла постійно її бачити.Відповідач сверджує, що бачив, як донька кожного разу, як він у неї щось запитував, звертала свій погляд до бабусі і говорила, що їй від нього нічого не потрібно і що вона не бажає з ним спілкуватись. На думку відповідача, саме бабуся ОСОБА_5 перешкоджає налагодженню відносин між батьком і донькою, саме вона бажає позбавлення відповідача батьківських права щодо його доньки, хоча відповідач вважає, що підстави для позбавлення його батьківських прав відсутні.

Відповідач стверджує, що неодноразово звертався до педагогічних працівників школи, де навчаєься його донька з прохання надати допомогу у відновленні його стосунків з донькою, але наштовхувався на байдужість, відсутність бажання допомогти. Він неодноразово просив керівництво школи, де навчається його донька, надати йому можливість спілкування з донькою в присутності штатного психолога, попередньо узгодивши це з самим психологом, але знову зіткнувся з перешкоджанням з боку керівництва школи у задоволенні його прохання. В наступному психолог відмовилась йому надати таку допомогу, пояснивши це забороною з боку керівництва. Тоді, стверджує відповідач, він запропонував провести такі зустрічі з донькою в присутності психолога з іншої школи або незалежного психолога, але отримав відмову з боку керівництва школи, яку бездоказово пояснили можливістю відповідача здійснювати тиск на психолога.

На думку відповідача, саме перебування неповнолітньої ОСОБА_8 поруч з її бабусею ОСОБА_5 негативно впливає на психіку дитин. ОСОБА_10 постійно та наполегливо впливає на її дитячу свідомість, створюючи у неї негативне ставлення до всіх чоловіків на прикладі її батька, і ,враховуючи, що вона є педагогом з багаторічним стажем, їй це успішно вдається. Відповідач вважає, що в майбутньому це може перешкодити ОСОБА_8 вірно розуміти відносини між різними статями, створити сім'ю та викличе інші соціальні проблеми.

Відповідач звертає увагу, що ОСОБА_5 є людиною похилого віку та не може одноосібно виховувати ОСОБА_8. Вона сама зазначає, що їй як матеріально, так і фізично важко виховувати ОСОБА_8. Враховуючи стан здоров'я дитини, відповідач вважає, що вона потребує допомоги саме з боку батька, тобто відповідача.

Відповідач стверджує, що подальше проживання його доньки разом з ОСОБА_5 негативно вплине на її всебічний духовний та фізичний розвиток, формування її подальшого світогляду та морального сприйняття навколишнього середовища.

Відповідач зазначає, що проживає у власному домоволодінні за адресою : АДРЕСА_3 Дніпропетровської області разом з дружиною у зареєстрованому шлюбі. Від шлюбу мають доньку, яка, як заявляє відповідач, бажає спілкування зі старшою сестрою. Відповідач зазначає, що в будинку достатньо місця для проживання доньки ОСОБА_8, є окреме для неї ліжко та місце для навчання. Дружина відповідача також підтримує його бажання на відновлення взаємовідносин з донькою. Окрім того, його дружина має педагогічну освіту та досвід у спілкуванні з дітьми, що, як вважає відповідач, позитивно буде впливати на відносини в їхній сім'ї в зв'язку з появленням у ній нового члена.

Відповідач вказує, що має постійне місце роботи, має постійний та достатній заробіток для утримання сім'ї в кількості чотирьох осіб. Його графік роботи дозволяє йому постійно приймати участь у вихованні доньки. Його дружина також працює та має стабільний заробіток. Спиртними напоями відповідач не зловживає, за місцем роботи і проживання характеризується позитивно, добре відноситься до доньки.

Посилаючись на ст.ст. 19, 151, 152, 155, 160, 161, 171 Сімейного Кодексу України, відповідач у зустрічному позові просить суд визначити місце проживання ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_9 народження, з її батьком ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_10 народження, індивідуальний податковий номер НОМЕР_1, за його місцем проживання за адресою : АДРЕСА_4

В судовому засіданні представник позивача підтримала позов на підставах, зазначених у позові, вважає, що дії відповідача по використанню на свій розсуд коштів, які є пенсією по втраті годувальника і призначені на утримання його доньки, є достатньою підставою для позбавлення його батьківських прав. Зустрічний позов представник позивача не визнала, зазначила, що сама дитина не бажає проживати разом з відповідачем.

Відповідач позов не визнав з підстав, викладених в зустрічному позові, також пояснив, що не довіряє ОСОБА_5 використання коштів , які є пенсією по втраті годувальника і призначені на утримання його доньки, тому що вона не витрачає ці кошти на дитину, а накопичує для власних потреб, після того, як він передав ОСОБА_5 банківську картку і довірив самостійно витрачати кошти пенсії по втраті годувальника на утримання його доньки, ОСОБА_5 відмовилася звітувати йому, як батькові дитини, про використання цих коштів. Крім того, вона тривалий час перешкоджала йому оформити цю пенсію, не надаючи документів. Також ОСОБА_5, як колишня вчителька школи, де зараз навчається його донька, використовує свої зв'язки для перешкоджання його спілкуванню з донькою в школі. Відповідач підтримав свій зустрічний позов, вважає, що проживання його доньки разом з його новою сім'єю відповідає її інтересам.

Третя особа ОСОБА_5 позов підтримала, також вважає, що дії відповідача по використанню коштів, які є пенсією по втраті годувальника на утримання його доньки є достатньою підставою для позбавлення його батьківських прав. Зустрічний позов не визнала, тому що сама дитина не бажає проживати разом з відповідачем.

Представник третьої особи управління Пенсійного фонду України у Петропавлівському районі Дніпропетровської області подала до суду письмову заяву про розгляд справи без її участі (а.с.27-28).

Представник третьої особи служби у справах дітей Петропавлівської районної державної адміністрації Дніпропетровської області підтримала позов на підставах, зазначених у позові, вважає, що дії відповідача по використанню коштів, які є пенсією по втраті годувальника на утримання його доньки є достатньою підставою для позбавлення його батьківських прав, зустрічний позов не визнала, тому що дитина, яка досягла чотирнадцятирічного віку і має право самостійно обирати місце проживання, не бажає проживати разом з відповідачем.

Прокурор висловила думку про необхідність задоволення позову як обґрунтованого і відмову у зустрічному позові.

Вислухавши пояснення представників сторін та третіх осіб, допитавши свідків, вивчивши письмові докази, наявні у матеріалах цивільної справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог і відмову в зустрічному позові.

Згідно зі ст. 3 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Стаття 10 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Стаття 57 ЦПК України визначає, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

На підставі наданих сторонами доказів суд встановив наступне.

Батьками неповнолітньої ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, є відповідач та ОСОБА_9, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_7, виданим 01.11.2000 року відділом реєстрації актів громадянського стану Петропавлівського районного управління юстиції у Дніпропетровській області за актовим запасом № 27 (а.с.3).

27.05.2008 шлюб між відповідачем та ОСОБА_9 розірвано, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу від 17.02.2009 року (а.с.6). З того часу неповнолітня ОСОБА_8 проживала разом з матір'ю та бабусею- третьою особою по справі ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_5 Дніпропетровської області, що підтверджується довідкою №1829, виданою 24.03.2014 року Петропавлівською селищною радою (а.с.3, 10), тобто на той час батьками було визначено місце проживання доньки разом із матір'ю.

Рішенням Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 21.01.2008 року з відповідача було стягнуто на користь ОСОБА_9 на утримання доньки ОСОБА_8 аліменти у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку, що підтверджується копією виконавчого листа, виданого 12.03.2008 року (а.с.14), які відповідач виплачував.

ІНФОРМАЦІЯ_8 року ОСОБА_9 померла, що підтверджується свідоцтвом про її смерть серії НОМЕР_8, виданим відділом державної реєстрації цивільного стану Петропавлівського районного управління юстиції у Дніпропетровській області за актовим записом № 93 (а.с. 6, зворотній бік).

У зв'язку зі смертю стягувача стягнення аліментів проводилося до 31.08.2014 року і було закінчене, що підтверджується довідкою №03/4596 від 20.05.2013 року відділу державної виконавчої служби Першотравенського міського управління юстиції (а.с.15).

11.10.2012 року ОСОБА_5 звернулась до Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області з позовом про встановлення опіки над онукою ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2.

24.10.2012 року ОСОБА_5 доповнила свої позовні вимоги і просила позбавити відповідача батьківських прав відносно доньки ОСОБА_8.

2011.2012 року ОСОБА_5 відмовилася від вимоги про позбавлення батьківських прав.

Рішенням Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 28.11.2012 року ОСОБА_5 було відмовлено в задоволенні її позовних вимог (а.с.94-96).

Додатковим рішенням Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від січня 2013 року прийнято відмову позивача ОСОБА_5 від позову в частині вимоги про позбавлення відповідача батьківських прав відносно доньки ОСОБА_8.

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 22.03.2013 року апеляційна скарга ОСОБА_5 відхилена, а рішення суду першої інстанції залишено без змін (а.с. 97-99).

Відповідно до ч.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

В ухвалі апеляційного суду Дніпропетровської області від 22.03.2013 року зазначено, що «як встановлено судом першої інстанції, батько дитини не ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків, напроти, батько дитини намагається встановити та налагодити контакт з дівчинкою з метою подальшого спілкування з урахуванням обставин, які склалися в їх сім'ї, а саме: батьки дитини розірвали шлюб у травні 2008 року, дитина після розірвання шлюбу залишається проживати з матір'ю, з 2010 року батько за рішенням суду сплачує аліменти на дитину на користь матері та ІНФОРМАЦІЯ_8 року мати дитини померла і дитина залишилась проживати зі своєю бабусею - позивачем у справі.

Не багато часу сплинуло з тяжкої втрати 12-річної дівчинки, однак спеціалісти органу опіки та піклування, перевіряючи обставини виниклої ситуації та спору між бабусею та батьком дитини, дійшли висновку про те, що не в інтересах дитини позбавляти батька батьківських прав та і підстав для цього не встановлено, хоча дитина заявила про своє бажання проживати з позивачем, однак за результатами проведеної бесіди практичним психологом Петропавлівської ЗОНІ 1-1П ступенів № 1 встановлено, що дитина не може висловити свою власну думку, можливо боїться не виправдати очікувань бабусі; тривале виховання дитини в неповній сім'ї, прагнення ізолювати дитину від батька, критика його в присутності дитини, залишила у свідомості ОСОБА_8 глибокий відбиток повної зневаги до тата; дівчинка до цього часу самостійно не може повноцінно усвідомити становище, у якому вона опинилась. Дитина має розвиватися таким чином, щоб умови її життя не могли негативно впливати на її психічний стан та здоров'я.

З урахуванням віку позивача - 73 роки, та прагнення батька до виховання своєї дочки, судова колегія, також ураховуючи викладене та юридичну природу спірних правовідносин, в межах заявлених позовних вимог та в межах апеляційної скарги, вважає, що відсутні підстави для встановлення опіки над малолітньою ОСОБА_8 та призначення опікуном позивача, 1939 року народження.

Під час вирішення питання щодо встановлення постійним місцем проживання дитини місця проживання позивача, то ці позовні вимоги не ґрунтуються на вимогам закону тому, що відповідно до засад сімейного законодавства вирішення питання щодо місця проживання малолітньої дитини належить батькам цієї дитини. У позивача немає такого права.

Посилання апелянта на те, що відсутність у неї статусу опікуна над онукою позбавляє права на отримання соціальної допомоги (пенсії) у зв'язку з втратою годувальника, колегія вважає неспроможними тому, що ці обставини не є підставою для скасування рішення суду та для задоволення позовних вимог.

В судовому засіданні апеляційної інстанції відповідач зазначив, що позивач відмовляється від нього приймати кошти на утримання дитини, налаштовує дитину проти нього, а позивач ці пояснення не змогла спростувати, що свідчить про те, що позивач діє не в інтересах дитини.» (а.с.99).

Отже, станом на 22.03. 2013 року судовим рішенням було встановлено відсутність підстав для позбавлення відповідача батьківських прав відносно доньки ОСОБА_8.

18.04.2013 відповідачем було оформлено на утримання дитини пенсію по втраті годувальника, яка виплачувалася відповідачу на поточний рахунок № НОМЕР_1 в Петропавлівському відділенні ПАТ КБ «ПриватБанк», що підтверджується довідкою № 631/05-24 від 15.05.2014 року управління Пенсійного фонду України у Петропавлівському районі Дніпропетровської області (а.с.76) і після оформлення пенсії відповідач за рекомендацією комісії з питань захисту прав дитини Петропавлівської районної державної адміністрації Дніпропетровської області передав платіжну карту № НОМЕР_3 на отримання пенсії ОСОБА_5, що підтверджується витягом з протоколу засідання комісії №4 від 15.04.2013 року (а.с.88) і визнано сторонами.

Не довіряючи ОСОБА_5, яка відмовилася звітувати йому про використання коштів з пенсії по втраті годувальника, відповідач 01.05.2013 року перерахував кошти в сумі 5970 грн. на іншу банківську карту № НОМЕР_4, а банківську карту, на яку зараховувалася пенсія по втраті годувальника відповідачем було заблоковано та отримано нову картку № НОМЕР_5, із якої, починаючи з червня 2013 року на депозитний рахунок відповідача «Копилка» № НОМЕР_6 ним щомісячно перераховується по 100 гривень.

Відповідач за рекомендацією комісії з питань захисту прав дитини Петропавлівської районної державної адміністрації Дніпропетровської області надав доньці ОСОБА_8 допомогу в розмірі одна тисяча гривень для поїздки до санаторію для лікування відповідно до довідки №296 від 24.03.2014 року Петропавлівського центру первинної і медико-санітарної допомоги (а.с. 17), що підтверджується витягом з протоколу засідання комісії №7 від 24.05.2013 року (а.с. 89-90) і визнано сторонами.

За рекомендацією позивача нова картка була відповідачем передана ОСОБА_5 У березні 2014 року відповідач знову зняв із банківської картки кошти у сумі 949 грн. Крім того, відповідач знову заблокував картку, на яку нараховувалася пенсія по втраті годувальника для ОСОБА_8

Вищевказані операції відповідача з платіжними картками підтверджуються витягами по особових рахунках відповідача (а.с.4, 5, 7, 8,9104-107), ) і визнані сторонами.

З приводу використання відповідачем коштів з платіжних карток, на які перераховується пенсія по втраті годувальника, ОСОБА_5 зверталася із заявами до правоохоронних органів, однак кримінальні провадження, відкриті за її заявами (а.с. 58, 66, 67, 71, 72, 103) за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.164 КК України, ст. 356 КК України, ч.1 ст.185 КК України постановами слідчих Петропавлівського РВ ГУМВС України в Дніпропетровській області відповідно від 11.04.2014 року та 07.04.2014 року закриті у зв'язку з відсутністю в діях відповідача складу кримінальних правопорушень (а.с. 54, 68-70, 102). ОСОБА_5 зазначені постанови слідчих не оскаржувала, що визнала в судовому засіданні. Цю обставину також підтвердив прокурор прокуратури Петропавлівського району Замула Т.М., що брала участь в судовому засіданні.

Ураховуючи положення ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої Постановою Верховної Ради Української PCP від 27 лютого 1991 p. N 789-ХІІ, частин 7, 8 ст. 7 СК під час вирішення будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дітей.

Згідно із ч. 1 ст. 8 Закону України "Про охорону дитинства" від 26 квітня 2001 p. N 2402-ІІІ кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Оскільки фізична особа, яка не досягла повноліття, відповідно до ст.ст.31, 32 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України має часткову і неповну цивільну дієздатність, її законними представниками є її батьки (усиновлювачі) або піклувальники.

Відповідач, розпоряджаючись коштами пенсії по втраті годувальника, діяв як законний представник своєї неповнолітньої доньки, про що зазначено в постановах слідчих про закриття кримінальних проваджень.

В судовому засіданні сторони і третя особа ОСОБА_5 визнали, що на ці кошти відповідач купляв для дитини речі, зокрема планшет та мобільний телефон, які його донька ОСОБА_8 та її бабуся ОСОБА_5 відмовилися брати. ОСОБА_5 наполягала на тому, щоб самостійно витрачати кошти, відмовившись звітувати про витрати перед законним представником неповнолітньої дитини, яким є відповідач.

Відповідно до ст. 164 Сімейного кодексу (далі - СК) України передбачено наступні підстави позбавлення батьківських прав:

1. Мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він:

1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;

2) ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини;

3) жорстоко поводяться з дитиною;

4) є хронічними алкоголіками або наркоманами;

5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;

6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

За встановлених судом обставин суд не вбачає в діях відповідача по розпорядженню коштами пенсії по втраті годувальника умисного ухилення від виконання батьківських обов'язків.

Що стосується участі у вихованні дитини, то свідки ОСОБА_11, класний керівник неповнолітньої ОСОБА_8, ОСОБА_12, директор школи, де вона навчається, ОСОБА_13, колишній психолог цієї школи, ОСОБА_14, її бабуся з боку відповідача, ОСОБА_15, дружина відповідача, пояснювали суду, що відповідач намагався встановити стосунки з донькою, приходив до школи, звертався по допомогу в налагодженні стосунків до класного керівника, директора школи, шкільного психолога, приносив доньці подарунки, однак вона відмовлялася спілкуватися з ним і брати подарунки. На думку ОСОБА_13, як психолога, поведінка неповнолітньої ОСОБА_8 свідчить про те, що її навчили так говорити і поводити себе дорослі, що має місце сильний вплив на дитячу психіку, спрямований на виховання неприйняття відповідача як батька.

Представник позивача теж підтвердив, що відповідач звертався до органу опіки та піклування про отримання допомоги в спілкуванні з дитиною, встановлення днів побачень та дотримувався його рекомендацій.

Орган опіки та піклування раніше неодноразово 31.10.2012 року та 06.08.2013 року надавав висновки про недоцільність позбавлення відповідача батьківських прав і визначення місця проживання дитини з ним, на засіданнях комісії з питань дітей розглядалися заяви відповідача з приводу участі його у вихованні доньки (а.с.82-83, 84-86, 87, 89-90, 91, 92-93), тому за встановлених судом обставин суд не вбачає в діях відповідача ухилення від участі у вихованні доньки і не погоджується з висновком органу опіки та піклування від 04.04.2014 року про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав і задоволення зазначеної позовної вимоги.

Разом з тим суд зазначає, що згідно зі ст.180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до абзацу 3 ч.2 ст.179 СК України неповнолітня дитина має право на самостійне одержання аліментів та розпоряджання ними відповідно до Цивільного кодексу України.

Частиною 1 ст. 32 ЦК України передбачене наступне:

1. Крім правочинів, передбачених статтею 31 цього Кодексу, фізична особа у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років (неповнолітня особа) має право:

1) самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією або іншими доходами;

2) самостійно здійснювати права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом;

3) бути учасником (засновником) юридичних осіб, якщо це не заборонено законом або установчими документами юридичної особи;

4) самостійно укладати договір банківського вкладу (рахунку) та розпоряджатися вкладом, внесеним нею на своє ім'я (грошовими коштами на рахунку).

Отже, на думку суду, враховуючи, що відповідач не використовує інших можливостей для утримання своєї неповнолітньої доньки ОСОБА_8, в тому числі з незалежних від нього причин, бо вона відмовляється спілкуватися з відповідачем і брати від нього речі, які він для неї купує, а відповідач зобов'язаний її утримувати, позов в частині стягнення аліментів з відповідача на користь неповнолітньої доньки , яка досягла віку чотирнадцяти років, підлягає задоволенню.

У відповідності до ч.1 та ч. 2 ст. 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім'ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім'ї та дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання і місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав і поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.

Відповідно до ч.2 ст.29 ЦК України фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно з ч.3 ст.160 СК України якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

В судовому засіданні неповнолітня ОСОБА_8, якій на момент прийняття рішення по справі виповнилося чотирнадцять років, була вислухана і висловила бажання і далі проживати разом з бабусею і категорично відмовилася проживати разом з відповідачем, тому зустрічний позов не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини , ст. 51 Конституції України, ч. 1 ст. 8 Закону України "Про охорону дитинства" статей 7, 160, 165, 171, 179, 180 СК України, ст.ст. 29, 31, 32 ЦК України, керуючись статтями 208, 209,212-215,218, 294, 296, 367 ЦПК України,суд

вирішив:

Позов Петропавлівської районної державної адміністрації (органу опіки та піклування) в інтересах неповнолітньої ОСОБА_8 до ОСОБА_3, треті особи ОСОБА_5, управління Пенсійного фонду України у Петропавлівському районі, служба у справах дітей Петропавлівської районної державної адміністрації Дніпропетровської області про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, народився в смт.Петропавлівка Дніпропетровської області, зареєстрований і проживає АДРЕСА_6, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь неповнолітньої ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка зареєстрована та проживає АДРЕСА_7 щомісячно аліменти на її утримання в розмірі 1/4 частини всіх видів доходів, починаючи з 30.04.2014 року і до її повноліття.

Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів з ОСОБА_3 на користь неповнолітньої ОСОБА_8 у межах суми платежу за один місяць.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_5 та Петропавлівської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, третя особа - служба у справах дітей Петропавлівської районної державної адміністрації Дніпропетровської області про визначення місця проживання дитини - відмовити

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Дніпропетровської області через Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя П. О. Бурда