Ухвала суду № 41265371, 03.11.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

_______________

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

0,2

03.11.14

№ 910/23938/14.

Суддя Селівон А.М., розглянувши матеріали позовної заяви б/н від 30.10.14 р.

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Восток" (вул. Солом'янська, 11, м. Київ, 03110)

до відповідачів:

1. Державного підприємства "Укртранснафтопродукт" (вул. Комінтерну, 27, м. Київ, 01032),

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Укройлпродукт» (вул. Комінтерну, 27, м. Київ, 01032),

3. Публічного акціонерного товариства «Концерн Галнафтогаз» (вул. Пластова, 1, м. Львів, 79056),

4. Товариства з обмеженою відповідальністю «Кийтрансойл Плюс» (вул. М.Грушевського, 28/2, м. Київ, 01021)

про зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю «Восток» подано позов до Державного підприємства «Укртранснафтопродукт», Товариства з обмеженою відповідальністю «Укройлпродукт», Публічного акціонерного товариства «Концерн Галнафтогаз» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Кийтрансойл Плюс» про повернення позивачу нафтопродуктів, які були вивезені відповідачами з нафтобази за адресою: Київська область, м. Васильків, вул. Паризької комуни, 18.

Виходячи зі змісту статей 16, 387 Цивільного кодексу України та поданих позовних матеріалів, предметом даного позову є вимога, пов'язана із захистом права власності шляхом пред'явлення позову про витребування майна із чужого незаконного володіння, тобто віндикаційний позов.

Суд зазначає, що матеріально-правова вимога позивача у віндикаційному позові повинна мати відповідні підстави, що тягнуть за собою визначені законом правові наслідки. Зазначені позивачем у позовній заяві підстави, тобто обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння, повинні підтверджувати право власності (інше суб'єктивне право титульного володільця) позивача на витребуване майно, факт вибуття майна з його володіння, наявність майна у незаконному володінні відповідача (перебування його в натурі у відповідача), відсутність у відповідача правових підстав для володіння майном (безтитульний статус його володіння), які і становлять предмет доказування.

Судом встановлено, що в позовних матеріалах позивач як на одну з підстав поданого позову посилається, зокрема, на факт здійснення невстановленими особами починаючи з 18.10.14 р. по теперішній час дій щодо вивезення нафтопродуктів, що знаходяться на території нафтобази за адресою: Київська область, м. Васильків, вул. Паризької комуни, 18.

При цьому, позивачем не зазначено в позовній заяві конкретних обставин, з якими пов’язане вибуття спірного майна із володіння позивача, не надано доказів на підтвердження попереднього перебування його на території вищевказаної нафтобази та не зазначені обсяг і ціна спірного майна, тобто суд позбавлений можливості встановити кількісні, якісні та вартісні ознаки самого майна (нафтопродуктів), яке підлягає поверненню позивачеві.

Окрім того, за умовами п.п.3, 4 ч.2 ст.54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; зміст позовних вимог, якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них.

Проте, як вбачається із змісту позовної заяви б/н від 30.10.14 р., позивачем заявлено позовні вимоги до 4 відповідачів, однак не зазначено обґрунтування підстав та обставин, на яких ґрунтуються заявлені вимоги в частинах щодо кожного з відповідачів окремо (п.5 ч.2 ст.54 ГПК України), на підставі яких подано позов до господарського суду.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 55 Господарського процесуального кодексу України ціна позову визначається, зокрема, у позовах про витребування майна - вартістю майна, що витребується.

Ціну позову вказує позивач. У випадках неправильного зазначення ціни позову вона визначається суддею (ч. 3 вказаної статті).

Відповідно до п.п.3, 4 ч. 1 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі; обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

У відповідності до п. 2.2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013 № 7 (далі – Постанова № 7) судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, витребування або повернення майна у позадоговірних зобов’язаннях (у тому числі в зв’язку з вимогами, заснованими на приписах частини п’ятої статті 216, статті 1212 Цивільного кодексу України тощо), — як рухомих речей, так і нерухомості, — визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру. При цьому суд не повинен визначати вартість майна за відповідними вимогами, оскільки за змістом пункту 3 частини другої статті 54 і статті 55 ГПК такий обов'язок покладається на позивача (в тому числі і в тих випадках, коли правові наслідки у вигляді повернення майна застосовуються з ініціативи господарського суду, наприклад, при визнанні договору недійсним - пункт 1 статті 83 ГПК). На виняток з цього правила лише у випадках неправильного зазначення ціни позову вона визначається суддею (частина третя статті 55 ГПК); з цією метою суд вправі витребувати додаткові документи і матеріали як в учасників даного судового процесу, так і в інших підприємств та організацій (стаття 38, пункт 4 статті 65 ГПК), а в разі необхідності призначити відповідну судову експертизу (проведення експертної оцінки майна), у випадку ж відмови позивача від здійснення оплати такої експертизи - залишити позов без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК.

Виходячи зі змісту вищенаведених норм та наявних позовних матеріалів, суд наголошує на тому, що ціна даного позову позивачем взагалі не визначено. При формуванні позовних вимог не зазначено будь-яких кількісних або інших характерних ознак спірного майна та не вказано доказів, які б надали змогу встановити перелік та вартість майна, що в свою чергу позбавляє можливості застосувати положення ч. 3 ст. 55 Господарського процесуального кодексу України і самостійно визначити ціну позову.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем не дотримано вимог п.п. 3, 4, 5 ч. 2 ст. 54 Господарського процесуального кодексу України щодо змісту позовної заяви.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не вказано обставин, на яких ґрунтується позовна вимога, доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, обґрунтований розрахунок стягуваної чи оспорюваної суми.

У відповідності до п.3.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.11 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (далі – Постанова № 18) недодержання вимог статей 54, 56 та пунктів 2 і 3 частини першої статті 57 ГПК щодо форми, змісту і додатків до позовної заяви тягне за собою наслідки, передбачені статтею 63 ГПК.

Згідно п. 2.7 Постанови № 7 якщо позивачем зазначено в заяві ціну позову, але в ній не наведено обґрунтованого розрахунку такої ціни, або його не додано до позовної заяви, або позивачем не зазначена вартість спірного майна та/або не подано доказів в обґрунтування цієї вартості, то позовна заява підлягає поверненню на підставі пункту 3 частини першої статті 63 ГПК.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає поверненню без розгляду на підставі п. 3 ч.1 ст.63 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі, зокрема, повернення заяви.

З огляду на повернення позовної заяви без розгляду судовий збір у сумі 1827,00 грн., перерахований позивачем платіжним дорученням № 24850 від 29.10.14 р., підлягає поверненню.

Позивачу роз'яснюється, що відповідно до ч.3 ст.63 Господарського процесуального кодексу України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.

Крім того, суд звертає увагу позивача, що відповідно до ст.36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або належним чином засвідченій копії.

Копія документа - документ, що відтворює інформацію іншого документа і всі його зовнішні ознаки чи їх частину.

Згідно п.2.2 Постанови № 18 копії, які видаються органами державної влади України, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями та їх об'єднаннями усіх форм власності, повинні бути засвідчені з додержанням вимог пункту 5.27 Національного стандарту України "Державна уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів. ДСТУ 4163-2003", затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07.04.2003 № 55, а разі якщо інструкціями з діловодства, які діють у відповідних органах, підприємствах, установах і організаціях установлено додаткові вимоги щодо оформлення копій, - також і цих вимог.

Зокрема, за умовами пункту 5.27 Національного стандарту України ДСТУ 4163-2003 "Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації", затвердженого Наказом Держспоживстандарту України № 55 від 07.04.2003 р., відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціали та прізвища, дати засвідчення копії і проставляють нижче реквізиту "підпис". Така відмітка проставляється на кожному аркуші засвідченої копії документа.

У свою чергу, правила нотаріального засвідчення копій документів встановлюються чинним законодавством.

При цьому, як свідчать позовні матеріали, додані позивачем до позовної заяви копії документів не засвідчені належним чином.

Суд зазначає, що у разі невідповідності наданих суду копій документів згаданим вимогам вони не вважаються належними і допустимими доказами і не беруться судом до уваги у вирішенні спору.

Керуючись Законом України "Про судовий бір", п. 3 ч. 1 ст. 63, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву і додані до неї документи повернути позивачу без розгляду.

Повернути позивачу - Товариству з обмеженою відповідальністю «Восток» (вул. Солом’янська, 11, м. Київ, 03110, код 24812228) судовий збір в сумі 1827,00 грн., перерахований платіжним дорученням № 24850 від 29.10.14 р., відповідно до п.2. ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011р.

Додаток: на 90 арк.

Дана ухвала набирає законної сили з 03 листопада 2014 року та є підставою для повернення судового збору з Державного бюджету України.

Для вирішення питання про повернення судового збору заявник має звернутись до органів Державної казначейської служби України.

Суддя А.М. Селівон