Ухвала суду № 41265352, 05.11.2014, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 742/2782/14 Провадження № 22-ц/795/2211/2014 Категорія -цивільнаГоловуючий у I інстанції -Білокур В. І. Доповідач - Боброва І. О.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 листопада 2014 року м. ЧернігівАПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіБобрової І.О.,суддів:Євстафієва О.К., Тагієва С.Р., при секретарі:Зіньковець О.О.,за участю:представника відповідача ОСОБА_5 - ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 17 вересня 2014 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_5, ОСОБА_8, Національної акціонерної страхової компанії «Оранта» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди заподіяної дорожньо-транспортною пригодою,

в с т а н о в и в:

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_5 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення в частині, що стосується стягнення з нього солідарно з ОСОБА_8 моральної шкоди у розмірі 47500 грн. скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_7 до ОСОБА_5

Оскаржуваним рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 17 вересня 2014 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто на користь ОСОБА_7 з НАСК «Оранта» 4113,84 грн. страхового відшкодування. Стягнуто на користь ОСОБА_7 з ОСОБА_5 та ОСОБА_8 у солідарному порядку на відшкодування моральної шкоди 47450 грн. Стягнуто з НАСК «Оранта», з ОСОБА_5 та з ОСОБА_8 на користь держави по 81 грн. 20 коп. судового збору. В іншій частині позовні вимоги залишено без задоволення.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, недоведені обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом порушено норми матеріального та процесуального права. Так, судом не взято до уваги роз'яснення викладені в Постановах Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику по справам про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» та від 01.03.2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки». Також, даний позов є повторним, оскільки ОСОБА_7 вже у квітні 2014 року зверталась з аналогічним позовом, який за її заявою був залишений без розгляду. Судом не було враховано положення ст.1193 ЦК України. Крім того, апелянт посилається на те, що відповідно до постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 31.01.2011 року в його діях не встановлено складу злочину. Згідно з висновком судової авто-технічної експертизи також не встановлено причинного зв'язку його дій з ДТП. Дані обставини, на думку апелянта, є підставами для відмови у задоволенні позову в частині стягнення з нього моральної шкоди.

В судовому засіданні представник апелянта підтримала доводи апеляційної скарги і просила її задовольнити.

Позивач в судове засідання не з'явилася. Про час розгляду справи 27.10.2014 був повідомлений її представник (а.с.126), що відповідно до ст.76 ч.5 ЦПК України є належним повідомленням сторони у справі.

Відповідач НАСК «Оранта» належним чином був повідомлений про час розгляду справи, про що свідчить витяг з Журналу реєстрації телефонограм апеляційного суду області від 27.10.2014 (а.с.128), проте свого представника до суду не направив. 05.11.2014 до суду надійшов лист відповідача з проханням розглядати справу у відсутності представника НАСК.

Відповідач ОСОБА_8 в судове засідання не з'явився. Про час розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення 29.10.2014 поштового відправлення .

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасника судового розгляду, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до вимог ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Як вбачається з матеріалів справи, ІНФОРМАЦІЯ_1 близько 19 годин на 140км + 610м автодороги Київ-Суми-Юнакіївка в районі з'їзду на ґрунтову дорогу до дачного кооперативу «Урожай» сталася дорожньо-транспортна пригода, в ході якої відбулося зіткнення автомобіля НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_5, який, рухаючись в напрямку м.Києва, здійснював маневр обгону вантажного автомобіля, що рухався в попутному напрямку, та мопеда марки «ACTIVE-VIPER» під керуванням ОСОБА_8 В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди пасажирка мопеда «ACTIVE-VIPER» ОСОБА_9 отримала тяжкі тілесні ушкодження у вигляді ЗЧМТ, забійної рани потиличної ділянки голови, від яких померла наступного дня. Потерпіла ОСОБА_9 на момент ДТП перебувала без мотошолома.

Постановами ст. слідчого відділу розслідування ДТП СУ УМВС України в Чернігівській області майора міліції Котеленець Ю.М. від 31.01.2011 року та 25.02.2011 відмовлено в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_5 та ОСОБА_8 (відповідно) за фактом ДТП, що мала місце ІНФОРМАЦІЯ_1 за ознаками злочину, передбаченого ст.286 ч.2 КК України в зв'язку з відсутністю в їх діях складу злочину (а.с.12,14).

Висновком судової авто-технічної експертизи обставин та механізму ДТП № 463Е(10)АТ від 14.01.2011 року та відповідно до висновку додаткової автотехнічної експертизи обставин та механізму ДТП №21Е(11)АТ від 25.01.2011 року, встановлено, що дії водія ОСОБА_5 не відповідали вимогам п.13.3 ПДР, проте невідповідність дій водія автомобіля вимогам п.13.3 ПДР не знаходиться в причинному зв'язку з ДТП. В умовах події ОСОБА_5 не мав технічної можливості своїми односторонніми діями уникнути зіткнення з мопедом під керуванням ОСОБА_8 з моменту зміни напрямку руху.

Згідно із ст.23 ч.1 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених ч. 2 ст.1167 ЦК України. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:

1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Згідно з ч.2 ст.1188 ЦК України, якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов'язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини.

З огляду на вказані приписи Закону, суд першої інстанції, повно та всебічно дослідивши і оцінивши обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначився з юридичною природою спірних правовідносин і із законом який їх регулює, ухваливши законне та обґрунтоване рішення.

Твердження апелянта про те, що при вирішення даного спору суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, ґрунтуються на хибному розумінні й тлумаченні правових норм, що регламентують спірні правовідносини.

Посилання апелянта на відсутність його вини в ДТП, причинного зв'язку між його діями та завданою шкодою колегія суддів до уваги не приймає з огляду на наступне.

Згідно з п.8 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», «Суди мають розрізняти випадки, коли внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки шкоди завдано самим володільцям цих джерел, від випадків, коли шкоди завдано іншим особам (наприклад, пасажирам, пішоходам). У цьому випадку особи, які спільно завдали шкоди, зобов'язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини (частина друга статті 1188 ЦК). При цьому солідарний боржник, який відшкодував спільно завдану шкоду, має право вимагати з кожного з інших завдавачів шкоди частку виплаченого потерпілому відшкодування».

Оскільки смерть потерпілої ОСОБА_9 настала внаслідок взаємодії двох джерел підвищеної небезпеки під керуванням відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_8, суд першої інстанції вірно стягнув моральну шкоду з обох відповідачів в солідарному порядку.

Не можуть бути прийняті колегією суддів апеляційного суду і доводи апелянта щодо неврахування судом його матеріального становища.

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 року №4 розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Судом вірно було враховано матеріальне становище відповідача, тяжкість наслідків, що настали для позивача і її моральних страждань унаслідок безповоротної втрати рідної людини (матері), а також враховано грубу необережність самої потерпілої, яка на момент ДТП перебувала без мотошолома та отримала тяжкі травми саме в області голови, тим самим було порушено п.6.1 ПДР України, що згідно положень ст.1193 ЦК України було враховано судом для зменшення розміру позовних вимог в цій частині.

А тому, виходячи з вищенаведеного, враховуючи конкретні обставини справи, а також виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, сума моральної шкоди, яка підлягала стягненню з ОСОБА_5 та ОСОБА_8, визначена судом першої інстанції вірно.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду в частині стягнення морального відшкодування з ОСОБА_5 та ОСОБА_8 на користь ОСОБА_7 в розмірі 47450 грн. є законним та обґрунтованим.

В іншій частині рішення суду не оскаржується.

Розглядаючи справу відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України, тобто в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що доводи викладені в апеляційній скарзі обґрунтованості судових висновків не спростовують, тому підстави для її задоволення відсутні.

Судове рішення постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 315, 317, 319 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 17 вересня 2014 року залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів

Головуючий:Судді: