Ухвала суду № 41265094, 07.11.2014, Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області

Справа № 739/1566/14-к

Провадження № 1-кп/739/96/14

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" листопада 2014 р. м. Новгород-Сіверський

Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого - судді Чепурка В.В.,

за участі:

секретаря - Лукаш Н.Я.,

прокурора - Цуцола К.Г.,

обвинуваченої - ОСОБА_1,

захисника - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №42014270190000006 відносно:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1, українки, громадянки України, уродженки с. Смяч Новгород-Сіверського району Чернігівської області, з середньою спеціальною освітою, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1, пенсіонерки за віком, працюючої на посаді бухгалтера районного комітету профспілки працівників освіти, раніше не судимої,

за обвинуваченням у вчиненні злочинів, передбачених частиною першою статті 190, частиною четвертою статті 358 Кримінального кодексу України (далі - КК України),

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 11 лютого 2014 року, достовірно знаючи про те, що власні кошти на поховання померлої ОСОБА_3 вона не витрачала, переслідуючи мету незаконного заволодіння чужим майном - бюджетними коштами у вигляді одноразової грошової допомоги на поховання померлої особи, шляхом обману, подала до Управління Пенсійного фонду України в Новгород-Сіверському районі Чернігівської області, розташованого в м. Новгороді-Сіверському Чернігівської області, завідомо підроблений документ - довідку від 11 лютого 2014 року, видану виконавчим комітетом Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області, про те, що вона здійснила поховання померлої ОСОБА_3 за власні кошти. У зв'язку з цим 17 лютого 2014 року з державного бюджету їй незаконно було виплачено 6 090 грн. 00 коп., чим державі в особі Управління пенсійного забезпечення військовослужбовців та деяких інших категорій громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області заподіяно шкоду у вказаному розмірі.

Допитана у судовому засіданні в якості обвинуваченої ОСОБА_1 свою вину у вчиненні інкримінованих їй злочинів, передбачених частиною першою статті 190, частиною четвертою статті 358 КК України не визнала та дала показання про те, що вона доглядала за покійною ОСОБА_3, зокрема допомагала садити город, прала речі, прибирала в її будинку, готувала їжу, допомагала їй митися, отримувала з дозволу ОСОБА_3 її пенсію, яку їй же й віддавала. Також за ОСОБА_3 було закріплено соціального працівника. Онука ОСОБА_3 періодично надсилала по 200 грн. на утримання своєї бабусі, які витрачалися на потреби останньої. За життя ОСОБА_3 подарувала їй свій будинок і тому вона вважала себе зобов'язаною після смерті останньої здійснити її поховання.

02 лютого 2014 року ОСОБА_3 впала і декілька днів лежала в ліжку вдома, після чого 07 лютого 2014 року її було доставлено до лікарні. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 померла. Того ж дня вона разом зі своєю знайомою ОСОБА_5 прибрала в будинку покійної, обговорила все, що необхідно для поховання, попросила чоловіка домовитися за домовину. Наступного дня, 10 лютого 2014 року отримала в лікарні лікарське свідоцтво про смерть ОСОБА_3 Далі її чоловік разом з рідними покійної вирішували питання щодо того, де поховати покійну, всі займалися приготуванням до похорону, зокрема її чоловік домовлявся за поминальний обід. Особисто вона з дому принесла продукти для поминального обіду. Також в приготуванні брала участь онука покійної ОСОБА_6, остання придбала продукти, яких не вистачало для поминального обіду. 10 лютого 2014 року приїхали рідні покійної ОСОБА_7 та ОСОБА_8, які також брали участь у приготуванні до похорону.

11 лютого 2014 року вранці вона поїхала до ЗАГСу де отримала свідоцтво про смерть ОСОБА_3 і витяг для отримання допомоги на поховання, який був виданий на її ім'я. Після цього вона звернулася до Управління Пенсійного фонду України в Новгород-Сіверському районі з приводу отримання зазначеної допомоги на поховання, але там їй пояснили, що необхідно надати також довідку з міської ради про те, хто здійснюватиме поховання та дані розрахункового рахунку для перерахування допомоги. Тоді вона біля 10 год. ранку, ще до проведення обряду поховання, прибула до Новгород-Сіверської міської ради, де повідомила, що здійснюватиме поховання ОСОБА_3, оскільки планувала оплатити його. Там їй видали довідку, що саме вона здійснила поховання ОСОБА_3 Після цього всі документи вона віднесла до Управління Пенсійного фонду, де їй сказали, що за кілька днів кошти на поховання будуть перераховані на відповідний рахунок.

Її чоловік разом з ОСОБА_9 ходив до приватного підприємця ОСОБА_10, який займався організацією поховання, для того, щоб здійснити розрахунок, однак той сказав, що ще не всі витрати пораховані і порадив розрахуватися пізніше. Поминальний обід, в якому взяли участь близько 40 осіб, оплатила родина ОСОБА_9, вона коштів на нього не витрачала. Отримання коштів на поховання до здійснення самого поховання пояснила, тим, що ці кошти потрібні були їх для подальшої оплати поховання. Раніше вона здійснювала поховання рідних і знала, що на поховання державною надається грошова допомога.

Орієнтовно 14 лютого 2014 року зателефонував онук покійної і повідомив, що їй на поховання бабусі були перераховані кошти, які вона повинна віддати рідним покійної. На це вона запитала кому саме і скільки має віддати з отриманих грошей, відмовившись це робити. Про те, що не вона буде здійснювати оплату поховання ОСОБА_3 дізналася лише після поминального обіду від рідних покійної, які й здійснили всі витрати на поховання. Вона фактично лише сплатила за перевдягання покійної 150 грн. і пізніше знайшла в кармані свого пальто таку ж суму коштів, які на її думку поклала туди ОСОБА_9 в якості компенсації витрат на перевдягання покійної, чи казала їй ОСОБА_9 про ці гроші не пригадує. Інших витрат на поховання вона не здійснювала.

Хоча обвинувачена ОСОБА_1 не визнала своєї вини у вчиненні інкримінованих їй злочинів, її вина підтверджується показаннями свідків, допитаних у судовому засіданні.

Так, допитаний в якості свідка ОСОБА_7 дав показання про те, що ОСОБА_3 була його бабусею. Про її смерть він дізнався ІНФОРМАЦІЯ_2 ввечері від ОСОБА_6. Про смерть бабусі він одразу ж повідомив свою дружину, сказавши, що оплатить витрати на поховання та порадив їй з приводу організації похорону звернутися до відповідної похоронної служби. Наступного дня разом з сином та донькою вони приїхали в м. Новгород-Сіверський. Всі витрати на поховання здійснювала його родина, при цьому обвинувачена жодних витрат не здійснювала. Так, вони оплатили поминальний обід, який приготували в кафе, про надання обвинуваченою продуктів для обіду йому нічого не відомо, м'ясо та спиртне купували члени його родини. Також він розрахувався з приватним підприємцем, який займався організацією похорону. Загалом витрати на поховання склали приблизно 4 000 грн. При цьому йому було відомо, що свідоцтво про смерть ОСОБА_3 отримала обвинувачена. Після похорон його дружина звернулася до Управління Пенсійного фонду України з приводу отримання допомоги на поховання, однак їй повідомили, що кошти вже отримані, потім їм стало відомо, що їх отримала обвинувачена. Про це дружина повідомила йому. Згодом він спілкувався з обвинуваченою по телефону і просив повернути отримані кошти, однак остання зробити це відмовилася.

Допитана в якості свідка ОСОБА_9 дала показання, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла бабуся її чоловіка - ОСОБА_3 10 лютого 2014 року вона разом з обвинуваченою прийшла до будинку покійної, щоб здійснити приготування до поховання. Обвинувачена займалася оформленням необхідних документів в лікарні, а вона пішла до приватного підприємця ОСОБА_10 для того, щоб домовитися з приводу організації поховання бабусі. Разом з обвинуваченою і онукою померлої вони забрали покійну з лікарні додому, потім замовили поминальний обід в кафе, що розташоване в приміщенні столової колишньої райсільгосптехніки. Там вона домовилася, що оплатить оренду кафе, привезе необхідні продукти, оплатить приготування. Продукти та спиртне купувала онука покійної. Також 10 лютого 2014 року приїхав її чоловік. 11 лютого 2014 року відбулися похорони покійної, вона оплатила поминальний обід. Наступного дня вони звернулися до обвинуваченої, щоб та віддала свідоцтва про смерть ОСОБА_3, але вона відмовилася це зробити і сказала, що віддасть його лише через 40 днів. За життя ОСОБА_3 вони не доглядали за нею, однак ще до поховання повідомили, що саме їх родина здійснюватиме всі витрати пов?язані з похованням, зокрема під час доставляння тіла покійної з лікарні до будинку вона казала про це обвинуваченій, а під час поховання повідомила про це також чоловіку обвинуваченої. Загалом всі витрати на поховання здійснила її родина. Згодом вона звернулася до Управління Пенсійного фонду України з приводу отримання допомоги на поховання де дізналася, що вказана допомога була отримана обвинуваченою. З цього приводу вона спілкувалася з обвинуваченою, яка відмовилася повертати отримані гроші. У зв'язку з цим вони звернулися до правоохоронних органів.

Допитана в якості свідка ОСОБА_8 дала показання про те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 у вечері від брата дізналася про смерть бабусі. Наступного дня вона приїхала разом з чоловіком до м. Новгорода-Сіверського та брала участь у приготуванні до поховання. З собою привезла спиртне, необхідні продукти вона купувала в супермаркеті «АТБ», також дала частину коштів для оплати послуг з організації поховання. Вже після похорону повернулася додому в м. Ніжин, звідки повідомила своїй невістці про те, що держава здійснює виплату допомоги на поховання. Остання пішла до Управління Пенсійного фонду України з метою отримати таку допомогу де дізналася, що допомогу отримала обвинувачена. Вона розмовляла з обвинуваченою щодо повернення коштів, але та відмовилася це зробити. Загалом всі витрати на поховання бабусі були здійснені їх родиною, кожен з родини виконував свої обов'язки в процесі підготовки до похорону.

Допитана в якості свідка ОСОБА_11 дала показання про те, що вона працює на посаді секретаря Новгород-Сіверського міського голови, на неї, серед іншого, покладено обов'язок видавати різні довідки міської ради. Також вона знайома з обвинуваченою. Взимку 2014 року, точніше пригадати не змогла, в один із днів під кінець робочого дня до міської ради звернулася обвинувачена з приводу отримання довідки про поховання, пояснивши, що саме вона буде хоронити покійну ОСОБА_3, однак у неї не було свідоцтва про смерть. Оскільки обвинувачена не була рідною покійної, вона проконсультувалася з цього приводу з секретарем міської ради та враховуючи, що саме обвинувачена опікувалася покійною ОСОБА_3, відповіла останній, що видасть відповідну довідку, якщо не звернуться рідні. Наступного дня зранку обвинувачена прийшла до міської ради з оригіналом свідоцтва про смерть ОСОБА_3 і їй було видано довідку про те, що вона здійснила поховання померлої, при цьому вона знала, що поховання ще не було здійснено. Також їй було відомо, що у покійної ОСОБА_3 є рідні. Під час отримання довідки обвинувачена запевняла, що син покійної на похорон не приїде, а онуки покійної ніякого відношення до поховання взагалі не мають.

Допитана в якості свідка ОСОБА_12 дала показання про те, що вона обіймає посаду секретаря Новгород-Сіверської міської ради. На початку поточного року, точніше пригадати не змогла, до міської ради звернулася обвинувачена з приводу отримання довідки про поховання ОСОБА_3, однак у неї не було з собою необхідних документів. Наступного дня вранці обвинувачена знову звернулася з цього приводу разом з відповідними документами. Раніше обвинувачена опікувалася покійною, отримувала для неї в міській раді необхідні довідки. Під час звернення обвинувачена пояснила, що займається організацією поховання ОСОБА_3, а також, що син покійної не приїде. Довідки про поховання вони видають для подальшого отримання допомоги на поховання, їх подання вимагають в Управлінні Пенсійного фонду України в Новгород-Сіверському районі. При видачі такої довідки особа, яка за нею звертається, надає оригінал свідоцтва про смерть особи та витяг з реєстру для отримання допомоги на поховання. Відповідна довідка була складена та підписана секретарем міського голови, після чого цю довідку підписала й вона.

Допитана в якості свідка ОСОБА_13 дала показання про те, що вона працює в кафе, розташованому в приміщенні столової колишньої райсільгосптехніки. Пригадала, що в лютому 2014 року ОСОБА_9 приходила до них та домовлялася про поминальний обід, а після обіду остання здійснила його оплату, про що було складено відповідну розписку.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_10 дав показання про те, що він є приватним підприємцем та займається наданням ритуальних послуг. Поточного року, точніше пригадати не зміг, до нього звернулася дружина ОСОБА_7 разом з батьком його знайомого ОСОБА_14 та поцікавилася можливістю організації похорону своєї родички. Того ж дня дещо пізніше вона знову прийшла до нього та замовила послуги з організації поховання. У подальшому відповідні послуги були надані, за їх надання дружина ОСОБА_7 особисто здійснила оплату, на підтвердження чого їй було надано відповідні документи.

Допитана в якості свідка ОСОБА_5 дала показання про те, що вона є колегою обвинуваченої. ІНФОРМАЦІЯ_2 у вечірній час обвинувачена зателефонувала їй та повідомила про смерть ОСОБА_3 і попросила допомогти в підготовці до похорону. Обвинувачена постійно доглядала за ОСОБА_3 Того ж дня вони разом прийшли до будинку покійної, прибрали там, приготували необхідні для поховання речі і залишилися в будинку на ніч. Наступного дня об 11 год. вона пішла на роботу. До того рідних покійної не бачила, коли вони приїхали їй не відомо. Обвинувачена планувала здійснювати поховання ОСОБА_3, оскільки вважала це своїм обов'язком. Вона особисто участі в замовленні ритуальних послуг з поховання та поминального обіду не брала, але їй відомо, що все це було оплачено рідними покійної, які були присутні на похоронах. Чи здійснювала обвинувачена витрати на поховання і які саме вона не знає.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_15 дав показання про те, що обвинувачена є його дружиною. ІНФОРМАЦІЯ_2 у вечірній час дружина зателефонувала йому та повідомила про смерть ОСОБА_3 До цього його дружина декілька днів була поряд з померлою. За життя ОСОБА_3 вони доглядали за нею та допомагали їй по господарству. Наступного дня він пішов до РЕСу, де раніше працювала померла, для того, щоб попросити допомогу в похованні. Там він зустрів ОСОБА_9, яка запропонувала звернутися з приводу організації похорону до приватного підприємця ОСОБА_10. Прийшовши до цього приватного підприємця вони поспілкувалися з ним з приводу організації похорон, вибрали труну, інші необхідні речі. Також він мав намір одразу розрахуватися за все, однак ОСОБА_10 сказав, що розраховуватися варто після надання всіх послуг. Далі він разом з дружиною, ОСОБА_9 та сусідом ОСОБА_16 на автомобілі останнього приїхав до лікарні, щоб забрати покійну, його дружина і ОСОБА_9 залишилися там, а він разом з ОСОБА_16 поїхав вирішувати питання щодо місця організації поминального обіду. Вони приїхали до столової колишньої райсільгосптехніки, яку й забронювали. Вже після поминального обіду він підійшов до працівників столової для того, щоб розрахуватися, але йому сказали, що за обід вже сплачено. Жодних коштів ОСОБА_9 на витрати для поховання він не передавав, чи здійснювали його рідні витрати на поховання і на що саме не знає.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_14 дав показання про те, що обвинувачена є його матір'ю. ІНФОРМАЦІЯ_2 у вечірній час він дізнався від матері про смерть ОСОБА_3, за якою вони доглядали. Вся його родина брала участь в приготуванні до похорону. Рідних покійної він побачив 10 чи 11 лютого 2014 року. Після проведення поминального обіду він з батьком підходив до працівників столової з метою розрахуватися, але їм повідомили, що за обід вже розрахувалися. За кілька днів по тому до них зателефонував ОСОБА_7 і попросив повернути гроші, отримані на поховання ОСОБА_3, хоча їм на той час ще не було відомо про надходження цих коштів. Про здійснені його рідними витрат на поховання ОСОБА_3 йому нічого не відомо.

Крім показань свідків, вина обвинуваченої у вчиненні інкримінованих їй злочинів також підтверджується наступними доказами:

- Заявою ОСОБА_7 до прокуратури Новгород-Сіверського району Чернігівської області від 24 березня 2014 року про те, що ним було здійснено за власний рахунок поховання бабусі ОСОБА_3, однак допомогу на поховання бабусі отримала ОСОБА_1, яка відповідних витрат не здійснювала, у зв'язку з чим він просив перевірити правомірність видання ОСОБА_1 свідоцтва про смерть ОСОБА_3 та виплату допомоги на її поховання (а.с. 26);

- Завіреною копією розписки ОСОБА_13 від 12 лютого 2014 року про те, що 11 лютого 2014 року ОСОБА_7 сплатив 800 грн. за послуги з організації та проведення поминального обіду у зв'язку зі смертю ОСОБА_3 (а.с. 33);

- Завіреною копією накладної №3 від 11 лютого 2014 року, виданої ОСОБА_7 фізичною особою - підприємцем ОСОБА_10, про сплату за ритуальні послуги 3 235 грн. 00 коп. (а.с. 34);

- Заявою ОСОБА_1 від 11 лютого 2014 року про надання одноразової грошової допомоги на поховання родички ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 36);

- Копією свідоцтва про смерть ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3, виданого 11 лютого 2014 року (а.с. 37);

- Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть для отримання допомоги на поховання №00013437972 від 11 лютого 2014 року, виданим на запит ОСОБА_1 відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Новгород-Сіверського районного управління юстиції у Чернігівській області про те, що ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2. На зворотному боці даного витягу міститься запис від 12 лютого 2014 року про виплату допомоги на поховання у розмірі 6 090 грн. 00 коп. (а.с.38);

- Довідкою виконавчого комітету Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області від 11 лютого 2014 року, виданою ОСОБА_1 про те, що вона здійснила поховання померлої ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2, за власні кошти (а.с. 39);

- Актовим записом про смерть ОСОБА_3 №19 від 11 лютого 2014 року з якого вбачається, що даний запис здійснено за зверненням ОСОБА_1, якій видано свідоцтва про смерть ОСОБА_3 та витяг з державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть для отримання допомоги на поховання, а також копією з журналу про видачу свідоцтва про смерть ОСОБА_3 (а.с. 41-42);

- Випискою по картковому рахунку ОСОБА_1 НОМЕР_2 за період з 11 лютого по 11 березня 2014 року з якої вбачається, що на даний рахунок 14 лютого 2014 року були зараховані в якості пенсії та соціальної допомоги кошти у сумі 6 090 грн. 00 коп. (а.с. 46);

- Випискою по рахунку ОСОБА_1 НОМЕР_3, з якої вбачається, що на даний рахунок 17 лютого 2014 року були зараховані в якості пенсії та соціальної допомоги кошти у сумі 6 090 грн. 00 коп. (а.с. 47).

Аналізуючи досліджені у судовому засіданні докази, які є належними та допустимими, щодо наявності в діях обвинуваченої складу злочину, передбаченого частиною першою статті 190 КК України, а саме заволодіння чужим майном шляхом обману, суд враховує, що обвинуваченою визнано факт отримання грошових коштів у сумі 6 090 грн. 00 коп. як допомоги на поховання ОСОБА_3, даний факт підтверджено дослідженими судом доказами, при цьому сама обвинувачена також визнала, що витрат на поховання ОСОБА_3 вона не здійснювала і всі витрати були здійснені рідними померлої, що підтверджується показаннями свідків ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_13 і ОСОБА_10, а також розпискою, виданою ОСОБА_13 та накладною, виданою ОСОБА_10

Стосовно показань обвинуваченої про те, що вона мала намір здійснити витрати на поховання ОСОБА_3 і не зробила цього лише через те, що дані витрати були здійснені рідними покійної суд враховує, що відповідно до статті 53 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виплата допомоги на поховання здійснюється особам, які здійснили його, тобто понесли відповідні витрати. Дану обставину, як вбачається з досліджених доказів, обвинувачена усвідомлювала, оскільки раніше вже отримувала таку допомогу на поховання рідних, однак незважаючи на це вона оформила необхідні документи та звернулася за отриманням допомоги на поховання ОСОБА_3 ще до здійснення поховання останньої, не здійснивши на його організацію жодних витрат. Отримуючи 11 лютого 2014 року в Новгород-Сіверській міській раді Чернігівської області довідку про поховання ОСОБА_3 обвинувачена повідомила працівникам міської ради завідомо неправдиві дані про те, що саме нею здійснюватимуться всі витрати на поховання і рідні покійної ніякого відношення до поховання не мають, що підтверджується показаннями свідків ОСОБА_11 і ОСОБА_12 та довідкою міської ради від 11 лютого 2014 року, приховавши той факт, що ще напередодні, 10 лютого 2014 року, рідні покійної ОСОБА_3 прибули до м. Новгорода-Сіверського та здійснювали організацію похорону останньої. Також суд бере до уваги встановлений факт безпідставної відмови обвинуваченої віддати рідним покійної ОСОБА_3 свідоцтво про її смерть під надуманим приводом, з обіцянкою зробити це через 40 днів, що свідчить про її намагання створити рідним померлої перешкоди в можливості звернутися за отриманням допомоги на поховання, оскільки подання такого свідоцтва, згідно Порядку надання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-І, є обов'язковим при зверненні за допомогою. При цьому обвинувачена не повідомила рідним померлої про те, що звернулася до Управління Пенсійного фонду України в Новгород-Сіверському районі Чернігівської області з приводу отримання допомоги на поховання, не пропонувала їм компенсувати їхні витрати на поховання, а це в свою чергу спростовує її доводи про намагання взяти на себе всі витрати з поховання ОСОБА_3

Той факт, що обвинувачена доглядала за ОСОБА_3, отримувала її пенсію, що ОСОБА_3 подарувала їй частину свого будинку, підтвердженням чого є додані до справи доказами, а саме договір дарування від 11 жовтня 2011 року, довіреності №469 від 08 вересня 2011 року та №662 від 06 січня 2014 року (а.с. 50-52), а також допомагала рідним ОСОБА_3 підготуватися до похорону, не свідчить про наявність у обвинуваченої права на отримання допомоги на поховання, оскільки таке право відповідно до законодавства належить лише особам, які фактично понесли відповідні витрати. Тому ці доводи сторони захисту суд відкидає та вважає їх необґрунтованими і такими, що жодним чином не виключають наявність в діях обвинуваченої складу злочину, передбаченого частиною першою статті 190 КК України.

Вирішуючи питання щодо наявності в діях обвинуваченої складу злочину, передбаченого частиною четвертою статті 358 КК України, а саме використання завідомо підробленого документа суд враховує, що, як встановлено, 11 лютого 2014 року обвинувачена, разом із заявою про надання допомоги на поховання ОСОБА_3, надала до Управління Пенсійного фонду України в Новгород-Сіверському районі Чернігівської області довідку виконавчого комітету Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області від 11 лютого 2014 року про те, що саме нею, за власний рахунок, здійснено поховання померлої ОСОБА_3 Дана довідка мала всі реквізити офіційного документа, однак містила недостовірні відомості стосовно особи, яка здійснила витрати на поховання, про що було достовірно відомо обвинуваченій, яка жодних витрат, як на час подання цієї довідки, так і в подальшому не здійснила. Надання такої довідки, що є одним із способів її використання, вимагалося для підтвердження факту здійснення витрат на поховання особою, яка звертається з приводу отримання допомоги і це усвідомлювала обвинувачена, тому у разі відмови надати таку довідку, обвинуваченій було б відмовлено у виплаті коштів в якості допомоги, а це завадило б їй заволодіти цими коштами. З цих підстав суд відкидає доводи захисника обвинуваченої про те, що оскільки подання довідки про поховання не передбачено чинним законодавством, це виключає наявність в діях його підзахисної складу інкримінованого їй злочину, як необґрунтовані та приходить до висновку про наявність в діях обвинуваченої складу злочину, передбаченого частиною четвертою статті 358 КК України.

Таким чином суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених частиною першою статті 190, частиною четвертою статті 358 КК України доведена повністю, її дії кваліфіковано правильно, як заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство) та використання завідомо підробленого документа .

Вирішуючи питання про вид та міру покарання, яке має бути призначене ОСОБА_1В, суд, відповідно до статті 65 КК України, враховує: ступінь тяжкості вчинених злочинів, які належать до злочинів невеликої тяжкості; особу обвинуваченої, який характеризується позитивно, є пенсіонеркою за віком, має постійне місце роботи та задовільний стан здоров'я. Також суд враховує відсутність передбачених статтею 66 КК України обставин, які пом'якшують покарання та відсутність передбачених статтею 67 КК України обставин, які обтяжують покарання.

За таких обставин суд приходить до висновку, що обвинуваченій ОСОБА_1 для виправлення та перевиховання за вчинення злочину, передбаченого частиною першою статті 190 КК України необхідно призначити покарання у виді штрафу в максимальному розмірі, передбаченому санкцією частини першої статті 190 КК України, а за вчинення злочину, передбаченого частиною четвертою статті 358 КК України покарання у виді штрафу у розмірі в межах, визначених санкцією частини четвертої статті 358 КК України.

На підставі частини першої статті 70 КК України за сукупністю вчинених злочинів обвинуваченій ОСОБА_1 необхідно призначити остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання - штрафу, призначеного за вчинення злочину, передбаченого частиною четвертою статті 358 КК України, більш суворим покаранням - штрафом, призначеним за вчинення злочину, передбаченого частиною першою статті 190 КК України.

Цивільний позов прокурора до обвинуваченої про стягнення коштів у сумі 6 090 грн. 00 коп., як безпідставно отриманих в якості допомоги на поховання наслідок вчинення злочину, суд вважає за необхідне задовольнити повністю виходячи з наступного.

Відповідно до частини другої статті 127 Кримінального процесуального кодексу України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Згідно частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідно до частини другої статті 1212 глави 83 ЦК України положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Аналіз вказаних законодавчих положень свідчить, що однією з підстав виникнення зобов'язання із безпідставного набуття майна може бути поведінка набувача цього майна, потерпілого, інших осіб. При цьому така поведінка набувача може бути як правомірною, коли майно набувається ним внаслідок помилки, без умислу з його сторони, так і неправомірною, зокрема внаслідок вчинення ним шахрайських дій, направлених на заволодіння відповідним майном.

Оскільки обвинувачена ОСОБА_1 заволоділа коштами у сумі 6 090 грн. 00 коп. внаслідок вчинення нею неправомірних дій, а саме, злочину передбаченого частиною першою статті 190 КК України і тим самим заподіяла шкоду у вказаному розмірі інтересам держави, ці кошти підлягають стягненню з неї на користь держави в особі Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, як безпідставно набуте майно.

Відповідно до частини дев'ятої статті 100 КПК України після набрання вироком законної сили речові докази - заяву ОСОБА_1 щодо отримання матеріальної допомоги на поховання, довідку Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області про здійснення поховання ОСОБА_3, виписку по рахунку НОМЕР_3 та виписку по картковому рахунку ОСОБА_1 (а.с. 36, 39, 46, 47), залишити в матеріалах кримінального провадження.

На підставі викладеного та керуючись статтями 16, 1212 ЦК України, статтями 100, 124, 126, 127, 129, 368, 370, 373, 374, 392, 395 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні злочинів, передбачених частиною першою статті 190, частиною четвертою статті 358 КК України та призначити їй покарання:

- за частиною першою статті 190 КК України у виді штрафу в розмірі 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень;

- за частиною четвертою статті 358 КК України у виді штрафу в розмірі 680 (шістсот вісімдесят) гривень.

На підставі частини першої статті 70 КК України за сукупністю вчинених злочинів шляхом поглинення меншу суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_1 остаточне покарання у виді штрафу в розмірі 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.

Цивільний позов прокурора в інтересах держави в особі Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області до обвинуваченої ОСОБА_1 про стягнення безпідставно отриманих коштів - задовольнити повністю.

Стягнути з обвинуваченої ОСОБА_1, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1, на користь держави в особі Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (р/р 25602303071154, МФО 353553, ЄДРПОУ 21390940, ОПЕРВ Чернігівського обласного управління АТ «Ощадбанк») безпідставно отримані кошти в сумі 6 090 (шість тисяч дев'яносто) гривень 00 копійок.

Речові докази - заяву ОСОБА_1 щодо отримання матеріальної допомоги на поховання, довідку Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області про здійснення поховання ОСОБА_3, виписку по рахунку НОМЕР_3 та виписку по картковому рахунку ОСОБА_1, залишити в матеріалах кримінального провадження.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченій та прокурору. Роз'яснити іншим учасникам судового провадження право отримати копію вироку в суді. Учасникам судового провадження, які не були присутні в судовому засіданні, копія вироку надсилається не пізніше наступного дня після його ухвалення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Чернігівської області шляхом подання апеляційної скарги через Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області.

Суддя В.В. Чепурко