Ухвала суду № 41264260, 06.11.2014, Апеляційний суд Сумської області

Справа №580/1553/14-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Гура А. О.Номер провадження 22-ц/788/1753/14 Суддя-доповідач - Дубровна В. В. Категорія - 27

УХВАЛА

і м е н е м У к р а ї н и

06 листопада 2014 року м. Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Дубровної В. В.,

суддів - Лузан Л. В. , Сибільової Л. О. ,

за участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк»

на ухвалу Лебединського районного суду Сумської області від 18 серпня 2014 року про відкриття провадження у справі в частині щодо недотримання правил підсудності

у справі за позовом представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк»

про дострокове розірвання договору банківського вкладу, стягнення суми вкладу та відсотків, відшкодування збитків та моральної шкоди,

в с т а н о в и л а:

Ухвалою Лебединського районного суду Сумської області від 18 серпня 2014 року відкрите провадження у справі за позовом представника ОСОБА_3- ОСОБА_4

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк» просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, а справу передати за підсудністю до Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська. При цьому зазначає, що спірні правовідносини не регулюються Законом України «Про захист прав споживачів», а тому заявлений позов повинен розглядатися за місцезнаходженням відповідача, тобто в Жовтневому районному суді м. Дніпропетровська.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_3 ОСОБА_5, який проти скарги заперечує, перевіривши ухвалу в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а ухвала суду залишенню без змін.

У серпні 2014 року представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 звернувся до суду із зазначеним позовом до ПАТ КБ «ПриватБанк», у якому просив достроково розірвати договір №SAMDN80000736831 «Стандарт» від 22 жовтня 2013 року; стягнути з відповідача на користь позивача вклад у сумі 10 781,00 доларів США; 526,72 доларів США відсотків на вклад за період з 22 жовтня 2013 року по 22 липня 2014 року; 904,62 доларів США в якості відшкодування заподіяних збитків, завданих вчасним неповерненням вкладу та відсотків; 10 000 грн. в якості компенсації моральної шкоди, заподіяної вчасним неповерненням вкладу та відсотків, а також 2 000 грн. понесених витрат на правову допомогу.

Лебединським районним судом відкрито провадження у справі відповідно до ухвали від 18 серпня 2014 року.

Відповідно до ч. 2 ст.1058 ЦК України, договір банківського вкладу, в якому вкладником є фізична особа, є публічним договором ( стаття 633 цього Кодексу ).

Статтею 633 ЦК України визначено, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

У п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня1996 року №5 «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів » роз'яснено, що оскільки Закон України «Про захист прав споживачів» не визначає певних меж своєї дії, судам слід мати на увазі, що до відносин, які ним регулюються належать ті, що виникають, зокрема із договорів про надання фінансово-кредитних послуг для задоволення власних побутових потреб громадян (у тому числі про надання кредитів, відкриття й ведення рахунків, проведення розрахункових операцій, приймання і зберігання цінних паперів, надання консультаційних послуг). Відносини щодо захисту прав споживачів можуть виникати також з актів законодавства або з інших угод, які не суперечать Закону.

Частиною 1 статті 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» передбачено, що фінансовими послугами вважаються, зокрема: залучення фінансових активів із зобов'язанням щодо наступного їх повернення; надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту та ін.

Характер фінансово-кредитних відносин, стороною в якій є фізична особа, а також використані у Законі України «Про захист прав споживачів» та Законі України « Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» терміни: споживчий кредит, фінансова установа, фінансова послуга дають підстави вважати, що правовідносини, які виникають з кредитних договорів, договорів банківського вкладу підпадають під дію Закону України «Про захист прав споживачів ».

Згідно з положеннями п.22 ст.1 цього ж Закону, споживачем вважається фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.

За загальним правилом підсудності, сформульованим у ст. 109 ЦПК України, позови до юридичних осіб пред»являються за їх місцем знаходження. Виключення із цього правила встановлені іншими нормами глави І розділу ІІІ ЦПК України.

Зокрема, у відповідності до вимог ч.ч. 5, 14 ст. 110 ЦПК України, позивачу в справах про захист прав споживачів надано право на свій розсуд пред'являти позов : за місцезнаходженням відповідача, за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору ( за винятком виключної підсудності ).

З матеріалів справи та доданих до неї документів вбачається, що позивач зареєстрований у встановленому законом порядку в м. Лебедин Сумської області, тому при відкритті судом 1-ї інстанції провадження в цивільній справи правила підсудності порушені не були.

В апеляційній скарзі не наведені обставини та докази, які б ставили під сумнів законність ухвали суду першої інстанції. Колегія суддів не вбачає підстав для її скасування.

У відповідності до п.1 ч.2 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду скарги на ухвалу суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення ухвали без змін.

У відповідності до ст. 312 ЦПК України розглядаючи скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Керуючись ст.ст. 307 ч.2 п.1, 312 ч.1п.1, 313, 314 ч.1п.4, 315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» відхилити .

Ухвалу Лебединського районного суду Сумської області від 18 серпня 2014 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий -

Судді -