Постанова № 41262331, 03.11.2014, Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 500/2686/14-а

Провадження № 2-а/500/97/14

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2014 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області в складі:

головуючого судді - Присакар О.Я.,

при секретарі - Сирбу Г.В.,

за участю: позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Хоменко Н.В.,

третьої особи - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ізмаїлі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Ізмаїльської міської ради Одеської області, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування рішення Ізмаїльської міської ради Одеської області від 27.02.2014 року № 3939 - VІ «Про скасування рішення Ізмаїльської міської ради Одеської області № 3477 - VІ від 29.11.2013 року»,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Ізмаїльської міської ради Одеської області про визнання незаконним та скасування рішення Ізмаїльської міської ради Одеської області від 27.02.2014 року № 3939 - VІ «Про скасування рішення Ізмаїльської міської ради Одеської області № 3477 - VІ від 29.11.2013 року», мотивуючи тим, що з 2006 року неодноразово зверталася до Ізмаїльської міської ради із проханнями передати у користування незайняту земельну ділянку по АДРЕСА_1, яка межує з її земельною ділянкою, у вересні 2013 року начальник відділу земельних ресурсів запропонував їй виготовити технічну документацію на земельну ділянку по АДРЕСА_1, 05.11.2013 року виготовлену документацію на земельну ділянку вона передала до виконкому Ізмаїльської міської ради і 29.11.2013 року Ізмаїльська міська рада прийняла рішення № 3477 - VІ від 29.11.2013 року «Про надання дозволу ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у довгострокову оренду терміном на 49 років для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1». Ізмаїльська міська рада 22.01.2014 року повідомила її, що також було прийняте рішення № 3398 - VІ від 31.10.2013 року «Про надання дозволу ОСОБА_4 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у довгострокову оренду терміном на 49 років для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1». Рішенням Ізмаїльської міської ради Одеської області від 27.02.2014 року № 3939 - VІ було скасовано рішення Ізмаїльської міської ради Одеської області № 3477 - VІ від 29.11.2013 року», при цьому Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» та рішення Конституційного суду України від 16.04.2009 у справі № 1-9/2009 не надає права відповідачу скасовувати своє ж рішення, якщо розпочато його виконання.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав повністю, просила позов задовольнити.

В судовому засіданні представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог та просив відмовити у їх задоволенні, мотивуючи тим, що 10.10.2013 року до Ізмаїльської міської ради з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) звернувся ОСОБА_3. 31.10. 2013 року Ізмаїльською міською радою було прийнято рішення № 3398-УІ «Про надання дозволу гр. ОСОБА_4 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1. 05.11.2013 року до Ізмаїльської міської ради з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у довгострокову оренду терміном на 49 років для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) звернулась ОСОБА_1. 29.11.2013 року Ізмаїльською міською радою було прийнято рішення № 3477-УІ «Про надання дозволу гр. ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у довгострокову оренду терміном на 49 років для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1. У зв'язку із тим, що у відділі по роботі з громадянами в сфері земельних відносин, який приймає заяви громадян щодо надання дозволу на розробку проектів землеустрою та здійснює підготовку рішень сесії по цим питанням, відсутній реєстр виділених земельних ділянок та земельних ділянок, що виділяються, виникла технічна помилка, в результаті якої двом громадянам було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою на одну й ту саму земельну ділянку. У зв'язку із вищевикладеним, 27.02.2014 Ізмаїльською міською радою було прийнято рішення № 3939-VІ «Про скасування рішення Ізмаїльської міської ради № 3477-VІ», оскільки клопотання від ОСОБА_1 поступила пізніше ніж клопотання ОСОБА_3 Посилання позивача на рішення Конституційного суду України від 16.04.2009 у справі № 1-9/2009, як на правову підставу для задоволення адміністративного позову, є недоречним. В зазначеному рішенні суду мова йдеться про те, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої рішення у тому випадку, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів. В даному випадку відповідно до рішення Ізмаїльської міської ради 3477-VІ від 29.11.2013, яке було скасовано, у гр. ОСОБА_1 виникло право на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Це право на момент прийняття оскаржуваного рішення нею реалізовано не було, а отже оскаржуване рішення не порушує приписів зазначеного рішення Конституційного суду України. Таким чином рішення Ізмаїльської міської ради 3477-VІ від 29.11.2013 є законним і підстави для його скасування відсутні.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_3 підтримав правову позицію представника відповідача та просив відмовити у задоволенні позову.

Вислухавши пояснення позивача, представника відповідача та третьої особи, перевіривши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 10.10.2013 року до Ізмаїльської міської ради з клопотанням (а.с. 41 на обороті) про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) звернувся ОСОБА_3, при цьому ОСОБА_4 додав до клопотання збірний кадастровий план (а.с. 42) без жодного підпису відповідної особи, яка складала цей план.

31.10. 2013 року Ізмаїльською міською радою було прийнято рішення № 3398-УІ «Про надання дозволу гр. ОСОБА_4 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 41).

05.11.2013 року до Ізмаїльської міської ради з клопотанням (а.с. 14) про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у довгострокову оренду терміном на 49 років для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) звернулась ОСОБА_1, додавши до клопотання відповідні графічні матеріали.

29.11.2013 року Ізмаїльською міською радою було прийнято рішення № 3477-VІ «Про надання дозволу гр. ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у довгострокову оренду терміном на 49 років для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 11).

Рішенням Ізмаїльської міської ради Одеської області від 27.02.2014 року № 3939 - VІ було скасовано рішення Ізмаїльської міської ради Одеської області № 3477 - VІ від 29.11.2013 року (а.с. 13).

Відповідно до статті 116 Земельного Кодексу України громадяни набувають право власності на земельну ділянку із земель комунальної власності за рішенням органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

Передача земельних ділянок у власність громадян у межах норм визначених цим Кодексом проводиться один раз по кожному виду використання.

Відповідно до пунктів «а», «б», «в», «г» статті 12 Земельного кодексу до повноважень сільських, селищних, міських рад належить розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності.

Згідно статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Органи місцевого самоврядування мають право приймати рішення, вносити до них зміни та/чи скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, на що також вказав і Конституційний Суд України у своєму рішенні від 16 квітня 2009 року у справі № 1-9/2009 за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування).

В той же час, у пункті п`ятому мотивувальній частині свого рішення Конституційний Суд України зауважив на те, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є «гарантією стабільності суспільних відносин» між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення. Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Відповідно до пункту 15 частини першої статті 26 Закону № 280/97-ВР питання щодо скасування актів органів виконавчої влади, які не відповідають Конституції чи законам України, іншим актам законодавства, рішенням ради, прийнятим у межах її повноважень, вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

Згідно з частиною десятою статті 59 зазначеного Закону акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Системний аналіз наведених положень законів України дає підстави вважати, що за органами місцевого врядування законодавець закріпив право на зміну та скасування власних рішень. Таке право випливає із конституційного повноваження органів місцевого самоврядування самостійно вирішувати питання місцевого значення шляхом прийняття рішень, що є обов'язковими до виконання на відповідній території, оскільки вони є суб'єктами правотворчості, яка передбачає право формування приписів, їх зміну чи скасування.

У той же час у статті 3 Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність.

Цей принцип знайшов своє відображення у статті 74 Закону № 280/97-ВР, згідно з якою органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами.

Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.

Ненормативні правові акти місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вони вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, а тому не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Оскільки рішення № 3477-УІ «Про надання дозволу гр. ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у довгострокову оренду терміном на 49 років для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 є ненормативним правовим актом одноразового застосування, яке вичерпало свою дію фактом її виконання, воно не може бути в подальшому скасовано органом місцевого самоврядування.

Відповідна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 04.06.2013 року, рішення № 31931669 (головуючий - Кривенко В.В.), яка відповідно до ч. 1 ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно - правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.

За таких обставин, суд вважає за необхідне позов задовольнити та визнати протиправним та скасувати рішення Ізмаїльської міської ради Одеської області від 27 лютого 2014 року № 3939 - VІ «Про скасування рішення Ізмаїльської міської ради Одеської області № 3477 - VІ від 29 листопада 2013 року».

Керуючись ст. ст.9-11, 69 -71, 158-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов ОСОБА_1 до Ізмаїльської міської ради Одеської області - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Ізмаїльської міської ради Одеської області від 27 лютого 2014 року № 3939 - VІ «Про скасування рішення Ізмаїльської міської ради Одеської області № 3477 - VІ від 29 листопада 2013 року».

Апеляційна скарга на рішення суду подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, протягом десяти днів з дня його проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя: О. Я. Присакар