Рішення № 4126142, 09.07.2009, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07.07.09р.

Справа № 35/162-09(34/430)

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІФ - 10 Лайнер",

м. Київ

до -1- Закритого акціонерного товариства комерційного банку

"ПриватБанк",

м. Дніпропетровськ

-2- Товариство з обмеженою відповідальністю "С.К. Транс-Сервіс",

м. Київ

про стягнення 53 178,72 грн

Суддя Широбокова Л.П.

Представники:

від позивача - Суровцева С.О., представник, дов.№18 від 16.03.2009р.

від відповідача -1- представник не з'явився

від відповідача -2- представник не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Справа слухається із застосуванням фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу, запис здійснюється на носій CD-R №НR106JS60421065309.

В листопаді 2008р. позивач звернувся до господарського суду міста Києва та просив стягнути з Філії «Розрахункового центру «Приватбанк»борг за охоронювану стоянку - 53 178,72 грн, посилаючись на договір від 24.12.2003р. та витрати на послуги адвоката 9775,00 грн.

Згідно ухвали господарського суду міста Києва від 08.12.2008р. було залучено до участі у справі в якості відповідача Закрите акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»(м. Дніпропетровськ), справа за підсудністю була передана до господарського суду Дніпропетровської області та прийнята до розгляду ухвалою від 25.03.2009р.

За клопотанням позивача ухвалою суду від 19.05.2009р. було залучено до участі у справі в якості іншого відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "С.К. Транс-Сервіс" (надалі відповідач-2).

Позивачем в судовому засіданні 19.05.2009р. були надані додаткові письмові пояснення, в яких він вказав, що факт укладання договору між позивачем та ЗАТ КБ "Приватбанк" про надання послуг охоронюваної стоянки від 24.12.2003р. та факт знаходження сідельного тягача Mersedes Benz на зберіганні у позивача встановлено рішенням госпо-дарського суду м. Києва від 09.07.2008р. у справі №30/230. Вважає, що правомірно змінив вартість послуг, оскільки з представниками відпо-відача було погоджено, що у випадку росту цін на даний вид послуг позивач буде збільшувати вартість охоронюваної стоянки, про що позивач направляв відповідачу відповідні повідомлення та зазначає, що відповідач частково сплачував вартість стоянки за новими цінами, чим погодив зміну ціни. Вказану заборгованість просить стягнути з відповідачів солідарно.

Представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Відповідач-1 позовні вимоги не визнає, посилаючись на те, що від-сутнє підтвердження, що позивач прийняв від відповідача транспортний засіб на зберігання, сторонами не підписувалися акти виконаних робіт, як це передбачено договором, вважає, що позивач безпідставно збіль-шує ціну послуг, яка визначена договором та вважає, що відповідно до договору встановлена ціна 10,00 грн за весь період дії договору, оскільки в п. 4.1 договору не вказано період, за який визначена плата, та вказану в договорі плату відповідач сплатив в повному обсязі.

В доповненнях до відзиву від 26.06.2009р. проти вимог заперечує, посилаючись на односторонню зміну позивачем умов договору відносно ціни послуг та недоведеність витрат на послуги адвоката. Також надіслав до суду клопотання від 26.06.2009р. про відкладення розгляду справи в зв’язку із зайнятістю представника в іншому судовому засіданні та знаходження представника в тарифній відпустці.

Суд відхиляє клопотання відповідача, оскільки справа слухається тривалий час, представник відповідача був присутній в декількох судо-вих засіданнях, мав можливість надати всі докази, які вважав за необ-хідне, знаходження одного з представників у відпустці не є підставою для відкладення розгляду справи, оскільки коло представників сторони в судовому процесі необмежено.

Відповідач-2 в судові засідання не з’явився, вимог не заперечив, щодо поважності причин неявки доказів не надав.

Справа розглядається за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

За згодою представника позивача в судовому засіданні оголошено тільки вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача-1, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "ІФ - 10 Лайнер" - охоронець (надалі –позивач) та Філією Розрахунковий центр «Приватбанк»Закритого акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" (надалі відповідач-1) - депонент було укладено договір від 24.12.2003р. про надання послуг охоронюваної стоянки строком дії до моменту витребування майна депонентом. Відповідно до п. 1 договору депонент передає, а охоронець приймає на охоронювану стоянку автомобіль Mersedes Benz 1834 L, державний номер 135-80 КА.

Відповідно до п. 3.1.4. договору депонент зобов’язаний своєчасно вносити плату за охоронювану стоянку на розрахунковий рахунок охоронця. За умовами п. п. 4.1., 4.2. договору вартість послуги, що надає охоронець депоненту, складає 10,00 грн, в т.ч. ПДВ –1,67 грн. Депонент сплачує за вартість послуг згідно рахунку-фактури виставленого охоронцем та акту виконаних робіт підписаного обома сторонами.

Статтями 936, 937, 946 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем. Плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.

Рішенням господарського суду м. Києва від 09.07.2008р. у справі №30/230, яке залишено в силі відповідно до Постанови Київського апеляційного господарського суду від 05.11.2008р., було встановлено факт укладання договору між позивачем та відповідачем-1, також встановлено факт знаходження спірного майна сідельного тягача Mersedes Benz 1834 L, державний номер 135-80 КА, у зберігача –ТОВ "ІФ - 10 Лайнер" та відмовлено ТОВ "С.К. Транс-Сервіс" у затриманні та вилученні у ТОВ "ІФ - 10 Лайнер" вказаного тягача з тих підстав, що майно було передано на зберігання поклажодавцем Філією Розрахунковий центр «Приватбанк»Закритого акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" та тільки поклажодавець має право вимагати повернення спірного майна із зберігання.

Факт зберігання спірного майна у відповідача на час розгляду справи підтверджено актом огляду транспортного засобу від 15.05.2009р. та не спростовано відповідачем-1. Суду не надано доказів розірвання спірного договору надання послуг охоронюваної стоянки, направлення позивачу вимоги поклажодавця щодо повернення цього майна чи передачі його власнику ТОВ "С.К. Транс-Сервіс".

Зважаючи на ці встановлені обставини, позивач в спірний період з квітня 2006р. по жовтень 2008р. включно (в межах предмету позову) надав послуги із охорони майна саме відповідачу-1, а відповідач-1 зобов’язаний відповідно до умов договору сплатити за ці послуги.

Щодо оплати наданих послуг позивач направив відповідачу рахунки-фактури, акти виконаних робіт, вимогу про оплату №118 від 09.04.2009р.

Як встановлено вище, вартість послуг визначена в п. 4.1. договору в розмірі 10 грн. З аналізу наданих доказів суд доходить висновку, що вказана вартість встановлена за один день зберігання майна.

Стеттею 632. Цивільного кодексу України передбачено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. В п.7.3. договору сторони обумовили, що ніякі зміни в договорі не можуть бути внесені без письмової згоди, завіреної повноважними представниками обох сторін. Такої угоди про зміну ціни сторони не укладали, пропозиції позивача про зміну ціни відповідачем письмово не прийняті, в судовому порядку зміни в договір не вносилися.

З огляду на викладене, позивач безпідставно змінює ціну в односторонньому порядку з квітня 2006р. –до 20 грн за добу, з жовтня –2006р. –до 39,00 грн за добу, з травня 2007р. –до 75 грн за добу. Вартість наданих послуг в період з 01.04.2006р. по 31.10.2008р. з розрахунку 10 грн за добу зберігання буде складати 9450 грн. Останній платіж за послуги стоянки відповідачем було здійснено за березень 2006р., що підтверджується наданими ним копіями платіжних доручень. За спірний період оплата не здійснювалася, заборгованість становить 9450,00 грн.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених господарським кодексом України. Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Доказів оплати цього боргу суду не надано та він підлягає стягненню з відповідача-1.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України, а саме з договорів та інші правочинів; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інших юридичних фактів. Вимоги позивача до відповідача-2 судом відхиляються за відсутністю між ними підстав виникнення зобов’язання.

З огляду на викладене, з врахуванням всіх встановлених обставин, суд доходить висновку, що вимоги позивача обґрунтовані, доведені матеріалами справи та підлягають задоволенню частково в сумі 9450,00 грн. В решті позову слід відмовити.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по справі відносяться на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

За приписами ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно наданих доказів позивач уклав з адвокатом Хомюк П.М. договір №04/08 від 04.08.2008р. про надання адвокатських послуг. За послуги адвоката позивач сплатив 9 775,00 грн, що підтверджується видатковим касовим ордером №126 від 20.08.2008р. та актом здачі-приймання виконаних робіт від 04.08.2008р. В судових засіданнях приймала участь Суровцева С.О., яка діяла на підставі доручення позивача, також в порядку передоручення їй було видано доручення адвокатом Хомюк П.М.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження; вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець, тощо.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що сплачені позивачем витрати на адвоката є неспіврозмірними та вважає можливим стягнути за послуги адвоката 1 000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85, 116,117 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 525, 526, 632, 936 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" - 49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, код ЄДРПОУ 14360570 (кор./рах. №32009100400 в обласному управлінні Національного банку України м. Дніпро-петровськ, МФО 305299) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІФ - 10 Лайнер" - 03680, м. Київ, вул. Чкалова, 5б, код ЄДРПОУ 25634036 (п/р 26005300000569 в Першій Київській Філії АКБ «Форум»м. Київ, МФО 300948) борг –9450,00 грн (дев’ять тисяч чотириста п’ятдесят грн 00 коп), витрати по сплаті державного мита –94,50 грн (дев’яносто чотири грн 50 коп), витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу – 21,00 грн (двадцять одна грн 00коп), витрати на послуги адвоката –1000,00 грн (одну тисячу грн 00 коп).

В решті позову та в позові до відповідача-2 відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та в цей термін може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Суддя

Л.П. Широбокова

Рішення підписано 08 липня 2009р.