Рішення № 41260161, 04.11.2014, Борщівський районний суд Тернопільської області

Справа № 594/1033/14-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2014 року

Борщівський районний суд Тернопільської області

у складі: головуючого судді Денисової Т. С.

з участю секретаря Козар Т.І.

позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Борщеві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Мережа агенцій «Гарячі тури», третіх осіб без самостійних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Туроператор Ільтур», фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, про захист прав споживача, відшкодування майнової шкоди,

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 7 червня 2014 року між ним та фізичною особою підприємцем ОСОБА_2(далі - турагент), що діє від імені туроператора ТОВ «Мережа агенцій «Гарячі тури» (далі - туроператор), був укладений договір на туристичне обслуговування № 1406-04 (далі - Договір № 1406-04), за умовами якого відповідач зобов'язався надати йому та його дружині туристичні послуги з організації проживання в готелі «Vigo Panorama Aparthotel» (Болгарія). Зобовязання за умовами цього Договору з оплати туристичних послуг ним були виконані, згідно з квитанцією до прибуткового касового ордеру він оплатив кошти в сумі 10970 грн. 21 червня 2014 року він отримав туристичний ваучер № 19698, який гарантував йому та дружині проживання в готелі «Vigo Panorama Nesebr» в період з 29 червня по 11 липня 2014 року.

Після прибуття до Болгарії 29 червня 2014 року, в поселенні в готелі «Vigo Panorama Nesebr» їм було відмовлено по причині того, що туроператор «Ільтур», який видав ваучер, місця в готелі для нього з дружиною не забронював. При зверненні до представника приймаючої сторони ОСОБА_3, дізнався, що туроператор «Ільтур» відмінив бронь. Документально підтвердили відмову в поселенні приймаюча сторона відмовилася.

Щоб не зривати відпочинок, він з дружиною вимушений був винаймати інший готель.

Зазначає, що не дивлячись на те, що згідно п.2.14 Договору № 1406-04 туроператором, який забезпечує туристичне обслуговування є «Ільтур», договірні зобов'язання на себе взяв відповідач, а тому вважає, що саме відповідач повинен відповідати за шкоду, заподіяну йому внаслідок порушення умов, обумовлених цим Договором.

Посилаючись на положення законів України від 12 травня 1991 року № 1024-ХІІ «Про захист прав споживачів», від 15 вересня 1995 року № 325/95-ВР «Про туризм», ст.ст.626, 629, 901, 902 ЦК України, позивач просить стягнути з ТОВ «Мережа агенцій «Гарячі тури» на відшкодування майнової шкоди, з врахуванням положень п.5.4 Договору, подвійну плату вартості турпродукту у сумі 21940 грн.

Відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Мережа агенцій «Гарячі тури» подав письмове заперечення, в якому вказав, що Договір про туристичне обслуговування № 1406-04 від 7 червня 2014 року був фактично укладений між позивачем ОСОБА_1 (Турист) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (Субтурагент), яка діє за дорученням відповідача, товариства з обмеженою відповідальністю «Мережа агенцій «Гарячі тури» (Турагент) на підставі Субагентського договору № 000132 від 12 вересня 2013 року, який, в свою чергу, діє на підставі Агентського договору № 230512-01 від 23 травня 2012 року, укладеного з товариством з обмеженою відповідальністю «Туроператор Ільтур» (Туроператор), тобто, Договір № 1406-04 було укладено між позивачем ОСОБА_1, як Туристом, та товариством з обмеженою відповідальністю «Туроператор Ільтур», як Туроператором, через уповноважених двох турагентів. А тому вважає, що, враховуючи вимоги абз.1 ст.20 Закону України «Про туризм», безпосереднім виконавцем предмету Договору № 1406-04 є ТОВ «Туроператор Ільтур», а ФОП ОСОБА_2, як Субтурагент, та ТОВ «Мережа агенцій «Гарячі Тури», як Турагент, виступають лише посередниками у даних правовідносинах. Вказує, що з врахуванням вимог тієї ж ст.20, а також ст.23 Закону України «Про туризм», абз.2 п.1.2, п.2.11 Інструкції про порядок оформлення ваучера на надання туристичних послуг та його використання, умов Агентського договору № 230512-01 від 23 травня 2012 року (п.2.2.2 ст.2, п.5.1.1. ст.5), відповідач, як Турагент, поруч із Субтурагентом, можуть відповідати лише за правильність оформлення ваучера і лише у відповідності до наявної вини, однак відповідальність за не здійснення бронювання відповідного номеру в готелі «Vigo Panorama Aparthotel» (Болгарія) покладається на Туроператора - ТОВ «Туроператор Ільтур», який і зазначений у Ваучері № 19698, останній фактично і є Договором на туристичне обслуговування.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просить задовольнити позов з підстав, наведених у позовній заяві.

Відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Мережа агенцій «Гарячі тури» в письмовому клопотанні від 19 вересня 2014 року просить провести розгляд справи у відсутності їх представника, а також вказує, що підтримує письмове заперечення проти позову, в якому просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

Треті особи без самостійних вимог: фізична особа - підприємець ОСОБА_2 та товариство з обмеженою відповідальністю «Туроператор Ільтур», залучені судом до участі у справі за клопотанням відповідача, двічі належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, в судове засідання не прибули.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, надані сторонами, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково, виходячи з наступного.

Як вбачається зі змісту Договору на туристичне обслуговування від 7 червня 2014 року № 1406-04, позивач ОСОБА_1, як Турист, з однієї сторони, та ТОВ «Мережа агенцій «Гарячі тури», як Туроператор, від імені якої на підставі субагентського договору № 217 від 3 квітня 2012 року, діє фізична особа - підприємець ОСОБА_2, з іншої сторони, уклали договір, згідно з яким відповідач зобов'язався надати туристичні послуги з організації проживання позивача та його дружини у готелі «Vigo Panorama Aparthotel» в м.Несебр Болгарія у період з 29 червня по 11 липня 2014 року.

На виконання умов Договору № 1406-04, п.2.5, п.2.14, щодо оплати туру до 10 червня 2014 року, позивачем оплачено 10970 грн. на рахунок фізичної особи підприємця ОСОБА_2, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера від 7 червня 2014 року.

У своєму листі на ім»я позивача від 28 липня 2014 року ФОП ОСОБА_2 підтвердила факт оплати позивачем замовленого турпродукту та вказала, що кошти за придбаний позивачем турпродукт перераховано нею туроператору ТОВ «Мережа агенцій «Гарячі тури».

Не заперечив даного факту у своєму письмовому запереченні і відповідач.

21 червня 2014 року позивач отримав від ФОП ОСОБА_2 ваучер на проживання у готелі Vigo Panorama Nesebr .

По приїзді позивача з дружиною 29 червня 2014 року в м.Несебр Болгарії, в готельному комплексі «Vigo Panorama» останній дізнався, що туроператор Ільтур, від імені якого ФОП ОСОБА_2 був виданий йому ваучер, в односторонньому порядку відмінив бронь в готелі перебування позивача та його дружини.

Цю обставину визнає відповідач, погоджуючись у письмовому запереченні з тим, що туроператор Ільтур, який забезпечував туристичне обслуговування, в односторонньому порядку відмінив бронь в готелі перебування позивача та його дружини. Окрім того, цю обставину підтверджує у своєму листі на ім»я позивача від 28 липня 2014 року і ФОП ОСОБА_2

Відповідно до ст.61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 11 ЦПК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із частиною третьою статті 20 Закону України «Про туризм» договір на туристичне обслуговування укладається в письмовій (електронній) формі відповідно до закону.

Згідно із частинами першою, другою статті 20 Закону України «Про туризм» за договором на туристичне обслуговування одна сторона (туроператор, який укладає договір безпосередньо або через турагента) зобов'язується надати за замовленням іншої сторони (туриста) комплекс туристичних послуг (туристичний продукт), а турист зобов'язується оплатити його.

До договору на туристичне обслуговування застосовуються загальні положення договору про надання послуг, якщо інше не передбачено законом та не суперечить суті зобов'язання.

Частиною першою статті 901 ЦК Укроаїни визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За змістом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно із частиною п'ятою статті 653 ЦК України, якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Відповідно до частини другої статті 30 Закону України «Про туризм» порушеннями законодавства в галузі туризму є порушення умов договору між туристом і суб'єктом туристичної діяльності з надання туристичних послуг.

Згідно із частиною 15 статті 20 Закону України «Про туризм» якість туристичних послуг має відповідати умовам договору на туристичне обслуговування, порядок і способи захисту порушених прав туристів визначаються Законом України "Про захист прав споживачів".

Так, відповідно до ст.1 Закону України "Про захист прав споживачів" послугою вважається діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб. Договором є усний чи письмовий правочин укладений між споживачем і виконавцем. Підтвердження вчинення усного правочину оформлюється квитанцією, товарним чи касовим чеком, квитком, талоном або іншим документам (розрахунковий документ).

Частиною першою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) і вимагати відшкодування збитків, якщо виконавець своєчасно не приступив до виконання зобов'язань за договором або виконує роботу так повільно, що закінчити її у визначений строк стає неможливим.

Також частиною першою статті 33 Закону України «Про туризм» встановлено, що суб'єкт туристичної діяльності, який порушив законодавство в галузі туристичної діяльності при наданні туристичної послуги, що завдало шкоду, зобов'язаний відшкодувати туристу збитки у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно із частинами першою та другою статті 32 Закону України «Про туризм» за неналежне виконання своїх зобов'язань туроператор, турагент, інші суб'єкти туристичної діяльності несуть майнову та іншу відповідальність, визначену в договорі відповідно до чинного законодавства. Розмір майнової відповідальності туроператора, турагента чи іншого суб'єкта туристичної діяльності не може перевищувати фактично завданих замовнику збитків з їх вини.

Отже, майнову відповідальність несе суб'єкт туристичної діяльності, який порушив законодавство в галузі туристичної діяльності при наданні туристичної послуги, тобто порушив умови договору між туристом і суб'єктом туристичної діяльності з надання туристичних послуг, та за вини якого замовнику завдано збитків.

Оцінюючи встановлені обставини справи, суд прийшов до переконання, що позивачем виконані всі умови договору про надання туристичних послуг, а саме оплачено вартість турпродукту (туристичної послуги), в той час як відповідач не виконав взятих на себе зобов'язань.

Щодо розміру завданої шкоди, заявленої позивачем, слід зазначити наступне.

Так позивач, визначаючи розмір заподіяної йому майнової шкоди, посилається на положення п.5.4 Договору № 1406-04.

Однак, в даному пункті визначена відповідальність турагента за шкоду (матеріальну та моральну), що виникла внаслідок порушення умов обумовлених цим Договором.

Відповідальність же туроператора визначена у п.5.5 Договору № 1406-04, а саме, у випадку відмови Туроператора від виконання даного Договору, Турист має право на відшкодування підтверджених документально збитків, заподіяних внаслідок розірвання даного Договору, крім випадків, коли це відбулося з вини Туриста.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково, з відповідача ТОВ «Мережа агенцій «Гарячі тури» підлягає стягненню сума матеріальної шкоди у розмірі 10970 грн., що становить документально підтверджену вартість замовленого турпродукту (туристичних послуг).

Щодо заперечень відповідача про безпідставність вимог позивача саме до ТОВ «Мережа агенцій «Гарячі тури», суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог в заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Обґрунтовуючи свої заперечення щодо визнання позову, відповідач посилається на вимоги ст.902 ЦК України, наявність між ТОВ «Мережа агенцій «Гарячі тури» та ФОП ОСОБА_2 укладеного субагентського договору від 1 вересня 2012 року № 000132, та між ТОВ «Мережа агенцій «Гарячі тури» та ТОВ «Туроператор Ільтур» агентського договору від 23 травня 2012 року № 230512-01.

Однак відповідачем не доведено, з ким фактично був укладений договір про надання туристичних послуг, чий обов'язок був здійснювати бронювання готелю, чи дотримано встановлений агентським договором порядок повідомлення про відміну броні на готель, у зв'язку із чим суд був позбавлений можливості визначитися, з вини якого саме суб'єкта туристичної діяльності порушено зобов'язання.

Окрім цього, суд також враховує не в користь відповідача і той факт, що ФОП ОСОБА_2, а виходячи з наявності укладеного між останньою та ТОВ «Мережа агенцій «Гарячі тури» субагентського договору від 1 вересня 2012 року, і відповідач, були обізнані за довго до виїзду позивача в Болгарію, про незаконну діяльність ТОВ «Туроператор Ільтур», що вбачається з даних листа ФОП ОСОБА_2, адресованого позивачу 22 липня 2014 року, а саме, реєстрація в ЄРДР 24 червня 2014 року за № 12014100100006450 заяви про вчинення ТОВ «Туроператор Ільтур» кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 КК України.

На підставі викладеного, ст.ст.20, 30, 32, 33 Закону України «Про туризм», ст.ст.1, 10 Закону України «Про захист прав споживачів», ст.ст.610, 611, 653, 901 ЦК України, керуючись ст.ст.10,11,60,61,212 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Мережа агенцій «Гарячі тури», ідентифікаційний код 35850919, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя АДРЕСА_1, суму завданої матеріальної шкоди в розмірі 10970 (десять тисяч дев'ятсот сімдесят) гривень.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Мережа агенцій «Гарячі тури» 243,60 грн. судового збору.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення через Борщівський районний суд до апеляційного суду Тернопільської області, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом того ж строку з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий: підпис

З оригіналом

Суддя Борщівського районного суду Денисова Т. С.