Ухвала суду № 41260025, 21.10.2014, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 465/1183/14 Головуючий у 1 інстанції: Кузь В.Я.

Провадження № 22-ц/783/5940/14 Доповідач в 2-й інстанції: Береза В. І.

Категорія: 53

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі: головуючого - судді: Берези В.І., суддів: Бойко С.М., Штефаніци Ю.Г., за участю секретаря судового засідання: Брикайло М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Державного підприємства «Львівський Науково-дослідний радіотехнічний інститут» на рішення Франківського районного суду м.Львова від 21 липня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Державного підприємства «Львівський науково-дослідний радіотехнічний інститут» про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні,-

в с т а н о в и л а:

оскаржуваним рішенням позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з державного підприємства "Львівський науково-дослідний радіотехнічний інститут" (код ЄДРПОУ № 14311429) на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.05.2013 року по 24.01.2014 року в розмірі 18064 (вісімнадцять тисяч шістдесят чотири) грн. 29 коп. Стягнено з ДП " Львівський науково-дослідний радіотехнічний інститут " на користь держави 243 грн. 40 коп. судового збору. В решті позовних вимог відмовлено за безпідставністю.

Рішення суду оскаржив відповідач Державне підприємство "Львівський науково-дослідний радіотехнічний інститут "(далі ДП ЛНДРТІ), просить таке скасувати та ухвалити нове, яким залишити позовні вимоги без задоволення.

Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що на час звільнення позивача 01.06.2012 року по день пред'явлення позову на всі кошти, майно та рахунки відповідача було накладено органами Державної виконавчої служби арешт, що підтверджується листом начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби № 09.1-46/В9-4471 від 16 травня 2014 року, постановою про арешт коштів боржника від 10 квітня 2012 року. Тому підприємство не могло провести повний розрахунок та відсутня вина ДП ЛНДРТІ за невчасний розрахунок з позивачем при звільненні, що виключає відповідальність по несвоєчасних виплатах заборгованості. Окрім того, позивачем невірно проведено розрахунок середнього заробітку без врахування вимог Постанови Кабінету Міністрів України № 100 від 8 лютого 1995 року «Про порядок обчислення середньої заробітної плати». Середній заробіток позивача складає 121,10 грн., а середньомісячне число робочих днів за період з 01.05.2013 по 24.01.2014 року - 96 робочих днів, та виплати з врахуванням єдиного внеску та прибуткового податку становлять 9526,08 грн.

Заслухавши суддю-доповідача, сторони, перевіривши матеріали справи, межі та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про безпідставність апеляційної скарги.

Як встановлено судом першої інстанції, позивач працював в державному підприємстві «Львівський науково-дослідний радіотехнічний інститут» на посаді провідного інженера -конструктора.

Згідно з наказом №137/К від 31.05.2012 року ОСОБА_2 звільнений з роботи за ст. 39 КЗпП України. Йому було нараховано розрахункові кошти, але не виплачено.

У подальшому, позивач звернувся в суд за захистом своїх прав і за рішенням суду на його користь стягнуто із відповідача кошти за затримку розрахунку за період з 02.06.2012 року по 30.04.2013 року /а.с.43-44/. Згідно з постановою державного виконавця провадження у справі закрито з підстав виплати коштів позивачу. Як зазначено в постанові, кошти ОСОБА_2 перераховано 24.01.2014 року.

Задовольняючи вимоги позивача про стягнення на його користь з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.05.2013 року по 24.01.2014 року, суд першої інстанції зазначив про те, що відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП України, невиплата утворилась станом на 01.06.2012 року (позивач звільнений 31.05.2012 р.), та зміни режиму роботи на підприємстві з 01.07.2012 року стосовно неповного робочого часу - один день на місяць, не стосуються позивача, тому стягнув середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.05.2013 року по 24.01.2014 р. в розмірі 18064,29 грн. за наведеним у рішенні розрахунком.

З висновком суду погоджується і колегія суддів.

Згідно із ч.1 ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Вищенаведені норми трудового законодавства України свідчать про те, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належить йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а тому працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Згідно з п.8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 08.02.1995 року № 100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Рішенням Франківського районного суду м . Львова від 29 травня 2013 року, що набрало законної сили, судом було встановлено середньоденний заробіток позивача в порядку, передбаченому Постановою Кабінету Міністрів України № 100, що становить 121 грн. 10 коп. Відповідно до ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Розрахунок з позивачем за виконавчим листом № 2/1326/2114/2012 від 14.08.2012 року проведено повністю 24.01.2014 року.

Судом першої інстанції вірно визначено кількість робочих днів у розрахунковому періоді з 01.05.2013 р. по 24.01.2014 р., не взявши при цьому доводи відповідача про те, що при визначенні числа робочих днів, на яке множиться середньоденний заробіток, слід враховувати одноденний режим роботи на підприємстві, про що такий наводив і у письмових запереченнях /а.с.24/. Зазначений режим роботи не стосується позивача, оскільки встановлений з 01.07.2012 року, а позивач звільнений раніше - 01.06.2012 року. Інших доказів, які б спростовували визначену кількість робочих днів позивача за розрахунковий період, матеріали справи не містять.

Остаточний розрахунок з позивачем належних сум при звільненні проведено 24.01.2014 р., з цим позовом позивач звернувся 14 лютого 2014 р., у визначений законом тримісячний строк звернення, тому суд вірно стягнув середній заробіток за період такої затримки - з 01.05.2013 р. по 24.01.2014 р.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, відтак підстав для скасування оскаржуваного рішення колегія суддів не вбачає.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Рішення суду відповідає зібраним по справі доказам, тому підстав для задоволення апеляційної скарги немає.

Керуючись ч.1 ст.307, ч.1 ст.308, 314, 319 ЦПК України, колегія суддів ,-

ухвалила:

апеляційну скаргу Державного підприємства "Львівський науково-дослідний радіотехнічний інститут" відхилити.

Рішення Франківського районного суду м.Львова від 21 липня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в двадцятиденний строк з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.

Головуючий Береза В.І.

Судді: Бойко С.М.

Штефаніца Ю.Г.