Рішення № 4125789, 15.07.2009, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

15 липня 2009 р. Справа 9/149-08

Господарський суд Вінницької області у складі: судді Балтака О.О., при секретарі судового засідання Кравчук Н.Л.,

за участю представників сторін :

позивача : Кох В.Є., за довіреністю без номера від 29.11.2006 року

відповідача : Стороженко С.С., за довіреністю без номера від 18.09.2008 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду (кім. № 1109), справу

за позовом:Відкритого акціонерного товариства "Подільський цемент" (с. Гуменці, Кам'янець-Подільський р-н, Хмельницька обл., 32325)

до:Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінліспереробка" ( вул. Л.Толстого, 10, м. Вінниця, 21018)

про стягнення 216 957,14 грн.,

ВСТАНОВИВ :

У вересні 2008 року відкритим акціонерним товариством "Подільський цемент" подано позов про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Вінліспереробка" 216957 грн. 14 коп. заборгованості, за неналежне виконання взятих на себе зобов'язань згідно договору № 01/07-108 від 06.02.2007 року.

27.10.2008 року позивачем уточнено позовні вимоги (№ 16/028-2680 від 21.10.2008 року, вх. № 11792 від 27.10.2008 року), зокрема, в зв'язку з помилкою в розрахунку інфляційних, здійснено перерахунок ціни позову з урахуванням індексу інфляції за вересень 2008 року, внаслідок чого сума інфляційних змінилась і складає 40269 грн. 20 коп., як результат змінилася ціна позову і фактично складає 215207 грн. 51 коп..

15 липня 2009 року представником позивача надано уточнення позовних вимог, а саме збільшено суму інфляційних, включивши відсоток інфляції за жовтень місяць, тому сума боргу збільшилась і склала 218563 грн. 61 коп. з яких: 157148 грн. 26 коп. - основний борг, 17790 грн. 05 коп. пеня та 43625 грн. 30 коп. інфляційні. Однак, для приведення ціни позову до первісної величини позивач зменшив пеню на 1606 грн. 47 коп., після чого вона склала 16183 грн. 58 коп. і ціна позову дорівнює 216957 грн. 14 коп., в тому рахунку: 157148 грн. 26 коп. - основний борг, 16183 грн. 58 коп. -пеня, 43625 грн. 30 коп. - інфляційні.

Враховуючи, що дії позивача не суперечать чинному законодавству, не порушують чиїх - небудь прав і охоронюваних законом інтересів, уточнення позовних вимог підлягає прийняттю судом на підставі ч.4 ст. 22 ГПК України.

15 липня 2009 року в судовому засіданні, представник позивача уточнені позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідачем через канцелярію суду подано заяву (вх. № 8775 від 15.07.2009 року) з якої вбачається, що ТОВ "Вінліспереробка" визнає борг в сумі 157148 грн. 26 коп., поряд з тим подані клопотання № 168, № 169 від 15.07.2009 року ( вх. №№ 8752, 8753) про залучення у справі в якості відповідачів : Президента України, Кабінету Міністрів України та Національний банк України, які мотивовані тим, що Національний Банк України не виконує свої обов'язки щодо забезпечення стабільності грошової одиниці, а Президент України не забезпечив додержання Конституції України, хоча, в силу ст. 102 останньої є, між іншим, гарантом її додержання. Кабінет Міністрів України, в порушення ст. 116 Конституції України не виконує своїх обов'язків відносно фінансової та цінової політики, що привело підприємство відповідача до межі банкрутства, відповідно позивач невзмозі сплачувати за своїми обов'язками.

За відсутності клопотання представників сторін справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

06.02.2007 року між ТОВ "Подільський цемент" (Продавець) та ТОВ "Вінліспереробка" (Покупець) було укладено договір № 01/07-108, згідно п.п.2.1., 2.2, 4.2 якого Продпвець зобов'язався здійснити постачання продукції по реквізитах наданих Покупцем, а Покупець надати рознарядку, забезпечити прийняття продукції і оплачує вартість продукції і транспортних затрат в термін 7 днів з дня відвантаження.

Згідно умов договору № 01/07-108, від 06.02.2007 року Продавець поставив Покупцю 283,0 тонни цементу на загальну суму 156256 грн. 44 коп., що підтверджується накладними - рахунками № Є-6255, Є-6257 на підставі квитанцій про приймання вантажу станцією відправлення № 33058617 від 07.06.2007 року, № 33058613 від 07.06.2007 року.

У додатковій угоді від 06.06.2007 року сторони погодили ціну на продукцію з урахуванням ПДВ без залізничного тарифу, а саме: ПЦ-І-500 насипом - 597,00 грн. /тн; ПЦ-ІІ-АШ-400 насипом - 519 грн./тн..

Крім того, станом на 01.06.2007 року сальдо між сторонами на користь ВАТ "Подільський цемент" склало 891 грн. 82 коп. .

Свої зобов'язання щодо оплати отриманого товару Відповідач не виконав, таким чином борг відповідача складає 157148 грн. 26 коп. (156256 грн. 44 коп. + 891 грн. 82 коп.).

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовної вимоги про стягнення 157148 грн. 26 коп. враховуючи наступне.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

В пункті 3.1 Договору сторони погодили, що Продавець здійснює постачання товару в терміни, кількості і номенклатурі, відповідно до рознарядки Покупця.

Відповідно до п. 4.2 Договору Покупець здійснює оплату в термін: 7 днів з моменту прийняття вантажу до перевезення станцією відправлення.

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Частиною 1 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Враховуючи те, що позовні вимоги щодо стягнення боргу в сумі 157148 грн. 26 коп. доведені позивачем, визнаються відповідачем, позов в цій частині підлягає задоволенню.

Також судом розглянуто вимогу позивача щодо стягнення 16183 грн. 58 коп. пені за та 43625 грн. 30 коп. - інфляційних за наслідками чого суд прийшов до наступних висновків.

Відповідно до норм ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Пунктом 6.1 Договору встановлене нарахування неустойки винній стороні у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаних у термін зобов'язань за кожний день прострочення.

В частині 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача інфляційних та пені є правомірною та відповідає чинному законодавству.

Таким чином, нарахування 16183 грн. 58 коп. - пені та 43625 грн. 30 коп., що містяться в уточненому розрахунку визнаються судом обгрунтованими та арифметично правильними.

Стягнення передбачених договором штрафних санкцій не може кваліфікуватися як намір завдання шкоди порушникові договірних зобов'язань, а є згідно ст. 611 ЦК України правовим наслідком порушення зобов'язань, які встановлені договором.

Що ж стосується клопотань відповідача про залучення у справі в якості відповідачів : Президента України, Кабінету Міністрів України та Національний банк України, слід зазначити, що вони задоволенню не підлягають з наступних підстав.

В силу ч. 3 ст. 21 ГПК України Відповідачами є підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу, яким пред'явлено позовну вимогу.

Статтею 24 ГПК України передбачено, що гсподарський суд за наявністю достатніх підстав має право до прийняття рішення залучити за клопотанням сторони або за своєю ініціативою до участі у справі іншого відповідача. Господарський суд, встановивши до прийняття рішення, що позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, може за згодою позивача, не припиняючи провадження у справі, допустити заміну первісного відповідача належним відповідачем. Про залучення іншого відповідача чи заміну неналежного відповідача виноситься ухвала, і розгляд справи починається заново.

З аналізу наведених норм вбачається, що відповідачем є особа, яка повинна відповідати за позовом, тобто особа яка порушує або оспорює права і охоронювані законом інтереси позивача.

В даному випадку спір виник внаслідок невиконання "Вінліспереробка" зобов'язань згідно укладеного між ним та ВАТ "Подільський цемент" договору № 01/07-108 від 06.02.2007 року , а саме в частині здіснення оплати отриманого товару.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 6 Господарського кодексу України передбачено свободу підприємницької діяльності у межах, визначених законом. Принцип свободи договору міститься в п. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України, в якому вказується на те, що сторони в договорі можуть відступати від положень актів цивільного законодавства і врегульовувати свої відносини на власний розсуд.

Діяльність, як позивача так і відповідача не виключає ризику , в тому рахунку, щодо зміни курсу гривні та інших об'єктивних причин. Мотиви нездійснення своєчасних розрахунків отриманого товару викладені у клопотаннях відповідача, зокрема: фінансова криза, зміна обмінного курсу гривні до валюти, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім того наведені обставини так само впливають і на інших суб'єктів господарювання , в тому числі і на позивача. Проте, наведене не є підставою для залучення у справу в якості відповідачів Національний банк України, Президента України та Кабінет Міністрів України. Договір № 01/07-108 від 06.02.2007 року і ризик за виконання зобов'язань по ньому взяли на себе не Національний банк України, Президент України та Кабінет Міністрів України, а товариство з обмеженою відповідальністю "Вінліспереробка". Зважаючи на вищевикладене, в суду відсутні будь-які підстави залучення до участі у справі інших відповідачів.

Крім того, слід зауважити, що Президент України - не Ющенко Андрій Вікторович, як це зазначено у клопотанні № 168 від 15.07.2009 року, а Ющенко Віктор Андрійович.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст.34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов’язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Станом на день розгляду справи в суді відповідач не подав до суду доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів) щодо погашення заборгованості перед позивачем.

Враховуючи те, що позовні вимоги щодо стягнення заборгованості в розмірі 216957 грн. 14 коп. ( з яких 157148 грн. 26 коп. - основний борг ( який в свою чергу визнається відповідачем), 16183 грн. 58 коп. - пеня та 43625 грн. 30 коп. - інфляційні) підтверджуються наявними у справі первинними бухгалтерськими документами, суд вважає дану суму доведеною, що дає підстави для задоволення позову.

Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 6, 11, 509, 525, 526, 527, ч.ч.1, 2 ст. 530, ч. 1 ст. 546, ч.1 ст.548, ст.549, 550, 610,611,612,614,625, 626, 627, 628, 629,712 ЦК України, ст.ст.3, 173, 174, 193, 230 ГК України, ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, 49,82,83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити .

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Вінліспереробка", вул. Л.Толстого, 10, м. Вінниця, 21018 ( код ЄДРПОУ 33762674, р/р № 26004035551002 в ВФ "Укрсіббанк", м. Харків, МФО 351005) на користь відкритого акціонерного товариства "Подільський цемент" , с. Гуменці, Кам'янець-Подільський район, Хмельницька область, 32325 ( код ЄДРПОУ 00293091, р/р № 26006890031564 у Кам'янець-Подільському відділенні Хмельницького філіалу АКБ "Укрсоцбанк" МФО 315018) 157148 грн. 26 коп. - основного боргу, 16183 грн. 58 коп. - пені, 43625 грн. 30 коп. - інфляційних, 2169 грн. 57 коп. - відшкодування витрат по сплаті державного мита та 118 грн. 00 коп. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Копію рішення направити сторонам по справі рекомендованим листом.

Суддя

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 17 липня 2009 р.

віддрук.3 прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (с. Гуменці, Кам'янець-Подільський р-н, Хмельницька обл., 32325)

3 - відповідачу ( вул. Л.Толстого, 10, м. Вінниця, 21018)