Вирок № 41257822, 04.11.2014, Залізничний районний суд м. Львова

справа № 462/9887/13-к

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 листопада 2014 року Залізничний районний суд м. Львова у колегіальному складі:

головуючого - судді: Бориславського Ю.Л.,

суддів: Іванюк І.Д., Ліуша А.І.,

при секретарі: Каралюс Т.Р.,

за участю прокурора: Німаса Н.М.,

потерпілого: ОСОБА_1,

законного представника

потерпілого: ОСОБА_2,

представника потерпілого: ОСОБА_3,

обвинуваченого: ОСОБА_4,

захисника: ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові кримінальне провадження про обвинувачення:

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Львова, росіянина, громадянина України, з середньою освітою, розлученого, непрацюючого, який проживає АДРЕСА_2, раніше не судимого,

за ч. 2 ст.15, ч.1 ст. 115 КК України, суд, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_4 24 жовтня 2013 року близько 18.30 год., перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, знаходячись біля входу у АДРЕСА_4, на ґрунті раптово виниклого конфлікту з неповнолітнім ОСОБА_1, тримаючи в руці невстановлений колото-ріжучий предмет схожий на ніж та маючи намір на умисне протиправне заподіяння смерті іншій особі, умисно наніс вказаним предметом один удар останньому в ділянку живота з права, заподіявши, згідно висновку експерта № 496/13 від 25.10.2013 року рану передньої черевної стінки справа від умовної середньої лінії та вище пупка, на висоті 106 см та від нижнього краю стопи, розташованого поперечно, довжиною 1,6 см, яка проникає в черевну порожнину з пошкодженням правої частки печінки, стінки шлунка по малій кривизні з крововиливами в зв'язковий апарат печінки, з масивним крововиливом, об'ємом до 1500, 0 мл рідкої крові та згортків в черевній порожнині, яка утворилась від дії колото-ріжучого предмету та відноситься до тяжкого тілесного ушкодження по ознаці небезпеки для життя в момент заподіяння. Після чого, ОСОБА_4 з метою доведення до кінця свого злочинного наміру, намагався нанести вказаним предметом неповнолітньому потерпілому ОСОБА_1 ще один удар у цю ж саму ділянку,

однак свої злочинні дії до кінця не довів з причин, що не залежали від його волі, оскільки неповнолітній потерпілий ОСОБА_1 вчинив активний опір у відбитті даного удару.

Таким чином, ОСОБА_4, своїми умисними діями намагався вчинити умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, однак довести свій злочинний намір до кінця не зміг, з причин, які не залежали від його волі, тобто скоїв злочин, передбачений ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у пред'явленому обвинуваченні не визнав та пояснив, що 24 жовтня 2013 року близько 15.00год. пішов до своєї знайомої ОСОБА_15, яка проживає АДРЕСА_3, щоб вона його підстригла. Прийшовши до знайомої ОСОБА_15, вона підстригла його, трохи поспілкувалися і близько 18.00 год. пішов до себе додому. По дорозі він ні з ким не спілкувався та не конфліктував. Крім того, вказав, що того дня він був одягнений у білі кросівки, широкі сині джинси, сорочку світлого кольору та куртку темно-зеленого кольору, проте в цей день він також одягав спортивну куртку синього кольору, в якій саме з них був після 15.00 год. він не пригадує. Пояснив, що умислу на вбивство іншої людини у нього не було та він цього не вчиняв. Цивільні позови законного представника в інтересах неповнолітнього потерпілого та прокурора в інтересах лікарні він не визнає.

Незважаючи на невизнання обвинуваченим ОСОБА_4 своєї вини, яке суд розцінює, як обраний спосіб захисту, з метою уникнути відповідальності та покарання, і вказування ним у своїх показаннях на особу, яка, на його думку, могла вчинити даний злочин, що живе по сусідству, проте прізвище його йому невідоме, яке є надуманим та недоведеним, його вина підтверджується зібраними та дослідженими судом доказами по справі, які узгоджуються між собою і знаходяться у логічній послідовності.

Так, з показів потерпілого ОСОБА_1 вбачається, що 24 жовтня 2013року близько 18.10 год. він вийшов із своєї квартири АДРЕСА_1 та пішов гуляти. Ідучи по вул. Любінська у м. Львові він зателефонував своєму другові ОСОБА_6, запитав чи піде той гуляти та, коли отримав ствердну відповідь, сказав, що зайде до нього додому за адресою АДРЕСА_4. По дорозі на АДРЕСА_4 сивий чоловік, короткою стрижкою у формі йожик, приблизно 60-ти річного віку - ким є обвинувачений ОСОБА_4, про що ствердно вказав у суді, запитав чи немає він прикурити, нащо він розвів руками та пішов далі. Підійшовши до під'їзду де живе ОСОБА_6 він натиснув номер квартири на домофоні та обернувшись побачив як до нього підійшов обвинувачений ОСОБА_4, який вхопив за плечі, розвернувшись до нього почав просити щоб обвинувачений його відпустив, нащо останній відпустив праву руку, а лівою рукою продовжував тримати його за одяг, після чого він відчув удар в область живота з правої сторони вище пупка. Спершу подумав, що обвинувачений вдарив кулаком, а коли подивився униз побачив як обвинувачений витягує ніж з його живота. Після цього обвинувачений замахнувся ще раз вдарити його ножем, проте він зрозумів його умисел та схопив за руку обвинуваченого та стримував його і почав кричати на допомогу. Після цього обвинувачений припинив тиснути рукою та сказав: «тобі вже капець» російською мовою. В той час потерпілий обома руками відштовхнув його та відійшов на приблизно п'ять метрів. В той час обвинувачений пішов в напрямку п'ятого під'їзду будинку, а він попрямував за ним, проте не усвідомлював чому він ішов за ним, пізніше зупинився від болю в животі та почув як ОСОБА_6, який із вікна своєї квартири запитував що сталося, нащо він крикнув, щоб ОСОБА_6 та його мати повідомили його батьків про те, що його підрізали. В цей час обвинувачений йшов в сторону дитячого майданчику по вул. Любінська у м. Львові та він продовжував йти за ним і, при цьому, зателефонував до свого вітчима ОСОБА_7 щоб повідомити про те, що його вдарили ножем, після чого зімлів та впав, проте відразу піднявся та почав далі йти за обвинувачем та, перед дитячим майданчиком, біля тенісного стола побачив на лавці двох

чоловіків та жінку, яким сказав, що його підрізали, після чого знов впав. Піднявшись він ще бачив обвинуваченого, проте пройшовши декілька кроків, хотів сісти на качелю, але впав під неї. Прийшовши до свідомості потерпілий побачив біля себе двох чоловіків, які попередньо сиділи на лавці, один з яких запитав чи той сивий чоловік, який щойно тут проходив вдарив його ножем, нащо потерпілий відповів, що це той самий чоловік, після чого прийшли вітчим та мати потерпілого, які викликали швидку медичну допомогу. Вказав, що проходив лікування у Комунальній міській дитячій клінічній лікарні з 24.10.2013 року протягом трьох тижнів.

Даними в судовому засіданні показами неповнолітнього свідка ОСОБА_6 за участю законного представники матері ОСОБА_8, який вказав, що 24.10.2013р. близько 18.00 год. до нього зателефонував його друг ОСОБА_1 та запропонував піти погуляти і сказав, що зайде до нього додому за адресою АДРЕСА_4. Пізніше ОСОБА_1 подзвонив у домофон та він почув крик. Після чого, з вікна своєї квартири, побачив на вулиці біля свого під'їзду ОСОБА_1, який тримався за живіт, а за ним з-під під'їзду вийшов сивий чоловік в білій куртці, який схожий на обвинуваченого, проте впізнати обвинуваченого не може, оскільки бачив його з вікна своєї квартири, яка знаходиться на 7-му поверсі, а ОСОБА_1 крикнув, що його підрізали і потрібно повідомити про це мамі. Після цього, він одягнувся та вийшов на вулицю і побачив, що ОСОБА_1 лежить під качелею, а біля нього були люди та батьки потерпілого, пізніше приїхала швидка медична допомога. Крім того, вказав, що коли сивого чоловіка затримали і він знаходився в машині міліції, то його запитували чи це той чоловік, який виходив з-під його під'їзду, проте він впізнати його не міг та чув як той висловлювався нецензурними словами та комусь із працівників міліції вигукував, що зараз і його підріже.

Показами свідка ОСОБА_7, даними в судовому засіданні, згідно яких він є вітчимом потерпілого ОСОБА_1 та 24.10.2013 р. він повертався додому з роботи близько 18.00год. та проходивши по вул. Караджича у м. Львові він побачив старшого сивого чоловіка, що був одягнений у сині джинси, який чіплявся до дітей, проте зауваження йому не зробив, оскільки діти розбіглися. Після того, як він прийшов додому, зателефонував ОСОБА_1 та повідомив, що його підрізали, після чого одразу прийшов на місце події по АДРЕСА_4, де ОСОБА_1 лежав на землі, біля нього були люди, та викликав швидку медичну допомогу, після її приїзду слідував з потерпілим у лікарню.

Показами свідка ОСОБА_9 даними в судовому засіданні про те, що восени 2013 р. у вечірню пору доби, можливо 24.10.2013 р., він разом із своїм товаришем ОСОБА_10 сиділи на лавці біля кіоску по вул. Любінська у м. Львові, де була ще якась жінка. Вони побачили як пробіг хлопець, а за ним йшов швидкою ходою старший мужчина, який був одягнений у білу куртку, приблизно 176 см зросту. Через декілька метрів, на дитячому майданчику, хлопець впав під гойдалку та тримався за живіт. Свідок подумав, що йому погано і вони з товаришем пішли йому допомогти та побачили, що в нього на животі кров і хлопець сказав, що його вдарили ножем, після чого прийшли люди і почали викликати швидку медичну допомогу. Старшого мужчину у білій куртці свідок бачив лише зі спини, тому впізнати не може.

Даними в судовому засіданні показами свідка ОСОБА_11, яка пояснила, що восени, коли саме не пригадує, вона сиділа на лавці із своїм сусідом ОСОБА_12, який на даний час помер, біля АДРЕСА_4 та бачила як пробіг хлопець, який сказав, що його вдарили ножем, а хто це зробив він не повідомив.

Показами свідка ОСОБА_10, який вказав, що він візуально знає обвинуваченого ОСОБА_4 Пояснив, що у вечірню пору доби, близько 18.00-19.00год., коли саме не пригадує, він з товаришем ОСОБА_9 та іншими людьми сиділи у дворі біля будинку АДРЕСА_4, пили пиво та бачив як ОСОБА_4 - обвинувачений, якого він впізнав по голосу, кудись йшов, а за ним йшов молодий хлопець, здається потерпілий, та кликав ОСОБА_4, але той відповів щось на зразок: «когда приедут, тогда и поговорим» та пішов далі.

Молодий хлопець сів на качелі, тримався за живіт, а потім впав. Коли свідок з товаришем підійшли, то побачили у хлопця кров, а пізніше приїхала швидка медична допомога, прийшов батько хлопця. Крім того, пояснив, що можливо обвинувачений ОСОБА_4 був в стані алкогольного сп'яніння та можливо він був одягнений у синю легку куртку.

Даними в судовому засіданні показаннями експерта ОСОБА_13, згідно яких 12.11.2013 року ним було складено висновок № 496/13, який він повністю підтверджує. Додатково експерт пояснив, що, у разі ненадання своєчасної медичної допомоги, дане тяжке тілесне ушкодження могло привести до смерті потерпілого, оскільки відбулась велика втрата крові. Також вказав, що при такому ушкодженні, враховуючи фізіологічні властивості, людина, в стані стресу, може не відчувати біль та на початковому етапі може ходити, говорити, вчиняти інші активні дії до появи больового синдрому, коли може наступити слабкість. Пояснив, що на фото №12, яке було зроблено при слідчому експерименті та міститься на аркуші № 202 тому 1 кримінального провадження, правильно показано місце на тілі потерпілого, куди було завдано удар ножем, а також вказав, що відстань, на якій було зроблено удар є достатньою для спричинення даних тілесних ушкоджень.

Крім цього, вина ОСОБА_4 стверджується зібраними на стадії досудового розслідування та дослідженими у судовому засіданні документами та висновками експертів.

Так, протоколом огляду місця події від 24.10.2013р. та фототаблицею до нього, з якого вбачається, що місцем події є прибудинкова територія, яка знаходиться біля АДРЕСА_4 /т.1 а.с.10-13, а.с.16-19/.

Висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції /т.1 а.с.25/, згідно якого 24.10.2013 р. ОСОБА_4 перебував у стані алкогольного сп'яніння.

Протоколом пред'явлення особи для впізнання від 09.12.2013 р. та фототаблицею до нього /т.1 а.с.174-179/, згідно якого неповнолітній потерпілий ОСОБА_1 серед пред'явлених осіб впізнав ОСОБА_4, як особу, яка 24.10.2013р. спричинила йому тілесні ушкодження біля АДРЕСА_4.

Протоколом проведення слідчого експерименту від 16.12.2013р. та фототаблицею до нього /т.1 а.с.191-207/, під час якого потерпілий ОСОБА_1 вказав місце події злочину та як ОСОБА_4 вдарив його ножем в живіт.

Висновком експерта № 496/13 від 12.11.2013р. /т.2 а.с.3-5/, згідно якого у гр. ОСОБА_1 є наступні ушкодження: рана передньої черевної стінки справа від умовної середньої лінії та вище пупка, на висоті 106 см від нижнього краю стоп, розташована поперечно, довжиною 1,6 см, яка проникає в черевну порожнину з пошкодженням правої частки печінки, стінки шлунка по малій кривизні з крововиливами в зв'язків апарат печінки, з масивним крововиливом, об'ємом до 1500,0 мл рідкої крові та згортків в черевній порожнині. Рана утворилась від дії колючо-ріжучого предмету, могла бути причинена від удару ножем 24.10.2013 р., відноситься до тяжкого тілесного ушкодження по ознаці небезпеки для життя в момент заподіяння.

Висновком експерта №1429/2013-ім від 19.12.2013р. /т.2 а.с.96-100/, згідно якого встановлено, що кров потерпілого ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 народження, відноситься до групи О з ізогемаглютинінами анти-А, анти-В за ізосерологічною системо АВ0. Кров підозрюваного ОСОБА_4, 1958року народження, відноситься до групи А з ізогемаглютиніном анти-В, з супутнім антигеном Н за ізосерологічною системою АВ0. У слідах на футболці (об'єкт №1), на джинсах (об'єкти №№3,4,5,6,7,8), на правій кросівці (об'єкт №9) - речах потерпілого ОСОБА_1, виявлена кров людини. При встановленні групової належності крові за ізосерологічною системою АВ0 в об'єктах №№1,3,4,5,6,7,8,9 виявлений антиген Н, а в об'єкті №1 ще й ізогемаглютиніни анти-А і

анти-В. Таким чином, кров об'єктах №№1,3,4,5,6,7,8 може походити від будь-якої людини з групою крові 0 з ізогемаглютинінами анти-А і анти-В, в тому числі і від потерпілого ОСОБА_1 У сліді на куртці (об'єкт №2), вилученій у потерпілого ОСОБА_1, крові не виявлено.

Актом № 214 стаціонарної судової-психіатричної експертизи /т.2 а.с.120-123/, згідно якого ОСОБА_4 на даний час психічним захворюванням не страждає, може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. В період інкримінованих йому дій, ОСОБА_4 психічним захворюванням чи недоумством не страждав, не виявляв будь-яких тимчасових чи інших хворобливих розладів психічної діяльності, перебував у стані простого алкогольного сп'яніння, міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Клінічних ознак хронічного алкоголізму та наркоманії не виявлено. Застосування примусових заходів характеру не потребує.

Відповідно до ст.94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному та неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Оцінюючи здобуті по справі та досліджені в судовому засіданні докази, суд приходить до переконання, що вони є узгодженими між собою і сумніву у своїй належності та допустимості не викликають. Відтак, вина ОСОБА_4 у вчиненні закінченого замаху на вбивство потерпілого ОСОБА_1 доведена повністю, його дії правильно кваліфіковані органом досудового розслідування за ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України.

При призначенні обвинуваченому виду та міри покарання суд враховує загальні засади призначення покарання, тобто призначає покарання в межах, установлених у санкції частини статті Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин та відповідно до положень Загальної частини КК України, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.

Згідно п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення кримінального покарання» визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК) а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення.

Обираючи міру покарання обвинуваченому ОСОБА_4, суд враховує, що життя людини, відповідно до ст.3 Конституції України, є найвищою соціальною цінністю, а також ступінь тяжкості скоєного злочину, який є особливо тяжким злочином, спосіб вчинення злочину, особу обвинуваченого, який раніше до кримінальної відповідальності не притягався, свою винуватість у вчиненні інкримінованого злочину не визнає, на обліках в наркологічному і психоневрологічному диспансерах не перебуває, обставини, що пом'якшують покарання ОСОБА_4 судом не встановлені; обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_4 є вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння, а тому на переконання суду міру покарання ОСОБА_4 слід обрати у межах санкції статті, із врахуванням положень ч.3 ст.68 КК України, за якою кваліфіковано злочин у виді позбавлення волі, оскільки вважає, що його перевиховання та виправлення не можливі без ізоляції від суспільства, яке знаходить необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження з його боку нових злочинів.

При цьому, суд не вбачає достатніх підстав для застосування ст. 69 КК України та ст. 75 КК України.

Законними представником - матір'ю ОСОБА_2 в інтересах неповнолітнього потерпілого ОСОБА_1 заявлено цивільний позов про стягнення з обвинуваченого на користь потерпілого 20 762,73 гривень майнової шкоди та

50 000 грн. - моральної шкоди. Завдану матеріальну шкоду обґрунтовує тим, що обвинувачений завдав потерпілому шкоду, вчинивши злочин, розмір якої підтверджується долученими до позовної заяви копіями чеків, крім цього неправомірними діями обвинуваченого потерпілому завдана моральна шкода, яка полягає у тому, що він, у зв'язку з ушкодженням здоров'я, зазнав фізичного болю, душевних страждань та емоційного хвилювання.

Відповідно до ст.1166 ЦК України, майнова шкода завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно ст.1167 ЦК України - моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до ст.ст.127, 128 КПК України, шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Згідно зі ст. 129 КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Як вбачається із роз'яснень даних в п.29 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 07.02.2003 року «Про судову практику у справах про злочини проти життя та здоров'я особи» вирішуючи цивільний позов у кримінальній справі про відшкодування матеріальної чи моральної шкоди, заподіяної внаслідок смерті, каліцтва або іншого ушкодження здоров'я потерпілого суди повинні керуватися відповідним цивільним законодавством і виходити з роз'яснень із цих питань, які містяться в постановах Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 р. № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» та від 31.03.1995 р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» з наступними змінами.

Відповідно до п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 31.03.1995 року «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Із п.9 зазначеної вище Постанови вбачається, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Як вбачається з поданої законним представником потерпілого позовної заяви, у зв'язку із завданням тяжких тілесних ушкоджень потерпілий ОСОБА_1 проходив тривале лікування, внаслідок чого понесені матеріальні витрати, зокрема на придбання ліків - 2012 грн. 73 коп., що підтверджується долученими до цивільного позову копіями чеків, а також потерпілий зазнав моральних страждань та переживань внаслідок скоєного злочину, тому позов в частині відшкодування моральної шкоди підлягає до задоволення в повному обсязі. Разом з тим, законним представником не долучено до матеріалів справи та судом не здобуто жодних доказів на підтвердження понесених витрат на оздоровчі реабілітаційні процедури в розмірі 12 000 грн., та щодо вартості пошкодженого одягу у сумі 6 750 грн., а тому в цій частині позову слід відмовити.

Згідно ч.3 ст.128 КПК України цивільний позов в інтересах держави пред'являється прокурором.

Прокурором прокуратури Залізничного району м. Львова пред'явлено цивільний позов про стягнення з ОСОБА_4 14 541грн.88коп. на користь Комунальної міської дитячої клінічної лікарні м. Львова, в якій потерпілий ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні з 24.10.2013р. по 15.11.2013р. в реанімаційному та І хірургічному відділеннях міської дитячої клінічної лікарні.

Виходячи з наведеного, суд приходить до переконання, що пред'явлений прокурором прокуратури Залізничного району м. Львова цивільний позов про стягнення з ОСОБА_4 14 541,88 грн. на користь Комунальної міської дитячої клінічної лікарні м. Львова, в якій потерпілий ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні з 24.10.2013 р. по 15.11.2013 р. в реанімаційному та І хірургічному відділеннях міської дитячої клінічної лікарні, що підтверджується долученим до матеріалів справи листом головного лікаря КМДКЛ від 28.01.2014р. підлягає до задоволення.

Витрати на залучення експертів у кримінальному провадженні - відсутні.

Питання про долю речових доказів вирішити відповідно до вимог ст.100 КПК України.

Строк відбуття покарання ОСОБА_4 рахувати з дня фактичного затримання, тобто з 25.10.2013року (т.1 а.с.104-107).

Запобіжний захід обраний ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою - залишити без змін до вступу вироку в законну силу.

Керуючись ст.ст.15, 65-68, 115 КК України, ст.ст.84, 91, 94, 95, 99, 100, 127, 128, 129, 368, 370, 373, 374, 376, 392-395 КПК України, суд, -

з а с у д и в:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України і призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 9 /дев'ять/ років.

Запобіжний захід обраний ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою залишити без зміни до вступу вироку в законну силу.

Строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_4 рахувати з 25 жовтня 2013 року - дня фактичного затримання згідно протоколу затримання.

Цивільний позов прокурора прокуратури Залізничного району м. Львова в інтересах Комунальної міської дитячої клінічної лікарні м. Львова задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, /ІННОМЕР_1/ на користь Комунальної міської дитячої клінічної лікарні м. Львова /79059, м. Львів, вул. П. Орлика, 4, р/р 35425201020215 в ГУДКСУ у Львівській області, МФО 825014, ЗКПО 22331468/ - 14 541,88 грн. /чотирнадцять тисяч п'ятсот сорок одну гривню вісімдесят вісім копійок/.

Цивільний позов законного представника ОСОБА_2 в інтересах неповнолітнього потерпілого ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, /ІННОМЕР_1/ на користь потерпілого ОСОБА_1, завдану майнову шкоду в розмірі 2 012 /дві тисячі дванадцять /гривень 73 коп. грн. та моральну шкоду в розмірі 50 000 /п'ятдесят тисяч/ гривень.

В решті позову відмовити.

Речові докази, які знаходяться на зберіганні у камері зберігання речових доказів Залізничного РВ ЛМУ ГУМВСУ:

- одяг ОСОБА_4 - повернути ОСОБА_4

- п'ять з шести ножів, вилучених під час обшуку - повернути законному володільцю - матері обвинуваченого ОСОБА_14;

- футболку чорного кольору з поперечними смугами білого та червоного кольорів, куртку з синтетичної тканини чорного кольору з капюшоном, джинси синього кольору, пару кросівок з штучної шкіри темно-сірого кольору, які належать ОСОБА_1 - повернути потерпілому ОСОБА_1

Вилучений під час обшуку за місцем проживання підозрюваного ніж з наклеєною на ньому етикеткою №5, марлеві тампони зі змивами з ручки дверей АДРЕСА_4, рук підозрюваного і зрізи нігтьових пластинок підозрюваного ОСОБА_4, які згідно постанови про відмову у визнанні речових доказів та передачу їх на зберігання від 19.12.2013р. не визнано речовими доказами та направлено в камеру зберігання Залізничного РВ ЛМУ ГУМВС України у Львівській області - знищити.

Вирок може бути оскаржений шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення учасниками процесу до апеляційного суду Львівської області через Залізничний районний суд м. Львова.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, судове рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Головуючий-суддя: /підпис/

Судді: /підпис/

/підпис/

З оригіналом згідно.

Суддя: Бориславський Ю. Л.