Рішення № 41255059, 13.10.2014, Рубіжанський міський суд Луганської області

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.10.2014 року Провадження №2/425/571/14

Справа №425/1741/14-ц

місто Рубіжне Луганської області

Рубіжанський міський суд Луганської області, у складі:

головуючого - судді Коваленка Д.С.,

при секретарі - Томко Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, у приміщенні Рубіжанського міського суду Луганської області, цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (код ЄДРПОУ: 14360570) до ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1) про стягнення заборгованості за договором про надання банківських послуг, -

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" звернувся до Рубіжанського міського суду Луганської області із позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості у розмірі 12510 (дванадцять тисяч п'ятсот десять) гривень 32 (тридцять дві) копійки за кредитним договором від 08 вересня 2008 року, яка складається з наступного: 4475 (чотири тисячі чотириста сімдесят п'ять) гривень 83 (вісімдесят три) копійки - заборгованість за кредитом; 7200 (сім тисяч двісті) гривень 67 (шістдесят сім) копійок - заборгованість по процентам за користування кредитом; 250 (двісті п'ятдесят) гривень - сума штрафу (фіксована частина); 583 (п'ятсот вісімдесят три) гривні 82 (вісімдесят дві) копійки - сума штрафу процентна складова, та судових витрат.

Про місце, день та час розгляду справи по суті, сторони повідомлялись належним чином. У судове засідання 13 жовтня 2014 року для розгляду справи по суті позивач і відповідач не з'явились. Представник позивача через канцелярію Рубіжанського міського суду Луганської області подав заяву, якою просив розглянути справу без його участі на підставі наявних у справі доказів, а у випадку неявки відповідача вказав, що не заперечує проти розгляду справи у заочному порядку та ухвалення заочного рішення. При цьому зазначив, що правові наслідки проведення заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення (у тому числі особливий порядок набрання таким рішенням законної сили та порядок його оскарження) йому відомий та зрозумілий, а додаткового роз'яснення цих наслідків судом не потребує. Відповідач причини неявки у судове засідання не повідомив, а правом на подачу заперечень та доказів, якими вони обґрунтовуються не скористався.

У зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, в силу положень частини другої статті 197 Цивільного процесуального кодексу України (надалі за текстом - ЦПК України) фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

У зв'язку з повторною неявкою в судове засідання відповідача, який був належним чином повідомлений про проведення судових засідань 29 вересня 2014 року та 13 жовтня 2014 року (шляхом публікації в пресі оголошення про виклик), та від якого заяви про розгляд справи за його відсутністю не надходило і причини неявки ним не повідомлені, а позивач не заперечив проти вирішення справи у заочному порядку, розгляд справи здійснювався за відсутності позивача і відповідача, на підставі наявних у справі доказів (у заочному порядку), про що судом була постановлена ухвала без виходу до нарадчої кімнати, та у порядку частини п'ятої статті 209 ЦПК України занесена до журналу судового засідання.

На основі всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження, кожного наявного у матеріалах справи доказу окремо, а також у їх сукупності, суд встановив наступні обставини, та відповідно до них визначив такі правовідносини:

ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1), 08 вересня 2008 року, звернулась до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (код ЄДРПОУ: 14360570) шляхом підписання та подання заяви клієнта від 08 вересня 2008 року, якою просила оформити на своє ім'я платіжну картку "Універсальна, 30 днів пільгового періоду" (а.с.6). Також підписала довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» (а.с.7).

Підписавши заяву клієнта від 08 вересня 2008 року, ОСОБА_2 також підтвердила, що ця заява разом з пам'яткою клієнта, умовами та правилами надання банківських послуг, і тарифами, складає між нею та банком договір про надання банківських послуг (а.с.6).

За договором про надання банківських послуг, Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (код ЄДРПОУ: 14360570) взяв на себе зобов'язання відкрити ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1) поточний рахунок, видати їй платіжну картку, та видавати грошові кошти (кредит) шляхом встановлення кредитного ліміту на платіжну картку, а ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1) взяла на себе зобов'язання погашати заборгованість по кредиту, процентам за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також сплатити комісії, шляхом внесення коштів на картку щомісячним платежем в розмірі 7 % від суми заборгованості до 25 числа місяця слідуючого за розрахунковим (а.с.6-13).

Одинадцятого червня 2014 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" звернувся до Рубіжанського міського суду Луганської області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, що виникла за договором про надання послуг від 08 вересня 2008 року (а.с.1-3).

Із встановлених обставин вбачається, що між позивачем Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (код ЄДРПОУ: 14360570) та відповідачем ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1) виникли цивільні (зобов'язальні) правовідносини у сфері споживчого кредитування, в яких позивач виступає кредитодавцем (виконавцем послуги кредитування), а вказаний відповідач споживачем (отримувачем вказаної послуги), та в межах яких виник спір щодо права позивача, як кредитора у зобов'язанні, отримати виданий ним кредит, суму процентів за його користування та суми штрафних санкцій.

Враховуючи визначені судом правовідносини, для вирішення спору суд застосовує такі норми матеріального права, виходячи при цьому з наступних мотивів:

Відповідно до положень частини першої статті 509 Цивільного кодексу України (надалі за текстом - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

В силу положень частини другої статті 509, пункту першого частини другої статті 11 та частини першої статті 629 ЦК України зобов'язання можуть виникати з договорів, які стають обов'язковими для виконання сторонами, що їх уклали.

Відповідно до положень частини першої та другої статті 1069 ЦК України, якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу. Права та обов'язки сторін, пов'язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 цього кодексу), якщо інше не встановлено договором або законом.

Виходячи з положень частини першої статей 1054, 1055 ЦК України та пунктів 22,23 частини першої статті 1, частини першої статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" №1023-ХІІ від 12 травня 1991 року, договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем (банком або іншою фінансової установою) та споживачем (фізичною особою) у письмовій формі, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими процентами у розмірі та порядку, що передбачений договором. При цьому, з огляду на положення статті 207 ЦК України, такий договір може бути укладений шляхом обміну сторонами одним або декількома документами, в яких зафіксовано його зміст, та які підписані обома сторонами: споживачем, як однією стороною договору, та уповноваженим на це представником кредитодавця із скріпленням печаткою

кредитодавця, як другою стороною договору. А користуючись положеннями статті 628 вказаного кодексу, сторони мають право укласти договір, в якому будуть міститись елементи різних договорів (змішаний договір), тоді до відносин сторін у такому договорі, застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Так 08 вересня 2008 року, ОСОБА_2 та Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" уклали змішаний договір про надання банківських послуг, за яким (в частині умов договору, що стосуються кредитування рахунка) банк взяв на себе зобов'язання відкрити клієнту поточний рахунок, видати платіжну картку, та видавати грошові кошти (кредит) шляхом встановлення кредитного ліміту на платіжну картку (який банк має право змінювати в будь-який момент) і списання з рахунку клієнта суми грошових коштів у розмірі здійснених клієнтом або її довіреною особою операцій за допомогою цієї картки (а.с.6-13).

Факт виконання банком як кредитодавцем вказаного зобов'язання, підтверджується заявою клієнта, з якої вбачається, що відповідач 08 вересня 2008 року отримала платіжну карту (а.с.6) та випискою по особовому рахунку № 4149437325458220 з якої вбачається, що позивач відкрив відповідачу рахунок та кредитував рахунок (67-74).

Виходячи з положень частин першої статей 526, 529 та 530 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу; кредитор має право приймати від боржника виконання його обов'язку частинами, якщо це встановлено договором; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Так, за договором про надання банківських послуг ОСОБА_2 взяла на себе зобов'язання повертати кредитні кошти та оплачувати проценти за їх користування банку шляхом внесення щомісячного мінімального обов'язкового платежу (до 25 числа місяця слідуючого за розрахунковим), який складається з 7% суми заборгованості, який повинен включати і процент за користування кредитними коштами, виходячи з 3% на місяць.

Відповідно до положень частини першої статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання (виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання).

Виходячи з документів наданих позивачем, зокрема: розрахунку заборгованості за договором від 08 вересня 2008 року (а.с.4-5) та виписки по особовому рахунку відповідача (а.с.67-74), ОСОБА_2 взяті на себе зобов'язання не виконала. У зв'язку з чим, у неї як позичальника, станом на 30 квітня 2014 року, утворилась така заборгованість: 4475 (чотири тисячі чотириста сімдесят п'ять) гривень 83 (вісімдесят три) копійки - це заборгованість за кредитом, та 7200 (сім тисяч двісті) гривень 67 (шістдесят сім) копійок - це заборгованості по процентам.

Зважаючи на відсутність в матеріалах справи доказів, які б доводили зворотне, суд вважає доведеним факт порушення відповідачем взятого на себе грошового зобов'язання у вигляді повернення кредиту та сплати процентів на підставі договору про надання банківських послуг від 08 вересня 2008 року, а тому і доведеним факт порушення права позивача, як кредитора у цьому зобов'язанні, на отримання від відповідача, як боржника, наданого йому кредиту і сплати процентів.

Як наслідок, матеріально-правову вимогу позивача до ОСОБА_2 про стягнення з неї такої заборгованості: 4475 (чотири тисячі чотириста сімдесят п'ять) гривень 83 (вісімдесят три) копійки - це заборгованість за кредитом, та 7200 (сім тисяч двісті) гривень 67 (шістдесят сім) копійок - це заборгованості по процентам, слід визнати обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до положень частини першої статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

З огляду на положення пункту третього частини першої статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до положень частини першої статті 624 цього ж кодексу, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Згідно з частиною першою статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Згідно з частиною другою статті 551 цього ж кодексу, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Так, договором про надання банківських послуг від 08 вересня 2008 року встановлено, що при порушенні позичальником будь-яких строків платежів по будь-якому з грошових зобов'язань, передбачених договором більше ніж на 120 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф у розмірі 250 (двісті п'ятдесят) гривень та 5% від суми позову (а.с.6).

Виходячи з документів, наданих позивачем, зокрема: розрахунку заборгованості за договором від 08 вересня 2008 року (а.с.4-5) та виписки по особовому рахунку ОСОБА_2 (а.с. 67-74), позичальник зобов'язання щодо строків платежів по кредиту та процентам порушує понад 120 днів. У зв'язку з чим, у ОСОБА_2, як позичальника, виник обов'язок сплатити штраф у розмірі 833 (вісімсот тридцять три) гривні 82 (вісімдесят дві) копійки, з яких: 250 (двісті п'ятдесят) гривень - фіксована складова; 583 (п'ятсот вісімдесят три) гривні 82 (вісімдесят дві) копійки - процентна складова.

Тому, матеріально-правову вимогу позивача до ОСОБА_2 про стягнення з неї штрафу у розмірі 833 (вісімсот тридцять три) гривні 82 (вісімдесят дві) копійки, також слід визнати обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.

Отже, оскільки право позивача, як кредитора у грошовому зобов`язанні, порушене саме відповідачем, суд вважає, що той спосіб захисту, який обрав позивач є таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення і наслідкам, спричиненим цим порушенням, а тому зможе відновити порушене право позивача.

Зважаючи на викладене, позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (код ЄДРПОУ: 14360570) підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

З огляду на те, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, а судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 243 (двісті сорок три) гривні 60 (шістдесят) копійок та витрат, пов'язаних з опублікуванням оголошення про виклик відповідача у розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень, які понесені позивачем по цій справі, суд вважає документально підтвердженими (а.с.19,62-65,76-77,82), вони підлягають стягненню на користь позивача з відповідача у повному обсязі.

Керуючись статтями 1-11,15,18,57-64,88,159-197,208,209,212-215,224-233 ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

Позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" до ОСОБА_2 про стягнення з неї заборгованості за договором про надання банківських послуг від 08 вересня 2008 року, - задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (код ЄДРПОУ: 14360570) суму заборгованості за договором про надання банківських послуг від 08 вересня 2008 року, яка утворилась станом на 30 квітня 2014 року, у розмірі 12510 (дванадцять тисяч п'ятсот десять) гривень 32 (тридцять дві) копійки, з яких: 4475 (чотири тисячі чотириста сімдесят п'ять) гривень 83 (вісімдесят три) копійки - заборгованість за кредитом; 7200 (сім тисяч двісті) гривень 67 (шістдесят сім) копійок - заборгованість по процентам за користування кредитом; 833 (вісімсот тридцять три) гривні 82 (вісімдесят дві) копійки - це сума штрафу за порушення виконання грошових зобов'язань за договором.

Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (код ЄДРПОУ: 14360570) судові витрати у розмірі 1083 (одна тисяча вісімдесят три) гривні 60 (шістдесят) копійок.

Заочне рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано позивачем, або після закінчення строку для подання письмової заяви про перегляд заочного рішення відповідачем, якщо таку заяву не було подано. У разі подання апеляційної скарги заочне рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Апеляційним судом Харківської області. У разі подання заяви про перегляд заочного рішення, якщо його не скасовано, воно набирає законної сили після розгляду заяви Рубіжанським міським судом Луганської області.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем шляхом подання апеляційної скарги до Апеляційного суду Харківської області через Рубіжанський міський суд Луганської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Заочне рішення може бути переглянуто Рубіжанським міським судом Луганської області шляхом подання відповідачем заяви про перегляд заочного рішення до цього суду протягом десяти днів з дня отримання копії заочного рішення.

Суддя - Д.С. Коваленко