Постанова № 41253962, 05.11.2014, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 0907/1-694/2011

Провадження № 1/344/73/14

ПОСТАНОВА

05 листопада 2014 року місто Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі :

головуючого - судді Поповича В.С.

з участю : секретаря Перун І.Ю.

прокурора Рибки Л.Я.

захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3

ОСОБА_4

розглядаючи у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 за ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 366 КК України, ОСОБА_8, ОСОБА_9 за ч. 5 ст. 191 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Захисник ОСОБА_3 в інтересах підсудного ОСОБА_8 заявив до суду клопотання, підтримане і оголошене 31 жовтня 2014 року в судовому засіданні ОСОБА_8, оскільки захисник в судове засідання не прибув, про дачу судового доручення органу досудового слідства для проведення слідчих оперативно-розшукових дій по встановленню обставин справи.

Свою позицію мотивує тим, що скасовуючи постанову суду першої інстанції про направлення справи на додаткове розслідування колегія суддів Апеляційного суду Івано-Франківської області у своїй ухвалі від 16 грудня 2013 року вказала, що суд не використав можливості для усунення неповноти, необ'єктивності та однобічності досудового слідства шляхом дачі судових доручень в порядку ст. 315-1 КПК України 1960 року.

Вважає, що оскільки ні в постанові про пред'явлення обвинувачення ні в обвинувальному висновку не вказано яку саме посаду займав ОСОБА_8 на момент інкримінованих йому неправомірних дій, які в нього були і яким нормативним актом передбачені службові обов'язки, яким способом і чим він зловживав та які посади займав, то орган досудового слідства зобов'язаний конкретизувати ці питання, а також встановити яким майном і на підставі яких документів на момент привласнення і розтрати його володів ОСОБА_8, оскільки для заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою службовим становищем основною ознакою є використання офіційно наданих винному за посадою службових повноважень, встановити які саме документи, ким оформлені і кому передав ОСОБА_8 у відділу містобудування та архітектури Рожнятівської РДА, допитати цих осіб і встановити чи реально ОСОБА_8 причетний до оформлення цих документів і яка його роль в цьому.

Що обвинувачення ОСОБА_8 базується на показаннях свідка ОСОБА_10, до якого органом досудового слідства застосовані заходи безпеки. Судом неодноразово давались доручення органу досудового слідства доставити ОСОБА_10 в судове засідання, але вони залишились не виконаними. Необхідно встановити місцезнаходження вказаного свідка з приводу чого органу досудового розслідування теж слід дати відповідне доручення.

Крім цього, що згідно постанови про притягнення як обвинуваченого та обвинувального висновку ОСОБА_8 обвинувачується в тому, що сприяв порадами та усуненням перешкод у приховуванні злочину ОСОБА_5 Що кваліфікуючи дії ОСОБА_8 за ч. 5 ст. 191 КК України орган досудового слідства фактично пред'явив обвинувачення, яке за змістом відповідає диспозиції ст. 396 КК України, санкції якої не давали право на тримання особи під вартою. Пред'явивши ОСОБА_8 обвинувачення за ч. 5 ст. 191 КК України за кваліфікуючою ознакою зловживання службовим становищем, орган досудового слідства не вказав яку саме посаду займав ОСОБА_8, які саме функції, пов'язані із виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій він виконував, що покликання органу досудового слідства на те, що на час інкримінованих дій ОСОБА_8 був депутатом органу місцевого самоврядування і був посадовою особою суперечить вимогам діючого законодавства, посилаючись при цьому на зміст ч. 1 ст. 11 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та на ч. 2 ст. 2 Закону України «Про державну службу», примітку до ст. 364 КК України і що виходячи зі змісту ч. 1 ст. 6 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» ОСОБА_8 як депутат районної ради за формулюванням пред'явленого йому обвинувачення службовою особою не є і не може бути суб'єктом посадового злочину.

Захисник ОСОБА_3 клопотання підтримав.

Прокурор, вважає, що клопотання до задоволення не підлягає.

Інші захисники та підсудні клопотання підтримали.

Вислухавши та вивчивши клопотання, думку сторін, вивчивши матеріали справи, що стосуються суті заявленого клопотання, суд враховує наступне.

Згідно зі ст. 16-1 КПК України 1960 року, розгляд справ у судах відбувається на засадах змагальності. Державне обвинувачення в суді здійснює прокурор. Захист підсудного здійснює сам підсудний, його захисник. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, створює необхідні умови для виконання сторонами їх процесуальних обов'язків і здійснення наданих їм прав. На суд покладається функція розгляду справи.

Якщо сторони вважають за необхідне надати зі свого боку ті чи інші докази, то вправі це зробити на свій розсуд. А якщо у них з цього приводу є труднощі, то суд сприяє їм в отриманні таких доказів.

Ст. 315-1 КПК України 1960 року передбачає, що суд вправі доручити органу який проводив розслідування, виконати певні слідчі дії з метою перевірки і уточнення фактичних даних, одержаних в ході судового слідства. Але тільки з метою зазначеною в цій статті, а не з будь-яких інших підстав, якщо навіть з приводу інших обставин у сторін можуть виникнути ті чи інші клопотання і вони просять вирішити їх саме в такому порядку.

В той же час захисник у клопотанні фактично просить доручити органу досудового розслідування внести уточнення в суть та щодо обставин пред'явленого ОСОБА_8 обвинувачення, конкретизувати їх та інше, виходячи з того, що вважає їх неправильними і такими, що не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та фактичних обставинах по справі, висловлюючи також і свою позицію щодо як неправильності так і неправомірності, на його думку, пред'явленого ОСОБА_8 обвинувачення.

Ст. 275 КПК України 1960 року передбачає, що розгляд справи проводиться судом в межах пред'явленого обвинувачення.

Відповідно до ст. 277 КПК України 1960 року, під час судового розгляду і до закінчення судового слідства, тільки прокурор вправі змінити пред'явлене особі обвинувачення про, що він має винести відповідну постанову, в якій формулює нове обвинувачення та викладає мотиви прийнятого рішення.

Суд не вправі зобов'язувати орган досудового слідства вчиняти таке. Коли справа у провадженні суду, то змінити обвинувачення у всякому разі вправі тільки прокурор.

Тобто, захисник просить суд в порядку ст. 315-1 КПК України 1960 року доручити органу досудового слідства виконати дії, які не охоплюються змістом цієї статті, а також ним не наведено і обставин вказаних у зазначеній статті, для перевірки та уточнення яких суду необхідно надати вказані судові доручення по справі і, саме в порядку ст. 315-1 КПК України 1960 року.

Що ж стосується надання судового доручення в частині встановлення місцезнаходження свідка ОСОБА_10, відносно якого застосовано заходи безпеки, то суд виходить з того, що дане клопотання не може бути задоволено як, виходячи з того, що воно не виконується в порядку ст. 315-1 КПК України 1960 року, а також виходячи з того, що відповідно до Закону України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві» та ст. ст. 52-1 - 52-3 КПК України 1960 року, розголошення відомостей про таких осіб не допускається.

На підставі викладеного, вказаного Закону України, керуючись ст. ст. 16-1, 275, 277, 273, 315-1 КПК України 1960 року, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_3, підтриманого підсудним ОСОБА_8, про надання органу досудового розслідування судового доручення в порядку ст. 315-1 КПК України 1960 року - відмовити.

Постанова оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.

Суддя В.С. Попович