Рішення № 41253120, 05.11.2014, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

Провадження № 2/235/1751/14

Єдиний унікальний номер 235/4460/14-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2014 року Красноармійський міськрайонний суд Донецької області

в складі головуючого судді Воробйова С.О.

при секретарі Подлєсній О.А.

за участю позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача Єрмакова В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Красноармійська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Добропільське АТП» про визнання наказу незаконним та його скасування, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

ВСТАНОВИВ:

05.08.2014 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Красноармійського міськрайонного суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Добропільське АТП» про визнання наказу незаконним та його скасування, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу посилаючись на те, що в період з 18.05.2011 року по 04.07.2014 року він знаходився в трудових відносинах з відповідачем, працюючи на зазначеному підприємстві на посаді водія автотранспортного засобу 2-го класу.

Відповідно до наказу №77-к від 04.07.2014 року його було звільнено з роботи за прогули без поважних причин згідно до ст.40 п.4 КЗпП України. З наказом про звільнення з роботи його не було ознайомлено і наказ про звільнення був виданий тільки по його заяві 17.07.2014 року.

Він вважає звільнення його з посади водія незаконним та безпідставним, оскільки відповідно до п.4 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, може бути розірвано власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу без поважних причин.

Однак він кожного робочого дня знаходився на робочому місці і жодного прогулу ним не було зроблено за час роботи у відповідача, а своє звільнення за нібито якісь прогули він пов'язує з тим, що 02.06.2014 року він та його колеги надали колективну заяву до прокуратури на керівництво підприємства через невиплату заробітної плати та невиконання законодавства про працю, за якою було відкрито кримінальне провадження.

Таким чином, відповідач звільнив його без законної на те підстави, а тому він просить визнати незаконним та скасувати наказ №77-к від 04.07.2014 року про звільнення його за прогули без поважних причин, поновити його на попередньому місці роботи на посаді водія та стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 04.07.2014 року по фактичний день розгляду справи в суді, допустивши негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі.

В судовому засіданні позивач та його представник ОСОБА_2 позов підтримали, представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Добропільське АТП» позов не визнав в повному обсязі посилаючись на те, що звільнення позивача було здійснено підприємством у відповідності з діючим законодавством за прогул без поважних причин.

Вислухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, допитавши свідків та дослідивши докази у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, але підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до ЦПК в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна із сторін зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін виникає спір.

Відповідно до ст.213 ч.3 ЦПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Судом встановлено, що позивач в період з 18.05.2011 року по 04.07.2014 року знаходився в трудових відносинах з відповідачем, працюючи на зазначеному підприємстві на посаді водія автотранспортного засобу 2-го класу (а.с.3-4).

Відповідно до наказу №77-к від 04.07.2014 року позивача було звільнено з роботи за прогули без поважних причин згідно до ст.40 п.4 КЗпП України (а.с.5).

З наказом про звільнення з роботи позивача не було ознайомлено, копія наказу не видавалась і тільки по його заяві копія наказу про звільнення була видана 17.07.2014 року (а.с.5).

Суд вважає, що вказані дії відповідача є порушенням ст.47 КЗпП України, в якій зазначено, що у разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, він зобов'язаний у день звільнення видати копію наказу про звільнення з роботи.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень позивача ОСОБА_1, він кожного робочого дня знаходився на робочому місці і жодного прогулу за час роботи у відповідача ним не було зроблено, а своє звільнення він пов'язує з тим, що 02.06.2014 року він та його співробітники звернулися з колективною заявою до прокуратури м.Димитрова на керівництво підприємства у зв'язку з невиплатою заробітної плати на підприємстві та невиконання законодавства про працю керівництвом підприємства.

Вказаний факт підтверджується ксерокопією колективної заяви від 02.06.2014 року (а.с.8), направленої працівниками ТОВ «Добропільське АТП» прокурору прокуратури м.Димитров, відповідно до якої у списку працівників, які направили заяву, є прізвище позивача ОСОБА_1

Допитані в судовому засіданні в якості свідків водії ТОВ «Добропільське АТП» ОСОБА_5 та ОСОБА_6 підтвердили, що позивач ОСОБА_1 02.07.214 року та 03.07.2014 року в період з 08.00 до 17.00 год. знаходився на робочому місці на території підприємства та займався ремонтом закріпленого за ним автобуса, ремонтували ресору.

Допитані в судовому засіданні в якості свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, яких в судове засідання запросив представник відповідача ТОВ «Добропільське АТП», дали пояснення, що дійсно 04.07.2014 року ними був складений акт на території підприємства ТОВ «Добропільське АТП» про те, що позивач ОСОБА_1 відмовився від пояснень з питання відсутності його на роботі без поважних причини 02.07.2014 року та 03.07.2014 року, однак про відсутність позивача на робочому місці в указані дні їм було відомо з письмової доповідної начальника автоколони №3 Мінтус М.І. (а.с.49-50), який згідно довідок Димитровської ЦМЛ (а.с.73, 78) з 14.09.2014 року по 04.11.2014 року знаходиться на стаціонарному лікуванні з діагнозом ішеміческий інсульт і у зв'язку з важким станом хворого не може бути присутнім в судових засіданнях.

Свідок ОСОБА_11, яка працює бухгалтером-розраховувачем на ТОВ «Добропільське АТП», суду пояснила, що дійсно в червні-липні 2014 року до неї звертався позивач ОСОБА_1 про видачу довідки про заборгованість по заробітній платі, але з яких підстав позивача було звільнено з роботи їй не відомо.

З огляду на викладене, суд вважає, що представником відповідача ТОВ «Добропільське АТП» не надано суду достатніх доказів відсутності позивача ОСОБА_1 на робочому місці 02.07.2014 року з 12.00 до 17.00год. та 03.07.2014 року з 11.00 до 17.00год. без поважних причин, а тому відповідач звільнив його з роботи без законної на те підстави і відповідно до положень ст.235 КЗпП України зобов'язаний поновити на попередній роботі.

Згідно до ст.233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного в місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Судом встановлено, і це вбачається з матеріалів справи, що позивачу засвідчена копія наказу про звільнення була видана лише 17.07.2014року (а.с.5), а з позовною заявою до суду позивач звернувся 05.08.2014року (а.с.1-2), тобто в установлений законодавством строк.

Відповідно до ст.235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Частиною 2 ст.235 КЗпП України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Таким чином, з огляду на зазначене, суд дійшов до висновку задовольнити вимоги позивача частково: визнати незаконним та скасувати наказ №77-к від 04.07.2014 року про звільнення за прогули без поважних причин; поновити позивача на роботі у якості водія автотранспортного засобу 2-го класу; стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 04.07.2014 року (день звільнення з роботи) по 05.11.2014року (день постановлення рішення суду) на підставі п.п.2,8 Порядку обчислення середньої заробітної плати затвердженою Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995року №100 із розрахунку: середньоденний заробіток, який складає згідно довідки відповідача №118 від 16.07.2014 року (а.с.39) в розмірі 75,76грн. помножений на робочі дні вимушеного прогулу, які становлять 89 робочих днів і сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу буде становити у розмірі:

75,76грн.*89роб.днів=6742,64грн., яку суд вважає необхідно стягнути з відповідача на користь позивача ОСОБА_1

Крім того, у відповідності до ст. 88 ЦПК України з відповідача ТОВ «Добропільське АТП» необхідно стягнути судовий збір на користь держави у розмірі 243,60грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 40, 47, 232-235 КЗпП України, ст.ст.10, 11, 88, 209, 212, 214-215, 218, 367 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Добропільське АТП» про визнання наказу незаконним та його скасування, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, - задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати наказ №77-к від 04.07.2014 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Добропільське АТП» про звільнення ОСОБА_1 - водія автотранспортного засобу 2-го класу автоколони №3 за прогули без поважних причини згідно ст.40 п.4 КЗпП України.

Поновити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 на попередньому місці роботи - водія автотранспортного засобу 2-го класу автоколони №3 Товариства з обмеженою відповідальністю «Добропільське АТП».

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Добропільське АТП» (р/р 26007133476980 АТ Банк «Фінанси та кредит», МФО 335816, ідентифікаційний код 33604228) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 04.07.2014 року по 05.11.2014 року в сумі 6742,64грн..

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Добропільське АТП» (р/р 26007133476980 АТ Банк «Фінанси та кредит», МФО 335816, ідентифікаційний код 33604228) на користь держави судовий збір в розмірі 243,60 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1, - відмовити.

Рішення суду в частині поновлення на роботі та про присудження працівникові виплати заробітної плати підлягає негайному виконанню, але не більше ніж за один місяць.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Красноармійський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Вступна та резолютивна частини рішення проголошені 05 листопада 2014 року, повний текст рішення виготовлено 06 листопада 2014 року.

Суддя: