Рішення № 41252019, 28.10.2014, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Справа № 263/13864/13ц

Провадження №2/263/736/14р.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2014 року Жовтневий районний суд м.Маріуполя Донецької області у складі головуючого судді Папаценко П.І., при секретарі Безвербній І.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення суми боргу за договором позики, процентів, інфляційного збільшення за несвоєчасне виконання зобов'язань, -

В С Т А Н О В И В :

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, уточненим під час розгляду справи, просила суд стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на її користь суму боргу за договором позики від 25.10.2007 року у розмірі 320 000 грн., три проценти річних від простроченої суми за період з 20.05.2013 року по 4.09.2014 року у розмірі 12 387,95 грн., інфляційне збільшення суми позики за період з 20.05.2013 року по 4.09.2014 року у розмірі 39502,22 грн., всього - 371890,17 грн. та судові витрати. Обґрунтовуючи свої вимоги зазначила, що відповідачів знає приблизно з 2005 року, коли працювала в УОПТ «ММК ім. Ілліча», спочатку познайомилася з ОСОБА_3, а через неї з її чоловіком - ОСОБА_2 Стосунки з відповідачами складалися, як з партнерами по бізнесу. У 2007 році дізналася від ОСОБА_3, що ТОВ «Приазовбуд» починає будівництво житлового будинку по АДРЕСА_1. Остання повідомила про особисте знайомство з керівництвом ТОВ та порадила їй вкласти гроші у будівництво квартири для подальшого її продажу, з отриманням прибутку. В період декількох зустрічей з ОСОБА_3, остання повідомила її про спільне бажання з чоловіком вкласти гроші у будівництво квартири у вказаному будинку, але у них немає грошей через те, що один із засновників ТОВ «Світ клімату» забрав усі гроші з підприємства та зник. Під час однієї з бесід повідомила ОСОБА_3 про своє рішення вкласти гроші у будівництво квартири. У жовтні 2007 року уклала з ТОВ «Приазовбуд» договір підряду № 19 на будівництво квартири за вказаною адресою. 25.10.2007 року у робочому кабінеті УОПТ «ММК ім. Ілліча» до неї звернувся ОСОБА_2 та попросив надати їм з дружиною у позику 320000 грн., для вкладення їх у будівництво квартири у будинку АДРЕСА_1. Враховуючи ті обставини, що їй було відомо наперед про спільне бажання ОСОБА_3 разом з чоловіком ОСОБА_2 вкласти грошові кошти у будівництво квартири та переконавшись в цьому по телефону з ОСОБА_3, вона надала у позику ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 320 000 грн., про що ОСОБА_2 особисто склав розписку, яку передав їй. У розписці ОСОБА_2 вказав про поверненням боргу після продажу квартири та про обізнаність його дружини ОСОБА_3 відносно позики. Наступного дня після отримання позики ОСОБА_2 повідомив її про укладення ним договору підряду з ТОВ «Приазовбуд» на будівництво квартири, а 30 жовтня 2007 року про внесення грошових коштів в сумі 320000 грн. у банк, в якості забезпечення зобов'язань за договором підряду та про спільну поїздку з дружиною до нотаріуса, де остання склала заяву про її згоду на відкриття депозитного рахунку в якості забезпечення договору підряду з ТОВ «Приазовбуд» на будівництво квартири. Зі слів ОСОБА_2 він разом з дружиною були у банку, куди остання надала вищезазначену заяву. На час отримання від неї позики, до та після укладення договору підряду та внесення грошових коштів у банк, відповідачі подружжя - ОСОБА_3 і ОСОБА_2 мешкали однією сім'єю в квартирі, яка належала ОСОБА_3, що розташована по АДРЕСА_2. В цей період вона часто зустрічалася з відповідачами, які разом, та кожен окремо, визнавали перед нею боргові зобов'язання в розмірі 320 000 грн., запевняли в поверненні боргу після продажу квартири, на яку брали позику. З бесід з відповідачами, їй відомо, що на час укладення договору позики, так і після, вони мешкали однією сім'єю, їздили разом на відпочинок. В подальшому від ОСОБА_3 стало відомо про те, що відповідачі переоформили договір підряду на подругу ОСОБА_4, але потім з її слів, знову переукладуть договір підряду на ОСОБА_2 На прохання ОСОБА_3 вона надавала їй допомогу у продажу ще недобудованої квартири, на яку у неї брали позику, пропонуючи купити квартиру своїй знайомій ОСОБА_5 Вона не вимагала повернення боргу до моменту продажу квартири по АДРЕСА_1, оскільки так було домовлено сторонами при укладені договору позики та зазначено в розписці. ОСОБА_3 визнавала борг перед нею до літа 2013 року. Влітку 2013 року від ОСОБА_2 стало відомо про продаж ОСОБА_3 квартири по АДРЕСА_1, за його твердженням саме остання повинна повернути борг в сумі 320000 грн. На вимогу повернути борг за договором позики, ОСОБА_3, підтвердивши продаж нею квартири, відмовилася повернути борг, посилаючись на те, що оскільки позику отримав ОСОБА_2, він і повинен її повернути. Після звернення з позовом до суду, ОСОБА_3 неодноразово спілкувалася з нею по телефону, обіцяла повернути борг, якщо вона зніме арешт з майна. Вважає, що відповідачі зайняті у неї гроші використали на потреби їх сім'ї (придбання квартири), у зв'язку з чим обов'язок повернути гроші виник у них обох, тому просить суд задовольнити позов в повному об'ємі.

Позивачка ОСОБА_1 та ї представник ОСОБА_6 у судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили позов задовольнити на підставах, наведених в позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні позов визнав частково, не заперечував факт отримання від ОСОБА_1 позики в розмірі 320 000 грн. та використання їх в інтересах сім'ї. Разом з тим вважає, що оскільки квартиру АДРЕСА_1 продала ОСОБА_3 та всі отримані від продажу кошти знаходяться у неї, тому вона зобов'язана повернути позивачу всю суму боргу. В обґрунтування своєї позиції він посилається на наступне. Позивачку ОСОБА_1 знає приблизно з 2005 року, коли вона працювала в УОПТ «ММК ім.Ілліча», познайомила їх ОСОБА_3 З 2001 року, упродовж 5 років вони з ОСОБА_3 знаходилися у фактичних шлюбних відносинах та мешкали спільно без реєстрації шлюбу у квартирі ОСОБА_3 по АДРЕСА_2. В цей період, за пропозицією ОСОБА_3, він зареєстрував ТОВ «Світ клімату», де був співзасновником та директором, а ОСОБА_3 з 2004 по 2006 рік працювала за трудовим договором. Між ними склалися фактичні сімейні відносили, тому 11.11.2006 року уклали офіційний шлюб, продовжили жити за вказаною адресою, вели сімейне господарство: проводили ремонт у квартирі, сплачували комунальні платежі, купували продукти харчування, меблі у квартиру та для дачі. З початку 2007 року, після скандалу із співзасновником підприємство «Світ клімату» практично доходів не приносило, про це було відомо ОСОБА_3 Грошові кошти з підприємства забрав другий співзасновник, про що також знала його дружина ОСОБА_3 З цього часу звіти по підприємству подавали без прибутку. Для поліпшення фінансового стану вирішили вкласти гроші в будівництво квартири, потім її продати та отримати прибуток. Оскільки у сім'ї не було вільних грошових коштів, вони з ОСОБА_3 вирішили зайняти грошові кошти у ОСОБА_1 25 жовтня 2007 року він приїхав до ОСОБА_1 за місцем її роботи, попросив надати їм з дружиною позику в розмірі 320 000 грн. для вкладання їх у будівництво квартири в будинку по АДРЕСА_1, про що знала і ОСОБА_1 ще раніше від ОСОБА_3 Він позичив у ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 320 000 грн., про що склав розписку та передав її ОСОБА_1 У розписці вказав про обізнаність ОСОБА_3 відносно позики та про повернення її після продажу квартири. В подальшому повідомив ОСОБА_1 про укладення ним договору підряду з ТОВ «Приазовбуд» на будівництво квартири та про внесення грошових коштів в сумі 320000 грн. до ЗАТ «Донгорбанк» в якості забезпечення зобов'язань за договором підряду. При відкритті банком депозитного рахунку, оскільки він перебував в шлюбі з ОСОБА_3, повідомив банк про те, що грошові кошти в сумі 320000 грн. є їх спільним майном, банк зажадав для внесення коштів до банку, письмової згоди його дружини. Разом з ОСОБА_3 30.10.2007 року він був у нотаріуса, де його дружина склала заяву про її згоду на відкриття депозитного рахунку в рахунок забезпечення договору підряду з ТОВ «Приазовбуд» на будівництво квартири. Заяву ОСОБА_3 особисто надала банку. Після укладення договору підряду №21 від 26 жовтня 2007 року, він з ОСОБА_3 продовжував проживати однією сім'єю, звичайно, були сварки, але це не заважало вести спільне господарство. 25 лютого 2008 року після повернення з Таїланду він та його дружина ОСОБА_3 уклали з ТОВ «Приазовбуд» додаткову угоду до договору підряду №21 від 26 жовтня 2007 року про заміну замовника за договором ОСОБА_2 на його дружину ОСОБА_3 Відповідно до цієї додаткової угоди ОСОБА_3 повинна була переоформити на своє ім'я договір із ЗАТ «Донгорбанк» по забезпеченню виконання зобов'язань замовника, про те, цього не зробила з невідомих йому причин. 28 лютого 2008 року ОСОБА_3 переказує грошові кошти в сумі 214000 грн. з депозитного рахунку в «Родовідбанк» на його депозитний вклад в ЗАТ «Донгорбанк», якими забезпечувалося виконання договору підряду на будівництво квартири. При укладенні договору підряду та подальших додаткових угод він повністю довіряв своїй дружині, оскільки вони діяли в інтересах сім'ї. У зв'язку з тим, що у них з ОСОБА_3 не було грошових коштів на останній третій платіж за договором підряду у розмірі 111687,30 грн., відповідачка ОСОБА_3 запропонувала йому зайняти необхідні гроші у її подруги ОСОБА_4 Із пояснень ОСОБА_3, наданих йому, ОСОБА_4 погодилася зайняти їм необхідні грошові кошти при умові, що права замовника за договором підряду будуть переведені на неї. Довіряючи повністю дружині ОСОБА_3, 19 грудня 2008 року він та ОСОБА_4 уклали тристоронній договір з ТОВ «Приазовбуд» про заміну сторони в договорі підряду №21 від 26.10.2007 року на будівництво квартири в житловому будинку АДРЕСА_1. Новим замовником будівництва квартири, згідно цього договору, стала ОСОБА_4. Відповідно до п.4 цього договору, ОСОБА_4 при підписанні цього договору зобов'язана була надати підтвердження сплати йому готівкою коштів у розмірі 645777,30 грн. Проте, ОСОБА_4, ні під час підписання договору, ні потім, ніколи і нікому не надала підтвердження сплати йому готівкою вказаних коштів, та не сплатила їх йому. ОСОБА_3 була присутня під час укладення цього договору, та як дружина надала свою згоду на його укладення, про що свідчить зроблений особисто нею під договором запис: «Не заперечую» та стоїть її підпис. 22 грудня 2008 року він за пропозицією своєї дружини ОСОБА_3, нібито на вимогу її бізнеспартнерів, уклав з нею шлюбний контракт, згідно пункту 1.1. якого: «майно, яке набуте подружжям за час шлюбу, є спільною сумісною власністю, окрім майна, яке підлягає державній реєстрації. Воно є особистою власністю того подружжя, за ким воно було зареєстроване, та не вимагає згоди іншого подружжя на його відчуження». З документів йому відомо про те, що 10 січня 2010 року ОСОБА_3 та замовник ОСОБА_4 уклали тристоронній договір з ТОВ «Приазовбуд» про заміну сторони в договорі №21 від 26.10.2007 року, новим замовником будівництва квартири стала ОСОБА_3 11 травня 2010 року шлюб між ним та ОСОБА_3 був розірваний. В подальшому ОСОБА_3 отримала у власність квартиру АДРЕСА_1, після чого у 2013 році продала її, при цьому не повернула ОСОБА_1 гроші, отримані у позику.

ОСОБА_9 - представник відповідача ОСОБА_2 у судовому засіданні повністю підтримав наведене обґрунтування відповідача, заперечував проти стягнення з ОСОБА_2 суми боргу за договором позики.

Відповідач ОСОБА_3, належним чином повідомлена про час, місце розгляду справи, у судове засідання жодного разу не з'явилася, надала суду заяву про розгляд справи у її відсутності.

ОСОБА_8 - представник відповідача ОСОБА_3, позов не визнала, в обґрунтування своїх заперечень проти позову зазначила наступне. Відповідач ОСОБА_3 не заперечує того факту, що в період складання ОСОБА_2 боргової розписки вона перебувала з ним в зареєстрованому шлюбі, але у жовтні 2007 року не проживала з ним однією сім'єю. Згідно розписці від 25.10.2007 року грошові кошти у сумі 320000 грн. були отримані від ОСОБА_1 у власність ОСОБА_2 і саме у нього в зв'язку з цим виникло зобов'язання щодо повернення вказаної суми на користь позивача, оскільки ОСОБА_3 до січня 2014 року не було відомо про укладення договору позики та наявності боргу за ним, про отримані гроші ОСОБА_2 її не повідомив, вона не давала письмової згоди на отримання грошей у позику. ОСОБА_2 вкладав гроші в будівництво квартири не для сумісного сімейного проживання в ній зі своєю дружиною, а для продажу і саме за цієї умови брав на себе зобов'язання повернути борг. На той час ОСОБА_3 була забезпечена житлом, а ОСОБА_2 власного житла не мав, тому для неї не існувало потреби вкладати гроші в будівництво квартири. Згода ОСОБА_3 на передачу ОСОБА_2 в заставу майнових прав на депозитний вклад в ЗАТ «Донгорбанк» за своєю правовою позицією не є використанням грошових коштів в інтересах сім'ї, оскільки в той час вони однією сім'єю не проживали, на його кошти вона не претендувала, а тому надала згоду на їх розпорядження ОСОБА_2 за власним його розсудом, вважаючи для себе надання такої згоди технічним моментом для ведення ОСОБА_2 своїх особистих справ у придбанні квартири. З 29.01.2008 року по 14.02.2008 року ОСОБА_3 разом з ОСОБА_2 перебувала на відпочинку в Таїланді. Повернувшись із відпочинку, ОСОБА_2 повідомив ОСОБА_3 про грошові проблеми щодо внесення чергового платежу у сумі 214000 грн. За його словами першу суму - 320000 грн. він вже сплатив за рахунок власних коштів, які заробив внаслідок свого бізнесу. На той час ОСОБА_2 вже заборгував ОСОБА_3 гроші, тому вона погодилась внести черговий платіж за квартиру у сумі 214000 грн. за умови заміни в Договорі №21 від 26.10.2007 року замовника ОСОБА_2 на ОСОБА_3, що і сталося шляхом укладення 25.02.2008 року додаткової угоди до договору. Саме з вказаного часу всі права та обов'язки за договором №21 перейшли до ОСОБА_3 Також кінцевий платіж за Договором №21 ОСОБА_3, як сторона Договору, внесла на депозитний рахунок, відкритий на ім'я ОСОБА_2 в ЗАТ «Донгорбанк» 31.07.2008 року в сумі 111687,3 грн. Депозит в ЗАТ «Донгорбанк» не переоформлювався на ім'я ОСОБА_3, так як ця операція затратна та вимагає багато часу. В грудні 2008 році ОСОБА_3 за узгодженням з ОСОБА_2 прийняли рішення переоформити Договір №21 на ОСОБА_4 із відшкодуванням всіх затрат, понесених у зв'язку з укладенням зазначеного Договору. З цією метою 19 грудня 2008 року укладено Договір про заміну сторони в зобов'язанні в Договорі №21 та в додаткові угоди до нього №1 від 30.07.2008 року та №2 від 31.07.2008 року, згідно до умов яких ОСОБА_2 передав, а ОСОБА_4 прийняла права, обов'язки Замовника за договором №21 та за зазначеними додатковими угодами. ОСОБА_3 даний договір підписала із позначкою «Не заперечую». Необхідність її підпис у цьому договорі була зумовлена укладеною 25.02.2008 року додатковою угодою до Договору №21, за якою вона прийняла на себе всі права та обов'язки за договором Замовника, виконала їх в частині внесення грошових коштів на депозитний рахунок, який був забезпеченням виконання договірних зобов'язань. Але з огляду на те, що депозит в банківській установі не був переоформлений з ОСОБА_2 на ОСОБА_3, а при переведенні прав та обов'язків замовника за договором №21 на ОСОБА_4 було обов'язковим закриття депозиту на ім'я ОСОБА_2 з виплатою йому готівкових грошових коштів та відкриттям депозиту та внесення власних грошових коштів вже безпосередньо ОСОБА_4, для приведення документів у відповідність і було сторонами Договору від 19.12.2008 року прийнято рішення про оформлення його саме в такому порядку з тим, щоб документально було закріплене волевиявлення сторін та узгодження їх інтересів. 19 грудня 2008 року згідно із заявкою на видачу готівки центральним відділенням ЗАТ «Донгорбанк» м.Маріуполя ОСОБА_2 виплачена сума депозиту в розмірі 645 777, 3 грн. по закінченню строку строкового банківського вкладу (депозиту) № LONGUAH/127 від 30.10.2007 року , який був відкритий в забезпечення зобов'язань ОСОБА_2 по оплаті робіт ТОВ «Приазовбуд» згідно договору підряду №21 від 26.10.2007 року на будівництво квартири в житловому будинку. Отримавши готівкові грошові кошти, ОСОБА_2 набув можливість ними розпорядитись за власним розсудом, у тому числі і повернути борг ОСОБА_1, але цього не вчинив. Із вказаної дати ОСОБА_2 втратив можливість набуття права власності на квартиру у будинку АДРЕСА_1, а тому не мав змоги її продати та виконати умови договору позики у вигляді розписки від 25.10.2007 року щодо повернення боргу ОСОБА_1 після продажу квартири. ЗАТ «Донгорбанк» 19.12.2008 року був відкритий депозит на ім'я ОСОБА_4, на який вона внесла готівкою власні грошові кошти у сумі 645 777,3 грн., на підтвердження банківської операція отримала банківський документ та пред'явила його ОСОБА_2, чим виконала пункт 4 Договору від 19.12.2008 року про те, що новий замовник зобов'язаний при підписанні даного договору надати підтвердження оплати готівкою замовнику 645777,30 грн. Таким чином, з 19.12.2008 року участь в угоді про підряд на будівництво квартири в будинку АДРЕСА_1 для ОСОБА_2 як сторони первісного Договору №21 та ОСОБА_3 як сторони Договору №21 за додатковою угодою від 25.02.2008 року була припинена. Фактично договір позики у вигляді розписки від 25.10.2007 року, так і договір №21 від 26.10.2007 року був укладений ОСОБА_2 без погодження зі своєю дружиною ОСОБА_3 та у власних інтересах, а не в інтересах сім'ї. Отриманні за договором позики від ОСОБА_1 грошові кошти не були витрачені ОСОБА_2 на потреби сім'ї, вони були йому повернуті 19.12.2008 року банківської установою при закритті депозитного рахунку. Як в подальшому розпорядився ОСОБА_2 зазначеними грошовими коштами, ні одна із сторін доказів не надала. Факт використання грошових коштів в сумі 320 000 грн., отриманих ОСОБА_2 від ОСОБА_1 за договором позики у вигляді розписки від 25.10.2007 року, в інтересах сім'ї позивачкою не доведений. Заперечення ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про неотримання ОСОБА_2 від банківської установи грошових коштів при закритті 19.12.2008 року депозиту на його ім'я, є неправдивими та суперечать зібраним у справі доказам. Враховуючи наведене ОСОБА_1 слід відмовити у задоволені позовних вимог до ОСОБА_3

Свідки зі сторони позивача ОСОБА_1 дали наступні покази суду.

Свідок ОСОБА_5 у судовому засіданні пояснила наступне. З ОСОБА_1 знайома з 1979 року. Від останньої у 2009 році дізналася про гроші в сумі 320000 грн., зайняті нею ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на купівлю квартири, які останні зобов'язались повернути після продажу квартири. В подальшому ОСОБА_1 пропанувала їй купити квартиру у вказаних осіб, так як від продажу квартири залежало повернення боргу. Разом з ріелтором вона оглянула квартиру, але не купила. За твердженням ОСОБА_1 до теперішнього часу борг їй не повернуто.

Свідок ОСОБА_12 суду пояснила, що з ОСОБА_1 знайома з 2001 року, з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 з 2005 року. З позивачкою вона раніше працювала в УОПТ «ММК ім.Ілліча», познайомила їх ОСОБА_3 З 2001 року, упродовж 5 років вони з ОСОБА_3 знаходили, їх кабінети були розташовані поруч. Зі слів ОСОБА_1 їй відомо про те, що до неї приходила ОСОБА_3 та просила зайняти гроші на будівництво квартири для подальшого її продажу. ОСОБА_1 ділилася з нею цією інформацією та хотіла отримати від неї пораду з цьому питанню. 25 жовтня 2007 року був поминальний день чоловіка ОСОБА_1 В цей день вона бачила ОСОБА_1 та ОСОБА_2 коли вони рахували гроші в кабінеті ОСОБА_1, після чого ОСОБА_1 повідомила її про те, що надала в позику ОСОБА_2 гроші в сумі більше 300 000 грн. Вона була свідком неодноразових розмов ОСОБА_1 та ОСОБА_3 під час яких остання визнавала борг перед ОСОБА_1 в сумі 320 000 гривен та зобов'язалася його повернути.

Свідок ОСОБА_13 суду пояснив, що упродовж 10 років знайомий з відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 Від ОСОБА_2 йому відомо про те, що він з дружиною зайняв гроші у ОСОБА_1 в сумі 320 000 грн. та вклав їх у будівництво квартири для того, щоб після її продати та отримати прибуток. В подальшому ОСОБА_2 переживав з приводу того, що ОСОБА_3 оформила квартиру на себе, продала її та не повернула борг ОСОБА_1 Як сім'я , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 проживали не зовсім гарно - сходились, розходились, але незважаючи на це ОСОБА_2 довіряв дружині, як колишній військовий у взаєминах був порядною, безхитрісною людиною.

Свідок ОСОБА_14 суду пояснив, що знає відповідачку ОСОБА_3 з 2005 року, як сусідку по будинку АДРЕСА_2. Він часто спілкувався з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 З часу укладення шлюбу, а саме з 2006 року ОСОБА_2 мешкав разом з ОСОБА_3 у її квартирі за вказаною адресою. Йому відомо від відповідачів про те, що вони разом купували меблі в квартиру ОСОБА_3 Барну стійку в квартиру купував за кордоном особисто ОСОБА_2 де вони з ОСОБА_3 відпочивали і він йому позичав гроші на її розмитнення у митниці. Відповідачі мешкали разом і вели спільне господарство близько 3 років. Він був присутнім при розмові ОСОБА_3 та ОСОБА_2, та чув як ОСОБА_3 пропонувала ОСОБА_2 внести грошові кошти в нерухомість, що будується. З розмови з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 знає про те, що ОСОБА_2 за пропозицією ОСОБА_3 погодився взяти позику у ОСОБА_1 на будівництво квартири. В 2007-2009 роках в офісі від ОСОБА_2 дізнався про те, що останній позичив у ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 320 000 грн. та вклав їх разом з дружиною у будівництво квартири, яку вони в подальшому збиралися продати, віддати борг та отримають прибуток. На прохання ОСОБА_2, з метою повернення боргу ОСОБА_1, він приводив покупця на квартиру, проте той дізнавшись про те, що квартира належить ОСОБА_3, відмовився від купівлі. Від ОСОБА_2 йому відомо про те, що ОСОБА_3 продала квартиру, а борг ОСОБА_1 не повернула.

Свідки зі сторони відповідача ОСОБА_3 дали наступні покази суду.

Свідок ОСОБА_15 суду пояснила, що з ОСОБА_3 знайома з 2004 року, як подруги спілкуються з 2007 року. Шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 був зареєстрований у 2006 році, фактично вони разом не проживали, спільне господарство не вели. На той час ОСОБА_3 була забезпечена житлом, матеріальної потреби не знала. ОСОБА_3 зрозуміла, що ОСОБА_2 для неї не той чоловік, котрого вона бажала би. Про договір займу у 2007 році ОСОБА_3 не було відомо, тільки на початку 2014 року вона скаржилась з приводу повернення боргу.

Свідок ОСОБА_16 суду пояснила, що тривалий час з ОСОБА_3 підтримує дружні стосунки. Стосунки між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 склалися в 2003-2004 роках, тривалий час вони проживали разом, не оформивши стосунки. Одружилися вони у 2006-2007 роках. У ОСОБА_2 майна не було, ОСОБА_3 в нього «вклала гроші», фактично він використовував ОСОБА_3 В поліпшенні житлових умов ОСОБА_3 потреби не мала, навпаки ОСОБА_2 свою квартиру продав, вклавши гроші в бізнес. Життя у них не склалося, спільного бізнесу у них не було, як і спільного сімейного бюджету. Щодо боргу за 2007 рік їй нічого не відомо.

Свідок ОСОБА_17 суду пояснив, що з ОСОБА_3 знайомий з 1997 року, підтримує дружні стосунки, через неї познайомився з ОСОБА_2 Чи вели ОСОБА_3 та ОСОБА_2 спільне господарство йому не відомо, але життя у них не склалося. ОСОБА_3 не мала потреби в поліпшенні житлових умов. ОСОБА_2 же свою квартиру продав, вклав гроші в бізнес. Він невпевнений в тому, що ОСОБА_3 знала про борг ОСОБА_2

Свідок ОСОБА_18 суду пояснила, що з ОСОБА_3 знайома з 2005 року, перебуває в дружніх стосунках, з ОСОБА_1 знайома з 2009 року. Спільне життя ОСОБА_3 з ОСОБА_2 не склалося, фактично ОСОБА_2 не проживав з дружиною, спільного бізнесу у них не було. Відносно позики грошей їй нічого не відомо.

Заслухавши пояснення сторін, допитавши свідків, дослідивши надані сторонами докази по справі, суд прийшов до наступного - про часткове задоволення позовних вимог.

При вирішенні вказаних спірних правових відносин, слід перш за все керуватися вимогами ст.ст.11,60 ЦПК України, за якими: суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі; кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вони посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судовим розглядом встановлено, що відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 з 11 листопада 2006 року по 11 травня 2010 року перебували у зареєстрованому шлюбі, про що свідчать відповідні дані, внесені до паспорту ОСОБА_2 (т.1, а.с.52)

Зазначена обставина визнана сторонами, за вимогами ст.61 ЦПК України не підлягає доказуванню.

Між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 25.10.2007 року укладено договір позики у виді боргової розписки, згідно з яким ОСОБА_1 надала ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 320000 грн. для вкладання їх в будівництво квартири в будинку АДРЕСА_1 з поверненням позики після продажу квартири. В розписці мається застереження про обізнаність ОСОБА_3 - дружини позичальника, щодо позики. (т.1,а.с.6,)

26.10.2007 року між ТОВ «Приазовбуд», як підрядником, та ОСОБА_2, як замовником, укладено Договір №21 підряду на будівництво квартири в спареному житловому будинку (2) з підземною автостоянкою та офісами по АДРЕСА_1. (т.1, а.с.160-163)

Умови вказаного договору викладені в ньому на російській мові наступним чином:

«Пункт 1.1. - «Заказник заказывает «Подрядчику» строительство квартиры, общей строительной площадью 134,86 кв.м., на 9 этаже, в жилом многоквартирном доме, строительство которого осуществляется «Подрядчиком» согласно проектной документации строительства спаренного жилого дома (2) с подземной автостоянкой и офисами по АДРЕСА_1, именуемой в дальнейшем квартира, согласно проекта 41/06-1».

Пункт 1.3. - «Заказник» обязуется принять и оплатить работы по строительству «Квартиры», согласно условиям настоящего Договора».

Пункт 2.1. - «Договорная цена работ по строительству квартир общей площадью строительной (проектировочной) площадью 134,86 кв.м. на дату подписания Договора устанавливается в сумме 640180,00 грн., что составляет 126768,40 долларов США... Сумма договора является приблизительной и подлежит изменению...».

Пункт 2.3. - «Оплата стоимости работ, указанньых в п.п. 1.1 - 1.2 производится «Заказником» в течение 2-х банковских дней после подписания Сторонами Акта приема-передачи работ по строительству «Квартиры» путем перечисления на текущий счет «Подрядчика» денежных средств в национальной валюте Украины по официальному курсу гривны, установленному НБУ к доллару США по состоянию на дату перечисления, из расчета договорной цены работ по строительству квартиры в долларах США, оговоренной в п.2.1. Договора».

Пункт 2.4. - «Обеспечением исполнения обязательств «Заказника» по оплате работ «Подрядчика» выступает гарантия третьего лица - банка ЗАО «Донгорбанк», согласно заключенного Договора».

Пункт 2.5. - «Заказчик» обязуется предоставить подтверждение обеспечения исполнения обязательств в соответствии с п.2.4. Договора в сроки и в размере, согласно следующего графика:

- до 30.10.2007 г.-320090,00 грн.;

- до 30.01.2008г.-106696,60 грн.;

- до 30.04.2008г.-106696,60 грн.;

- до 30.07.2008г.-106696,80 грн.».

Пункт 4.1. - «Срок окончания строительства Объекта: 31 августа 2009 года».

Згідно довідки приватного нотаріуса ОСОБА_20 від 20.02.2014 року, відомості про засвідчення справжності підпису на заяві від ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, є в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій за реєстровим № 4698 від 30 жовтня 2007 року в графі 5 «Зміст нотаріальної дії» значиться запис: «Засвідчено справжність її підпису на заяві до нотаріуса або компетентних органів, про згоду на передачу в заставу майнових прав на депозит № LONGUAH/127 від 30 жовтня 2007 року у ЗАТ «Донгорбанк» її чоловіком ОСОБА_2». (т.1, а.с.97)

Згідно листа відділення №15 ПУМБ від 27.11.2013 року, ОСОБА_2 30.10.2007 року внесені грошові кошти в сумі 320090 грн. на його рахунок, відкритий в ЗАТ «Донгорбанк», в забезпечення його зобов'язань по оплаті робіт ТОВ «Приазовбуд» за договором підряду №21 від 26.10.2007 року. (т.1, а.с.16)

Виписка, надана ПУМБ з особового рахунку ОСОБА_2 за НОМЕР_4, яким забезпечувалося виконання договору підряду на будівництво квартири по АДРЕСА_1 з ТОВ «Приазовбуд», свідчить про внесення на депозитний рахунок ОСОБА_2 у ЗАТ «Донгорбанк» згідно договору банківського вкладу LONGUAH/127 від 30 жовтня 2007 року, їм самим 30.10.2007 року - 320090,00 грн., ОСОБА_3 28.02.2008 року - 214000,00 грн., та 31.07.2008 року - 111687,30 грн. (т.2,а.с.17)

25 лютого 2008 року ТОВ «Приазовбуд» як підрядник, фізичні особи ОСОБА_2 та ОСОБА_3, як замовники, уклали додаткову угоду до Договору №21, згідно до умов якої сторони домовились замінити в Договорі №21 від 26.10.2007 року замовника ОСОБА_2 на ОСОБА_3 (т.1, а.с.165)

Слід зазначити, що ОСОБА_3 не виконала свого зобов'язання за угодою про укладення договору з ЗАТ «Донгорбанк» від свого імені. Крім того, умовою укладання вказаної угоди, як зазначено в самій угоді, є та обставина, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебувають у зареєстрованому шлюбі.

19 грудня 2008 року укладено Договір про заміну сторони в зобов'язанні в Договорі №21 від 26.10.2007 року та в додаткових угодах до нього №1 від 30.07.2008 року, №2 від 31.07.2008 року згідно до умов якого ОСОБА_2 передав, а ОСОБА_4 прийняла права та обов'язки Замовника за Договором №21 та за зазначеними додатковими угодами. (т.1,а.с.166)

У вказаному договорі ОСОБА_3 не була стороною, в ньому відсутнє жодне посилання на додаткову угоду до Договору №21, укладену 25 лютого 2008 року між ТОВ «Приазовбуд» та фізичними особами ОСОБА_2, ОСОБА_3 Про обізнаність ОСОБА_3 відносно вказаного договору свідчить її особиста підпис із позначкою «Не заперечую».

Враховуючи наведені обставини вказане застереження, суд розцінює, як згоду дружини на укладення ОСОБА_2 вказаного договору, оскільки за умовами договору її чоловіку 19 грудня 2008 року згідно із заявкою на видачу готівки центральним відділенням ЗАТ «Донгорбанк» м.Маріуполя виплачена сума депозиту в розмірі 645777,30 грн. по закінченню строку строкового вкладу (депозиту) згідно договору банківського вкладу LONGUAH/127 від 30 жовтня 2007 року, із яких, за твердженням представника, ОСОБА_3 особисто на рахунок ОСОБА_2 були перераховані 28.02.2008 року - 214000,00 грн., та 31.07.2008 року - 111687,30 грн.

Виходить вказані гроші ОСОБА_3 безоплатно передала ОСОБА_2, що не співпадає з твердження представника відповідача ОСОБА_3 щодо відсутності ведення спільного господарства у сім'ї ОСОБА_3 і ОСОБА_2 та отримання позики у ОСОБА_1 не на потреби та не в інтересах сім'ї.

До теперішнього часу ОСОБА_3 не пред'явила будь-яких претензій щодо переданих безоплатно ОСОБА_2 грошей на загальну суму 326687,30 грн.

Наведені обставини свідчать про обізнаність ОСОБА_3 відносно договору позики, про її згоду отримати позику у ОСОБА_1, про спільне бажання з чоловіком вкласти гроші в будівництво вказаної квартири, з подальшим її продажем, поверненням суми боргу та отриманням прибутку.

Задуманий ОСОБА_3 та ОСОБА_2 спільний бізнес з будівництва та продажу квартири набув реального завершення, але під кінець без участі ОСОБА_2 про що свідчать наступні дії ОСОБА_3

На третій день, після укладення договору з ОСОБА_4, тобто 22.12.2008 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 був укладений нотаріально засвідчений шлюбний договір, за умовами якого:

Пункт 1.1. - «Майно, яке набуто подружжям за час шлюбу, є спільною сумісною власністю, окрім майна, яке підлягає державній реєстрації. Воно є особистою власністю (роздільним майном) того подружжя, за ким воно було зареєстроване, та не вимагає згоди іншого подружжя на його відчуження».

Пункт 1.4. - «Подружжя домовились, що при укладенні договорів купівлі майна (як рухомого, так і нерухомого) і особистих майнових прав кожен із них має право діяти самостійно. Додаткова згода іншого Подружжя на укладання договору купівлі чи іншого договору щодо придбання майна і майнових прав не потрібна. Подружжя можуть придбати нерухоме майно спільно, як спільну часткову власність, визначив у договорі частку кожного або як спільне сумісне майно, безпосередньо зазначив про цей факт у відповідному договорі».

Пункт 1.5. - «У випадку розірвання шлюбу майно (рухоме і нерухоме), особисті майнові права, придбані (набуті) під час шлюбу, залишаються тому із Подружжя, на чиє ім'я вони зареєстровані».

Пункт 1.6. - «Подружжя домовились, що кожен із них відповідає по власних боргах та зобов'язаннях, в першу чергу, майном і майновими правами, що є особистою приватною власністю, а якщо такого майна і майнових прав не залишилося, то тими, що є об'єктом права, в першу чергу, спільної часткової власності, в другу - спільної сумісної власності Подружжя». (т.2, а.с.22)

10 січня 2010 року ОСОБА_3 уклала з ОСОБА_4 договір про заміну сторони в зобов'язанні за договором №21 від 26.10.2007 року та додаткових угод №1 від 30.07.2008 року, №2 від 31.07.2008 року на будівництво квартири в спареному житловому будинку (2) із підземною автостоянкою та офісами по АДРЕСА_1, за яким проведена заміна сторони замовника в Договорі №21 з ОСОБА_4 на ОСОБА_3 (т.1, а.с.167)

Разом з тим ОСОБА_3 у відповідності до п.4 договору, при підписанні цього договору зобов'язана була надати підтвердження сплати готівковими коштами ОСОБА_4 645777,30 грн., але такі дані в матеріалах справи відсутні.

Як було зазначено, 11.05.2010 року шлюб між ОСОБА_3 і ОСОБА_2 був розірваний.

Згідно акту прийому-передачі до договору №21 від 26.10.2007 року, ОСОБА_3 17.01.2012 року отримала від ТОВ «Приазовбуд» квартиру АДРЕСА_1. (т.1, а.с.168)

28 травня 2012 року ОСОБА_3 зареєструвала право власності на вказану квартиру на своє ім'я, а 20.05.2013 року продала її, про що свідчать відповідні інформаційні довідки, тобто гроші від продажу квартири отримала ОСОБА_3, але борг за договором позики ОСОБА_1 не повернуто до теперішнього часу. (т.1,а.с.150-161)

Згідно ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

За ст.14 ЦК України, цивільні обов'язки виникають у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. За ст.627 цього Кодексу відповідно до ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначення умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, визначені законом як істотні або є необхідними для даного виду договору, а також усі ті, щодо яких за заявою хоча б однієї сторони має бути досягнуто згоди.

Виниклі між сторонами спірні правовідносини носять договірний характер. Розписки від 25.10.2010 року з переліком суттєвих умов договору суд вважає як такі, що засвідчують виконання сторонами вимог закону щодо укладення договору позики у письмовій формі.

Так, колегія суддів судової палати у цивільних справах Верховного Суду України у Постанові від 18.09.201З року про перегляд судових рішень з підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм статей 1046, 1047 ЦК України надала висновок, який згідно з ст.360-7 ЦПК України, є обов'язковим для всіх судів України, в якому зазначила «письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей».

Суд вважає, що правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються главою 16 розділом четвертим, главою сорок восьмою розділу першого та главою сімдесят першою розділом третім Цивільного кодексу України.

Так, згідно із ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно п.2 ст.1047 ЦК України на підтвердження укладання договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми, або визначеної кількості речей.

Суд вважає, що вказана розписка підтверджує факт передачі ОСОБА_2 грошових коштів у розмірі 320000 грн. для вкладання їх в будівництво квартири в будинку АДРЕСА_1 та обов'язок повернення позичальником грошей позикодавцю ОСОБА_1 після продажу квартири.

Згідно із ст.1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Положення статті 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом встановлено, що строк повернення коштів ОСОБА_1, пов'язаний з настанням певної події - після продажу квартири АДРЕСА_1, але в розписці не зазначений час безпосереднього повернення боргу, тому вимога позивача про повернення боргу є тим відліком часу з якого треба повернути позику ОСОБА_1 Така вимога пов'язана з часом звернення позивача з позовом до суду, саме 30.12.2013 року.

Зобов'язання за договором позики з 30.12.2013 року по теперішній час не виконані, про що свідчить наявність у позивачки боргової розписки та не заперечується відповідачами.

Будь-яких доказів виконання відповідачами своїх зобов'язань, згідно умов договору, та які передбачені ст.545 ЦК України, матеріали справи не містять. Крім того, наявність розписки у позивачки є доказом факту невиконання грошових зобов'язань з боку відповідачів.

Отже, суд вважає доведеним факт отримання відповідачем ОСОБА_2 від позивачки коштів у сумі 320000 грн., які були отримані відповідачем в інтересах сім'ї для втілення у життя спільного бажання подружжя вкласти гроші в будівництво квартири, з подальшим її продажем, поверненням суми боргу та отриманням прибутку.

Відповідно до ст.541 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

Відповідно до ч. З ст. 61 СК України, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Враховуючи положення ч.1 ст.190 ЦК України, в даній нормі законодавець під майном розуміє, в тому числі, майнові обов'язки.

Згідно правової позиції, викладеної у Постанові Верховного Суду України від 12.09.2012 року за №6-88цс12 «договір укладений однім із подружжя, створює обов'язок для другого з подружжя лише в тому разі, якщо договір укладено в інтересах сім'ї, а майно одержане за цим договором використовується для потреб сім'ї.»

Якщо договір одним із подружжя укладено не в інтересах сім'ї, він не створює обов'язку для другого з подружжя і згоди останнього на його укладення законом не вимагається та відсутність такої згоди не може бути підставою для визнання такого договору недійсним.

При покладення обов'язку на одного з подружжя, який не був стороною у договорі позики, доказуванню підлягає укладення договору позики та отримання позики для потреб та інтересів сім'ї.

Таким чином, за наслідками укладення договору позики для будівництва квартири в інтересах сім'ї, боргові зобов'язання перед позикодавцем виникають як для чоловіка, так і для дружини, незалежно від того, хто із подружжя отримував позику.

Суд, керуючись положеннями ст.ст. 61,65 СК України, ст.ст. 190, 369, 543 ЦК України, на підставі наявних у матеріалах справи доказів, з огляду на встановлення використання позики в інтересах сім'ї, приходить до висновку про наявність підстав для виникнення спільного солідарного майнового обов'язку відповідачів щодо повернення заборгованості позивачу, та вважає, що оскільки договір позики був укладений відповідачем ОСОБА_2 в інтересах сім'ї, то відповідачка ОСОБА_3 також повинна відповідати за його погашення.

Судом не приймається до уваги твердження відповідачки ОСОБА_3 про те, що вона нібито нічого не знала про запозичені кошти і ніякої згоди на отримання коштів у позику не давала, оскільки наведені судом письмові докази, та їх аналіз свідчать про протилежне.

Суд зазначає, що письмова згода одного із подружжя повинна бути подана у випадку укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріальні посвідчення і державної реєстрації, а також стосовно цінного майна.

Відповідно до Конституції України засади регулювання шлюбу і сім'ї визначаються виключно законами України; шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка, кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.

З назви ст.65 СК України та системного аналізу змісту ч.ч.1-3 вбачається, що ч.2 ст.65 СК України стосується випадків укладення договорів по розпорядженню майном, що перебуває у спільній сумісній власності подружжя, тобто у разі його відчуження, передання в оренду, позику, заставу тощо.

Таким чином, оскільки предметом договору позики укладеного між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 є саме грошові кошти - значення має саме мета позики, зокрема, чи було використано отримане на потреби сім'ї.

Виходячи із аналізу норм СК України та правових позицій Верховного Суду України, викладених у постанові судової палати у цивільних справах від 20.02.2013 року, - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 надали суду переконливі, відповідні та належні докази, які підтвердили, що кошти, отримані ОСОБА_2 за договорами позики, були використанні в інтересах сім'ї та використані на її потреби.

Згідно ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, невиконання відповідачами свого обов'язку щодо повернення суми позики за укладеними договорами стало причиною виникнення заборгованості перед позивачем, тому порушене право позивача підлягає судовому захисту.

Відповідно до ч.1 ст.543 ЦК України, у разі солідарного обов'язку боржників - обох з подружжя - кредитор має право вимагати виконання обов'язку як від обох з подружжя, так і від будь-кого з них окремо.

Відповідно до вимог ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Встановлені судом обставини у справі та висновки, обґрунтовані нормами чинного законодавства, свідчать про те, що відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 внаслідок порушення зобов'язання за договором позики мають перед позивачем ОСОБА_1 солідарний обов'язок щодо погашення заборгованості за укладеним договором позики на суму 320000 грн.

На підставі ч.ч.1 та 3 ст.212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.

Аналізуючи докази по справі в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 щодо стягнення солідарного зобов'язання за договором позики є обґрунтованими та підлягають задоволенню, оскільки взяті на себе зобов'язання відповідачі не виконали, позичені гроші витратили в інтересах сім'ї, не повернули суму позики, у зв'язку з чим виник борг за розписками, а тому з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підлягає стягненню солідарно сума основного боргу у розмірі 320000 грн. на користь ОСОБА_1

Щодо стягнення з відповідачів процентів, інфляційного збільшення за несвоєчасне виконання зобов'язань слід зазначити наступне.

Згідно зі ст.ст. 625, 1050 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 прострочили виконання вказаного грошового зобов'язання, позивач вправі вимагати стягнення на її користь трьох процентів річних від простроченої суми та інфляційного збільшення за час прострочення виконання зобов'язання, але з розрахунком суми процентів, боргу з урахуванням індексу інфляції, та часом прострочення, наведеними позивачем, суд не може погодитись, враховуючи наступне.

Як вже було зазначено, в розписці про отримання позики, від 25.10.2007 року, йде мова про повернення грошей після продажу квартири, тобто виконання зобов'язання пов'язане з настанням певної події, але разом з тим не визначений час безпосереднього повернення боргу. Таким часом повинна бути вимога позивача до відповідачем про повернення боргу.

30.12.2013 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, доказів пред'явлення нею раніше вимоги до відповідачів про повернення боргу, суду не надано, тому час прострочення виконання зобов'язання треба рахованим не з 20.05.2013 року, як цього вимагає позивач, а з 30.12.2013 року.

Суд вважає, що 3% річних від простроченої суми за період з 30.12.2013 року по 4.09.2014 року у даному випадку (в межах позовних вимог, за 249 днів) складають 6549,04 грн., виходячи із розрахунку (320000 х 0,03 : 365 х 249 = 6549,04).

Таким чином, до сплати належать три проценти річних у розмірі 6549,04 грн., які підлягають стягненню з відповідачів.

Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції здійснюється шляхом помноження суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення виплати заборгованості. Сукупний індекс інфляції розраховується за формулою: ИИс = (ИИ1:100) х (ИИ2:100) х (ИИ3:100) х ... (ИИZ:100), де ИИ-1 - індекс інфляції за перший місяць прострочення, ИИ-2 - індекс інфляції за другий місяць прострочення, ...... ИИ-Z - індекс інфляції за останній місяць прострочення.

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргу30.12.2013 - 04.09.20143200001.12941280

Таким чином, в межах позовних вимог, до сплати належать інфляційні нарахування в розмірі 39502,22 грн., які підлягають стягненню з відповідачів.

Щодо стягнення судових витрат суд прийшов до наступного.

Згідно до ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд також вирішує питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Відповідно до ст.88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Відповідно до ч.1 ст.79 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем ОСОБА_1 було сплачено судовий збір: за позовні вимоги майнового характеру у розмірі 3200 грн.; за забезпечення доказів на загальну суму 487,20 грн.; за забезпечення позову у розмірі 121,80 грн., а всього - 3809 грн., що підтверджується квитанціями.

З цих підстав суд вважає, що з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 слід стягнути в рівних частках судовій збір в сумі 3809 грн., по 1904,50 грн. з кожного.

Разом з тим слід зазначити, що з урахуванням уточнених у 2014 році позовних вимог майнового характеру ціна позову склала 371890,17 грн., відповідно один відсоток ціни позову складає - 3718,90 грн., але граничний розмір ставки судового збору для позовних заяв майнового характеру складає - 3654 грн. Недоплата судового збору становить 454 грн. (3654-3200=454), яку треба стягнути з відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3 в дохід держави, з кожного по 227 грн.

Щодо відшкодування ОСОБА_1 витрат на правову допомогу у розмірі 3000 грн., суд не знаходить підстав для їх відшкодування, так як позивачем суду надана тільки виписка з договору про надання правової допомоги, в якому не зазначена вартість правової допомоги, крім того не надані акт виконаних робіт, розрахункова квитанція на вказану суму.

Керуючись ст.ст.10,11,61,88,209,212-215,218 ЦПК України , суд -

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення суми боргу за договором позики, процентів, інфляційного збільшення за несвоєчасне виконання зобов'язань - задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) та ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3) суму боргу за договором позики від 25.10.2007 року у розмірі 320 000 грн., три проценти річних від простроченої суми за період з 30.12.2013 року по 4.09.2014 року у розмірі 6549,04 грн., інфляційне збільшення суми позики за період з 30.12.2013 року по 4.09.2014 року у розмірі 39502,22 грн., а всього - 366051,26 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) та ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3) сплачений судовий збір з кожного по 1904,50 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) та ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) в дохід держави недоплачений судовій збір з кожного по 227 грн.

У решті позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Донецької області через Жовтневій районний суд м.Маріуполя протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: П.І. Папаценко