Рішення № 41250722, 30.10.2014, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/3129/14-ц

Провадження № 2/344/2280/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2014 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого-судді Хоростіля Р.В.,

секретаря Басюк С.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, про визнання права власності на частину квартири, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася з вказаним позовом до відповідача, в обґрунтування якого покликалася на те, що рішенням Івано-Франківського міського суду від 28.11.2011р. розірвано шлюб, який був зареєстрований між нею та ОСОБА_3 Від шлюбу у них народилася донька - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3.

30.12.1998р. їхня сім'я придбала квартиру АДРЕСА_1. Покупцем за договором виступав ОСОБА_3, квартира придбана в період шлюбу з метою покращення житлових умов. З моменту придбання і вселення в житло вона та її донька проживають там постійно.

07.03.2012р. ОСОБА_3 виявив бажання відчужити свою 1/2 частину квартири на користь доньки ОСОБА_2, проти чого вона не заперечувала. Перехід права власності на належну ОСОБА_3 1/2 частину квартири до доньки не припинив її право подружньої власності на іншу 1/2 частину цієї квартири, як придбаної в шлюбі. Однак відповідач та донька заявляють про відсутність у неї права на спірну квартиру, породжується конфлікт. Тому просила суд визнати за нею право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1, загальною площею 76,2кв.м., житловою - 42,5кв.м., як набутої в період шлюбу з ОСОБА_3

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_4 позовні вимоги підтримали в повному обсязі, покликаючись на викладені в заяві обставини, просили позов задоволити.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, однак подала заяву, в якій позов визнала повністю, просила справу слухати у її відсутності.

В судове засідання відповідач - ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_5 повторно не з'явились, однак подали заяви про розгляд справи за їх відсутності, в яких позовні вимоги не визнали, покликаючись на викладені в письмовому запереченні обставини.

Заслухавши позивача та її представника, враховуючи письмові заяви та заперечення відповідача ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_5, дослідивши письмові докази, суд вважає наступне.

Ухвалою суду від 07.04.2014р. (а.с.56) до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача залучено ОСОБА_3 (за заявою останнього).

30.09.2014р. ухвалою суду (а.с.103) ОСОБА_3 залучено до участі у справі як співвідповідача.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Івано-Франківського міського суду від 28.11.2011р. розірвано (а.с.9). Від спільного шлюбу у них 22.06.1996р. народилася донька ОСОБА_2 (а.с.10).

В період шлюбу ОСОБА_3 придбав у власність квартиру АДРЕСА_1, що в свою чергу підтверджується договором купівлі-продажу квартири від 30.12.1998р. (а.с.17).

Згідно з технічним паспортом (а.с.12-13) загальна площа спірної квартири становить 76,2кв.м., житлова - 42,5кв.м.

Відповідно до ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Ст. 60 СК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 63 СК України, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

З наведеного слідує, що 1/2 частина квартири АДРЕСА_1 належала позивачу ОСОБА_1, а інша 1/2 частина - відповідачу ОСОБА_3

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 346 ЦК України право власності припиняється у разі відчуження власником свого майна.

Судом встановлено, що 07.03.2012р. ОСОБА_3 відчужив належну йому 1/2 частину квартири на користь доньки ОСОБА_2, що підтверджується договором дарування частини квартири від 07.03.2012р., посвідченим приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстрованим в реєстрі № 452 (а.с.18).

Як вбачається з вказаного вище договору, сторонами виступили ОСОБА_3 - «даруватель», і неповнолітня ОСОБА_2, яка діяла за згодою матері ОСОБА_1, - «обдарована». Предметом договору була 1/2 частина квартири, яка належить відповідачу ОСОБА_3, дана обставина описана у п. 1.3 договору, а також у письмових поясненнях приватного нотаріуса ОСОБА_6 вих. № 121/01-16 від 17.10.2014р. (а.с.117), наданих на адвокатський запит та представлених суду представником позивача, в яких нотаріус зазначив, що «згідно договору дарування 1/2 частини квартири АДРЕСА_1, ОСОБА_3 виступав як даруватель на користь своєї дочки ОСОБА_2, як обдарованої, що діяла за згодою своєї матері ОСОБА_1 ОСОБА_3 відчужувалась належна йому 1/2 частина квартири (а не 1/4), що в договорі безпосередньо зазначено та яка набута ним на підставі договору купівлі-продажу квартири від 30.12.1998р., посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_7 Громадянка ОСОБА_1 не виступала дарувателем квартири в цілому або її частини на користь своєї дочки, оскільки про це не йшлося. ОСОБА_1, як мати неповнолітньої надавала згоду на укладення дочкою договору дарування квартири, як обдарованою».

При цьому суд критично оцінює посилання у письмових поясненнях відповідача на те, що ОСОБА_1 надала свою згоду на укладення вказаного вище договору дарування частини квартири, оскільки остання діяла в інтересах неповнолітньої на той час ОСОБА_2 Так, відповідно до ч. 1 ст. 177 СК України батьки управляють майном, належним малолітній дитині, без спеціального на те повноваження. Ч. 3 ст. 238 ЦК України визначено, що представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є. З наведеного слідує, що ОСОБА_1 не могла одночасно діяти як дарувальник та діяти від імені дитини на стороні обдарованого.

Згідно з ч. 1 ст. 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист усіх суб'єктів права власності, а ч. 2 цієї статі передбачено, що власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно з ст.ст. 10, 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.ст. 58, 60 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтується на припущеннях. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі, щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Відтак, враховуючи вищенаведене, оцінюючи зібрані у справі докази за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають до задоволення.

Судові витрати суд розподілив відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 60,63 СК України, ст.ст. 346, 355, 386, 392 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 57-60, 88, 208-209, 212-215, 218 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В :

Позов задоволити.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4., проживаючою АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1, загальна площа якої становить 76,2кв.м., житлова - 42,5кв.м., як набутої в період шлюбу з ОСОБА_3.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5., проживаючого АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4., проживаючої АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, витрати по оплаті судового збору у розмірі 1294 (одна тисяча двісті дев'яносто чотири) гривні 25 коп.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Івано-Франківської області протягом 10 днів з дня його проголошення через Івано-Франківський міський суд.

Головуючий-суддя Хоростіль Р.В.

Повне рішення складено 03 листопада 2014 року.