Рішення № 41250671, 27.10.2014, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/2868/13-ц

Провадження № 2/344/259/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2014 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої - судді Бабій О.М.,

секретарів Сивухіної Ю.Ю., Іванова О.В.

за участі представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача Данилюк Г.Й., представника третьої особи Тимківа В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ПАТ «Івано-Франківськгаз» третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Антимонопольний комітет України в особі Івано-Франківського обласного територіального відділення про зобов'язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди та судових витрат, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача мотивуючи тим, що він є власником квартири та споживачем послуг, які надає відповідач. Відповідач є монополістом у наданні послуг з газопостачання. Позивач та відповідач уклали договори: про надання послуг з газопостачання та підключення газових приладів та про встановлення населенню побутових лічильників газу. Однак, відповідач свої зобов'язання не виконує, лічильник не встановлено, газові прилади не підключено. Такою неправомірною поведінкою відповідача позивачу завдано моральної шкоди. Також відповідач відмовляється підключати до системи газопостачання газовий котел типу «ТУРБО», пояснюючи це тим, що у позивача немає технічної документації на встановлення газових приладів та дозволу на відключення від системи централізованого теплопостачання. У зв'язку із такими неправомірними діями відповідача позивач змушений був звернутись із позовом до суду.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала з мотивів викладених в позовній заяві та просила про їх задоволення. Також просила стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати по справі та витрати на правову допомогу згідно договору.

Представник відповідача в судових засіданнях позовні вимоги не визнала та надала суду письмові заперечення на позов. Просила в задоволенні позову відмовити.

Представник третьої особи в судовому засіданні суду пояснив, що на даний час не вбачає порушень в діях відповідача.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, всебічно, повно та об'єктивно з'ясувавши всі обставини справи, судом встановлено наступне.

ОСОБА_4 є власником квартири АДРЕСА_2, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а.с.34).

З грудня 2002 року квартира, які придбав позивач, відключена від системи газопостачання, вказаний факт сторонами визнається, а тому, відповідно до ст. 60 ЦПК України, доказуванню не підлягає.

Відповідно до виконавчо-технічної документації за липень-серпень 1975 року, природний газ до будинку АДРЕСА_2 газовим господарством тільки до газових плит для приготування їжі (а.с.38-41).

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку газу», суб'єкти господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, зобов'язані: 1) забезпечити встановлення лічильників газу: а) для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ використовується: комплексно, у тому числі для опалення, - до 1 січня 2012 року; для підігріву води та приготування їжі - до 1 січня 2016 року; тільки для приготування їжі - до 1 січня 2018 року.

В 2010 році позивач звернувся до відповідача із заявою про підключення газових приладів у його квартирі та про переукладення договору про надання послуг з газопостачання (а.с.14).

Відповідь відповідача на заяву позивача в матеріалах справи відсутня, сторонами суду не надана.

02 жовтня 2012 року позивач, з метою забезпечення свого житла природнім газом, уклав з відповідачем в особі Івано-Франківського УЕГГ договір № 367498 про надання населенню послуг з газопостачання (а.с.15) та угоду про встановлення населенню побутових лічильників газу (а.с.16).

11 жовтня 2012 року працівниками Івано-Франківського УЕГГ було проведено обстеження внутрішньо будинкової системи газопостачання квартири АДРЕСА_2. В результаті обстеження витоків газу виявлено не було. Працівниками виявлений незадіяний опуск до плити газової чотирьох камфорної, який було відключено шляхом встановлення заглушки. Крім того, працівниками було виявлено встановлений в приміщенні кухні двохконтурний газовий котел типу «ТУРБО» на встановлення якого відсутня проектна та виконавчо-технічна документація. На момент обстеження котел не було підключено до системи газопостачання. Вказані факти підтверджуються показами свідка ОСОБА_5 та копією акту (а.с.42).

Представник відповідача в своїх запереченнях вказує, що допоки позивачем-споживачем не буде ліквідовано самовільно встановлений, але не підключений, котел типу «ТУРБО» та опуск до плити газової, газове господарство не зможе виконати свої зобов'язання відповідно до умов договору та угоди та відновити газопостачання до квартири позивача.

Суд вважає такі твердження представника відповідача безпідставними оскільки у відповідності до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до вказівок договору або закону.

Також безпідставними є посилання представника відповідача на п. 6,7, 9 Правил надання населенню послуг з газопостачання, які затверджені постановою КМУ від 09.12.1990 року № 2246 (далі Правила з газопостачання), оскільки відповідно до п. 6 Правил з газопостачання, газопостачання припиняється у разі: самовільного підключення газових приладів і пристроїв споживача до системи газопостачання.

Однак, як вбачається із пояснень сторін, показів свідка та копії акту від 11.10.2012 року, котел типу «ТУРБО» встановлений на кухні позивача, однак не підключений, тобто факту самовільного підключення не встановлено.

Отже, встановивши такий факт, працівники відповідача зобов'язані були підключити позивачу-споживу лічильник газовий та плиту газову чотирьох камфорну, чого ними зроблено не було.

Можливість підключення побутового лічильника газу та газової плити ПГ-4 у квартирі позивача ОСОБА_4 є, що підтверджується поясненнями сторін, висновком експерта (а.с.86-91).

Однак, відповідач своїх зобов'язань не виконав, не встановив побутовий лічильник газу та не підключив до системи газопостачання плиту газову чотирьохкамфорну у квартирі позивача.

Що стосується вимоги позивача про підключення до системи газопостачання газового котла типу «ТУРБО», то суд вважає, що така вимога не підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Позивач-споживач звертався до відповідача із скаргою про підключення котла типу «ТУРБО» до системи газопостачання та переобладнання під індивідуальне опалення квартири позивача.

Відповідач у своїй відповіді позивачу від 02.11.2012 року роз'яснив позивачу порядок переобладнання квартири під індивідуальне опалення (а.с.8-10) та правомірно відмовив позивачу у підключенні котла газового типу «ТУРБО» до системи газопостачання.

Для переобладнання квартири під індивідуальне опалення позивачу-споживачу необхідно вчинити такі дії:

замовити технічний висновок про можливість відключення квартири від системи центрального опалення і гарячого водопостачання і одночасного влаштування автономного опалення. В п. 5 експертного висновку, який наданий на виконання ухвали суду, визначено, що для встановлення опалювального газового приладу, зокрема котла, необхідно отримати дозвіл на влаштування автономної системи опалення, та отримати висновок міжвідомчої комісії та інше). Отже, посилання представника позивача на те, що висновок експерта і є тим висновком на підставі якого можна підключити газовий котел є безпідставним.

звернутись до міжвідомчої комісії з розгляду питань, пов'язаних з відключенням споживачів від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання. Доказів звернення до комісії представником позивача суду не надано, як і не надано рішення комісії. Представник позивача взагалі заперечує необхідність звернення за дозволом до комісії.

звернутись до ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» із заявою про виготовлення технічних умов на відключення від централізованого опалення. Представник позивача не зверталась до ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» із такою заявою та заперечує необхідність такого звернення. Як вбачається із відповіді КП «ЄРЦ», на балансі якого перебуває будинок АДРЕСА_2, зареєстрованих звернень про відключення від мережі централізованого опалення та гарячого водопостачання немає (а.с.115). Департамент комунального господарства, транспорту та зв'язку також інформує, що за період з 2012 року по сьогодні, звернень від ОСОБА_4 щодо надання дозволу на відключення квартири від мереж централізованого опалення не поступало (а.с.117). Із відповіді ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» вбачається, що квартира № 38 не відключена від мережі централізованого теплопостачання, споживач із заявою про отримання технічних умов на відключення не звертався (а.с.119).

звернутись в Івано-Франківське УЕГГ для укладення договору про виготовлення технічних умов на реконструкцію систем газопостачання квартири. Таких заяв від позивача не надходило.

подати заяву до Івано-Франківського УЕГГ про виготовлення проектної та виконавчо-технічної документації.

Саме такий порядок переобладнання окремих квартир в існуючих багатоповерхових, багатоквартирних житлових будинках під автономне опалення і гаряче водопостачання передбачено для кожного споживача «Положенням про порядок влаштування автономних систем опалення і гарячого водопостачання в окремих квартирах і нежитлових приміщеннях існуючих багатоповерхових, багатоквартирних житлових будинків висотою до 10-ти поверхів в м. Івано-Франківську» (а.с.141-142) (далі Положення), Порядком надання дозволів на відключення житлових будинків від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання в м. Івано-Франківську (а.с.134-140), Державними будівельними нормами України В.2.5.-20-2001 та Наказом Міністерства будівництва, архітектури, та житлово-комунального господарства № 4 від 22.11.2005 року, Правилами безпеки систем газопостачання України, затвердженими наказом № 254 від 01.10.1997 року Державного комітету України по нагляду за охороною праці, зареєстрованим в Мінюсті України 15.05.1998 року за № 318/2758 (далі Правила безпеки), Правилами надання населенню послуг з газопостачання, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.1999 року № 2246 (далі Правила).

Питання відключення від мереж централізованого опалення регулюється Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, зі змінами, що внесені постановою Кабінету Міністрів України від 31 жовтня 2007 року №1268, в яких з метою захисту прав усіх мешканців багатоквартирних будинків передбачено відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води не окремих квартир багатоквартирного будинку з ініціативи їх власників або наймачів, а відключення цілих багатоквартирних будинків з ініціативи споживачів.

Відповідно до п. 25 зазначених Правил відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.

Порядком відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженим наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 року № 4 (у редакції зі змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства від 6 листопада 2007 року № 169), установлено, що таке відключення відбувається на підставі рішення постійно діючої міжвідомчої комісії, створеної органом місцевого самоврядування або місцевим органом виконавчої влади.

Таку правову позицію висловив Верховний Суд України в постанові від 26 вересня 2012 року у справі №6-96 цс12.

Отже, підключення газового котла типу «ТУРБО» до системи газопостачання у квартирі позивач можливо лише після отримання всіх дозволів та виготовлення проектно-технічної документації відповідно до вимог нормативних актів, які викладені вище.

Що стосується вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди, то суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Частиною 1 ст. 60 ЦПК України на сторін покладено обов'язок доказування і подання доказів. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

В п. 3 Постанови Постанові Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» зазначається, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі Постанові Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності, прав наданих споживам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Пунктом 4 Постанови також передбачено, що у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди та якими доказами це підтверджується.

При вирішенні спору в частині вимоги позивача про стягнення з відповідача моральної шкоди суд врахував роз'яснення, викладені в Постанові Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», а тому виходив з оцінки причинного зв'язку між такою шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні, встановленої судом, та з'ясував, що факт заподіяння позивачеві моральних страждань та втрат немайнового характеру не доведено представником позивача. Із зазначених підстав суд вважає, що вимога про відшкодування моральної шкоди не підлягає до задоволення.

Судом враховано також те, що договором та угодою, які укладені між сторонами не передбачено відшкодування моральної шкоди, а тому у задоволенні вказаної вимоги слід відмовити.

Щодо вимоги позивача про відшкодування йому витрат на правову допомогу в сумі 15 000 грн. та витрат на проведення експертизи, то суд вважає, що така вимога не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 84 ЦПК України, витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.

Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Згідно ч. 1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Витрати на правову допомогу, відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 79 ЦПК України належать до витрат, пов'язаних з розглядом судової справи.

Згідно ч. 1 ст. 84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.

Документальних доказів підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу в розмірі 15 000 позивачем та його представником суду не надано.

За змістом ч. 2 ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Належними доказами понесення витрат пов'язаних з оплатою правової допомоги можуть бути тільки фінансові документи з цього приводу.

За клопотання позивача було призначено експертизу вартість якої становить 2500 грн (а.с.102).

Однак, суд вважає, що вказану суму не слід стягувати з відповідача, оскільки відповідач не заперечував того факту, що встановлення побутового лічильника газу та підключення плити до системи газопостачання є можливим в квартирі позивача, експертиза це тільки підтвердила. Клопотати про призначення експертизи було правом позивача, він таким правом скористався та висновком експерта вказаний факт ще раз був підтверджений. Іншою частиною висновку експерта дано відповідь на питання позивача про те, що підключення газового котла типу «ТУРБО» є можливим тільки при дотриманні процедури відключення від системи централізованого опалення, що також відповідач не заперечував.

З огляду на викладене, суд приходить до переконання про часткову обґрунтованість позовних вимог.

Згідно із ч. 3 ст. 88 Цивільного процесуального кодексу України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Тому судові витрати, а саме: судовий збір по справі, слід стягнути з відповідача на користь держави.

На підставі викладеного, відповідно до ст. 124 Конституції України, ст.ст. 23, 526 Цивільного Кодексу України, ст. 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку газу», ст.ст. 3, 4, 10, 11, 59, 60, 79, 84, 88 ЦПК України, п. 6,7,9 Правил надання населенню послуг з газопостачання, які затверджені постановою КМУ від 09.12.1990 року № 2246, п. 25 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, керуючись ст.ст. 213-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_4 до ПАТ «Івано-Франківськгаз» третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Антимонопольний комітет України в особі Івано-Франківського обласного територіального відділення про зобов'язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди та судових витрат задовольнити частково.

Зобов'язати публічне акціонерне товариство «Івано-Франківськгаз» встановити побутовий лічильник газу та підключити газовий прилад - газову плиту ПГ-4 у квартирі позивача ОСОБА_4, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.

В задоволенні решти вимог позову відмовити.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Івано-Франківськгаз» - в спеціальний фонд Державного бюджету України з зарахуванням на рахунок 31214206700002, отримувач коштів УДКСУ у м. Івано-Франківську Івано-Франківської обл., код за ЄДРПОУ 37952250, банк отримувача ГУДКС України в Івано-Франківській області, код банку отримувача (МФО) 836014, код класифікації доходів бюджету 22030001, код ЄДРПОУ суду 02891693 - 243 грн. 60 коп. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через Івано-Франківський міський суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Довідка: повний текст рішення виготовлено 31 жовтня 2014 року.

Суддя Бабій О.М.