Рішення № 41249695, 04.11.2014, Шахтарський міський суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Першотравенський міський суд Дніпропетровської області)

Справа № 186/1463/14-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" листопада 2014 р. Першотравенський міський суд Дніпропетровської області

в складі: головуючої судді Бондарьової Г. М.

при секретарі:Кобкі Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Першотравенську Дніпропетровської області цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

02 вересня 2014 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,посилаючись на те,що відповідно до укладеного договору №DNQIRХ200300009 від 08.03.2008 року року ОСОБА_2 08.03.2008 року отримав кредит у розмірі 4061,84грн зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 08.03.2010 року.Відповідач підтвердив свою згоду на те,що підписана заява разом з Умовами надання кредиту фізичним особам «Розстрочка» ,складає між ним і Банком Договір,про що свідчить підпис відповідача у заяві.Відповідно до умов договору погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку:щомісяця в період сплати,позичальник повинен надавати банку грошові кошти(щомісячний платіж)для погашення заборгованості за кредитом,яка складається і заборгованості за кредитом,за відсотками,комісією,а також інші витрати згідно Умов.

Відповідно до норм чинного законодавства(ст.259 ЦК України) договором встановлена позовна давність за вимогами стягнення кредиту,відсотків за користування кредитом,винагороди,неустойки-пені,штрафів за договором тривалістю 5 років(п.5.5. Умов надання кредиту фізичним особам»Розстрочка») («Стандарт»).

У зв»язку з порушеннями зобов»язань за кредитним договором Відповідач станом на 21.08.2014 року має заборгованість в розмірі 37446,27грн,яка складається з наступного:

-4061,85грн-заборгованість за кредитом;

-540,00грн-заборгованість по процентам за користування кредитом;

-3113,46грн-заборгованість по комісії за користування кредитом;

-27471,61грн-пеня за несвоєчасність виконання зобов»язань за договором;

А також штрафи відповідно до пункту 5.3 Умов та правил надання банківських послуг:

-500,00грн -штраф (фіксована частина);

-1759,35грн-штраф( процентна складова).

Позивач просить стягнути на його користь заборгованість за кредитним договором в розмірі 37446,27грн та в повернення судових витрат 374,46грн.

Представник позивача подав суду заяву про розгляд справи у його відсутність за наявними у справі доказами, у разі неявки відповідача просить винести заочне рішення.

Відповідач у справі ОСОБА_2 подав суду заяву про розгляд справи у його відсутність,просить у задоволенні позову відмовити по строкам позовної давності,зазначивши,що він брав кредит у позивача 08.03.2008 року,ніякого п»ятирічного строку позовної давності він не підписував, а трьохрічний строк позовної давності давно минув,просить відмовити у задоволенні позову.

Вивчивши матеріали справи суд вважає що позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» не підлягають задоволенню виходячи з наступного:

Статтями 1048, 1050, 1054 ЦК України, передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми,є нікчемним.

Частиною 2 ст. 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), зазначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

За змістом наведених правових норм підпис сторін письмового договору має бути під усіма його умовами, про які домовилися сторони. Якщо сторони уклали змішаний договір, то умови різних договорів повинні міститися в письмовому тексті договору, підписаному сторонами.

Факт укладення між ПАТ КБ "ПриватБанк" і ОСОБА_2 кредитного договору від 08.03.2008 року підтверджується письмовою Заявою позичальника, підписаною уповноваженою банком особою та ОСОБА_2., в якій містяться всі істотні умови вказаного виду договору, в тому числі сума кредиту, валюта кредиту, строк дії договору ,розмір процентів за користування кредитом, розмір щомісячної винагороди за надання фінансового інструменту(комісії за користування кредитом)та інші.(а.с.____).

Надання банком ОСОБА_2 коштів, визначених у Заяві в сумі 4061,85грн ОСОБА_2. не заперечувалося та не оспорювалося.

Відповідно до п.14 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів,що виникають і кредитних правовідносин» при вирішенні спорів про визнання кредитного договору недійсним суди мають враховувати вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема ЦК (статті 215, 1048- 1052, 1054- 1055), статті 18- 19 Закону України «Про захист прав споживачів».

Зокрема, кредитний договір обов'язково має укладатись у письмовій формі (стаття 1055 ЦК); недодержання письмової форми тягне його нікчемність та не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його нікчемністю. При вирішенні справ про визнання кредитного договору недійсним суди повинні враховувати роз'яснення, наведені у постанові Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними».

Суди повинні розмежовувати кредитний договір, який є недійсним у силу закону (нікчемний), або може бути визнаний таким у судовому порядку (оспорюваний) з підстав, встановлених частиною першою статті 215 ЦК, та кредитний договір, який є неукладеним (не відбувся), що не може бути визнаний недійсним, зокрема, у випадку, коли сторони в належній формі не досягли згоди щодо хоча б з однієї його істотної умови або зміст яких неможливо встановити, виходячи з норм чинного законодавства (статті 536, 638, 1056-1 ЦК).

Зібраними та перевіреними судом по справі доказами доведено, що 08.03.2008 року сторони по справі уклали правочин у формі підписаної Заяви про надання ОСОБА_2. банківської послуги у виді строкового банківського кредиту на споживчі цілі у сумі 4061,84грн на строк з 08.03.2008 року по 08.03.2010 року включно зі сплатою за користування Кредитом відсотків у розмірі 12% річних на суму залишку заборгованості за Кредитом єидноразової винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 651,0грн та щомісячної винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 148,26грн з щомісячним погашенням Позичальником грошових коштів Банку в період з 10 по 15 число кожного місяця в сумі 339,78грн,яка складається з заборгованості за кредитом,відсотків,винагороди ,комісії,а також інших витрат згідно з Умовами.

Відповідно до п.п. 5.1. Розділу 5.Відповідальність сторін Умов надання споживчого кредиту фізичним особам(«Розстрочка») («Стандарт») передбачено,що при порушенні Позичальником будь-якого із зобов»язань,передбачених Заявою а п.п.3.2.2,3.2.3,даних Умов Банк має право нарахувати ,а Позичальник зобов»язується слатити Банку пеню в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу,але не менше 1 гривні за кожний день прострочки платежу.

Відповідно до п.5.3. Розділу Відповідальність сторін зазначених Умов При порушенні Позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобов»язань,передбачених договором більш ніж на 30 днів,Позичальник зобов»язаний сплатити Банку штраф у розмірі 500грн+5% від суми заборгованості.

Відповідно до п.5.4 зазначених Умов нарахування неустойки за кожен випадок порушення зобов»язань,передбаченої п.п.5.1,5.2,5.3 цих Умов здійснюється протягом 3(трьох) років з дня,коли відповідне зобов'язання повинне бути виконане Позичальником.

Відповідно до п.5.5 зазначених Умов терміни позовної давності по вимогам про стягнення кредиту,відсотків за користування кредитом,винагороди,неустойки-пені,штрафів за даним Договором встановлюється сторонами тривалістю 5 років.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем підписано лише Заяву позичальника, підписаною уповноваженою банком особою та ОСОБА_2 в якій містяться всі істотні умови вказаного виду договору, в тому числі сума отриманого кредиту 4061,85грн, валюта кредиту гривня, строк дії договору з 08.03.2008 року по 08.03.2010 року,розмір процентів за користування кредитом 12% річних,розмір єдиноразової винагороди за надання ффансового інструменту в розмірі 651грн,розмір щомісячної винагороди за надання фінансового інструменту(комісії за користування кредитом) в розмірі 148,26грн,щомісячне погашення кредиту щомісячними сумами по 339,78грн ,період сплати з 10 по 15 число кожного місяця та інші .(а.с.___).

Долучені позивачем умови надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка»)(«Стандарт» відповідачем не підписувалися.

Тому посилання ПАТ КБ «Приватбанк» на те , що невід'ємною частиною укладеного договору є додатки до нього, зокрема зазначені Умови надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка»)(«Стандарт»), з якими позивач був ознайомлений,про що зазначено у його Заяві,суд оцінює критично і до уваги не бере, оскільки відповідно до ст. 654 ЦК України форма додатків до договору має відповідати формі основного договору, тобто має бути зазначена на документах дата і підпис особи, яка уклала такий договір.

Усупереч вимог ст. 60 ЦПК України ПАТ КБ «Приватбанк» не надало суду жодних належних доказів того, що між ним та ОСОБА_2., крім існуючої підписаної ОСОБА_2 заяви на отримання кредиту на зазначених в Заяві умовах, укладався інший договір та з іншими умовами надання кредиту.

Тому суд вважає ,що зазначені Умови надання споживчого кредиту, не можуть бути визнані додатками до договору, оскільки вказані додатки не містять дати та підпису ОСОБА_2.(а.с.______).

За таких обставин, банк не вправі був в односторонньому порядку змінювати умови раніше укладеного правочину і нараховувати ОСОБА_2 витрати, які не передбачені правочином -Заявою Позичальника №DNQIRХ200300009 від 08.03.2008 року ,укладеного між ОСОБА_2. та ПАТ КБ «Приватбанк».

З врахуванням зазначеного суд вважає доведеним вказаною Заявою позичальника від 08.03.2008 року укладення між сторонами кредитного договору на зазначених в Заяві та викладених судом вище умовах та наявності за ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором станом на 21.08.2014 року в розмірі 7715,31грн,із них 4061,85грн-заборгованості за кредитом;-540,00грн -заборгованості за процентами за користування кредитом;3113,46грн-заборгованості по комісії за надання фінансового інструменту.

Відновідно до положень ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Відповідно до положень ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до положень ст. 548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Недійсне зобов'язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов'язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Недійсність правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання не спричиняє недійсність основного зобов'язання.

Відповідно до положень ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Оскільки Заявою підписаною ОСОБА_2 та іншими доказами не доведено наявність договору між сторонами про конкретні види та розміри заходів забезпечення виконання зобов»язання у виді неустойки-пені за несвоєчасність виконання зобов»язань за договором ,а також штрафів як фіксованої частини та і процентної складової всупереч вимогам стт.ст.546,547,548,549 ЦК України, оскільки в Заяві зазначено лише посилання на їх розмір,зазначений в Умовах,які ОСОБА_2 не підписані,але конкретні види та їх розмірі таких заходів не зазначені у підписаній ОСОБА_2. Заяві,тому суд вважає безпідставним нарахування ПАТ КБ «Приватбанк» 27471,61грн пені за несвоєчасність виконання зобов»язань за договором,500грн штрафу(фіксованої частини) ,1759,35грн штрафу(процентної складової).

Крім того,суд вважає обгрунтованими заперечення відповідача про пропуск позивачем строків позовної давності по заявленим позивачем вимогам,як основним так і додатковим,виходячи з наступного:

Пунктом 31 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» передбачено, що враховуючи положення пункту 7 частини тринадцятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», суди мають виходити з того, що у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. У зв'язку із цим позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі.

Абзацом другим п.31 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» зазначено, що оскільки зі спливом строків позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо), положення пункту 7 частини тринадцятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» застосовуються й до додаткових вимог банку (іншої фінансової установи).

Відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється у три роки. Особа, яка виконала зобов'язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності. Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (стаття 267 ЦК України).

На підставі п.1 ч.2 ст.258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ст.259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі. Позовна давність, встановлена законом, не може бути скорочена за домовленістю сторін.

Ч.4 ст.267 ЦК України передбачає,що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Матеріалами справи, зокрема наданим позивачем розрахунком заборгованості за даним договором за період з 08.03.2008 року по 21.08.2014 року підтверджується, що відповідач взагалі добровільно не здійснював сплату грошових коштів на погашення кредитних зобов»зань по договору,кінцевий строк повернення кредиту закінчився 08.03.2010 року.(а.с._____).

Згідно Заяви позичальника погашення кредиту передбачено сплатою щомісячної суми платежу в повернення кредиту починаючи з 08.03.2008 року з 10 по 15 число кожного місяця по 339,78грн з кінцевим терміном повернення кредиту 08.03.2010 року,що відповідачем не було здійснено ,тому у позивача починаючи з 16 квітня 2008 року,а тим більше з 08 березня 2010 року (кінцевого терміну погашення кредиту) виникло право на позов,тоді як позов заявлено 02.09.2014 року,що свідчить про пропуск позивачем встановленого законом трьохрічного строку позовної давності за основною вимогою так і річного строку за додатковими позовними вимогами. Для застосування п»ятирічного строку позовної давності,зазначеного в п.5.5 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка»((«Стандарт») суд підстав не вбачає,оскільки як уже зазначено судом вказані Умови не підписані відповідачем,а тому є нікчемними.Тим більше,що позивачем пропущено і зазначений ними в Умовах п»ятирічний строк позовної давності починаючи з 16 квітня 2008 року.

При таких умовах суд вважає ,що у задоволенні позовних вимог слід відмовити у зв»язку з пропуском строків позовної давності.

Керуючись ст.ст. 257,261 ЦК України, ст.ст.10,11,209,212,214,215 ЦПК України, - суд

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову Публічного Акціонерного Товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити у зв'язку з пропуском строків позовної давності.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Г. М. Бондарьова