Рішення № 41248202, 04.11.2014, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/11842/13-ц

(2/199/581/14)

РІШЕННЯ

Іменем України

„28" серпня 2014 року

Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого - судді Спаї В.В.,

секретар - Шахназарян М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську у порядку заочного розгляду цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суд із даним позовом, в його обґрунтування посилаючись на те, що відповідно до укладеного договору №DNL0GA0000006952 від 11.08.2008 р. відповідач отримав кредит в сумі 317 419,20 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 20,04% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 11.08.2018 р.

Згідно умов договору погашення повинно здійснюватися в наступному порядку: щомісяця в період сплати позичальник повинен надавати банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати. Утім, на порушення вимог закону та умов договору відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав, що призвело до утворення збитків позивача, які мають вираз зовні у залученні позивачем вільних коштів до страхового резерву, створеного в забезпечення простроченої заборгованості позичальника та несе витрати по сплаті податків та інших обов'язкових платежів з цих коштів.

За підрахунком позивача розмір заборгованості станом на 24.10.2013 р. складає 150 815,67 грн., яка складається з наступного: 33 079,91 грн. - заборгованість за кредитом, 363 772,71 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 72 094,17 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом, 669 781,85 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, а також штрафи відповідно до договору: 250,00 грн. - штраф (фіксована частина), 71 822,03 грн. - штраф (процентна складова).

Разом з тим, відповідно до договору іпотеки, який був укладений між сторонами в цій справі 11.08.2008 р. №DNL0GA0000006952, відповідач передав в іпотеку наступне нерухоме майно - квартиру загальною площею 60,60 кв.м, житловою площею 35,30 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, та яка належить відповідачу на праві власності на підставі договору купівлі-продажу; обумовлена сторонами вартість квартири складає 436 050,00 грн.

Предмет позову становить вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки, зазначений вище; підставу позову становлять приписи ст.ст. 209, 210, 220, 526, 527, 530, 577, 629, 640, ч. 2 ст. 1050, ч. 2 ст. 1054 ЦК України, ст.ст. 12, 33, 38-40 Закону України «Про іпотеку», ст. 109 ЖК тощо.

У судове засідання представник позивача не з'явився, надав до суду заяву про розгляд справи у відсутності представника позивача, та в якій не заперечував проти заочного розгляду справи та в якій просив суд повністю задовольнити поданий позов.

За ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи. У разі участі у справі кількох відповідачів заочний розгляд справи можливий у випадку неявки в судове засідання всіх відповідачів.

У судове засідання відповідач, належним чином повідомлений, не з'явився, причини неявки не повідомив, не надав заяви про розгляд справи у його відсутності, не скористався правом надання заперечень проти позову, у зв'язку з чим суд у порядку ч. 1 ст. 224 ЦПК України за згодою позивача вирішує справу у порядку заочного розгляду на підставі наявних у справі доказів.

Врахував заяву представника позивача та дослідив докази в межах заявлених вимог згідно ст. 11 ЦПК України, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для ухвалення про задоволення позову повністю, виходячи з наступного (за ч. 2 ст. 197 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється).

Банківський кредит - будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми (ст. 2 закону України «Про банки та банківську діяльність»); за ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають із підстав, установлених ст. 11 цього Кодексу, зокрема: договорів та інших правочинів (ч. 2 ст. 509 ЦК України).

Зобов'язання перестає діяти в разі його припинення з підстав, передбачених договором або законом (ч. 1 ст. 598 ЦК України), та ці підстави зазначені в ст.ст. 599, 600, 601, 604 - 609 ЦК України, та за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

Разом з тим, виходячи із змісту статей 1046, 1054 ЦК України, відповідальність за валютні ризики лежать саме на позичальнику; відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, як це передбачено статтею 617 ЦК України.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами; боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (стаття 625 ЦК України).

Отже, позичальник зобов'язаний виконувати кредитний договір у відповідності до його умов та законодавства.

Судом встановлено, що відповідно до укладеного між сторонами в даній справі договору №DNL0GA0000006952 від 11.08.2008 р. відповідач отримав кредит в сумі 317 419,20 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 20,04% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 11.08.2018 р.

Згідно умов договору погашення повинно здійснюватися в наступному порядку: щомісяця в період сплати позичальник повинен надавати банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати.

Утім, на порушення зазначених вище вимог закону та умов кредитного договору відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав, що призвело; розмір заборгованості станом на 24.10.2013 р. складає 150 815,67 грн., яка складається з наступного: 33 079,91 грн. - заборгованість за кредитом, 363 772,71 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 72 094,17 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом, 669 781,85 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, а також штрафи відповідно до договору: 250,00 грн. - штраф (фіксована частина), 71 822,03 грн. - штраф (процентна складова).

Разом з тим, відповідно до договору іпотеки, який був укладений між сторонами в цій справі 11.08.2008 р. №DNL0GA0000006952, відповідач передав в іпотеку наступне нерухоме майно - квартиру загальною площею 60,60 кв.м, житловою площею 35,30 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, та яка належить відповідачу на праві власності на підставі договору купівлі-продажу; обумовлена сторонами вартість квартири складає 436 050,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України «Про заставу» заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Іпотека ? вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому ЗУ «Про іпотеку»; відповідно до абз. 1 ст. 7 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Згідно зі змістом ч. 1 та ч. 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки; звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Таким чином, відповідач не діє у спосіб, передбачений законом та кредитним договором, заборгованість за кредитним договором не сплачує, порушенням з боку позичальника боргового зобов'язання завдаються збитків іпотекодержателю та змінюється обсяг його прав, можливість звернення стягнення на майно сторони за цим позовом погодили під час укладення іпотечного договору.

07.06.2014 р. набрав чинності Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», який діє станом на дату ухвалення судом даного рішення та відповідно до якого (ст. 1) протягом дії цього Закону: не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника / майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм (ст. 4 даного закону).

Відповідно до ст. 8 ЦПК України суд вирішує справи відповідно до Конституції України, законів України та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відтак, оскільки, починаючи з 07.06.2014 р., інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм, та в даній справі майно, пор звернення стягнення на яке заявлено вимогу у позові, підпадає під дію цього закону, для суду відсутні для задоволення позову повністю.

Судові витрати віднести на рахунок позивача, оскільки в задоволенні позову відмовлено (ст.ст. 88 та 215 ЦПК України).

Керуючись ст.ст. 11, 15, ч. 1 ст. 88, ст.ст. 212, 214-215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовити повністю.

Судові витрати віднести на рахунок позивача.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України: рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя