Рішення № 41248131, 04.11.2014, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/3921/14-ц

(2/199/2258/14)

РІШЕННЯ

іменем України

„28" жовтня 2014 року

Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого - судді Спаї В.В.,

секретар - Степаненко А.Л.,

за участі позивача - ОСОБА_1,

за участі представника позивача - ОСОБА_2,

за участі представника відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, де третя особа ОСОБА_5 про відшкодування вартості майна та понесених витрат,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із даним позовом, в його обґрунтування посилаючись на те, що більше 30 років у користуванні його сім'ї знаходиться земельна ділянка, що розташована у Садовому товаристві «Сфера» у смт. Кіровське Дніпропетровського району Дніпропетровської області, членом Садового товариства «Сфера» був батько позивача - ОСОБА_6, який помер у січні 2006 р. Ще на початку 80-х років, як зазначається позивачем при зверненні до суду, позивач разом із батьком побудували на цій земельній ділянці садовий будинок площею 36 кв.м та господарські споруди. Сестра позивача (відповідач) у будівництві участі не приймала ( на той час була хворою, і фінансово не допомагала); ще за життя батька позивач вкладав у поліпшення побудованого майна значні кошти, власним коштом здійснив укладення тротуарної плитки та купував інші будівельні матеріали. Після смерті батька відкрилась спадщина: квартира АДРЕСА_2 (у цій квартирі багато років проживала відповідач разом із сім'єю, позивач разом із матір'ю (із батьком, поки він був живий) проживав за адресою АДРЕСА_1). Оскільки батьки тривалий час були розлучені, хоч і продовжували проживати разом, маги не увійшла до кола спадкоємцем після смерті батька; спадкоємцями були тільки позивач та його сестра (відповідач), та остання вмовила позивача відмовитись від спадщини (частки у квартирі по вул. Котляревського) взамін того, що вона не буде мати ніяких житлових претензій до квартири, у якій проживали позивач із матір'ю, на що позивач погодився та 27.05.2006 року подав до нотаріальної контори відповідну заяву.

На момент смерті батька вищезазначена земельна ділянка у СТ «Сфера» не була приватизована і не увійшла до спадкової маси. На цій земельній ділянці розташовано садовий будинок, санблок, госпблок та гараж, побудовані позивачем та батьком ще за його життя, які теж не увійшли до спадкової маси, бо на них не було оформлено право власності. Позивач та відповідач домовились про сумісне користування земельною ділянкою та садовим будинком з господарськими спорудами і наступну приватизую на двох садової земельної ділянки. Оскільки відповідач садовою земельною ділянкою та спорудами не опікувалась, то після смерті батька позивач взяв тягар їх утримання на себе, сам підтримував будинок у належному стані, регулярно проводив ремонт, за власні копи купував будівельні матеріали.

17 серпня 2013 р. відповідач ОСОБА_4 повідомила про те, що вона вже давно приватизувала земельну ділянку на себе та є її законним власником, тому забороняє позивачу взагалі коли-небудь з'являтися за цією адресою. Коли позивач нагадав сестрі про домовленість про спільне користування цим майном, спільну приватизацію садової земельної ділянки, про те, що позивач багато власних коштів вклав в утримання цього майна у належному стані, про те, що на даний час будинку та господарських спорудах знаходиться багато майна, яке належись позивачу (інструменти, господарські приладдя, будівельні матеріали тощо), тоді відповідач разом із донькою та зятем виштовхали позивача з двору.

Слід наголосити на тому, що у період з січня 2013 р. по квітень 2013 р. відповідач, приходячи у квартиру, у якій позивач мешкає разом із матір'ю, таємно винесла з квартири усі документи на цю квартиру та документи щодо користування земельною ділянкою у садовому товаристві «Сфера», свідоцтво про смерть батька тощо.

Як зазначається позивачем при зверненні до суду, відповідач обманним шляхом та на порушення усіх домовленостей здійснила приватизацію вищезазначеної земельної ділянки на своє ім'я та перешкоджає позивачу користуватися земельною ділянкою, садовим будинком та господарськими спорудами, чим порушує право позивача на користування майном, яке належало померлому батьку.

Подавши заяву до нотаріальної контори про відмову від спадкового майна, яке залишилось після смерті батька, позивач відмовився тільки від майна, яке увійшло до спадкової маси; від садового будинку, господарських споруд та садової земельної ділянки позивач не відмовлявся, бо це нерухоме майно не увійшло до спадкового майна, гак як за життя батька не було на нього оформлено.

Підставу позову становлять приписи ч. 1 та ч. 1 ст. 1212, с. 1213 ЦК України.

Предмет позову становить вимога про зобов'язання відповідача відшкодувати йому вартість ? частини земельної ділянки у Садовому товаристві «Сфера», приватизовану відповідачем, про зобов'язання відповідача відшкодувати позивачу вартість ? частини садового будинку, сан блоку, госпблоку та гаражу, які розташовані на приватизованій відповідачем земельній ділянці у СТ «Сфера», про зобов'язання відповідача відшкодувати позивачу витрати у сумі 8 864,00 грн., понесені позивачем, для ремонту та підтримання у належному стані нерухомого майна, яке відповідач набула без достатньої правової підстави та яке розташоване у СТ «Сфера».

У судовому засіданні позивач та його представник вимоги позову підтримали повністю, надали пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві, просили суд повністю задовольнити поданий позов.

Представник відповідача повністю заперечувала проти задоволення позову, посилалася на те, що відповідач приватизувала земельну ділянку, законність розпорядження про передачу земельної ділянки у власність відповідачу не було скасовано, будучи власником даного нерухомого майна, відповідач за договором дарування, посвідченого від 25.07.2013 р. приватним нотаріусом Дніпропетровського нотаріального округу ОСОБА_7 (реєстр 230), подарувала дану земельну ділянку своїй доньці ОСОБА_5, та саме остання на даний час здійснює права власника. Разом з тим, представник відповідача просила врахувати, що позивач також, як і відповідач, скористався правом на приватизацію, та також є власником земельної ділянки, врахувати, що права позивача з боку відповідача жодним чином не порушені, та позивач надав недопустимі докази щодо його участі при здійсненні побудови спірного майна.

Заслухав пояснення позивача, його представника, представника відповідача, та дослідив докази в межах заявлених вимог згідно ст. 11 ЦПК України, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову повністю, виходячи з наступного.

Як встановлено судом, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_6, сторони в даній справі є спадкоємцями першої черги померлого.

За ст.ст. 1216, 1217, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців); спадкування здійснюється за заповітом або за законом, та до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ч. 1 ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Померлий не був власником земельної ділянки НОМЕР_1, яка розташована у СК «Сфера» Кіровської селищної ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області.

Відповідно до заяви (а.с. 4) до четвертої Дніпропетровської державної нотаріальної контори від 27.05.2006 р. ОСОБА_1 відмовився від спадщини, яка залишилася після смерті батька згідно ст. 1261 ЦК України.

На підставі договору дарування, посвідченого 25.07.2013 р. приватним нотаріусом Дніпропетровського нотаріального округу ОСОБА_7 (реєстр 230), ОСОБА_4 подарувала дану земельну ділянку своїй доньці ОСОБА_5, та саме остання на даний час здійснює права власника цього нерухомого майна. Дана земельна ділянка належала ОСОБА_4 на праві приватної власності на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку ЯЖ №820148, виданого 24.02.2009 р. Дніпропетровським районним відділом земельних ресурсів Дніпропетровської області, зареєстрованого в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди.

Загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна у іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

За змістом частини першої статті 1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої та другої статті 509 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно із частиною першою статті 177 ЦК України об'єктами цивільних прав є, зокрема, речі, у тому числі майно.

Виходячи зі змісту ч. 1 ст. 1212 ЦК України, під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Приватизація земельної ділянки у порядку, встановленому законом (ч. 1 ст. 328 ЦК України) дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей). Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків. Зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України. Та лише у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Утім, позивачем у порядку ст.ст. 57-59 ЦПК України доказів на підтвердження зазначеного надано не було.

Як свідчить аналіз матеріалів справи, відповідач набув майно за існування достатніх правових підстав, у спосіб, що не суперечить цивільному законодавству. За таких обставин, посилання позивача є безпідставними, та позов задоволенню не підлягає.

Судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, віднести на рахунок позивача, оскільки в задоволенні позову відмовлено повністю (ст.ст. 88 та 215 ЦПК України).

Керуючись ст.ст. 10, 11, 15, 212, 214-215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4, де третя особа ОСОБА_5 про відшкодування вартості майна та понесених витрат відмовити повністю.

Судові витрати віднести на рахунок позивача.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя