Ухвала суду № 41245614, 04.11.2014, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №296/4741/14-ц Головуючий у 1-й інст. Драч Ю. І.

Категорія 30 Доповідач Косигіна Л. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області

в складі: головуючої судді Косигіної Л.М.

суддів: Талько О.Б., Григорусь Н.Й.

при секретарі Гарбузюк Ю.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 11 вересня 2014 року, -

в с т а н о в и л а :

У травні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_2 50000 грн. на відшкодування моральної шкоди, завданої йому у зв'язку з поданням відповідачкою неправдивого повідомлення (заяви) про вчинення злочину. В обґрунтування позову посилався на те, що 19.07.2013 року ОСОБА_2 подала до Житомирського МВ УМВС України заяву, яка містила неправдиві відомості про нанесення їй тілесних ушкоджень, звинувачуючи його у вчиненні вказаних дій. За результатами проведеної перевірки 15.09.2013 року слідчим винесено постанову про закриття кримінального провадження у зв'язку з відсутністю події злочину. За таких обставин, просив задовольнити його вимоги на підставі ст.ст. 23, 277 ЦПК України.

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 11 вересня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просив рішення скасувати, ухвалити нове про задоволення позову. Зокрема зазначив, що суд безпідставно не прийняв до уваги висновки Конституційного Суду України, викладені у рішенні від 10.04.2003 року №8-рп/2003 про те, що наявність у зверненнях до правоохоронного органу завідомо неправдивих відомостей тягне за собою відповідальність, передбачену чинним законодавством України. Оскільки відповідачка усвідомлено поширила щодо нього неправдиву інформацію, подавши 19.07.2013 року заяву до міліції, вона повинна нести відповідальність за завдану нею моральну шкоду.

Розглянувши справу в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст. 275, 277 ЦК України (в редакції закону станом на день виникнення правовідносин), фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб. Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного.

Якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано майнової та (або) моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню (ст.. 280 ЦК України).

З роз'яснень, викладених у п.п. 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009 року "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" вбачається, що негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

У випадку звернення особи із заявою до правоохоронних органів судам слід враховувати висновки, викладені у Рішенні Конституційного Суду України від 10 квітня 2003 року N 8-рп/2003 (справа про поширення відомостей). Разом з тим наявність у такому зверненні завідомо неправдивих відомостей, а також у разі встановлення, що для звернення особи до вказаних органів не було жодних підстав і було викликано не наміром виконати свій громадський обов'язок або захистити свої права, свободи чи законні інтереси, тягне відповідальність, передбачену законодавством України.

З матеріалів справи вбачається, що позивач пов'язує порушення його особистих немайнових прав безпідставним зверненням відповідачки до правоохоронних органів із заявами (18.07.2013 та 19.07.2013) про притягнення його до кримінальної відповідальності, в яких містилися завідомо неправдиві відомості, чим йому було завдано моральної шкоди.

Судом встановлено, що 18.07.2013 року близько 10.30 год. в приміщенні газети "Эхо" (м. Житомир, вул. Черняхівського, 106) між ОСОБА_1 (головним редактором газети) та ОСОБА_2 (менеджером газети), внаслідок неприязних відносин, виник конфлікт, у зв'язку з чим відповідачка в цей же день звернулася із заявою до міліції. 19.07.2013 року вона повторно подала заяву, в якій зазначила, що під час вищевказаного конфлікту позивач спричинив їй тілесні ушкодження.

При проведенні перевірки вищевказаних обставин були допитані ОСОБА_1 і ОСОБА_2 (колишнє подружжя), ОСОБА_3 (онука сторін), ОСОБА_4 (дочка сторін), ОСОБА_5 (працівник редакції газети "Эхо"), проведена медична експертиза. Остаточною постановою Житомирського МВ УМВС України від 01.09.2014 року кримінальне провадження закрито за відсутністю події злочину.

З матеріалів перевірки вбачається, що ОСОБА_2 двічі допитувалася в якості потерпілої (19.07.13 року та 15.07.2014 року), та пояснила, що вона на час конфлікту працювала в газеті "Эхо" менеджером. 18.07.2013 року близько 10.30 год. позивач знаходячись в її кабінеті, наніс їй декілька ударів під час сварки, внаслідок чого спричинив тілесні ушкодження. Сварка виникла у зв'язку з тим, що ОСОБА_1 вимагав у неї документи на будинок, який хотів продати. Вказані події відбувалися без участі сторонніх осіб. Після цього, вона почала кричати та звати на допомогу. На її крики прибігла донька і онука. Крім того, ОСОБА_5 був свідком продовження конфлікту поза межами її кабінету.

Допитані слідчим тільки через рік ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 не підтвердили вищевказані обставини.

Зокрема, ОСОБА_1 пояснив, що конфлікт виник внаслідок того, що він у черговий раз попередив відповідачку, щоб вона не порушувала трудовий розпорядок, самовільно не уходила раніше з роботи, оскільки за це може бути звільнена. Однак, ОСОБА_2 почала кричати, що її б'ють, кликати ОСОБА_5 Після цього, вона забігла у кабінет ОСОБА_5, схопила канцелярський прибор та стала на нього замахуватися. Фізичну силу він до відповідачки не застосовував, погрози не висловлював.

ОСОБА_3 пояснила, що вона була свідком того, що дідусь попереджав бабусю про те, що вона не повинна порушувати трудову дисципліну та самовільно уходити з роботи після обіду. При цьому, бабусю ніхто не чіпав, але вона кричала, що її б'ють.

Свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_4 не були присутні під час подій, які відбувалися в кабінеті відповідачки. Зазначили, що бачили, як ОСОБА_2 забігла в кабінет ОСОБА_5, де вона кричала на позивача та замахувалася канцелярським прибором.

З висновку медичної експертизи № 1842 від 19.07.2013 року вбачається, що під час обстеження у відповідачки виявлено 4 синці округлої форми по внутрішньо-боковій поверхні правого плеча у верхній третині ближче до пахвинної ямки, які розташовані скупчено, мають розміри від 1,5 см х 1,3 см до 0,5 см х 0,4 см. По задній поверхні правого передпліччя в ніжній третині виявлено одне смугоподібне садно 0,5 см х 0,1 см, яке розташоване в косо-вертикальному напрямку, вкрите сухою блідо-коричневою кіркою на рівні шкіри. Вищевказані ушкодження утворилися від дії тупих твердих предметів з обмеженою контактуючою поверхнею, якими могли б бути пальці та нігті пальців рук людини, не виключено в термін та за обставин, вказаних обстеженою, та відносяться до легкого тілесного ушкодження без короткочасного розладу здоров'я.

При апеляційному розгляді позивачка пояснила, що в цей же день, коли позивач наніс їй тілесні ушкодження, вона звернулася із заявою до міліції, однак працівник міліції, який приймав від неї заяву не записав, що її побили, оскільки видимих тілесних ушкоджень у неї не було, а ОСОБА_1 є головним редактором газети "Эхо". Проте, оговтавшись, вона на наступний день повторно подала заяву, в якій зазначила, що її побив ОСОБА_1

Під час слухання справи в апеляційному суді позивач заперечував факт нанесення ним тілесних ушкоджень, зазначив, що конфлікт виник у зв'язку з тим, що відповідачка порушує трудову дисципліну.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що звернення ОСОБА_2 із заявами до правоохоронних органів не є поширенням відомостей, які порочать честь, гідність чи ділову репутацію позивача, оскільки мали на меті їх перевірку уповноваженим на це законом органом, з метою захисту інтересів відповідачки, на думку якої вони були порушені. За таких обставин, суд правильно відмовив у задоволенні позову, підстав для скасування рішення немає.

Є безпідставними доводи апелянта про те, що ОСОБА_2 виклала у заяві завідомо неправдиві відомості, оскільки отримання відповідачкою тілесних ушкоджень 18.07.2013 року підтверджується висновком медичної експертизи. При цьому, апелянтом не надано суду доказів на спростування того, що вказані ушкодження були отримані ОСОБА_2 за інших обставин. Слідчими органами також не спростовано тієї обставини, що тілесні ушкодження відповідачці були нанесені 18.07.2013 року під час сварки у її кабінеті, при якій сторонні особи не були присутні.

Керуючись ст. ст. 209, 218, 303, 304, 307, 308, 313 - 315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 11 вересня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуюча Судді