Ухвала суду № 41244611, 04.11.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

04 листопада 2014 року

справа № 804/2120/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Олефіренко Н.А.

суддів: Ясенової Т.І. Суховарова А.В.

за участю секретаря судового засідання: Троянова А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2012 року

по справі № 804/2120/13-а за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОАЗІС"

до Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби

про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю “ОАЗІС” звернулось до суду з адміністративним позовом до Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби, в якому просить визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 23.01.2013 р. №0000141542 та №0000151542.

В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що позивач вважає спірні повідомлення-рішення прийнятими не на підставі, та не у межах повноважень, що передбачені Конституцією та законами України, необґрунтованими, прийнятими без урахування всіх обставин, що мають значення для їх прийняття, що має наслідком їх неправомірність та є підставою для скасування.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2012 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з даним рішенням суду Дніпропетровська міжрайонна державна податкова інспекція Дніпропетровської області Державної податкової служби подала апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволені адміністративного позову відмовити. Зазначає, що судом першої інстанції не повно з’ясовано обставини, що мають значення для справи, постанову прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, до судового засідання не з’явились, клопотань про розгляд справи за їх участі до суду не надходило, а тому, відповідно до ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено,що податковм ограном проведено документальну позапланову невиїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю “ОАЗІС” з питань підтвердження господарських відносин з платниками податків ТОВ “Максметінвест” за лютий 2012 р., ТОВ “Детальсервіс” за травень 2012 р., ТОВ “Електродизель” за березень 2012 р.

За результатами перевірки складено акт № 772/221/30878290 від 25.12.2012 року. Актом перевірки було встановлено встановлено ряд порушень, а саме: ч. 5 ст. 203, ч. 1,2 ст. 215, ст. 216,ст. 662, ст. 655 та ст.656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (ч.5 ст.203 ЦК України) по правочинах; ст. 1 Закону України від 16.07.99 р. №996-XIV “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”; ст. 44 Господарського кодексу України, п.198.1, п.198.3, п.198.6, ст. 198 розділу 5 Податкового кодексу України від 02.12.10 р. № 2755-VІ, в результаті чого ТОВ “ОАЗІС” було занижено суму ПДВ у розмірі 65 611,43 грн. у тому числі ТОВ “Максметінвест” на суму ПДВ 64166,66 гривень, у т.ч. – у лютому 2012 року на суму ПДВ 54166,66 гривень, в березні 2012 року на суму ПДВ 10 000 гривень, ТОВ “Електродизель” на суму ПДВ 1 306,67 гривень у т.ч. – у березні 2012 року на суму ПДВ 1306,67 гривень, ТОВ “Детальсервіс” на суму ПДВ 138,10 грн. у т.ч. – у травні 2012 року на суму ПДВ 138,10 гривень; пп.135.5.11, пп. 135.5.14 п.135.5 ст.135, п.137.4 ст.137, п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138, п.п.139.1.1, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ “ОАЗІС” було занижено податок на прибуток на суму 70 712 грн. в т.ч. за І квартал 2012 року на суму 70393 гривень та за ІІ квартал 2012 року на суму 319 гривень.

Ні підставі акту податковим органом 23 січня 2013 року винесено податкові повідомлення-рішення №0000151542 про збільшення розміру грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 65612 грн. та нарахування штрафних санкцій за цим зобов'язанням в розмірі 32806 грн.; №0000141542 про збільшення розміру грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 70712 грн. та нарахування штрафних санкцій за цим зобов'язанням в розмірі 35356 грн.

До вказаних висновків податковий орган прийшов взявши до уваги: акт № 786/22-104/37997840 від 10.08.2012 року Західної МДПІ м. Харкова ДПС “Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ “Детальсервіс” щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за період квітень-червень 2012 року”, в якому зазначено, що вбачається, що наведені ознаки в акті, як кожний окремо, так і сукупності, дають обґрунтовані підстави вважати, що у ТОВ “Детальсервіс” наявні ознаки відсутності факту реального здійснення господарської діяльності за квітень-червень 2012 року; акт №559/22-207/32949132 від 10.08.2012 року “Про неможливість проведення зустрічної звірки суб’єкта господарювання ТОВ “Електродизель” щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків, за період 01.03.2012 року по 30.06.2012 року” Індустріальної МДПІ м. Харкова, в якому зазначено, що діяльність підприємства спрямована на здійснення операцій пов’язаних з наданням податкової вигоди третім особам, в наслідок чого не можливо встановити об’єкти оподаткування по операціях з продажу та придбання товарів за період з 01.02.2012 року по 29.02.2012 року; акт №1006/22-106/37577447 від 19.09.2012 року ДПІ у Київському районі м. Харкова “Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ “Максметінвест” з питань підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.10.2011 року по 31.05.2012 року”, яким зроблено висновок про відсутність факту реального вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг).

Суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ОАЗІС" зважаючи на наступне.

Відповідно до пп. 14.1.27. п.14.1. ст. 14 ПК України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником). До складу витрат підприємства включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

За пп. 139.1.9. п. 139.1. ст. 139 ПК України, не належать до складу витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та нарахування податку.

Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст. 193 Податкового кодексу України, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 201.1. ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Матеріали справи свідчать, що між ТОВ "ОАЗІС" та ТОВ "Детальсервіс" укладено договір купівлі-продажу на поставку - замку дверного. Здійснення операції підтверджується податковою накладною №502 на суму 828,60 гривень, видатковою накладною №РН-000509, платіжним дорученням №820, яким було сплачено кошти за вказаний товар.

ТОВ “ОАЗІС” придбав цемент на суму 7840,00 грн від ТОВ “Електродизель”, на що було виписано податкова накладна, видаткова накладна, оплата між підприємствами підтверджується платіжним дорученням №410 від 16.03.2012 року.

В тому числі, на підтвердження взаємовідносин між позивачем та ТОВ “Максметінвест” до перевірки надано: договір №29/11-1 від 29.11.2011 року, довідка про вартість виконаних робіт, акти приймання виконаних робіт, податкова накладна №16 на суму 60 000,00 гривень, платіжне доручення №904 на суму 60000,00 гривень; договір №12/12-1 від 12.12.2011 року щодо виконання робіт по влаштування внутрішньої системи водоканалу, каналізації, вентиляції, кондиціюванню та системи опалення відповідно тенденцій магазинобудуванню “АТБ” на об’єкті за адресою: м. Харків, пр-т Перемоги, 75-А, довідки про вартість виконаних робіт, акти приймання виконаних робіт, податкова накладна №17 на суму 140 000,00 гривень, платіжне доручення №905 на суму 140000,00 гривень; договір №11/01-1 від 11.01.2012 року щодо виконання робіт по влаштування внутрішньої системи водоканалу, каналізації, вентиляції, кондиціюванню та системи опалення відповідно тенденцій магазинобудуванню “АТБ” на об’єкті за адресою: м. Запоріжжя, вул. Металургів, довідки про вартість виконаних робіт, акти приймання виконаних робіт, податкова накладна №15 на суму 185 000,00 гривень, платіжне доручення №906 на суму 185000,00 гривень.

Вищевказані документи оформлені відповідно до вимог чинного законодавства, Закону України № 996 Закону України № 996 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є документами первинного обліку.

Таким чином, включення до складу валових витрат вартості придбаних послуг та товарів, та правомірність включення сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаних послуг до податкового кредиту при взаємовідносинах позивача з контрагентами відповідає діючому законодавству та не містить порушень податкового законодавства.

Отже, право платника податку на податковий кредит виникає, якщо у звітному періоді сплачені суми податку на додану вартість у ціні товару (робіт, послуг), який придбавається у продавця, та наявності належним чином оформленої податкової накладної.

Безпідставними є висновки податкового органу, що підставою для нарахування грошового зобов'язання по податку на додану вартість та податку на прибуток приватних підприємств є виявлення податковим органом під час перевірки позивача отримання останнім послуг від контрагентів за договорами, які суперечать ч. 5 ст. 203 п.п. 1, 2 ст. 215, 216 Цивільного Кодексу України - правочин, в момент його вчинення не був спрямований на реальне настання наслідків, що обумовлені ним, послуги по вказаному правочину в порушення вимог ст. ст. 662, 655 та 656 ЦК України не передавався, тобто угода є нікчемною, а тому не створює юридичних наслідків з огляду на наступне.

Вказані висновки контролюючого органу ґрунтуються на тому, що за наслідками проведення перевірки контрагентів позивача встановлено відсутність реального вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Проте, відповідачем не доведено та судом першої інстанції не встановлено, наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій.

За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції було повно встановлені обставини справи та надана правильна юридична оцінка, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду відсутні.

Керуючись п. 1 ст. 198 ст. ст. 200, 205, 206 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2012 року по справі № 804/2120/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Відповідно до ст. 254 КАС України ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Повний текст ухвали виготовлено 04.11.2014 року

Головуючий: Н.А. Олефіренко

Суддя: Т.І. Ясенова

Суддя: А.В. Суховаров