Постанова № 41244268, 30.10.2014, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

30 жовтня 2014 р. № 820/12267/14

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бадюков Ю.В.,

при секретарі судового засідання - Кікоян Г.О.,

за участі позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача - 1 - Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області - Тищенко В.В.,

представника відповідача - 2 - Харківське міське управління ГУ МВС України в Харківській області Соляник І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області Харківського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області про скасування наказів, поновлення на роботі та зобов'язання виплатити грошове забезпечення за час вимушеного прогулу ,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1.), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області (далі по тексту - відповідач-1, ГУ МВС України в Харківській області), Харківського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області (далі по тексту - відповідач - 2, ХМУ ГУ МВС України в Харківській області), в якій, з урахуванням уточнених позовних вимог просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ начальника ГУМВС України в Харківській області № 2 о/с від 10.01.2014 р.;

- визнати протиправним та скасувати п. 1 наказу начальника ГУМВС України в Харківській області від 12.12.2013 року № 1123;

- зобов'язати ГУ МВС України в Харківській області поновити на посаді заступника командира з кадрового забезпечення роти №2 полку патрульної служби Харківського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області ОСОБА_1;

- зобов'язати ХМУ ГУ МВС України в Харківській області виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що він був прийнятий у лави органів внутрішніх справ у 1994 році. З липня 2013 року проходив службу на посаді заступника командира з кадрового забезпечення роти №2 полку патрульної служби ХМУ ГУ МВС України в Харківській області.

Наказом від 12.12.2013 р. ГУМВС України в Харківській області за № 1123 «Про покарання окремих працівників ХМУ ГУМВС України в Харківській області» позивач був притягнутий до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ.

10.01.2014 р. згідно наказу ГУМВС України в Харківській області за № 2 о/с ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ за п. 64 «Є» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України - за порушення дисципліни.

Вважає, що його незаконно повторно за одне й те саме правопорушення було притягнуто до дисциплінарної відповідальності, відповідачем не враховано тяжкість вчинених проступків та їх наслідків при прийнятті вказаних наказів.

На думку, позивача накази про звільнення та про притягнення його до дисциплінарної відповідальності є неправомірними та такими, що порушують його права та інтереси, винесені з порушенням чинного законодавства.

В судовому засіданні позивач та його представник підтримали доводи та вимоги адміністративного позову, просили задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача - 1 - ГУМВС України в Харківській області в судовому засіданні проти позову заперечувала, надала до суду письмові заперечення, де вказала, що

У зв'язку із надходженням 25.11.2013 року до відповідача -1 інформації про те, що 07.11.2013 року прокуратурою Харківської області за матеріалами УВБ в Харківській області ДВБ МВС України розпочато кримінальне провадження № 42013220000000328 за ч. 4 ст. 368 КК України про вимагання заступником командира з кадрового забезпечення 2-ї роти полку ПС ХМУ ОСОБА_1 грошових коштів у сумі 10 тис. грн., відповідно до п. 2.2.2. Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ, затвердженої наказом МВС України від 12.03.2013 року № 230, в ГУМВС було проведено службове розслідування.

За висновком службового розслідування ОСОБА_1 порушив службову дисципліну, що виразилось в порушенні вимог п. 52 Статуту патрульно-постової служби України, затвердженого наказом МВС України від 28.07.1994 № 404, п. 4.1 Інструкції про порядок забезпечення органами та підрозділами внутрішніх справ України профілактики злочинних, корупційних діянь та інших протиправних дій серед особового складу, затвердженої наказом МВС України від 23.02.2009 № 76, п. 7.1 наказу ГУМВС України в Харківській області від 17.07.2013 № 405 "Про підсумки навчання працівників органів і підрозділів ГУМВС в області у 2012-2013 навчальному році та організацію занять у 2013-2014 році", ст.7 Дисциплінарного статуту ОВС України.

У зв'язку з чим ОСОБА_1 був притягнутий до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з ОВС згідно наказу від 12.12.2013 р. № 1123, а відповідно до наказу від 10.01.2014 р ГУМВС України в Харківській області за № 2 о/с ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ за п. 64 «Є» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України - за порушення дисципліни.

Таким чином, при притягненні до дисциплінарної відповідальності та звільненні ОВС було дотримано процедуру, передбачену Інструкцією про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ, затверджену наказом МВС України від 06.12.1991 № 552 та Дисциплінарним статутом ОВС. Просила відмовити у позові в повному обсязі.

Представник відповідача - 2 - ХМУ ГУМВС України в Харківській області в судовому засіданні проти позову заперечила з підстав та мотивів, викладених у письмових запереченнях відповідача -1.

Заслухавши пояснення сторін, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Спірні правовідносини регулюються Законом України "Про міліцію", Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР, затвердженим постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29 липня 1991 року №114, Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, що затверджений Законом України від 22 лютого 2006 року №3460-IV.

Відповідно до ст. 1 Закону України, від 22.02.2006 року № 3460-IV "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України" службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

У відповідності до ст. 2 Статуту, дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ з 08.12.1994 року на різних посадах, а з 26.07.2013 р. відповідно до наказу № 279 о/с - на посаді заступника командира з кадрового забезпечення роти №2 полку патрульної служби ХМУ ГУ МВС України в Харківській області у званні капітана міліції.

12.12.2013 року старшим інспектором з ОД ВІОС УКЗ ГУ МВС України в Харківській області підполковником міліції Заліським Д.О. за результатами розгляду матеріалів службового розслідування за фактом внесення прокуратурою Харківської області інформації до ЄРДР № 42013220000000328 про відкриття 07.11.2013 року кримінального провадження за ч. 4 ст. 368 КК України та порушення службової дисципліни окремими працівниками працівниками ГУМВС в Харківській області був складений висновок службового розслідування, затверджений начальником ГУМВС в Харківській області генерально-майором міліції О.М. Демченко.

Службовим розслідуванням, зокрема, встановлено, що згідно наказу командира полку ПС ХМУ від 01.07.2013 № 23 о/с інспектор 2-ї роти полку ПС ХМУ прапорщик міліції ОСОБА_9 перебував у черговій відпустці за 2013 рік з 05.07.2013 до 20.08.2013.

Але, 21.08.2013 ОСОБА_9 після закінчення відпустки на службу не прибув та повідомив керівництво 2-ї роти полку ПС ХМУ, що перебуває на лікарняному.

29.10.2013 ОСОБА_9 прибув на службу та надав керівництву 2-ї роти полку ПС ХМУ довідку поліклініки ГУМВС в області про тимчасову непрацездатність № 2618, згідно якої він перебував на лікарняному з 12.08.2013 до 26.10.2013.

У ході опитування ОСОБА_9 підтвердив факт вимагання у нього грошової винагороди командиром 2-ї роти полку ПС ХМУ ОСОБА_8 та його заступником ОСОБА_1 за переведення його з пішого маршруту на патрулювання на службовому автомобілі. Все це його обурило, у зв'язку з цим він звернувся з відповідною заявою до УВБ в Харківській області ДВБ МВС України. 25.11.2013 він під час зустрічі з ОСОБА_1 віддав 8 тис. грн.

25.11.2013 працівниками прокуратури Харківської області за участю працівників УВБ в Харківській області задокументовано факт одержання позивачем біля будинку № 23 по вулиці Сидора Ковпака м. Харкова від ОСОБА_9 неправомірної вигоди у розмірі 8 тис. грн. Цього ж дня вищевказана інформація зареєстрована у журналі ЄО ГУМВС України в Харківській області за № 710.

26.11.2013 о 00.40 позивач був затриманий у порядку ст. 208 КПК України та поміщений до ІТТ ОСУ ГУМВС в області. Цього ж числа слідчим прокуратури Харківської області ОСОБА_1 вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України.

26.11.2013 Червонозаводським районним судом м. Харкова відносно ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком на 2 місяці, тобто до 25.01.2014.

Крім того, при службовому розслідуванні встановлено, що в порушення вимог п. 4.1 Інструкції про порядок забезпечення органами та підрозділами внутрішніх справ України профілактики злочинних, корупційних діянь та інших протиправних дій серед особового складу, затвердженої наказом МВС України від 23.02.2009 № 76, ОСОБА_1, будучи відповідальним за організацію роботи з попередження корупційних проявів серед підлеглих працівників, щоквартально вивчення стану дотримання законності особовим складом та аналіз ефективності профілактичної роботи не здійснював, узагальнені доповідні записки з цього приводу не складав. Обмежився лише прийняттям заліків у підлеглих зі знання вимог Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції"" (відомості від 22.02.2013 та 15.03.2013) та складанням рапортів від 20.09.2013 та 18.10.2013 про додаткове вивчення з особовим складом вимог вищевказаного закону.

Також, у порушення вимог п. 7.1 наказу ГУМВС України в Харківській області від 17.07.2013 № 405 "Про підсумки навчання працівників органів і підрозділів ГУМВС в області у 2012-2013 навчальному році та організацію занять у 2013-2014 році" ОСОБА_1 з 30.08.2013 не відвідує заняття із службової підготовки, про що свідчить відсутність запису тем у зошиті зі службової підготовки (інв. № 584 м.т.-12р.).

Наказом від 12.12.2013 р. ГУМВС України в Харківській області за № 1123 «Про покарання окремих працівників ХМУ ГУМВС України в Харківській області» позивач був притягнутий до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ.

10.01.2014 р. згідно наказу ГУМВС України в Харківській області за № 2 о/с ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ за п. 64 «Є» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України - за порушення дисципліни.

Суд зазначає, що висновки службового розслідування ґрунтуються в тому числі на інформації, викладеній у матеріалах кримінального провадження, за яким відсутній вирок суду, що набрав законної сили, а наявність кримінальної справи не характеризує особу як винну у скоєнні злочину, а тому щодо притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності згідно наказу № 1123 від 12.12.2013 року в частині вчинення позивачем кримінального правопорушення суд зазначає наступне.

Можливість застосування до винної особи лише одного покарання за вчинення нею правопорушення - один з принципів юридичної відповідальності. Отже, недопустимо поєднувати дві і більше відповідальностей за одне окреме правопорушення. Це заборонено. Дане правило розглядається як окремий принцип недопустимості подвійної відповідальності за одне правопорушення.

Згідно статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Крім того, статтею 62 Конституції України передбачено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Таким чином, сам по собі факт порушення відносно позивача кримінальної справи не є безумовним доказом порушення позивачем ст. 7 Дисциплінарного Статуту ОВС України, оскільки лише рішенням суду, прийнятим за результатами розгляду кримінальної справи, можуть бути встановлені або спростовані факти порушення закону і відповідно вчинення особою того чи іншого злочину.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 та визнаючи протиправними оскаржувані накази відповідачів з підстави порушення відносно нього кримінальної справи, суд виходить, зокрема, з правил статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, яка встановлює, що адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною радою України. Крім того, згідно ч. 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 р. № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський Суд з прав людини у рішенні від 7 листопада 2002 року по справі «Лавентс проти Латвії» зазначив, що пункт 2 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод вимагає від представників держави - насамперед суддів, що розглядають справу, але й від інших представників органів влади, - щоб вони утримувалися від публічних заяв про те, що обвинувачений вчинив правопорушення, яке йому ставлять за вину, доти, доки ця вина не буде офіційно встановлена судом.

У рішенні від 10 лютого 1995 року по справі «Аллене де Рібермон проти Франції» Європейський Суд з прав людини підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обгрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.

26.09.2006 року Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Грабчук проти України» зазначив, що презумпція невинуватості порушена, якщо твердження посадової особи щодо особи, обвинуваченої у вчиненні злочину, відображає думку, що особа винна, коли цього не було встановлено відповідно до закону. Цього достатньо, навіть за відсутності жодного формального висновку, що існує деяка підстава припустити, що посадова особа вважає цю особу винною. Питання, чи порушує твердження посадової принцип презумпції невинуватості, має бути з'ясоване у контексті тих фактичних обставин, у яких це твердження було зроблене твердження посадової особи.

Статтею 62 Конституції України передбачено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Згідно ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Щодо виявлених в ході службового розслідування порушень позивачем вимог п. 4.1 Інструкції про порядок забезпечення органами та підрозділами внутрішніх справ України профілактики злочинних, корупційних діянь та інших протиправних дій серед особового складу, затвердженої наказом МВС України від 23.02.2009 № 76, через те, що ОСОБА_1, будучи відповідальним за організацію роботи з попередження корупційних проявів серед підлеглих працівників, щоквартально вивчення стану дотримання законності особовим складом та аналіз ефективності профілактичної роботи не здійснював, узагальнені доповідні записки з цього приводу не складав. Обмежився лише прийняттям заліків у підлеглих зі знання вимог Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції"" (відомості від 22.02.2013 та 15.03.2013) та складанням рапортів від 20.09.2013 та 18.10.2013 про додаткове вивчення з особовим складом вимог вищевказаного закону а також порушень вимог п. 7.1 наказу ГУМВС України в Харківській області від 17.07.2013 № 405 "Про підсумки навчання працівників органів і підрозділів ГУМВС в області у 2012-2013 навчальному році та організацію занять у 2013-2014 році" через те що, як встановлено в ході службового розслідування, ОСОБА_1 з 30.08.2013 не відвідує заняття із службової підготовки, про що свідчить відсутність запису тем у зошиті зі службової підготовки (інв. № 584 м.т.-12р.) суд зазначає наступне.

Як вбачається з пояснень представника відповідача-1 дані факти були дослідженні під час службового розслідування та будь-яких інші докази щодо цього відсутні, а тому суд критично ставиться до висновку про те, що ОСОБА_1, будучи відповідальним за організацію роботи з попередження корупційних проявів серед підлеглих працівників, щоквартально вивчення стану дотримання законності особовим складом та аналіз ефективності профілактичної роботи не здійснював, узагальнені доповідні записки з цього приводу не складав, оскільки відповідачем -1 не надані належні та допустимі докази в розумінні статті 70 КАС України щодо вказаних фактів.

Крім того, суд зазначає, що відсутність запису тем у зошиті зі службової підготовки (інв. № 584 м.т.-12р.) не є доказом того, що позивач не відвідував заняття із службової підготовки в розумінні належності та допустимості доказів, оскільки такі записи могли б бути відсутніми і в разі відвідувань позивачем цих занять.

Також суд зазначає, що згідно приписів статті 5 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України передбачено, що за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

У разі виявлення порушень законодавства, зловживань чи інших правопорушень у службовій діяльності особа рядового або начальницького складу повинна вжити заходів щодо припинення цих порушень та доповісти про це безпосередньому або старшому прямому начальникові.

Відповідно до статті 12 Дисциплінарного статуту на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: усне зауваження; зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну посадову відповідність; звільнення з посади; пониження в спеціальному званні на один ступінь; звільнення з органів внутрішніх справ.

Порядок накладення дисциплінарного стягнення встановлений статтею 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, який визначає, що з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення. Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ. Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу. При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо. У разі притягнення до дисциплінарної відповідальності осіб рядового і начальницького складу, які мають дисциплінарне стягнення і знову допустили порушення службової дисципліни, дисциплінарне стягнення, що накладається, має бути більш суворим, ніж попереднє. Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

Згідно п. 2.1. Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої наказом МВС від 12.03.2013 р. № 230 (далі по тексту - Інструкція № 230) підставами для проведення службового розслідування є порушення особами РНС службової дисципліни.

У п. 8.3. Інструкції № 230 містяться вимоги до описової частини висновку службового розслідування, в якій викладаються встановлені при проведенні службового розслідування відомості про:

обставини, за яких особа (особи) РНС скоїла(и) дисциплінарний проступок або які стали підставою для призначення службового розслідування, а також те, чи мали вони місце взагалі;

час, місце, спосіб, мотив та мету вчинення дисциплінарного проступку, його наслідки (їх тяжкість), що настали у зв'язку з цим;

посаду, звання, прізвище, ім'я та по батькові, персональні дані (дата та місце народження, освіта, період служби в органах внутрішніх справ і на займаній посаді - з дотриманням вимог Закону України "Про захист персональних даних"), характеристику особи (зокрема, про наявність або відсутність у неї діючих дисциплінарних стягнень), винної в учиненні дисциплінарного проступку, та осіб, дії чи бездіяльність яких сприяли вказаним обставинам;

наявність причинного зв'язку між неправомірними діяннями особи РНС та їх наслідками;

умови, що передували скоєнню дисциплінарного проступку або спонукали до цього;

вимоги законодавства або посадові обов'язки, які було порушено;

наявність вини особи (осіб) РНС, обставини, що пом'якшують чи обтяжують ступінь відповідальності, а також ставлення до скоєного.

Дослідивши висновок від 12.12.2013 року, складений старшим інспектором з ОД ВІОС УКЗ ГУ МВС України в Харківській області підполковником міліції Заліським Д.О. суд зазначає, що всупереч вимог пункту 8.3. Інструкції № 230, в ньому не міститься інформації про:

-мотив та мету вчинення дисциплінарного проступку, його наслідки (їх тяжкість), що настали у зв'язку з цим;

-характеристику особи (зокрема, про наявність або відсутність у неї діючих дисциплінарних стягнень), винної в учиненні дисциплінарного проступку;

-наявність причинного зв'язку між неправомірними діяннями ОСОБА_1 та їх наслідками;

-умови, що передували скоєнню дисциплінарного проступку або спонукали до цього;

-наявність вини особи (осіб) РНС, обставини, що пом'якшують чи обтяжують ступінь відповідальності, а також ставлення до скоєного.

Таким чином, посадовою особою, яка проводила службове розслідування не було встановлено обов'язкових обставин задля об'єктивного вирішення питання про подальше притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності та визначення його виду.

Пунктом 5.4. Інструкції № 230 визначено, якщо вину особи РНС повністю доведено, начальник приймає рішення про її притягнення до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.

У ч.ч. 10-14 Закону № 3460 вказано, що при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.

У разі вчинення незначного порушення службової дисципліни начальник може обмежитись усним попередженням особи рядового або начальницького складу щодо необхідності суворого додержання службової дисципліни.

У разі притягнення до дисциплінарної відповідальності осіб рядового і начальницького складу, які мають дисциплінарне стягнення і знову допустили порушення службової дисципліни, дисциплінарне стягнення, що накладається, має бути більш суворим, ніж попереднє.

У разі повторного вчинення особою рядового або начальницького складу незначного проступку з урахуванням його нетяжкості, сумлінного ставлення цієї особи до виконання службових обов'язків, нетривалого перебування на посаді (до шести місяців) та з інших поважних причин начальник може обмежитися раніше накладеним на таку особу дисциплінарним стягненням.

Статтею 12 Закону № 3460 визначено види дисциплінарних стягнень в порядку зростання їх ступеня від менш суворого до більш суворого. Так, на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: 1) усне зауваження; 2) зауваження; 3) догана; 4) сувора догана; 5) попередження про неповну посадову відповідність; 6) звільнення з посади; 7) пониження в спеціальному званні на один ступінь; 8) звільнення з органів внутрішніх справ.

Оскільки при проведенні службового розслідування не були дотримані вимоги, які безпосередньо впливають на обрання виду дисциплінарних стягнень, суд вказує на непропорційність вчиненого порушення обраному позивачу виду дисциплінарного стягнення - звільнення з ОВС.

За таких обставин суд дійшов до висновку про протиправність наказів відповідача-1 в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності - звільнення з органів внутрішніх справ, а відтак ОСОБА_1, підлягає поновленню на посаді з якої його незаконно звільнено.

Щодо вимоги позивача про зобов'язання відповідача - 2 виплатити грошове утримання за весь період вимушеного прогулу з 10.01.2014 року та на момент постановлення рішення судом, суд зазначає наступне.

Відповідно до Постанови КМ УРСР, від 29.07.1991, № 114 "Про затвердження Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ", у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов'язків, але не більш як за один рік.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона по справі повинна доказати ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 в частині скасування оскаржуваних наказів, поновлення на роботі та зобов'язання виплатити грошове забезпечення є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області, Харківського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області про скасування наказів, поновлення на роботі та зобов'язання виплатити грошове забезпечення за час вимушеного прогулу - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області від 12.12.2013 року № 1123 "Про покарання окремих працівників ХМУ ГУМВС України в Харківській області" в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності - звільнення з органів внутрішніх справ ОСОБА_1.

Скасувати наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області від 10.01.2014 року № 2 о/с "По особовому складу" в частині звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ.

Зобов'язати Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області (61002, м. Харків, вул. Раднаркомівська, 5, код 08592313) поновити на посаді заступника командира з кадрового забезпечення роти №2 полку патрульної служби Харківського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області ОСОБА_1.

Зобов'язати Харківське міське управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області (61200, м. Харків, вул. Ярославська, 1/29, код 35244307) виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 10.01.2014 року по 30.10.2014 року.

Постанова суду в частині поновлення на посаді ОСОБА_1 та виплати грошового забезпечення за один місяць підлягає негайному виконанню.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Бадюков Ю.В.