Постанова № 41243950, 03.11.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

03 листопада 2014 року № 826/12617/14

о 15 год. 10 хв.

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Соколової О.А., при секретарі судових засідань Ковалівській Л.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Підприємства з іноземними інвестиціями «МакДональдз Юкрейн Лтд» до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправними дії та визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

за участю представників сторін:

від позивача Топало Р.В., Франков В.В.,

від відповідача Руцька А.І.,

встановив:

Підприємство з іноземними інвестиціями «МакДональдз Юкрейн Лтд» (далі - позивач, ПІІ «МакДональдз Юкрейн Лтд») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу (далі - відповідач) про визнання протиправними дії щодо проведення та оформлення результатів документальної позапланової невиїзної перевірки та визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.05.2014 №0000623901.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що відповідачем на підставі хибних висновків акту перевірки від 15.05.2014 №511/28-10-39-10/23744453 щодо заниження податку на додану вартість в результаті формування податкового кредиту за рахунок податкової накладної, з дати виписки якої минуло більше 365 днів, прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.05.2014 №0000623901, яке позивач вважає необґрунтованими та такими, що підлягає скасуванню.

У судовому засіданні позивач надав пояснення аналогічні викладеним в адміністративному позові та просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позову з огляду на те, що позивачем занижено податок на додану вартість в розмірі 56333 грн. в результаті формування податкового кредиту за рахунок податкової накладної, з дати виписки якої минуло більше 365 днів, а саме податкової накладної від 29.01.2013 №5. З огляду на це, податкове повідомлення-рішення від 30.05.2014 №0000623901 прийнято обґрунтовано та правомірно.

У судовому засіданні представник відповідача просив відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд виходив з наступного.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Позивач - Підприємство з іноземними інвестиціями «Макдональдз Юкрейн Лтд», зареєстровано як юридичну особу від 05.12.1995, 27.09.2004 №10651200000000716, ідентифікаційний код юридичної особи 23744453, відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

На час розгляду ПІІ «Макдональдз Юкрейн Лтд» зареєстроване як платник податку на додану вартість з 01.10.2009 року (індивідуальний податковий номер - 237444526652), номер свідоцтва платника ПДВ - 35479811, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПзІІ «Макдональдз Юкрейн Лтд» з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додну вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Вікторія» за січень 2014 року в частині включення до складу податкового кредиту податкових накладних, з дати виписки яких минуло 365 календарних днів та складено акт перевірки від 15.05.2014 №511/28-10-39-10/23744453.

Відповідно до висновків акту перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено рядок 25 на загальну суму 56333 грн., по декларації з податку на додану вартість за січень 2014 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.05.2014 №0000623901, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму в розмірі 70416,00 грн., у т.ч. за основним платежем в розмірі 56333,00 грн. та за штрафними санкціями 14083,00 грн.

Проаналізувавши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, контрагентом позивача ТОВ «Вікторія» виписано податкову накладну від 29.01.2013 №5 на суму 338000 грн., у т.ч. податок на додану вартість в розмірі 56333,33 грн. (а.с.9)

До реєстру виданих та отриманих податкових накладних вказана податкова накладна була включена 31.01.2014.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправними дії по проведенню та оформленню результатів документальної позапланової невиїзної перевірки, суд виходить з наступного.

Відповідно до п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. (п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України)

Згідно з п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 кодексу, документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності обставини, а саме, за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Приписами п.79.1 ст.79 Податкового кодексу України встановлено, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. (п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України)

Відповідно до п.86.1 ст.86 Податкового кодексу України, результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Керуючись вищезазначеними нормами податкового законодавства та на підставі наказу керівника податкового органу від 25.04.2014 №436, повідомлення від 25.04.2014 №61 податковим органом правомірно проведено позапланову невиїзну перевірку позивача.

Обґрунтованих доводів щодо неправомірності проведення перевірки позивачем не надано, а щодо неправомірності дії , що полягають в оформлених висновків в акті перевірки суд зазначає наступне.

Водночас, справа в адміністративному суді може бути порушена за наявності між сторонами публічно-правового спору, оскільки у розумінні статті 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Як випливає зі змісту статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

Таким чином, у контексті наведених приписів до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється, оскільки підставою для звернення особи за до суду з позовом є її суб'єктивне уявлення, особисте переконання в порушенні прав чи свобод. Однак обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є об'єктивна наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

А відтак неодмінною ознакою рішення, дії або бездіяльності, оскарження яких підпадає під юрисдикцію адміністративних судів відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 КАС України, є їхня юридична значимість та вчинення безпосереднього впливу на стан суб'єктивних прав та обов'язків особи.

Однак висновки перевірки в акті, на які посилається позивач, не відповідають наведеним критеріям.

Так, висновки акта перевірки на створюють будь-яких перешкод для діяльності платника податків, а є особистою думкою посадових осіб податкового органу, що проводять перевірку, відносно поведінки платника податків.

А відтак розглядувані дії податкового органу не підпадають під дію пункту 1 частини другої статті 17 КАС України та не можуть бути предметом розгляду в адміністративному суді.

Таким чином, виходячи з вищевикладеного позовна вимога про визнання протиправними дії по проведенню та оформленню результатів документальної позапланової невиїзної перевірки задоволенню не підлягають.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.05.2014 №0000623901, суд зазначає наступне.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Підпунктом 14.1.191 пункту 14.1 статі 14 Податкового кодексу України передбачено, постачання товарів - будь-яка передача права на розпорядження товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Статтею 198 ПК України передбачено, що підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, є податкова накладна. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, відповідно до п.198.2 ст.198 ПК України вважається дата тієї події, що відбулася раніше, або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п.201.6 ст.201 ПК України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до абз.3 п.198.6 ст.198 ПК України, у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Натомість, матеріалами справи встановлено, що податкову накладну отримано та включено до реєстру податкових накладних 31.01.2014.

ПІІ «Мікдональдз Юкрейн Лтд» листом від 11.03.2014 вих.343/05-VFN (вх. від 13.03.2014 №5634/10) на запит відповідача надано пояснення, що в Реєстрі отриманих та виданих податкових накладних за січень 2014 року в графі «Дата отримання» допущено помилку: податкова накладна від 29.01.2013 №5 від ТОВ «Вікторія» помилково вказано дату отримання 31.01.2014, а правильний запис повинен містити 27.01.2014.

Водночас, ані під час проведення перевірки, ані під час розгляду справи позивачем не надано жодних доказів щодо отримання підприємством вищезазначеної податкової накладної саме 27.01.2014.

Інші пояснення позивача суд не бере до уваги, оскільки жодних належних та допустимих доказів на їх обґрунтування до суду не надано.

Крім цього, суд наголошує, що право на включення до податкового кредиту податкової накладної зберігається за позивачес протягом 365 календарних днів саме з дати виписки податкової накладної, а не отримання її вік контрагентів.

З наведеного, суд приходить до висновку, що позивачем у січні 2014 року включено до податкового кредиту суми податку на додану вартість на підставі податкової накладної, виписаної з терміном більше 365 днів, що є порушенням ст. 198 Податкового кодексу України.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

В процесі розгляду справи представником позивача інших доказів до суду не надано, відомостей про наявність інших доказів, які могли б бути витребувані судом, сторонами не надавалося.

У відповідності до частин першої та четвертої статті 70 цього Кодексу, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Таким чином, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд приходить до висновку, що відповідач дійшов правильного висновку щодо порушення позивачем п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України та вважає спірне податкове повідомлення-рішення таким, що відповідають діючому законодавству.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд прийшов до висновку, що відповідачем у ході судового розгляду справи доведено та підтверджено матеріалами справи правомірність прийняття податкового повідомлення-рішення та відсутність підстав для їх скасування.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позов Підприємства з іноземними інвестиціями «Макдональдз Юкрейн Лтд» задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111,112, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

У задоволенні позову Приватного підприємства Підприємства з іноземними інвестиціями «Макдональдз Юкрейн Лтд» - відмовити.

Стягнути з Підприємства з іноземними інвестиціями «Макдональдз Юкрейн Лтд» (адреса: 02140, м. Київ, вул. Гришка, 7, код ЄДРПОУ 23744453) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1644 (однієї тисячі шестисот сорока чотирьох) грн. 30 коп.

Постанову ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частину 03 листопада 2014 року.

Постанову у повному обсязі складено 04 листопада 2014 року.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими ст.ст.185-187 цього Кодексу.

Суддя О.А. Соколова