Постанова № 41243930, 26.09.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 вересня 2014 року № 826/12500/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Соколової О.А, розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна компанія «Полібуд»

до

Вишгородської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області

про

визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна компанія «Полібуд» (далі – позивач, ТОВ «ВБК «Полібуд») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Вишгородської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (далі – відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.06.2014 №0002412201.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що Вишгородською ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області на підставі хибних висновків акту перевірки від 23.05.2014 №1196/22-00/37292808 щодо нікчемності правочинів, укладених між позивачем та ТОВ «Імпульс» прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.06.2014 №0002412201, яке позивач вважає необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню.

У судовому засіданні представники позивача надав пояснення аналогічні викладеним в адміністративному позові та просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечив з огляду на обґрунтованість висновків акту перевірки та, відповідно, податкового повідомлення-рішення від 16.06.2014 №0002412201. Так, відповідачем вказано на відсутність реальних господарських операцій між позивачем та ТОВ «Імпульс».

У судовому засіданні позивач надав пояснення аналогічні викладеним в адміністративному позові та просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час і місце судового розгляду повідомлявся належним чином. До суду не надав клопотань про відкладення розгляду справи.

За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача на підставі наявних у справі доказів.

Керуючись ч.6 ст.128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи зазначене, суд вирішив розглядати справу в порядку письмового провадження.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Вирішуючи спір по суті суд виходив з наступного.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна компанія «Полібуд» зареєстровано як юридична особа Вишгородською районною державною адміністрацією від 24.09.2010 №10671020000015811, ідентифікаційний код юридичної особи 37292808, про що свідчить довідка з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

На час розгляду справи позивача зареєстровано платником податку на додану вартість з11.06.2014, індивідуальний податковий номер – 372928026537, відповідно до витягу з реєстру платників податку на додану вартість.

Вишгородською ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «ВБК «Полібуд» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинам з ТОВ «Іипульс» за період з 01.02.2014 по 28.02.2014 та складено акт перевірки від 23.05.2014 №1196/22-00-37292808.

Відповідно до висновків акту перевіркою встановлено порушення:

- п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість в загальній сумі 219882,00 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

- від 16.06.2014 №0002412201, яким збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість на загальну суму 274853,00 грн., у т.ч. за основним платежем в розмірі 219882,00 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 54971,00 грн.

Проаналізувавши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 67 Конституції України платники податків повинні сплачувати належні суми податків і зборів у встановлені законами терміни.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв’язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеної у листі останнього від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Як вбачається із акту перевірки Вишгородською ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській обласі висновки щодо порушення позивачем приписів Податкового кодексу України зроблено з огляду на встановлення здійснення операцій між ТОВ «ВБК «Полібуд» та ТОВ «Імпульс» з метою штучного формування податкового кредиту, за відсутності факту реальності господарських операцій.

Між ТОВ «ВБК «Полібуд» (головний субпідрядник) та ТОВ «Імпульс» (субпідрядник) укладено договір на виконання будівельних робіт від 13.04.2013 №06/04-13, відповідно до якого субпідрядник власними силами та засобами забезпечує виконання робіт на будівництві житлового будинку з будівельним номером 1 (один) у житловому кварталі за адресою: вул. Академіка Вільямса, 7 і вул. Ломоносова, 42-50 (3-й мікрорайон) у Голосіївському р-ні м. Києва зі своїх матеріалів, або матеріалів замовника з використанням власного транспорту і механізмів, головний субпідрядник забезпечує прийом окремих етапів зазначених робіт та оплату робіт субпідрядника відповідно до умов цього договору.

До договору надано додаткову угоду від 23.12.2013 №1, довід довідка про вартість виконаних будівельних робіт за лютий 2014 року, акт приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2014 №1, податкову накладну від 28.02.2014 №346.

Також між сторонами укладено договір на виконання будівельних робіт від 03.06.2013 №02/06-13, відповідно до якого субпідрядник власними силами та засобами забезпечує виконання робіт на будівництві 1-ої черги житлового будинку з будівельним номером 2 (два) у житловому кварталі за адресою: вул. Академіка Вільямса, 7 і вул. Ломоносова, 42-50 (3-й мікрорайон) у Голосіївському р-ні м. Києва зі своїх матеріалів, або матеріалів замовника з використанням власного транспорту і механізмів, головний субпідрядник забезпечує прийом окремих етапів зазначених робіт та оплату робіт субпідрядника відповідно до умов цього договору.

До даного договору надано додаткову угоду від 23.12.2013 №1, довідка про вартість виконаних робіт за лютий 2014 року, акт приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2014 №1, №2, №3, №4, №5, №6, податкова накладна від 28.02.2014 №345.

Відповідачем на спростування реальності господарських операцій, здійснених між позивачем та спірним контрагентом, вказано на акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Імпульс» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків покупцям та постачальникам, їх реальності та повноти відображення в обліку з ПДВ за січень – лютий 2014 року.

З вказаного акту вбачається відсутність ТОВ «Імпульс» за місцезнаходженням, відсутня інформація щодо наявності об’єктів нерухомого майна, встановлено відсутність трудових ресурсів, оборотних коштів, виробничих активів, тощо.

Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об’єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з’ясовувати, зокрема, рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб’єктності учасників господарської операції та установлення зв’язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпорт товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Отже, суд звертає увагу, що розрахунок між сторонами взагалі не проводився.

До того ж, для висновків щодо нікчемності правочинів між позивачем та ТОВ «Імпульс» необхідно встановити наявність у платника податку при вчиненні таких зобов’язань мети, суперечної інтересам держави та суспільства. Про наявність такої мети у платника податку можуть свідчити факти певних порушень правил ведення господарської діяльності чи оподаткування будь-ким з постачальників товару у ланцюгу постачання.

Отже, суд звертає увагу, що податковим органом встановлено, що ТОВ «Імпульс» за лютий 2014 року подало декларацію з податку на додану вартість, згідно з якою податковий кредит - 0 грн., податкове зобов’язання – 0 грн., позитивне значення різниці між сумою податковим зобов’язанням та податковим кредитом поточного звітного періоду – 0 грн., додаток 5 «Розшифровки податкових зобов’язань та податкового кредиту» не подавався.

Отже, оскільки спірним контрагентом не включено до сум податкових зобов’язань по правовідносинах із позивачем за лютий 2014 року для сплати до Державного бюджету, а відповідно відповідачем було доведено суду, що за наслідками таких правовідносин позивача із ТОВ «Імпульс» було завдано шкоди Державному бюджету.

Крім цього, позивачем не надано суду пояснень з належними доказами щодо доцільності залучення спірного контрагенту, адже роботи за договором проводились у м. Києві, а спірний контрагент знаходиться в м. Донецьку і жодних філій або підрозділів у м. Києві немає.

Також, в судовому засіданні було поставлено питання про наявність дозволу та ліцензії на проведення будівельних робіт у спірного контрагента, однак позивач пояснила, що у позивача наявні всі дозвільні документи, а щодо ТОВ «Імпульс» вона нічого не може пояснити та не знає про наявність таких дозволів.

За таких обставин, суд взагалі ставить під сумнів дійсність взаємовідносин між позивачем та ТОВ «Імпульс».

Відповідно до Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010р. №1112/11/13-10 „Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби", дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування (Постанова Верховного Суду України від 08.09.2009р., додаток до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 22.04.2010р. №568/11/13-10).

Крім того, згідно з правовою позицією Верховного Суду України у справах, пов'язаних із отриманням права на податковий кредит та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: встановлення факту здійснення господарської операції; встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку. Включенню до складу податкового кредиту підлягають лише суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що підлягають використанню у господарській діяльності платника податку; встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість; встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Суд приходить до висновку, що належним чином укладений правочин заздалегідь не може свідчити про здійснення суб'єктом господарювання законної господарської діяльності, оскільки укладання такого правочину ще не підтверджує його виконання.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері.

Наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами і доповненнями) необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для включення до складу податкового кредиту суми ПДВ.

Підсумовуючи викладене, враховуючи, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, зважаючи на те, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків, з огляду на те, що ТОВ «ВБК «Полібуд» не доведено реальності господарських операцій по взаємовідносинам із спірним контрагентом, зважаючи на доведеність з боку податкового органу фіктивного характеру господарських операцій з вказаним контрагентом, суд дійшов висновку про обґрунтованість висновків акту перевірки та, відповідно, правомірність податкового повідомлення-рішення Вишгородської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області.

За вказаних обставин, суд вказує на відсутність підстав для задоволення позову.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111,112, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна компанія «Полібуд» - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна компанія «Полібуд» (адреса: 04071, м. Київ, вул. Введенська, 4, код ЄДРПОУ 37292808) витрати по сплаті судового збору у розмірі 4384 (чотирьох тисяч трьохсот восьмидесяти чотирьох) грн. 80 коп.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 цього Кодексу.

Суддя О.А. Соколова