Постанова № 41243774, 30.10.2014, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" жовтня 2014 р. Справа № 914/2239/14

м. Львів

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого - судді Кордюк Г.Т.

суддів Гриців В.М.

Якімець Г.Г.

розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 від 08.09.2014 року

на рішення Господарського суду Львівської області від 13.08.2014 року

у справі № 914/2239/14

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк", м. Київ

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Львів

про спонукання до виконання мирової угоди, затвердженої ухвалою господарського суду Львівської області від 20.06.2011 року у справі № 2/199 у процесі виконання судового рішення від 24.11.2009 року

За участю представників сторін:

від позивача: Брегей І.С. - представник

від відповідачів: ОСОБА_5 - представник

Права та обов'язки сторін, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід суддів не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходило, тому протокол судового засідання ведеться з дотриманням вимог ст. 81-1 ГПК України без забезпечення повного фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 29.10.2014 року змінено склад колегії, замість судді Давид Л.Л., в склад колегії введено суддю Якімець Г.Г..

Рішенням господарського суду Львівської області від 13.08.2014 року у справі № 914/2239/14 (суддя - Щигельська О.І.) позовні вимоги ПАТ "Веукраїнський Акціонерний Банк" про спонукання ФОП ОСОБА_2 до виконання затвердженої ухвалою господарського суду Львівської області від 20.06.2011р. по справі №2/199 мирової угоди у процесі виконання судового рішення від 24.11.2009р. шляхом стягнення на користь ПАТ "Веукраїнський Акціонерний Банк" 80 032,63 долари США простроченої заборгованості за кредитом, 1 435,24 долари США пені за несвоєчасне погашення кредиту, 1 050,48 доларів США пені за несвоєчасну сплату процентів по кредиту, 1 002,49 доларів США державного мита, 230,07грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, що в сукупності еквівалентно до офіційного курсу встановленого Національним банком України станом на 24.04.2014р. (1 долар США = 11,3846грн.) складає 951 081,43грн. та 19 022,03грн. судового збору - задоволено повністю.

При винесенні рішення, суд першої інстанції виходив із того, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження повного та належного виконання ФОП ОСОБА_2 умов затвердженої судом мирової угоди, а тому позовні вимоги обґрунтовані та підлягають до задоволення.

Крім цього, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що ухвала суду від 20.06.2011р. по справі № 2/199 не відповідає встановленим ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» вимогам до виконавчого документа, а саме що виконавчий документ не скріплення гербовою печаткою, а також пропущено встановлений ст. 22 вказаного Закону строк для пред'явлення виконавчого документа стягувачу.

А тому, відповідно до ч. 2 ст. 20 ГК України, позивачем правильно обрано спосіб захисту права у формі позовної вимоги про спонукання до виконання приписів мирової угоди шляхом стягнення грошових коштів в межах сум, встановлених рішенням суду від 24.11.2009р. та ухвалою про затвердження мирової угоди на стадії виконання рішення від 20.06.2011 року по справі №2/199.

ФОП ОСОБА_2, не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, оскільки судом першої інстанції порушено і неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права та висновки господарського суду першої інстанції не відповідають обставинам справи. Зокрема, скаржник зазначає, що як вбачається зі змісту позовних вимог, позивач у даному спорі звернувся з позовом про спонукання до виконання укладеної сторонами мирової угоди, що не наділена статусом та юридичною силою судового рішення. При цьому, відрізняючись від звичайного правочину за формою та процедурою укладання, мирова угода за своїм змістом передбачає дії осіб, що породжують (змінюють чи припиняють) цивільні права та обов'язки в розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, в тому числі й зобов'язання за положеннями статті 509 Цивільного кодексу України.

Окрім цього, апелянт зазначає, що а змістом статей 78, 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд може завершити вирішення господарського спору шляхом затвердження ухвалою суду мирової угоди сторін, яка визначає їх права та обов'язки щодо предмету позову, процесуальним наслідком чого є припинення провадження у справі. Внаслідок цього не може бути виданий наказ господарського суду про примусове виконання мирової угоди, разом з тим ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом згідно з пунктом 2 частини другої статті 17 Закону України "Про виконавче провадження", підлягає виконанню в порядку, передбаченому вказаним Законом, і як виконавчий документ повинна містити у своїй резолютивній частині не лише вказівку про затвердження мирової угоди, а й відповідати іншим передбаченим законодавством вимогам, зокрема, містити ознаки та відомості щодо умов, розміру і строків виконання зобов'язань сторін тощо. За недодержання відповідних вимог ухвала про затвердження мирової угоди не може вважатися виконавчим документом, що підлягає виконанню державною виконавчою службою.

Таким чином, за змістом статей 4-5 та 115 Господарського процесуального кодексу України, саме ухвала господарського суду про затвердження мирової угоди є обов'язковим для виконання на всій території України судовим рішенням, що підлягає виконанню у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження". Спір щодо виконання судового рішення не може повторно розглядатися в судовому порядку.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу та представник в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги заперечив, просить рішення господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення, оскільки вважає, що мирова угода за своєю правовою природою у відповідності з нормами Цивільного кодексу України є правочином, що згідно ст. 629 цього Кодексу підлягає обов'язковому виконанню. Згідно з вимогами ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів сторони є примусове виконання обов'язку в натурі.

Окрім цього, позивач зазначає, що виходячи з положень п. 3.19 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 № 18, у разі ухилення однієї зі сторін від виконання мирової угоди після закінчення строку (настання терміну) виконання нею своїх обов'язків за цією угодою, або якщо ж ухвала суду про затвердження мирової угоди не містить усіх даних, зазначених у статті 18 Закону України "Про виконавче провадження", то така ухвала не має статусу виконавчого документа, і інша сторона у справі не позбавлена права звернутися з позовом про спонукання до виконання мирової угоди, у випадку задоволення якого господарський суд видає наказ.

Таким чином, місцевий господарський суд прийшов до вірного висновку, що позивачем правильно обрано спосіб захисту права у формі позовної вимоги про спонукання до виконання приписів мирової угоди шляхом стягнення грошових коштів в межах сум, встановлених рішенням суду від 24.11.2009 року та ухвалою про затвердження мирової угоди на стадії виконання рішення від 20.06.2011 року по справі №2/199.

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази, заслухавши доводи та заперечення представника позивача та відповідача, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить задоволити, виходячи з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Львівської області від 24.11.2009 року по справі № 2/199 позовні вимоги ВАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» (правонаступником якого є ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» (скорочене найменування ПАТ «ВіЕйБі Банк»)) задоволено частково та стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь позивача 84115,46 доларів США заборгованості по кредиту, 13648,76 доларів США заборгованості по сплаті процентів, 1435,24 доларів США пені за несвоєчасне погашення кредиту, 1050,48 доларів США пені за несвоєчасну сплату процентів, 1002,49 доларів США державного мита та 230,07 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду України від 22.02.2010р. по справі №2/199 зазначене рішення суду першої інстанції залишено без змін.

На примусове виконання рішення господарського суду від 24.11.2009 року по справі № 2/199, 15.03.2010 року видано наказ, який пред'явлено стягувачем до виконання. Державним виконавцем Личаківського ВДВС ЛМУЮ 11.07.2010р. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання наказу у справі №2/199.

Однак, у процесі виконання судового рішення, ухвалою господарського суду Львівської області від 20.06.2011 року у справі № 2/199 затверджено мирову угоду між ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" та ФОП ОСОБА_2

За умовами зазначеної мирової угоди сторони домовились, що на день її укладення сума заборгованості боржника перед стягувачем за кредитним договором №42/07 від 03.07.2007 року (зі змінами і доповненнями до нього), що підлягає примусовому стягненню згідно наказу про примусове виконання рішення №2/199 виданого 15.03.2010 року господарським судом Львівської області становить: - 84155,46 доларів США заборгованості по кредиту; - 11047,56 доларів заборгованість за процентами; - 1435,24 доларів США пені за несвоєчасне погашення кредиту; - 1050,48 доларів США пені за несвоєчасну сплату процентів; - 1002,49 доларів США державного мита; - 230,07 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (п.1).

Відповідно до п.2 укладеної між сторонами мирової угоди, боржник зобов'язується сплатити суму судових витрат понесених стягувачем, а саме: 1002,49 доларів США державного мита та 230,07 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу не пізніше 10 днів після затвердження цієї мирової угоди ухвалою господарського суду Львівської області.

Згідно з п.3 мирової угоди, боржник зобов'язується сплатити заборгованість по кредиту та заборгованість по сплаті процентів в загальній сумі 95203,02 доларів США згідно наступного графіку погашення: - з травня 2011 року по квітень 2012 року - по 800,00 доларів США; - з травня 2012 року по квітень 2013 року - по 1000,00 доларів США; - з травня 2013 року по квітень 2015 року - по 2000,00 доларів США; - з травня 2015 року по липень 2015 року - по 7000,00 доларів США; - серпень 2015 року - 4 603,02 доларів США. Повернення боргу, у відповідності до зазначеного графіку, здійснюється щомісячно в останній день місяця.

Окрім цього, сторони домовились, що у разі своєчасного і повного виконання боржником своїх зобов'язань за цією мировою угодою, припинити зобов'язання боржника перед стягувачем в частині сплати пені за несвоєчасне погашення кредиту в сумі 1435,24 доларів США та пені за несвоєчасну сплату процентів в сумі 1050,48 доларів США (п.4 мирової угоди).

Проте, всупереч умовам мирової угоди, ФО-П ОСОБА_2 за період з 20.06.2011р. по 24.04.2014р. заборгованість погашено частково, сплачено на користь ПАТ "ВіЕйБі Банк" 15000,00 доларів США, що підтверджується випискою по особовим рахункам відповідача за вказаний період (копія знаходиться в матеріалах справи).

Зважаючи на це, ПАТ "ВіЕйБі Банк" звернулось до Личаківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції з заявою №Лв-31/1-397 від 14.05.2014р. про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання ухвали господарського суду Львівської області від 20.06.2011 року по справі №2/199.

Постановою державного виконавця Личаківського ВДВС Львівського МУЮ ВП №43437555 від 26.05.2014р. у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання ухвали господарського суду Львівської області від 20.06.2011 року по справі №2/199 відмовлено, оскільки у процесі проведення перевірки встановлено, що зазначена ухвала не відповідає вимогам Закону України "Про виконавче провадження", зокрема зазначено, що виконавчий документ не скріплений гербовою печаткою, а також пропущено встановлений ст. 22 вказаного Закону строк для пред'явлення виконавчого документа стягувачу.

Зазначені вище обставини, як зазначає позивач і зумовили звернення ПАТ "ВіЕйБі Банк" до суду із позовною заявою про спонукання до виконання мирової угоди, затвердженої ухвалою господарського суду Львівської області від 20.06.2011 року у справі №2/199 у процесі виконання судового рішення від 24.11.2009 року та стягнення з ФОП ОСОБА_2 80032,63 доларів США простроченої заборгованості за кредитом, 1435,24 доларів США пені за несвоєчасне погашення кредиту, 1050,48 дол. США пені за несвоєчасну сплату процентів по кредиту, 1002,49 доларів США державного мита, 230,07 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, що в сукупності еквівалентно до офіційного курсу встановленого Національним банком України станом на 24.04.2014р. складає 951081,43грн.

Задовільняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що позивачем правильно обрано спосіб захисту права у формі позовної вимоги про спонукання до виконання приписів мирової угоди шляхом стягнення грошових коштів в межах сум, встановлених рішенням суду від 24.11.2009р. та ухвалою про затвердження мирової угоди на стадії виконання рішення від 20.06.2011р. по справі №2/199. А тому, оскільки в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження повного та належного виконання ФОП ОСОБА_2 умов затвердженої судом мирової угоди, позовні вимоги обґрунтовані матеріалами справи та підлягають до задоволення.

Однак, колегія суддів з таким висновком погодитись не може, виходячи з наступного:

За змістом статей 78, 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд може завершити вирішення господарського спору шляхом затвердження ухвалою суду мирової угоди сторін, яка визначає їх права та обов'язки щодо предмету позову, процесуальним наслідком чого є припинення провадження у справі. Внаслідок цього не може бути виданий наказ господарського суду про примусове виконання мирової угоди, разом з тим ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом згідно з пунктом 2 частини другої статті 17 Закону України "Про виконавче провадження", підлягає виконанню в порядку, передбаченому вказаним Законом, і як виконавчий документ повинна містити у своїй резолютивній частині не лише вказівку про затвердження мирової угоди, а й відповідати іншим передбаченим законодавством вимогам, зокрема, містити ознаки та відомості щодо умов, розміру і строків виконання зобов'язань сторін тощо. За недодержання відповідних вимог ухвала про затвердження мирової угоди не може вважатися виконавчим документом, що підлягає виконанню державною виконавчою службою.

Відповідно до ч. 4 ст.121 ГПК України, мирова угода, укладена сторонами у процесі виконання судового рішення, подається на затвердження господарського суду, який прийняв відповідне судове рішення. Про затвердження мирової угоди господарський суд виносить ухвалу.

Згідно зі ст.115 ГПК України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

У п. 7.9 постанови Пленумом Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» № 9 від 17.10.2012р. роз'яснено, що ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом згідно з пунктом 2 частини другої статті 17 Закону України "Про виконавче провадження" і як виконавчий документ повинна містити у своїй резолютивній частині не лише вказівку про затвердження мирової угоди, а й інші передбачені законодавством (статтею 86 ГПК та статтею 18 названого Закону) ознаки та відомості, зокрема, щодо умов, розміру і строків виконання зобов'язань сторін тощо. За недодержання відповідних вимог ухвала про затвердження мирової угоди не може вважатися виконавчим документом, що підлягає виконанню державною виконавчою службою. У випадках невиконання зобов'язаною стороною умов мирової угоди, укладеної в процесі виконання судового рішення і затвердженої господарським судом, заінтересована сторона може звернутися до державного виконавця на підставі статті 19 Закону України "Про виконавче провадження" із заявою про примусове виконання ухвали, якою затверджено цю угоду.

Якщо ухвала про затвердження мирової угоди не відповідає вимогам, встановленим для виконавчих документів (стаття 18 Закону України "Про виконавче провадження"), і державним виконавцем з цих підстав буде відмовлено у відкритті виконавчого провадження, заінтересована сторона вправі звернутися до господарського суду з позовом про спонукання до виконання мирової угоди, в разі задоволення якого господарським судом видається відповідний наказ.

Як вбачається із постанови державного виконавця від 26.05.2014 року ВП № 43437555 про відмову у відкритті виконавчого провадження, основною підставою для повернення виконавчого документу є пропуск позивачем строку для пред'явлення мирової угоди до виконання. Крім того, державним виконавцем зазначено, що ухвала господарського суду, якою затверджена мирова угода, не містить гербової печатки.

Однак, як вбачається, ухвала суду про затвердження мирової угоди містить відомості про умови, розмір і строки виконання зобов'язання сторін, тобто відповідає всім вимогам щодо виконавчого документу. Окрім цього, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що позивач не був обмежений правом та часом на звернення до господарського суду, який виніс ухвалу про затвердження мирової угоди між сторонами, для скріплення виконавчого документа гербовою печаткою.

Відповідно до п. 3.19 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" наказ господарського суду про примусове виконання мирової угоди не може бути видано, оскільки провадження зі справи припинено. У разі ж ухилення однієї зі сторін від виконання мирової угоди: якщо ухвала господарського суду про затвердження мирової угоди відповідає вимогам статті 18 Закону України "Про виконавче провадження, то вона є виконавчим документом у розумінні пункту 2 частини другої статті 17 названого Закону і підлягає виконанню державною виконавчою службою; тому за наявності зазначеної умови позовна заява про спонукання до виконання мирової угоди не підлягає розгляду в господарських судах; якщо ж ухвала суду про затвердження мирової угоди не містить усіх даних, зазначених у статті 18 названого Закону, то така ухвала не має статусу виконавчого документа, і інша сторона у справі не позбавлена права звернутися з позовом про зобов'язання виконати мирову угоду, у випадку задоволення якого господарський суд видає наказ. Відповідний позов може мати як майновий, так і немайновий характер у залежності від змісту умов мирової угоди.

Як вбачається зі змісту позовних вимог та судових рішень, позивач у даному спорі звернувся з позовом про спонукання до виконання укладеної сторонами мирової угоди, шляхом стягнення заборгованості на користь банку. Отже, позивач фактично звернувся з позовом майнового характеру про спонукання виконання мирової угоди, шляхом стягнення заборгованості визначеної в мировій угоді.

При цьому колегія суддів зазначає, що мирова угода не наділена статусом та юридичною силою судового рішення. Відрізняючись від звичайного правочину за формою та процедурою укладання, мирова угода за своїм змістом передбачає дії осіб, що породжують (змінюють чи припиняють) цивільні права та обов'язки в розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, в тому числі й зобов'язання за положеннями статті 509 Цивільного кодексу України. (Відповідна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України № 12/184 (10/293/21) від 03.10.2006 року, № 13/210/10 від 04.07.2011 року).

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Стаття 530 ЦК України, визначає, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з ухвали суду від 20.06.2011 року у справі № 2/199 про затвердження мирової угоди, відповідно до п. 3 мирової угоди, кінцевим терміном погашення заборгованості по кредиту та відсотках є серпень 2015 року. А тому колегія суддів вважає, що оскільки кінцевий строк виконання мирової угоди не настав, відповідно відсутні правові підстави для задоволення вимоги позивача про стягнення заборгованості з відповідача.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду належить скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Окрім цього, колегія суддів керуючись ст.ст. 49, 105 ГПК України, вважає за необхідне судовий збір стягнути з позивача на користь відповідача.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_2 задоволити.

2. Рішення господарського суду Львівської області від 13.08.2014 року у даній справі - скасувати. Прийняти нове рішення.

3. В позові відмовити.

4. Стягнути з ПАТ " Всеукраїнський Акціонерний Банк" (вул. Дегтярівська, 27Т, м. Київ, 04119, код ЄДРПОУ 19017842) на користь ФОП ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) - 609,00 грн. судового збору розгляд апеляційної скарги.

Доручити місцевому господарському суду видати відповідний наказ.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в порядку та строки, встановлені ст.ст. 109, 110 ГПК України.

Головуючий - суддя Кордюк Г.Т.

суддя Гриців В.М.

суддя Якімець Г.Г.