Постанова № 41243765, 03.11.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" листопада 2014 р. Справа№ 910/20475/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Жук Г.А.

Кропивної Л.В.

при секретарі судового засідання Євдокимові В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «АвтоКрАЗ»

на рішення Господарського суду м. Києва

від 24.06.2014

у справі № 910/20475/13 (головуючий суддя Шкурдова Л.М.,

судді: Удалова О.Г., Сташків Р.Б.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний Ощадний банк України», м. Київ,

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтохімімпекс», м. Київ,

2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртехвуглець», м. Київ,

3) Товариства з обмеженою відповідальністю «Газотурбінні технології», м. Київ,

4) Товариства з обмеженою відповідальністю «Гармоніка», м. Київ,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів Публічне акціонерне товариство «АвтоКрАЗ», м. Кременчук,

про звернення стягнення на предмет застави в розмірі 906 243 890,17 грн,

за участю представників:

від позивача: Новік В.М. - представник (довіреність №19-11/149 від 22.11.2013); Саковець А.О. - представник (довіреність №19-11/14 від 03.03.2014);

від відповідача-1: не з'явився;

від відповідача-2: не з'явився;

від відповідача-3: не з'явився;

від відповідача-4: не з'явився;

від третьої особи: В.В. Білявський - представник (довіреність №2 від 02.01.2014);

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Державний Ощадний банк України» (надалі - ПАТ «Державний Ощадний банк України») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтохімімпекс» (надалі - ТОВ «Нафтохімімпекс»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртехвуглець» (надалі - ТОВ «Укртехвуглець»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Газотурбінні технології» (надалі - ТОВ «Газотурбінні технології»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Гармоніка» (надалі - ТОВ «Гармоніка»), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів Публічного акціонерного товариства «АвтоКрАЗ» (надалі - ПАТ «АвтоКрАЗ») про звернення стягнення на предмет застави для погашення заборгованості в розмірі 946 583 520,98 грн, з яких 500 686 000,00 грн заборгованості за простроченим кредитом, 260 725 966,04 грн заборгованості за простроченими процентами, 112 433 927,51 грн пені, 53 058 922,82 грн трьох відсотків річних, 19 678 704,61 грн інфляційних втрат.

Вимоги позивача обґрунтовані тим, що третьою особою, в порушення умов договору відновлюваної кредитної лінії №205/31/29 від 09.10.2008, у встановлені строки не погашено кредит, внаслідок чого у неї перед позивачем виникла заборгованість в сумі 946 583 520,98 грн. Враховуючи умови Договорів застави акцій №№ 205/31/2-7, 205/31/2-8, 205/31/2-6, 205/31/2-9 від 16.10.2008, укладених у забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, позивач звернувся до відповідача-1, відповідача-2, відповідача-3, відповідача-4 з позовом про звернення стягнення на предмет застави для погашення заборгованості третьої особи перед позивачем.

В ході розгляду справи в суді першої інстанції позивачем 24.01.2014 у зв'язку з перерахунком суми заборгованості в порядку статті 22 ГПК України була подана заява про зменшення розміру позовних вимог, згідно якої сума заборгованості становить 906 243 890,17 грн, з яких 500 686 000,00 грн заборгованості за простроченим кредитом, 273 277 379,61 грн заборгованості за простроченими процентами, 52 459 762,30 грн пені, 57 046 190,05 грн трьох відсотків річних, 22 774 558,21 грн інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.03.2014 у даній справі було призначено судову оціночну експертизу, зупинено провадження на час її проведення та отримання висновку експерта.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.05.2014 провадження у справі №910/20475/13 було поновлено.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.06.2014 у справі №910/20475/13 позов задоволено, стягнуто з ТОВ «Нафтохімімпекс», ТОВ «Укртехвуглець», ТОВ «Газотурбінні технології», ТОВ «Гармоніка» на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» 500 686 000,00 грн заборгованості за простроченим кредитом; 273 277 379,61 грн заборгованості за простроченими процентами; 52 459 762,30 грн пені; 57 046 190,05 грн 3% річних; 22 774 558,21 грн інфляційних втрат, шляхом звернення стягнення на:

- 116 186 013 штук простих іменних акцій ПАТ «АвтоКрАЗ», загальною номінальною вартістю 29 046 503,25 грн, номінальна вартість однієї акції - 0,25 грн., форма випуску - бездокументарна, за договором застави акцій від 16.10.2008 №205/31/2-7, що належать на праві власності ТОВ «Нафтохімімпекс»;

- 222 900 000 штук простих іменних акцій ПАТ «АвтоКрАЗ», загальною номінальною вартістю 55 725 000,00 грн, номінальна вартість однієї акції - 0,25 грн., форма випуску - бездокументарна, за договором застави акцій від 16.10.2008 №205/31/2-8, що належать на праві власності ТОВ «Укртехвуглець»;

- 21 094 100 штук простих іменних акцій ПАТ «АвтоКрАЗ», загальною номінальною вартістю 5 273 525,00 грн, номінальна вартість однієї акції - 0,25 грн., форма випуску - бездокументарна, за договором застави акцій від 16.10.2008 №205/31/2-6, що належать на праві власності ТОВ «Газотурбінні технології»;

- 160 303 018 штук простих іменних акцій ПАТ «АвтоКрАЗ», загальною номінальною вартістю 40 075 754,50 грн, номінальна вартість однієї акції - 0,25 грн., форма випуску - бездокументарна, за договором застави акцій від 16.10.2008 №205/31/2-9, що належать на праві власності ТОВ «Гармоніка».

Встановлено спосіб реалізації простих іменних акцій ПАТ «АвтоКрАЗ» шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною, не нижчою за:

- 8 249 207 грн за 116 186 013 штук простих іменних акцій ПАТ «АвтоКрАЗ», загальною номінальною вартістю 29 046 503,25 грн, номінальна вартість однієї акції - 0,25 грн, форма випуску - бездокументарна, за договором застави акцій від 16.10.2008 №205/31/2-7, що належать на праві власності ТОВ «Нафтохімімпекс»;

- 15 825 900 грн за 222 900 000 штук простих іменних акцій ПАТ «АвтоКрАЗ», загальною номінальною вартістю 55 725 000,00 грн, номінальна вартість однієї акції - 0,25 грн, форма випуску - бездокументарна, за договором застави акцій від 16.10.2008 №205/31/2-8, що належать на праві власності ТОВ «Укртехвуглець»;

- 1 497 681 грн за 21 094 100 штук простих іменних акцій ПАТ «АвтоКрАЗ», загальною номінальною вартістю 5 273 525,00 грн, номінальна вартість однієї акції - 0,25 грн, форма випуску - бездокументарна, за договором застави акцій від 16.10.2008 №205/31/2-6, що належать на праві власності ТОВ «Газотурбінні технології»;

- 11 381 514 грн за 160 303 018 штук простих іменних акцій ПАТ «АвтоКрАЗ», загальною номінальною вартістю 40 075 754,50 грн, номінальна вартість однієї акції - 0,25 грн, форма випуску - бездокументарна, за договором застави акцій від 16.10.2008 №205/31/2-9, що належать на праві власності ТОВ «Гармоніка».

Не погоджуючись із рішенням суду, ПАТ «АвтоКрАЗ» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 24.06.2014 у справі №910/20475/13 та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.08.2014 апеляційна скарга прийнята до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Мальченко А.О., судді Жук Г.А., Пашкіна С.А. та призначена до розгляду на 06.10.2014.

Позивач скористався правом, наданим статтею 96 Господарського процесуального кодексу України, надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 06.10.2014 для розгляду справи №910/20475/13 сформовано колегію суддів у складі: головуючий - суддя Мальченко А.О., суддів - Жук Г.А., Кропивна Л.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.10.2014, у зв'язку з неявкою в судове засідання представників відповідачів та третьої особи, на підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи було відкладено на 03.11.2014.

В судове засідання 03.11.2014 відповідачі своїх уповноважених представників повторно не направили, про день, місце та час розгляду апеляційної скарги були повідомлені належним чином.

Вислухавши думку представників позивача та третьої особи, враховуючи, що відповідачі не повідомили суд про поважність причин нез'явлення до суду апеляційної інстанції та не заявили клопотань про відкладення розгляду справи, судова колегія, порадившись на місці, ухвалила здійснити розгляд апеляційної скарги за відсутності вказаних осіб.

В судовому засіданні 03.11.2014 представник скаржника підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, а рішення Господарського суду м. Києва від 24.06.2014 у справі №910/20475/13 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представники позивача вимоги апеляційної скарги не визнали, доводи, на яких вона ґрунтується вважають безпідставними, а судове рішення законним, у зв'язку з чим просили залишити скаргу відповідача без задоволення. При цьому, посилаючись на положення ч. 2 ст. 101 ГПК України, представники позивача просили змінити оскаржуване рішення в частині визначення способу реалізації предметів застави.

03.11.2014 в судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови апеляційного господарського суду.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників позивача та третьої особи, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 09.10.2008 між Відкритим акціонерним товариством «Державний Ощадний банк України», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Державний Ощадний банк України» (в тексті договору - банк) та Холдинговою компанією «АвтоКрАЗ» у формі Відкритого акціонерного товариства, правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «АвтоКрАЗ» (в тексті договору - позичальник) було укладено договір кредитної лінії №205/31/2 (далі - Кредитний договір), за умовами якого (п. 2.1) банк зобов'язався надати на умовах договору, а позичальник зобов'язався отримати, належним чином використовувати та повернути в передбачені договором строки кредит, сплатити проценти та інші платежі за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим договором.

Сторони погодили суму максимального ліміту кредитування і визначили його в розмірі 40 000 000,00 доларів США (п. 2.3 Кредитного договору).

Згідно п. 2.4 Кредитного договору кредит надається позичальнику траншами з позичкового рахунку в безготівковому порядку на поповнення обігових коштів з погашенням кожного траншу не пізніше 365 днів з дати його надання.

Згідно п. 5.3.2 Кредитного договору позичальник взяв на себе зобов'язання точно в строки, обумовлені договором, погашати кредит та своєчасно у визначені договором строки сплачувати плату (проценти) за користування кредитом, а у випадку неналежного виконання зобов'язань за договором, на першу вимогу банку сплатити штрафні санкції, як це передбачено в договорі, а також у повному обсязі всі інші платежі та відшкодувати завдані збитки.

Відповідно до п. 7.1.1 Кредитного договору за порушення взятих на себе зобов'язань з повернення суми кредиту, комісійних винагород та своєчасної сплати процентів за користування кредитом, позичальник зобов'язався сплатити на користь позикодавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який сплачується пеня від суми платежу за кожний день прострочення.

Згідно п. 10.5 Кредитного договору він набуває чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін та діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за цим договором.

Додатковими договорами №1 від 28.10.2008, №2 від 13.02.2009, №3 від 24.02.2009, №4 від 23.04.2009, №5 від 27.04.2009, №6 від 03.06.2009, №7 від 12.06.2009, №8 від 13.10.2009, №9 від 18.12.2009, №10 від 22.04.2010 до Кредитного договору внесено зміни та доповнення.

Відповідно до п. 2.2 Кредитного договору в редакції Додаткового договору №9 від 18.12.2009 кредит надається у вигляді мультивалютної відновлюваної кредитної лінії окремими частинами (траншами) з остаточним терміном повернення не пізніше 25.12.2012.

Згідно п. 2.3.5 Кредитного договору в редакції Додаткового договору №9 від 18.12.2009 сторони погодили збільшення/зменшення діючого ліміту кредитування в строки згідно з таким графіком:

- у період 23.02.2009 - 09.10.2009 діючий ліміт кредитування становить 40 000 000,00 доларів США;

- у період 24.02.2009 - 22.04.2009 - 56 000 000,00 доларів США;

- у період 23.04.2009 - 02.06.2009 - 57 850 000,00 доларів США;

- у період 03.06.2009 - 29.02.2012 - 500 759 150,00 грн;

- у період 01.03.2012 - 31.03.2012 - 500 000 000,00 грн;

- у період 01.04.2012 - 30.04.2012 - 450 000 000,00 грн;

- у період 01.05.2012 - 31.05.2012 - 400 000 000,00 грн;

- у період 01.06.2012 - 30.06.2012 - 350 000 000,00 грн;

- у період 01.07.2012 - 31.07.2012 - 300 000 000,00 грн;

- у період 01.08.2012 - 31.08.2012 - 250 000 000,00 грн;

- у період 01.09.2012 - 30.09.2012 - 200 000 000,00 грн;

- у період 01.10.2012 - 31.10.2012 - 150 000 000,00 грн;

- у період 01.11.2012 - 30.11.2012 - 100 000 000,00 грн;

- у період 01.12.2012 - 25.12.2012 - 50 000 000,00 грн.

Відповідно до п. 2.7.1 Кредитного договору в редакції Додаткового договору №9 від 18.12.2009 проценти за користування кредитом починаючи з 01.12.2009 розраховуються на основі процентної ставки в розмірі 15% річних, яка може бути змінена в порядку, визначеному договором.

Згідно п. 2.7.3 Кредитного договору в редакції Додаткового договору №9 від 18.12.2009 сплата нарахованих процентів за період з 01.12.2009 по 31.12.2010 (включно) проводиться позичальником щомісячно у сумі процентів, яка розраховується з використанням процентної ставки на рівні 7% річних. Залишок несплачених процентів, нарахованих за період з 01.12.2009 по 31.12.2010 підлягає до сплати, починаючи з 01.01.2012 щомісячно, рівними частинами у строк разом з процентами, нарахованими за користування кредитними коштами за грудень 2011 року та протягом 2012 року.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, позивачем зобов'язання за Кредитним договором по наданню кредиту виконані в повному обсязі, що підтверджується заявами про надання траншів та банківськими виписками (а.с. 100-233, додатку 1), а також не заперечується сторонами у справі.

Проте, в порушення умов Кредитного договору позичальник своїх зобов'язань з повернення кредитних коштів та оплати процентів за їх користування не виконав, у зв'язку з чим позивач листом-вимогою №26-10/106-751 від 03.02.2011 (132-133, т. 1) повідомив ПАТ «АвтоКрАЗ» про відкликання кредиту, що підтверджується доказами направлення та отримання вказаного листа уповноваженим представником останнього 14.02.2011 (а.с. 216, т. 1).

23.07.2013 позивачем повторно направлено позичальнику вимогу про необхідність виконання зобов'язань за Кредитним договором (а.с. 136-137, т. 1), що підтверджується доказами її направлення та отримання 30.07.2013 (138-140, т. 1).

Однак, як вбачається з матеріалів справи, вказані вимоги Публічного акціонерного товариства «Державний Ощадний банк України» були залишені Публічним акціонерним товариством «АвтоКрАЗ» без відповіді та задоволення.

Відповідно до здійсненого позивачем розрахунку заборгованості станом на 19.11.2013 заборгованість позичальника перед позивачем за Кредитним договором за період з 09.10.2008 по 12.11.2013 складає 906 243 890,17 грн, в тому числі заборгованість за простроченим кредитом - 500 686 000,00 грн; заборгованість за простроченими процентами - 273 277 379,61 грн; пеня - 52 459 762,30 грн; 3% річних - 57 046 190,05 грн; інфляційні втрати - 22 774 558,21 грн. При цьому, заперечень щодо розміру вказаної заборгованості та обґрунтованого контррозрахунку відповідачами та третьою особою суду не надано.

Матеріали справи свідчать, що між позивачем та третьою особою у справі виникли зобов'язання, які мають ознаки кредитного договору.

Частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Таким чином, укладення ПАТ «Державний Ощадний банк України» та ПАТ «АвтоКрАЗ» договору кредитної лінії №205/31/2 від 09.10.2008 було спрямоване на отримання останнім кредиту та обов'язку у встановлений строк повернути кредит і проценти за його користування.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, виконання зобов'язань ПАТ «АвтоКрАЗ» за вказаним Кредитним договором забезпечено укладенням наступних договорів застави:

- Договором застави акцій №205/31/2-7 від 16.10.2008, укладеним між ВАТ «Державний Ощадний банк України», правонаступником якого є ПАТ Державний Ощадний банк України» (в тексті договору - заставодержатель) та ТОВ «Нафтохімкомплекс» (в тексті договору - заставодавець), предметом якого є прості іменні акції в кількості 116 186 013 штук, загальною номінальною вартістю 29 046 503,25 грн, емітентом яких є ПАТ «АвтоКрАЗ» (а.с.47-55, т.1);

- Договором застави акцій №205/31/2-8 від 16.10.2008, укладеним між ВАТ «Державний Ощадний банк України», правонаступником якого є ПАТ Державний Ощадний банк України» (тексті договору - заставодержатель) та ТОВ «Укртехвуглець» (в тексті договору - заставодавець), предметом якого є прості іменні акції в кількості 222 900 000 штук, загальною номінальною вартістю 55 725 000,00 грн, емітентом яких є ПАТ «АвтоКрАЗ» (а.с. 66-74, т.1);

- Договором застави акцій №205/31/2-6 від 16.10.2008, укладеним між ВАТ «Державний Ощадний банк України», правонаступником якого є ПАТ Державний Ощадний банк України» (в тексті договору - заставодержатель) та ТОВ «Газотурбінні технології» (в тексті договору - заставодавець), предметом якого є прості іменні акції в кількості 21 094 100 штук, загальною номінальною вартістю 5 273 525,00 грн, емітентом яких є ПАТ «АвтоКрАЗ» (а.с. 84-92, т. 1);

- Договором застави акцій №205/31/2-9 від 16.10.2008, укладеним між ВАТ «Державний Ощадний банк України», правонаступником якого є ПАТ Державний Ощадний банк України» (в тексті договору - заставодержатель) та ТОВ «Гармоніка» (в тексті договору - заставодавець), предметом якого є прості іменні акції в кількості 160 303 018 штук, загальною номінальною вартістю 40 075 754,50 грн, емітентом яких є ПАТ «АвтоКрАЗ» (а.с. 103-110, т. 1).

Згідно п. 4.2 вказаних договорів застави, заставодержатель вправі задовольнити за рахунок предмета застави свої вимоги у повному обсязі, який визначається заставодержателем самостійно на момент реалізації права застави, у тому числі, але не виключно, вимагати до сплати на користь заставодержателя: основної суми кредиту; процентів за користування кредитом; комісійної винагороди; нарахованих та несплачених на момент реалізації права застави штрафних санкцій за порушення зобов'язань за Кредитним договором (пеня, штраф); витрат, понесених заставодержателем у зв'язку із зверненням стягнення на предмет застави та його реалізації, у тому числі витрат на оплату послуг аудиторів, адвокатів та інших документально підтверджених витрат заставодержателя, якщо вони будуть мати місце; спричинених заставодержателю збитків у повному обсязі.

Відповідно до п. 5.1 договорів застави заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави у випадку, якщо у момент настання строку платежу зобов'язання (або відповідна його частина) не буде виконано, а також у будь-який час незалежно від настання строку платежу у випадку невиконання заставодавцем та/або позичальником будь-якого зі своїх обов'язків, передбачених цим договором та/або кредитним договором, а рівно у випадках, якщо будь-яка з гарантій або завірень, наданих заставодавцем у відповідності з цим договором, виявиться (стане) недійсною.

Згідно статті 1 Закону України «Про заставу» застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Дана стаття кореспондується зі статтею 572 Цивільного кодексу України.

Таким чином, укладення ПАТ «Державний Ощадний банк України» та ТОВ «Нафтохімімпекс», ТОВ «Укртехвуглець», ТОВ «Газотурбінні технології», ТОВ «Гармоніка» вищевказаних договорів застави було спрямоване на забезпечення останніми виконання зобов'язань ПАТ «АвтоКрАЗ» за договором кредитної лінії №205/31/2 від 09.10.2008 та обов'язку, у випадку наявності відповідних підстав, задовольнити за рахунок предмета застави вимоги позивача у повному обсязі.

Позивач свої вимоги обґрунтовує тим, що через неналежне виконання ПАТ «АвтоКрАЗ» умов договору кредитної лінії №205/31/2 від 09.10.2008 у ПАТ «Державний Ощадний банк України» на підставі вищевказаних договорів застави виникло право звернення стягнення на предмет застави, оскільки заборгованість по кредиту та процентам третьою особою не була сплачена.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, в квітні 2011 та липні-серпні 2013 позивачем на адресу відповідачів були направлені вимоги про погашення заборгованості за Кредитним договором (а.с.141-174, т. 1), які останніми залишені без відповіді та задоволення.

В силу положень статей 509, 526 ЦК України, статей 173, 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Судом першої інстанції вірно встановлено, що станом на 19.11.2013 заборгованість позичальника перед позивачем за Кредитним договором за період з 09.10.2008 по 12.11.2013 складає 906 243 890,17 грн, в тому числі заборгованість за простроченим кредитом - 500 686 000,00 грн; заборгованість за простроченими процентами - 273 277 379,61 грн; пеня - 52 459 762,30 грн; 3% річних - 57 046 190,05 грн; інфляційні втрати - 22 774 558,21 грн.

Відповідно до статті 590 Цивільного кодексу України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно положень ч.ч. 1, 4 ст. 20 Закону України «Про заставу» визначено, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором; якщо предмет одного договору застави складають дві або більше речей (два чи більше прав), стягнення може бути звернено на всі ці речі (права) або на будь-яку з речей (на будь-яке з прав) за вибором заставодержателя.

Пунктом 3.1.3 вищевказаних договорів застави сторони погодили, що незалежно від настання строку виконання зобов'язання в цілому або в тій чи іншій його частині заставодержатель має право вимагати дострокового виконання зобов'язання та реалізувати своє право застави, якщо заставодавець порушив прийняті на себе зобов'язання, передбачені даним договором.

Відповідно до п. 3.1.5. договорів застави заставодержатель має право звернути стягнення на предмет застави (або відповідну його частину) і здійснити реалізацію його у випадку, якщо в момент настання строку виконання зобов'язання або відповідної його частини воно (зобов'язання) не буде виконано.

Згідно п. 3.1.6 договорів застави заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі за рахунок предмета застави. Обсяг вимог визначається заставодержателем самостійно на момент фактичного задоволення і включає суму кредиту, проценти, комісійні винагороди, штрафи, пені, спричинені збитки, а також витрати, понесені заставодержателем у зв'язку із зверненням стягнення на предмет застави та його реалізацією, у тому числі витрати на оплату послуг аудиторів, адвокатів, конвертацію коштів та інші документально підтверджені витрати заставодержателя, якщо вони будуть мати місце.

У відповідності до п. 5.4 договорів застави звернення стягнення здійснюється на підставі рішення суду в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно чинного законодавства та цього договору.

Згідно ст. 24 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження може здійснюватися в т. ч. на підставі рішення суду. Обтяжувач, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов'язаний до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Державному реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет обтяження.

Умовами договорів застави також передбачено, що заставодержатель зобов'язаний в будь-якому випадку до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомості про звернення стягнення на предмет застави (абз. 2 п. 5.4 договорів застави).

На виконання зазначених вимог позивач надав докази реєстрації в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про звернення стягнення на предмети забезпечувального обтяження.

Пріоритети та розміри вимог інших обтяжувачів, на користь яких встановлені зареєстровані обтяження, які підлягають задоволенню з вартості предметів забезпечувального обтяження (прості іменні акції ТОВ «Нафтохімімпекс», ТОВ «Укртехвуглець», ТОВ «Газотурбінні технології», ТОВ «Гармоніка») відсутні, що підтверджується витягами з Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

У зв'язку з зазначеним доводи апелянта щодо неповідомлення у відповідності до ст. 25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» всіх обтяжувачів про початок судового провадження у справі колегією суддів відхиляються як безпідставні та необґрунтовані.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що у зв'язку з неналежним виконанням третьою особою умов договору кредитної лінії №205/31/2 від 09.10.2008 та надіслання на адресу боржника та заставодавців вимог про погашення заборгованості у позивача виникло право задовольнити за рахунок переданого в заставу майна відповідачів (заставодавців) свої вимоги у повному обсязі шляхом звернення стягнення на предмет застави в судовому порядку.

Згідно ст. 25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначається, зокрема, початкова ціна предмета забезпечувального обтяження для його подальшої реалізації на публічних торгах у порядку виконавчого провадження.

Як вбачається з матеріалів справи, під час розгляду справи місцевим господарським судом з метою визначення ринкової вартості предметів застави було призначено судову оціночну експертизу, за результатами якої складено Висновок № 35 від 23.05.2014 (а.с. 77-98, т. 3).

Висновком експерта встановлено:

- ціна реалізації, за ринковою вартістю однієї акції, 116 186 013 простих іменних акцій Публічного акціонерного товариства «АвтоКРАЗ», загальною номінальною вартістю 29 046 503,25 грн, номінальна вартість однієї акції - 0,25 грн, форма існування - бездокументарна, за Договором застави акцій №205/31/2-7 від 16.10.2008, що належать на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Нафтохімкомплекс», становить 8 249 207 грн. Вартість однієї акції складає 0,071 грн;

- ціна реалізації, за ринковою вартістю однієї акції, 222 900 000 простих іменних акцій ПАТ «АвтоКРАЗ», загальною номінальною вартістю 55 725 000,00 грн., номінальна вартість однієї акції - 0,25 грн, форма існування - бездокументарна, за Договором застави акцій №205/31/2-8 від 16.10.2008, що належать на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Укртехвуглець», становить 15 825 900 грн Вартість однієї акції складає 0,071 грн;

- ціна реалізації, за ринковою вартістю однієї акції, 21 094 100 простих іменних акцій ПАТ «АвтоКРАЗ», загальною номінальною вартістю 5 273 525,00 грн., номінальна вартість однієї акції - 0,25 грн, форма існування - бездокументарна, за Договором застави акцій №205/31/2-6 від 16.10.2008, що належать на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Газотурбінні технології», становить 1 497 681 грн. Вартість однієї акції складає 0,071 грн;

- ціна реалізації, за ринковою вартістю однієї акції, 160 303 018 простих іменних акцій ПАТ «АвтоКРАЗ», загальною номінальною вартістю 40 075 754,50 грн., номінальна вартість однієї акції - 0,25 грн, форма існування - бездокументарна, за Договором застави акцій №205/31/2-9 від 16.10.2008, що належать на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Гармоніка», становить 11 381 514 грн. Вартість однієї акції складає 0,071 грн.

Задовольняючі позовні вимоги ПАТ «Державний Ощадний банк України», місцевий господарський суд виходив з доведеності факту наявності боргу ПАТ «АвтоКРАЗ» за договором кредитної лінії №205/31/2 від 09.10.2008 в сумі 906 243 890,17 грн та наявності підстав для стягнення вказаної суми заборгованості з відповідачів за рахунок звернення стягнення на предмети застави за договорами застави акцій від 16.10.2008 №№ 205/31/2-7, 205/31/2-8, 205/31/2-6, 205/31/2-9 шляхом їх продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною, не нижчою за встановлену у Висновку судової оціночної експертизи № 35 від 23.05.2014.

Під час розгляду справи судом першої інстанції відповідачі та третя особа обґрунтованих заперечень щодо висновку судової оціночної експертизи не надали, а в апеляційній скарзі ПАТ «АвтоКРАЗ» наголошувало на порушенні вимог чинного законодавства при проведенні оцінки акцій, у зв'язку з чим вважає Висновок судової оціночної експертизи №35 від 23.05.2014 неналежним та недопустимим доказом у справі.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, а доводи скаржника вважає безпідставними та такими, що спростовуються наявними у справі доказами, з огляду на наступне.

В силу частини 2 статті 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Згідно ст.ст. 1, 3 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів досудового розслідування чи суду. Судово-експертна діяльність здійснюється на принципах законності, незалежності, об'єктивності і повноти дослідження.

Необхідність судової експертизи в господарському судочинстві викликана тим, що в процесі здійснення правосуддя суд стикається з необхідністю встановлення таких фактів (обставин), дані про які вимагають спеціальних досліджень. Експертиза - це науковий, дослідницький шлях до висновків, які формулюються у висновку експерта, про фактичні обставини справи.

Статтею 42 ГПК України встановлено, що висновок судового експерта повинен містити докладний опис проведених досліджень, зроблені в результаті їх висновки і обґрунтовані відповіді на поставлені господарським судом питання. Висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу. Відхилення господарським судом висновку судового експерта повинно бути мотивованим у рішенні.

У п. 18 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 4 від 23.03.2012 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» роз'яснено, що у перевірці й оцінці експертного висновку господарським судам слід з'ясовувати: чи було додержано вимоги законодавства у призначенні та проведенні судової експертизи; чи не було обставин, які виключали участь експерта у справі; компетентність експерта, якщо проведення судової експертизи доручено окремій особі, і чи не вийшов він за межі своїх повноважень; повноту відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним; узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком судової експертизи; обґрунтованість експертного висновку та його узгодженість з іншими матеріалами справи.

Як вбачається з матеріалів справи, вказаний висновок судової оціночної експертизи було складено судовим експертом - суб'єктом оціночної діяльності, який має, зокрема, кваліфікаційне посвідчення №509 від 20.11.1998 на оцінку об'єктів нерухомості, майна, немайнових прав та бізнесу, посвідчення про підвищення кваліфікації оцінювача ЦМК №2781-ПК від 01.06.2013 за напрямком «Оцінка цілісних майнових комплексів, паїв, цінних паперів, майнових прав та нематеріальних активів, оцінка прав на об'єкти інтелектуальної власності», свідоцтво про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів№2540 від 30.03.2005, та який був попереджений про кримінальну відповідальність за ст. ст. 384, 385 КК України за завідомо неправдивий висновок та відмову від його надання.

З вказаного висновку судової експертизи вбачається, що дослідження було проведено у відповідності та з використанням Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок», Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою КМУ від 10.09.2013 №1440, Національного стандарту №2 «Оцінка нерухомого майна», затвердженого постановою КМУ від 28.10.2004 №1442, Національного стандарту №3 «Оцінка цілісних майнових комплексів», затвердженого постановою КМУ від 29.11.2006 №1655, Методики оцінки майна, затвердженої постановою КМУ від 10.12.2003 №1891, Порядку визначення початкової вартості пакетів акцій публічних акціонерних товариств, що підлягають продажу на конкурсах, затвердженого Наказом ФДМУ №105 від 23.01.2004, Міжнародних стандартів оцінки, прийнятих Міжнародним комітетом із стандартів оцінки майна в 2011 році, Норм професійної діяльності оцінювача, затвердженими Радою УТО згідно протоколу №7 від 11.04.1995, Інструктивного листа ФДМУ від 09.04.1999 №10-36-3639 та джерел інформації з глобальної мережі Інтернет, а саме, офіційного сайту Агентства з розвитку інфраструктури фондового ринку України, яке є уповноваженою особою з розкриття інформації емітентами цінних паперів у загальнодоступній базі даних.

Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду находить доводи апелянта про відсутність в експертному висновку інформації щодо методики, яка була використана під час проведення експертизи, та характеру використаної наукової літератури безпідставними, а твердження про зазначення експертом лише одного Інтернет сайту необґрунтованим та таким, що не ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

Крім того, судова колегія відхиляє як необґрунтовані та безпідставні доводи апеляційної скарги щодо наявності помилок експерта у мотивувальній частині висновку, оскільки скаржником не було вказано, які саме помилки були допущені судовим експертом та яким чином вони ставлять під сумнів його кінцевий висновок.

В апеляційній скарзі апелянт також посилається на порушення при проведенні експертизи норм Закону України «Про акціонерні товариства», згідно ч. 2 ст. 8 якого ринкова вартість емісійних цінних паперів визначається: 1) для емісійних цінних паперів, які не перебувають в обігу на фондових біржах, - як вартість цінних паперів, визначена відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність; 2) для емісійних цінних паперів, що перебувають в обігу на фондових біржах, - як вартість цінних паперів, визначена відповідно до законодавства про цінні папери та фондовий ринок.

Як зазначає апелянт, акції, що є предметом застави, на які судом звернуто стягнення, перебувають в обігу на фондових біржах, а тому для визначення їх ринкової вартості необхідно здійснювати відповідну оцінку.

Відповідно до п. 2 Положення про функціонування фондових бірж, затвердженого Рішенням НКЦПФР від 22.11.2012 №1688 біржовий курс цінного папера - розрахункове значення ціни цінного папера (ринкова ціна цінного папера), яке визначається відповідно до порядку визначення біржового курсу цінного папера, встановленого Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, та оприлюднено відповідно до цього Положення.

Порядок визначення біржового курсу цінного папера затверджено Рішенням НКЦПФР від 13.08.2013 №1466, згідно якого встановлено формулу для розрахунку біржового курсу цінного паперу.

Як вбачається з Висновку судової оціночної експертизи №35 від 23.05.2014 (а.с. 91, т. 3), судовим експертом при визначенні вартості акцій було застосовано формулу, яка відповідає формулі розрахунку, передбаченій вищевказаним Порядком.

При цьому, апеляційним господарським судом враховано, що апелянт не скористався своїм правом та не надав доказів, зокрема, звіту іншого суб'єкта оціночної діяльності щодо вартості предмета застави на спростування висновку судової експертизи, що могло б бути підставою для відхилення останнього як такого, що не узгоджується з іншими матеріалами справи.

За таких обставин, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано вказав в оскаржуваному рішенні початкову ціну предметів застави на підставі Висновку судової оціночної експертизи №35 від 23.05.2014.

Колегія суддів апеляційного господарського суду також звертає увагу, що позивачем під час звернення з позовом до суду, а також у заяві про зменшення розміру позовних вимог, з урахуванням якої здійснено розгляд справи, було визначено спосіб реалізації предмета застави, а саме, шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем.

Однак, з резолютивної частини оскаржуваного рішення вбачається, що судом першої інстанції було встановлено спосіб реалізації заставленого майна шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження.

Відповідно до ч. 7 ст. 20 Закону України «Про заставу» реалізація заставленого майна, на яке звернено стягнення, провадиться державним виконавцем на підставі виконавчого листа, суду або наказу господарського суду, або виконавчого напису нотаріусів у встановленому порядку, якщо інше не передбачено цим Законом чи договором.

Згідно ст. 25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених статтею 26 цього Закону. Якщо інше не передбачено рішенням суду, реалізація предмета забезпечувального обтяження проводиться шляхом його продажу на публічних торгах у порядку, встановленому законом.

Відповідно до п. 2 частини 1 статті 26 вказаного закону обтяжувач має право на власний розсуд обрати один із позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зокрема, продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах.

Посилаючись на положення наведеної норми Закону, представники позивача під час апеляційного провадження пояснили, що позивачем був обраний саме такий спосіб реалізації у зв'язку з наявністю в останнього ліцензії Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку на проведення діяльності з торгівлі цінними паперами.

Враховуючи, що належних та допустимих доказів на підтвердження даної обставини позивачем надано не було, а також приписи статті 25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», який надає суду можливість вибору способу реалізації предмета іпотеки як шляхом проведення прилюдних торгів, так і застосування процедури продажу, висновок місцевого суду щодо реалізації предметів застави за вищевказаними договорами застави шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження, є вірним.

У своїх письмових поясненнях, наданих 03.11.2014 суду апеляційної інстанції представник скаржника наголосив на тому, що оскаржуваним рішенням суд звернув стягнення на акції, що не були предметом застави за відповідними договорами застави. Обґрунтовуючи свою позицію, останній зазначив, що у зв'язку з приведенням діяльності відповідача у відповідність до вимог Закону України «Про господарські товариства», 03.12.2010 Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку було анульовано попереднє свідоцтво про реєстрацію випуску акцій від 02.09.2004 №256/1/04 та засвідчено випуск нових акцій у бездокументарній формі, про що 28.12.2010 видано відповідне свідоцтво з реєстраційним № 1230/1/10. На переконання скаржника, акції, які були предметом договорів застави були анульовані, перестали існувати. Оскільки заставодавцями предмет застави не було замінено, відповідні зміни до договорів застави не вносились, дія застави припинилась у відповідності до статті 28 Закону України «Про заставу».

Аналогічні пояснення надійшли на адресу Київського апеляційного господарського суду 03.11.2014 від представника відповідача ТОВ «Нафтохімімпекс».

Колегія суддів дані твердження відхиляє та вважає, що наведені вище обставини не впливають на законність судового рішення, оскільки переведення випуску іменних акцій документарної форми існування у бездокументарну форму існування не припиняє права на предмет застави, оскільки акції свого існування не припиняють, а їх дематеріалізація передбачає здійснення іншого обліку права власності на акції, не з допомогою реєстратора, а в депозитарній системі обліку прав власності.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Зважаючи на те, що доводи апеляційної скарги законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2014 у справі №910/20475/13 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «АвтоКрАЗ» без задоволення.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 4-3, 32, 33, 43, 49, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «АвтоКрАЗ» на рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2014 у справі №910/20475/13 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2014 у справі №910/20475/13 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/20475/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді Г.А. Жук

Л.В. Кропивна