Постанова № 41243746, 04.11.2014, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.11.2014 року Справа № 904/3338/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого Виноградник О.М. ( доповідач)

суддів: Джихур О.В., Лисенко О.М.

при секретарі: Ситниковій М.Ю.

Представники сторін:

позивача - Букоємський Р.В., дов. № 14-138 від 13.05.2014р.;

відповідача - Кучеренко К.В., дов. № 2722 від 03.11.2014р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м.Київ

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.09.2014 року по справі № 904/3338/14

за позовом Публічного акціонерного товариства «Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м.Київ

до міського комунального підприємства «Дніпропетровські міські теплові мережі», м.Дніпропетровськ

про стягнення 159 012 793,75 грн.

В судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частину постанови (ст.ст.85, 99, 105 ГПК України).

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 25.09.2014 року у справі № 904/3338/14 (суддя Євстигнеєва Н.М.) за позовом Публічного акціонерного товариства «Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м.Київ до міського комунального підприємства «Дніпропетровські міські теплові мережі», м.Дніпропетровськ про стягнення 159 012 793, 75 грн. позов було задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 125 501 143,91 грн. основного боргу, 6 007 134,34 грн. інфляційних втрат, 4 231 473,37 грн. - 3% річних, 6 218 636,53 грн. пені, 73 080,00 грн. судового збору; в решті позову відмовлено; припинено провадження в частині стягнення 3 713 087,39 грн. (а.с.199-202, т.16).

Рішення господарського суду Дніпропетровської області мотивовано фактом невиконання відповідачем своїх договірних зобов'язань по повній та своєчасній оплаті поставленого газу; в якості норм матеріального права господарський суд послався на ст.ст.199, 229 Господарського кодексу України, ст.ст.525, 526, 530, 548-549, 625, 629 ЦК України.

Не погодившись з вищезазначеним рішенням місцевого господарського суду, до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся позивач - ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», посилається на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, які мають значення для її правильного вирішення, зокрема:

- господарським судом всупереч ст.4-2 ГПК України був порушений принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом; оскільки оскаржуване рішення в частині обґрунтування зменшення розміру неустойки містить лише доводи та аргументи, на яких ґрунтувалось клопотання відповідача, без урахування доводів позивача та його майнового стану, особливостей діяльності позивача;

- господарським судом неправомірно застосовано ст.83 ГПК України, якою передбачене зменшення розміру неустойки у виняткових випадках, але відповідно до п.3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» не була досліджена винятковість обставин у цій справі;

- враховуючи вищевикладене, господарським судом порушені норми ст.617, ч.1 ст.625 ЦК України, ч.2 ст.218, ст..219 Господарського кодексу України на відшкодування, пов`язане з неналежним виконання відповідачем своїх зобов`язань;

- також скаржник зазначає, що під час розгляду справи було порушено його право на справедливий суд, закріплене в ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач по справі проти її задоволення заперечує, посилається на відповідність оскаржуваного судового рішення матеріалам справи, нормам матеріального та процесуального права, зазначає, що підприємство не отримало відшкодування від держави понад 157 мільйонів гривень за різницю в тарифах у 2005-2007 роках, судовим рішенням господарського суду Дніпропетровської області по справі № 28/83-08 на користь відповідача стягнуто збитків від різниці в тарифах понад 76 млн. грн.., натомість, виконання цього рішення відстрочено до жовтня 2017 року, відповідач згідно з чинним законодавством не має права нараховувати пеню на заборгованість населення.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення господарського суду Дніпропетровської області, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, вислухав пояснення представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення слід залишити без змін, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.12.2012р. між ПАТ «Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» м.Київ («продавець» за договором, позивач по справі, скаржник) та Міським комунальним підприємством «Дніпропетровські міські теплові мережі» м.Дніпропетровськ ("покупець" за договором, відповідач по справі) був укладений договір купівлі-продажу природного газу № 13/2747-ТЕ-4, відповідно до предмету якого "продавець" зобов'язався передати у власність «покупця» у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ «НАК «Нафтогаз України» за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а "покупець" зобов'язався прийняти та оплатити цей газ на умовах цього договору; газ, що продається за цим договором, використовується «покупцем» виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями та національними творчими спілками ї їх регіональними осередками (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності) (п.п.1.1-1.2 р.1 договору (а.с.18-23, т.1)).

Пунктом 2.1 розділу 2 договору сторони погодили, що «продавець» передає «покупцеві» з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року газ обсягом до 254 317 тисяч куб. м., в тому числі по місяцях кварталів (тис. куб. м.): січень - 52 045, лютий - 45 284, березень - 40 553, квітень - 9 969, травень - 1 967, червень - 7, липень - 7, серпень - 7, вересень - 7, жовтень - 19 738, листопад - 37 144, грудень - 47 589.

Пунктами 3.1, 3.4 розділу 3 договору сторони узгодили, що «продавець» передає «покупцю» газ у пунктах приймання-передачі газу на вхідній запірній/відключаючій арматурі «покупця»; право власності на газ переходить від «продавця» до «покупця» в пунктах приймання-передачі; після переходу права власності на газ «покупець» несе всі ризики і приймає всю відповідальність , пов`язану з правом власності на газ. Приймання-передача газу, переданого «продавцем» «покупцеві» у відповідного місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу; обсяг споживання газу «покупцем» у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу «покупця». Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, «покупець» зобов`язується надати «продавцеві» підписані та скріплені печатками «покупця» та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість; «продавець» не пізніше 8-го числа зобов`язується повернути «покупцеві» та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою , або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акту; акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Пунктом 5.5 розділу 5 договору сторони визначили, що загальна вартість договору на дату його укладення становить 332 951 816,40 грн., в тому числі ПДВ - 55 491 969,40 грн.

Пунктом 6.1 розділу 6 договору сторони передбачили, що оплата за газ здійснюється «покупцем» виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу; остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Пунктом 7.2 розділу 7 договору сторонами визначена відповідальність «покупця» за несвоєчасну оплату поставленого природного газу у виглядів сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Пунктом 11.1 сторони узгодили, що договір діє з моменту підписання і до 31.12.2013р. - в частині реалізації газу, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

14.10.2013р. між сторонами була підписана додаткова угода № 1 до цього договору, відповідно до якої пункт 4.1 р.4 договору виклали в наступній редакції: «Кількість газу, яка передається «покупцеві», визначається за показами комерційних вузлів обліку газу «покупця»; в решті договір від 28.12.2012р. залишився без змін (а.с.24, т.1).

Докази визнання недійсним, розірвання, внесення будь-яких змін в встановленому законом порядку до договору № 13/2747-ТЕ-4 від 28.12.2012р. відсутні в матеріалах справи, не надавались скаржником в ході розгляду справи в судах обох інстанцій відповідно до ст.ст.32, 33, 36 ГПК України.

На виконання умов договору № 13/2747-ТЕ-4 позивачем була здійснена поставка природного газу на загальну суму 234 322 873,05 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31 січня 2013 року - 24 січня 2014 року (а.с.25-46, т.1), визнається відповідачем, не спростовується жодним доказом.

Відповідач за поставлений природний газ розрахувався частково, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість за природний газ в сумі 125 501 143,91 грн., що підтверджується платіжними дорученнями про оплату від 13.02.2013р.-18.08.2014р. (а.с.36-186, т.16), що також визнається відповідачем, не спростовано жодним доказом в розумінні ст..ст.32, 36 ГПК України при розгляді справи в судах обох інстанцій.

Згідно з частиною 1 ст.193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, що передбачені цим Кодексом.

Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 692 ЦК України встановлено обов'язок покупця оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Частиною 1 статті 530 ЦК України регламентовано, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно ст.546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.2 т.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, господарським судом обґрунтовано стягнуто з відповідача 125 501 143,91 грн. суми боргу за поставлений природний газ, з урахуванням факту визнання цієї суми боргу відповідачем (а.с.187-189, т.16) . Крім того, господарським судом правомірно відмовлено позивачу в позові в частині стягнення 7 115 000,00 грн., оскільки зазначену суму боргу відповідачем сплачено до звернення позивача з позовом протягом 14.04.2014р. - 06.05.2014р., що підтверджується платіжними дорученнями (а.с.173-183, т.16), а також обґрунтовано припинено провадження у справі на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України в частині стягнення 3 713 087,39 грн., оскільки зазначену суму відповідачем сплачено після порушення провадження у справі, протягом червня-серпня 2014 року, що підтверджується платіжними дорученнями (а.с.184-186, т.16).

Також судом першої інстанції правомірно стягнено з відповідача 6 007 134,34 грн. втрат від інфляції за період з лютого 2013 року по березень 2014 року, розрахованих позивачем відповідно до рекомендацій Верховного Суду України, викладених в листі від 03.04.19997р. № 62-97р. та 4 213 473,37 грн. - 3% річних за період з 14.02.2013р. по 14.04.2014р., оскільки позивачем був здійснений невірний розрахунок зазначеної суми.

На підставі умов договору позивачем була нарахована пеня за прострочення оплати вартості поставленого газу в сумі 12 458 218,67 грн.. розрахунок якої, перевіривши, господарський суд визнав невірним та правомірним в сумі 12 437 273,05 грн., але, враховуючи клопотання відповідача, вимоги закону, право господарського суду на зменшення розміру неустойки, передбачене ст.83 ГПК України, господарським судом правомірно зменшений розмір пені на 50% та стягнено з відповідача на користь позивача 6 218 636,53 грн. При цьому судами обох інстанцій приймаються доводи відповідача про те, що основною категорією споживачів є населення, на заборгованість не може нараховуватись пеня згідно з законом, відповідач веде в судових інстанціях великий обсяг претензійно-позовної роботи з боржниками, ступінь виконання зобов"язань - часткову сплату суми боргу відповідачем, а також про те, що цей опалювальний сезон розпочато та повинен бути проведений в умовах економічної та фінансової нестабільності в державі (а.с.184-189, т.16, а.с.112-115, т.1).

Щодо доводів скаржника про недотримання господарським судом ст.ст.4-2, 83 ГПК України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, то вони не приймаються судом апеляційної інстанції, оскільки відповідно до п.3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» господарським судом досліджено та матеріалами справи підтверджено виняткові обставини справи та господарським судом винесене обгрунтоване та справедливе рішення, а позовні вимоги було задоволено майже в повному обсязі, за винятком зменшення пені на 50%.

Решта доводів апеляційної скарги не впливає на вищенаведену правову оцінку матеріалів, обставин справи на підставі закону, а тому не приймаються апеляційним господарським судом.

За цих обставин колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що висновки, викладені в оскаржуваному рішенні господарського суду від 25.09.2014р. відповідають вимогам закону, матеріалам, обставинам справи, а доводи, наведені в апеляційній скарзі не можуть бути підставами скасування або зміни постановленого судового рішення, правові підстави задоволення апеляційної скарги - відсутні.

Керуючись ч. 3-5 ст.49, ст.ст.99, 101, 103-105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.09.2014 року у справі № 904/3338/14 - залишити без змін.

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м.Київ - залишити без задоволення.

Матеріали справи повернути до господарського суду Дніпропетровської області.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 07.11.2014р.

Головуючий суддя О.М. Виноградник

Суддя О.В.Джихур

Суддя О.М.Лисенко