Рішення № 41243719, 28.10.2014, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"28" жовтня 2014 р.Справа № 924/1236/14

Господарський суд Хмельницької області у складі:

суддя Заярнюк І.В., розглянувши матеріали справи

за позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" м. Київ

до комунального підприємства "Славутське житлово-комунальне об'єднання" м. Славута Хмельницької області

про стягнення заборгованості за поставлений природний газ в сумі 3832766,71 грн., пені за прострочення виконання грошового зобов'язання в сумі 396235,83 грн., 3% річних в розмірі 132742,3 грн., інфляційні втрати в сумі 476105,92 грн.

Представники сторін:

позивач: Данилевський О.М. - за довіреністю № 14-89 від 18.04.14р.

відповідач: Коробчук Ю.Л. - за довіреністю № 9 від 01.10.14р.

Рішення виноситься 28.10.14р. після оголошеної в судовому засіданні 16.10.14р. перерви.

В судовому засіданні відповідно до ч.2 ст.85 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений природний газ в сумі 3 832 766,71 грн., пені за прострочення виконання грошового зобов'язання в сумі 396 235,83 грн., 3% річних в розмірі 132 742,3 грн., інфляційні втрати в сумі 476 105,92 грн. В обгрунтування позовних вимог зазначає, що відповідачем порушено умови договору № 13/2690-БО-34 купвлі-продажу природного газу від 28 грудня 2012р., зокрема не сплачено в повному обсязі за поставлений природний газ та не дотримано строків оплати.

Відповідач у відзиві на позов та його представник в судовому засіданні проти позовних вимог заперечують та зазначають, що прострочення оплати зобов'язань за спожитий природний газ за Договором виникли не з вини відповідача, так як заборгованість за спожитий природний газ, що є предметом розгляду у даній справі, виникла як різниця в тарифах на теплову енергію внаслідок невідповідності затверджених тарифів на послуги теплопостачання для бюджетних установ фактичній їх собівартості. Відповідно, вказують, у підприємства виникають збитки, які згідно п. 8 ст.31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 року № 1875-ІУ, центральні органи виконавчої влади зобов'язані відшкодувати в повному обсязі з державного бюджету. Повідомляють, що протягом 2013-2014 років державою збитки у розмірі 2240902,00 грн. не було відшкодовано, що і спричинило їх виникнення.

Зауважують, що розподілом субвенцій на погашення різниці в тарифах на теплову енергію в 2013році для Хмельницької області, в тому числі для КП «Славутське ЖКО», виділено згідно постанови Кабінету Міністрів України № 167 від 20.03.13р. 65328,2 тис. грн.; розподілом субвенцій на погашення різниці в тарифах на теплову енергію в 2014 році для Хмельницької області, в тому числі для КП «Славутське ЖКО», виділено згідно постанови Кабінету Міністрів України № 30 від 29.01.14р. 68424 тис. грн. Вважають, що саме не до фінансована Державою різниця в тарифах в сумі -6274828,00 грн. призвела до виникнення заборгованості за спожитий природний газ в розмірі 3555163,61грн. Враховуючи вищевикладене та те, що державою невчасно відшкодовується різниця в тарифах за теплову енергію, вимоги позивача про відшкодування відповідачем пені, 3% річних та інфляційних втрат за порушення строків відповідач вважає безпідставними, незаконними та необґрунтованими, так як невчасне виконання відповідачем зобов'язань виникло не з його вини, крім того зауважує, що від прострочення грошового зобов'язання позивачу не заподіяно ніяких збитків.

Тому, просять відмовити позивачу у стягненні пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

28.12.12р. між ПАТ „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" (продавець) та комунальним підприємством "Славутське житлово-комунальне об'єднання" (покупець) був укладений договір № 13/2690-БО-34 купівлі - продажу природного газу.

Відповідно до п.1.1. Договору Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, або/та природний газ, видобутий на території України підприємствами, які не підпадають під дію статті 10 Закону України „Про засади функціонування ринку природного газу" а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ (надалі - газ), на умовах цього Договору.

Згідно з п.1.2. Договору газ, що продається за цим договором, використовується Покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами..

Пунктом 2.1. Договору визначено, що Продавець передає Покупцеві з 01 січня 2013р. по 31 грудня 2013 року газ обсягом до 1670,7 тис.куб.м.

Зі змісту п.3.1. Договору вбачається, що продавець передає покупцю газ у пунктах приймання-передачі газу на вхідній запірній/відключаючій арматурі Покупця. Право власності на газ переходить від Продавця до Покупця в пунктах приймання-передачі. Після переходу права власності на газ Покупець несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов'язану з правом власності на газ.

Покупець до 20 числа місяця, що передує місяцю поставки газу, надає Продавцю належним чином оформлену заявку на планові обсяги споживання газу на наступний місяць, підписану уповноваженою особою. Плановий обсяг поставки підтверджується Продавцем та доводиться до відома газотранспортних підприємств в електронному вигляді ОДУ ДК „Укратрансгаз" на відповідний місяць поставки (п.3.1.2. Договору).

Відповідно до п.3.3. Договору приймання-передача газу, переданого Продавцем Покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу Покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу Покупця.

Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, Покупець зобов'язується надати Продавцеві підписані та скріплені печатками Покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання - передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути Покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між Сторонами (п.3.4. Договору).

Згідно п.4.1 договору, кількість газу, яка подається покупцеві, визначається за показами комерційних вузлів газу покупця з урахуванням вимог наказу Мінпаливенерго від 15.07.2010р. №288 „Про затвердження методики визначення обсягів природного газу, які використовуються для виробництва теплової енергії для населення в разі, якщо суб'єкти господарювання здійснюють постачання теплової енергії різним категоріям".

Пункт 5.1. Договору зазначає, що ціна (граничний рівень ціни) на природний газ для теплопостачальних підприємств та послуги з його транспортування установлюється НКРЕ. Ціна за 1000 куб.м природного газу становить 3 509 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу. До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 3 884,78 грн., крім того ПДВ - 20% - 776,96грн., всього з ПДВ 0 4661,74грн. (п.5.2. Договору).

Відповідно до п.6.1. Договору оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно з п.6.3. Договору в платіжних дорученнях Покупець повинен обов'язково зазначати номер договору, дату його підписання та призначення платежу без зазначення періоду, за який здійснюється оплата. За наявності заборгованості у Покупця за цим договором Продавець має право зарахувати кошти, що надійшли від Покупця, як погашення заборгованості за газ, поставлений в минулі періоди по цьому договору, в порядку календарної черговості виникнення заборгованості.

Кошти, які надійшли від Покупця, будуть зараховані як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим Договором.

У відповідності до п.7.2. Договору у разі невиконання Покупцем умов пункту 6.1. цього Договору Продавець має право не здійснювати поставку газу Покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання Покупцем пункту 6.1. умов цього Договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Пунктом 11.1. Договору визначено, що договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення їх підписів печатками Сторін і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2013р., а в частині проведення розрахунків - до повного їх здійснення.

16.07.13р. між сторонами було підписано Додаткову угоду №1 до договору від 28.12.12р. № 13/2690-БО-34, згідно якої з 01.07.13р. п.5.2 і 5.5 ст.5 вказаного договору сторони виклали в наступній редакції: „5.2. Ціна за 1000 куб. м природного газу становить 3 459 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу. До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 3 823,78 грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 4 588,54 грн.

П.п. 5.5. Загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок газу."

На виконання договору позивачем було проведено постачання газу об'ємом 1 511, 213 тис. м.куб. на загальну суму 7 002 666,71 грн., що підтверджено актами приймання-передачі природного газу від 26.09.13р. від 31.10.13р., 30.11.13р., 31.12.13р.

Відповідачем частково сплачено вартість отриманого газу в сумі 3 169 900грн.

Станом на 30.06.14р. заборгованість за отриманий газ становить 3 832 766,71грн.

За таких обставин, позивач звернувся із позовом до суду про стягнення із відповідача 3 832 766,71 грн. боргу, 396 235,83 грн. пені, 132 742,3 грн. 3% річних та 476 105,92 грн. інфляційних втрат.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази та давши їм оцінку в сукупності суд враховує таке:

У відповідності до ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.2 п.1 ст.175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст.11 Цивільного кодексу України та ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

З положень ст.509 ЦК України та ст.173 ГК України вбачається, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Нормами ст.627 ЦК України встановлено свободу договору, тобто відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.12.12р. між ПАТ „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України", як продавцем, та комунальним підприємством "Славутське житлово-комунальне об'єднання", як покупцем, було укладено договір № 13/2690-БО-34 купівлі-продажу природного газу, який за своєю правовою природою містить ознаки договору поставки.

Положеннями ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 6.1. договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

З наявних у справі матеріалів вбачається, що заборгованість відповідача на момент подання позову та порушення провадження у справі складала 3 832 766,71грн., що підтверджується розрахунком заборгованості станом на 14.07.2014р., довідкою позивача про сальдо з 01.01.13р. по 30.06.14р. та довідкою про операції по підприємству відповідача з 01.01.13р. по 30.06.14р.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає, як порушення зобов'язання.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зі змісту вказаної статті вбачається, що зобов'язання сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, є втратами пов'язаними з інфляційними процесами в державі за час прострочення виконання зобов'язання боржником, а три процента річних є за своєю правовою природою платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником.

Згідно листа Верховного Суду України „Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997р. №62-97р., відповідно до якого індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Судом приймається до уваги, що індекс інфляції, який характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, визначається Держкомстатом за період, який становить один місяць, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції обчислюється виходячи з суми боргу, що мав місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки.

Відповідно до п. 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Таким чином, нарахування індексу інфляції можливе лише на суму простроченої заборгованості, яка існувала не менше як на один місяць та у порядку відповідальності боржника за порушення грошового зобов'язання.

Крім того, сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Позивачем заявлено до стягнення 476 105,92грн. інфляційних втрат, розрахунок яких судом перевірено та встановлено, що вони є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

Також позивачем заявлено до стягнення 3 % річних в розмірі 132 742,30 грн.

Проаналізувавши поданий позивачем розрахунок 3% річних, судом встановлено, що вони є правомірними та такими, що підлягають стягненню.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків та сплата неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною другою ст. 551 ЦК України визначено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторонами в п. 7.2 договору передбачено, що у разі невиконання покупцем пункту 6.1. умов цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судом враховується, що сторони в п. 9.3. договору погодили, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 (п'ять) років.

Позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню в сумі 396 235,83грн. яка також підлягає стягненню.

З приводу позиції відповідача про виникнення боргу через недофінансування державою різниці в тарифах в сумі 6274828,00грн., то судом враховуються положення п. 1.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", згідно яких за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов'язання суди не повинні приймати доводи боржника з посилання на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України).

Отже, з урахуванням вищенаведеного, позовні вимоги ПАТ "НАК "Нафтогаз України" підлягають задоволенню в повному розмірі.

Згідно ст. 49 ГПК України витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача у зв'язку із задоволенням позову.

Керуючись ст. ст. 1, 2, 12, 33, 34, 44, 49, ст. ст. 82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" м. Київ до комунального підприємства "Славутське житлово-комунальне об'єднання" м. Славута Хмельницької області про стягнення заборгованості за поставлений природний газ в сумі 3832766,71 грн., пені за прострочення виконання грошового зобов'язання в сумі 396235,83 грн., 3% річних в розмірі 132742,3 грн., інфляційні втрати в сумі 476105,92 грн. задовольнити.

Стягнути з комунального підприємства "Славутське житлово-комунальне об'єднання" (м. Славута Хмельницької області вул..Миру, 14А, код ЄДРПОУ 34432514) на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" ( м. Київ, вул..Б.Хмельницького,6, код ЄДРПОУ 20077720) - 3 832 766,71грн. (три мільйони вісімсот тридцять дві тисячі сімсот шістдесят шість гривень 71 коп.) боргу, 396 235,83грн. (триста дев'яносто шість тисяч двісті тридцять п'ять гривень 83 коп.) пені, 132 742,30грн. (сто тридцять дві тисячі сімсот сорок дві гривні 30 коп.) 3% річних, 476 105,92грн. (чотириста сімдесят шість тисяч сто п'ять гривень 92коп.) інфляційних нарахувань та 73 080грн. (сімдесят три тисячі вісімдесят гривень) судового збору.

Видати наказ.

Повний текст рішення складено 03.11.2014р.

Суддя І.В. Заярнюк

Віддрук. 3 прим. : 1 - до справи, 2 - позивачу (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6) 3 - відповідачу (м. Славута, вул. Миру, буд. 14А)