Рішення № 41243672, 06.11.2014, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06.11.2014 Справа № 920/1697/14

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Шосткинське

підприємство "Харківенергоремонт", м. Шостка Сумської області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім

"Дизайн", м. Шостка Сумської області

про стягнення 49288 грн. 44 коп.

Суддя Заєць С. В.

За участю представників сторін:

від позивача: Белякова Н. М. (довіреність № 987 від 11.04.2014 р.)

від відповідача: Сергеєва С. А. (довіреність № 1 від 23.10.2014 р.)

при секретарі судового засідання Саленко Н. М.

Суть спору: позивач у позовній заяві просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 49 288 грн. 44 коп. заборгованості, з яких 41 849 грн. 90 коп. суму основного боргу, 5565 грн. 76 коп. інфляційні нарахування, 1872 грн. 78 коп. 3% річних, а також судовий збір у розмірі 1827 грн. 00 коп.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання надав додатковій відзив на позовну заяву, в я кому зазначив, що заборгованість за спожиту теплоенергію в сумі 41 849 грн. 90 коп. визнає, однак просить зменшити розмір неустойки до 100 грн.

Таким чином, враховуючи достатність часу, наданого позивачу та відповідачу для підготовки до судового засідання та надання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принцип змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч.3 ст. 129 Конституції України, ст. 43 та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та оцінивши надані докази, суд встановив:

19.12.2012 року між сторонами було укладено договір про надання послуг з теплопостачання № 470, за умовами якого позивач зобов'язався своєчасно надати відповідачу відповідної якості послуги з теплопостачання на централізоване опалення та підігрів питної води, а відповідач (споживач) зобов'язався своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені цим договором.

Відповідно до п. 18 підп. 1 Договору споживач зобов'язаний оплачувати послуги в установлені договором строки.

Згідно з п.п. 6,7 Договору розрахунковим періодом є календарний місяць, система оплати послуг є щомісячною.

Відповідно п.п. 8, 9 Договору споживач за 3 дні до початку розрахункового періоду сплачує виконавцю вартість послуг зазначених в договорі, передбачених на розрахунковий період. Кінцеві розрахунки за розрахунковий період проводяться споживачем до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом. Послуги оплачуються в безготівковій формі, згідно з пред'явленим виконавцем рахунком на оплату послуг після підписання сторонами акта прийому-передачі послуг.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачу позивачем були виставлені рахунки № 470 від 31.01.2013 року на суму 25345,72 грн., № 470 від 28.02.2013 на суму 13 164 грн. 05 коп., № 470 від 31.03.2013 року на суму 3340 грн.13 коп, всього на загальну суму 41 849 грн. 90 коп.

Факт надання послуг та факт заборгованості за Договором в сумі 41 849 грн. 90 коп. визначється представником відповідача в судовому засіданні.

Згідно з частиною першою статті 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

22 квітня 2013 року позивачем на адресу відповідача за вихідним номером № 928 від 26.03.2014 року було направлено претензію, але відповідач розрахунку не здійснив.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання та всупереч умовам укладеного між сторонами договору не оплатив надані послуги в повному обсязі, в зв'язку з чим у нього за період з 19.12.2012 року по 25.03.2013 року виникла заборгованість перед позивачем в сумі 41849 грн. 90 коп.

Згідно зі статтями 526, 629 Цивільного кодексу України, пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання не допускається; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Проте, в порушення умов укладеного договору та вимог статей 526, 629 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України, відповідач не розрахувався за надані послуги, чим порушив права та охоронювані законом інтереси позивача.

Згідно з положеннями статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 530 цього ж Кодексу, визначено, якщо в зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Судом встановлено, що факт отримання відповідачем послуг з теплопостачання за період з 19 грудня 2012 року по 25 березня 2013 підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та не заперечується відповідачем, проте в порушення умов укладеного договору та вимог ст.ст. 526, 530 ЦК України, відповідач не виконав передбачені договором зобов'язання щодо своєчасної та в повному обсязі наданих послуг у зв'язку з чим, його заборгованість перед позивачем складає 41 849 грн. 90 коп., тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 41 849 грн. 90 коп. заборгованості за отримані послуги, суд вважає обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Обґрунтовуючи позовні вимоги в частині стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних позивач зазначає, що відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимоги кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором, або законом.

Згідно з поданим розрахунком, розмір 3 % річних за період з 20.02.2013 року по 31.08.2014 року складає 1872 грн. 78 коп., інфляційних нарахувань за період з березня 2013 року по серпень 2014 року - 5565 грн. 76 коп.

Відповідач у додатковому відзиві на позовну заяву від 05.11.2014 року просить зменшити розмір неустойки до 100 грн., посилаючись на ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Суд не має правових підстав в даному випадку для застосування п.3. ст. 551 Цивільного кодексу України та задоволення клопотання відповідача враховуючи зазначене.

Інфляційні нарахування на суму боргу, які заявлені позивачем у позовній заяві та сплата яких передбачена частиною другої статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією (неустойка, штраф, пеня), а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми, так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Положення ж п. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, які кореспондуються в господарському процесі зі ст. 233 Господарського кодексу України, а саме щодо зменшення штрафних санкцій застосовуються судом саме до штрафних санкцій, якими відповідно приписів статті 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Зазначене відповідає роз'ясненням наведеним у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань".

Отже, проаналізувавши більш детально зазначене суд приходить до висновку, що позивачем заявлено до стягнення інфляційні нарахування та 3% річних, які не є штрафними санкціями, а є компенсаційним способом захисту майнового права та інтересу кредитора ( позивача).

Тому, враховуючи, що право позивача щодо стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних нарахувань передбачене чинним законодавством України, господарський суд вважає правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача 1872 грн. 78 коп. 3% річних, 5565 грн. 76 коп. інфляційних нарахувань.

З огляду на викладене, враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань щодо повної та своєчасної оплати за отримані послуги, позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом стягнення з відповідача 41 849 грн. 90 коп. заборгованості за послуги, 1872 грн. 78 коп. - 3% річних та 5565 грн. 76 коп. інфляційних нарахувань

Виходячи з фактичних обставин даної справи, враховуючи, що спір між сторонами виник в результаті неправомірних дій відповідача, а саме, не своєчасної оплати за послуги, суд дійшов висновку про відшкодування позивачеві суми сплаченого судового збору в розмірі 1827 грн. 00 коп. за рахунок відповідача відповідно до вимог ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 44, 49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Дизайн» (41100, м. Шостка, пров. Енгельса, 4, код 34560082) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Шосткинське підприємство» «Харківенергоремонт» (41100, м. Шостка, вул. Гагаріна, 1, код 34113412) 41 849 грн. 94 коп. основного боргу, 1872 грн. 78 коп. 3 % річних, 5565 грн. 76 коп. - інфляційні нарахування та 1827 грн. 00 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 07.11.2014 року.

Суддя С.В. Заєць