ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
_______________________
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"31" жовтня 2014 р.Справа № 916/1319/13
Господарський суд Одеської області у складі колегії:
Головуючий Зайцев Ю.О.
Суддя Погребна К.Ф.
Суддя Степанова Л.В.
при секретарі судового засідання Ошарін Д.С.
За участю представників сторін:
Від позивача: Дєчева О.М. (арбітражний креуючий за посвідченням); за дов. Демченко Г.Г. (довіреність від 04.09.2014р.);
Від відповідача ФОП ОСОБА_3: не з'явився;
Від відповідача ТОВ "Стимул Плюс": Сергєєв Д.С. (довіреність від 01.04.2014р.);
Від третьої особи: не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Буддеталь" до відповідачів Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю "СТИМУЛ ПЛЮС" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ТОВ "ЮГ-ГАЗ"
про визнання договору недійсним,
ВСТАНОВИВ:
Суть спору: ТОВ "БУДДЕТАЛЬ" в особі ліквідатора Колмикової Т.О. звернулося до господарського суду Одеської області з заявою про визнання недійсним правочину в порядку п.10 ст.17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Заявлені вимоги складаються з наступного: визнати недійсним договір іпотеки від 07.05.2008р., що укладений між ФОП ОСОБА_3 та ТОВ "Буддеталь", за яким право власності на нежитлові будівлі та споруди загальною площею 6 453,6 кв.м., розташовані за адресою: АДРЕСА_1, перейшло від ТОВ "БУДДЕТАЛЬ" до ФОП ОСОБА_3 Також позивач просив суд визнати недійсним правочин вчинений ФОП ОСОБА_3, щодо передачі до статутного фонду ТОВ "СТИМУЛ ПЛЮС" нежитлових будівель та споруд загальною площею 6 453,6 кв.м., розташовані за адресою: АДРЕСА_1, та виключити з загального фонду ці будівлі: визнати недійсним свідоцтво на право власності на вказані будівлі, скасувати державну реєстрацію права власності ТОВ "СТИМУЛ ПЛЮС" на вказані будівлі.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує, що постановою Господарського суду Одеської області від 07.12.2009 року боржника - ТОВ "БУДДЕТАЛЬ" визнано банкрутом, відкрито відносно нього ліквідаційну процедуру (справа №1/157-09-5588).
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.03.2013року по справі №1/157-09-5588 призначено ліквідатором ТОВ "БУДДЕТАЛЬ" Колмикову Т.О. На підставі ч.2 ст.25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону, що діяв до 19.01.2013 р.) з дня призначення ліквідатора до нього переходять права керівника. Як передбачено ст. Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ліквідатор з дня свого призначення здійснює наступні повноваження, зокрема - з підстав, передбачених, ч. 10 ст. 17 цього закону, подає до господарського суду заяви при визнання недійсними угод боржника, тощо.
В ході проведення заходів в рамках ліквідаційної процедури відносно ТОВ "БУДДЕТАЛЬ", було встановлено, що 07.05.2008 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю „Буддеталь" був укладений договір іпотеки, яким було забезпечено виконання іпотекодавцем -ТОВ „Буддеталь" його обов'язків перед іпотекодержателем - ФОП ОСОБА_3, які визначені у п.1.1 основного договору - договору позики від 07.08.2008р. та полягають у поверненні позичених грошових коштів.
Звернення до суду з даними вимогами обґрунтоване посиланням на приписи ст.25 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", згідно якої ліквідатор з дня свого призначення здійснює наступні повноваження, зокрема - вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб.
Господарським судом Одеської області, згідно вимог ст.2-1 ГПК України, проведено автоматизований розподіл, внаслідок якого позовну заяву передано для розгляду судді Зайцеву Ю.О., інформацію внесено до системи автоматизованого розподілу.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 27.05.2013р. позовну заяву було прийнято до розгляду суддею Зайцевим Ю.О. та порушено провадження у справі №916/1319/13.
За розпорядженням голови господарського суду Одеської області від 25.06.2013 року, приймаючи до уваги, що суддя Зайцев Ю.О. знаходиться на лікарняному, справу №916/1319/13 було передано судді Меденцеву П.А.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 25.06.2013р. справу прийнято до провадження суддею Меденцевем П.А. та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.
Приймаючи до уваги повернення судді Зайцева Ю.О. з лікарняного, згідно з розпорядженням голови господарського суду Одеської області Волкова Р.В. від 26.06.2013р. справу №916/1319/13-г передано на розгляд судді Зайцева Ю.О.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 27.06.2013р. справу прийнято до провадження суддею Зайцевим Ю.О. та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.
07.08.2013р. представником відповідач ФОП ОСОБА_3 подано клопотання про зупинення провадження у справі (вх.№23865/13) у зв'язку з розглядом 15.08.2013р. Одеським апеляційним господарським судом апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Одеської області від 12.06.2013р. про залишення без розгляду, пов'язаної з даною справою іншої справи - №26-15/131-09-4188 про визнання договору іпотеки дійсним та визнання права власності.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 21.08.2014р. задоволено клопотання представника відповідача та продовжено строк вирішення спору по даній справі на 15 днів до 11.09.2013р.
21.08.2013р. позивачем по справі до суду надана заява про уточнення позовних вимог, якою позовні вимоги доповнено вимогою про зобов'язання ТОВ «Стимул Плюс» передати нежитлові будівлі та споруди загальною площею 6453,6 кв.м. ТОВ «Буддеталь» в особі його ліквідатора - арбітражного керуючого Колмикової Тетяни Олександрівни.
06.09.2013р. відповідачем по справі - ФОП ОСОБА_3 подано відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого він заперечує проти обставин, викладених у позові та просить суд відмовити в задоволенні позовної заяви в повному обсязі.
Ухвалою суду від 09.09.2013р. провадження по справі зупинено до вирішення пов'язаної з нею справи №26-15/131-09-4188, яка знаходиться в провадженні Одеського апеляційного господарського суду.
08.07.2014р. до канцелярії господарського суду Одеської області від ТОВ "Буддеталь" надійшла заява про поновлення провадження по справі та надано до ухвалу від 23.06.2014 р., якою закінчено провадження по справі №26-15/131-09-4188.
Ухвалою суду від 17.07.2014р., у зв'язку з усуненням обставин, що зумовили зупинення, провадження по справі №916/1319/13 поновлено та призначено судове засідання на 06.08.2014р.
Ухвалою суду від 06.08.2014р. справу №916/1319/13 призначено до колегіального розгляду.
На підставі розпорядження заступника керівника апарату господарського суду Одеської області від 07.08.2014р., на виконання ухвали суду від 06.08.2014р. про призначення колегіального розгляду справи №916/1319/13 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Буддеталь" до відповідачів Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю "СТИМУЛ ПЛЮС" про визнання правочину недійсним та відповідно до рішення зборів суддів господарського суду Одеської області (протокол №17-8/24 від 17.04.2014р.), по справі №916/1319/13 призначено повторний автоматичний розподіл справи для визначення складу колегії, та визначено наступний склад колегії суддів господарського суду Одеської області у складі: головуючий суддя - Зайцев Ю.О., суддя Брагіна Я.В., суддя Желєзна С.П.
Ухвалою суду від 08.08.2014р. справу прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий - Зайцев Ю.О., судді - Брагіна Я.В., Желєзна С.П. та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.
Ухвалою суду від 10.09.2014р. до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача залучено Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮГ-ГАЗ".
На підставі розпорядження керівника апарату господарського суду Одеської області від 24.09.2014р., у зв'язку зі знаходженням у відпустці судді Брагіної Я.В. призначено повторний автоматичний розподіл справи №916/1319/13 для визначення складу колегії, та визначено наступний склад колегії суддів господарського суду Одеської області у складі: головуючий суддя - Зайцев Ю.О., суддя Желєзна С.П., суддя Степанова Л.В.
Ухвалою суду від 24.09.2014р. справу прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий - Зайцев Ю.О., суддя Желєзна С.П., суддя Степанова Л.В. та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.
Ухвалами суду від 24.09.2014р. та 01.10.2014р. клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Буддеталь" в порядку ст.38 ГПК України задоволені частково та зобов'язано Комунальне підприємство "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості" Одеської міської ради надати довідку про балансову вартість нежитлових будівель та споруд, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.
На підставі розпорядження керівника апарату господарського суду Одеської області від 08.10.2014р., у зв'язку зі знаходженням на лікарняному судді Желєзної С.П. з 06.10.2014 р., призначено повторний автоматичний розподіл справи №916/1319/13 для визначення складу колегії, та визначено наступний склад колегії суддів господарського суду Одеської області у складі: головуючий суддя - Зайцев Ю.О., суддя Погребна К.Ф., суддя Степанова Л.В.
Ухвалою суду від 08.10.2014р. справу прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий - Зайцев Ю.О., суддя Погребна К.Ф., суддя Степанова Л.В. та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.
31.10.2014р. відповідачем ТОВ "СТИМУЛ ПЛЮС" до суду надана заява про застосування по справі строків позовної давності, в якій він просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю у зв'язку із пропуском позивачем строку позовної давності на пред'явлення до суду позовних вимог, що є предметом розгляду у даній справі.
31.10.2014р. у судовому засіданні після повернення з нарадчої кімнати було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду в порядку статті 85 ГПК України.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення, суд встановив:
07.05.2008р. між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю „Буддеталь" був укладений договір позики, згідно якого позивач передав у власність позичальнику - ТОВ „Буддеталь" готівкою грошові кошти в сумі 400000 грн., який зобов'язався повернути таку ж суму грошових коштів з урахуванням індексу інфляції до 07.05.2009р., що підтверджується квитанцією прибуткового касового ордеру №10 від 07.05.2008р.
Відповідно до пункту 4.5 договору позики на забезпечення виконання позичальником своїх зобов'язань відповідно до цього договору, сторонами додатково укладається договір іпотеки нерухомого майна, що належить позичальнику, і на яке, у випадку неповернення позики, може бути звернене стягнення позикодавцем в порядку, передбаченому договором іпотеки.
На виконання цього пункту договору позики 07.05.2008р. між сторонами укладено договір іпотеки, яким забезпечено виконання позивачем як іпотекодавцем його обов'язків перед фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 за вищевказаним договором позики. При цьому предметом іпотеки визначено нежитлові будівлі та споруди загальною площею 6463,6 м2 у АДРЕСА_1: адміністративну будівлю літ. "А", Ѕ гуртожитку літ. "В", складів літ. "Б", "Е", печей літ. "Ж", "К", трансформаторів літ. "Н", "М", "О", цехів літ. "Ц", "Р", "З", гаражу літ. "Г", вбиральні літ. "С", які зареєстровані в ОМБТІ та РОН 28.04.2001 в кн. 13 неж. стр. 5 реєстр. №2969. Узгоджена за договором іпотеки вартість предмета іпотеки, що відповідає балансовій вартості нежитлових будівель та споруд, складає 700000 грн.
Відповідно до п.1.1 договору іпотеки б/н, який було укладено між позивачем і відповідачем з метою забезпечення виконання договору позики б/н від 07.05.2008 р., іпотекодержатель (позивач) має право у разі порушення іпотекодавцем (відповідачем) своїх обов'язків за основним договором (договір позики) одержати задоволення своїх вимог за основним договором за рахунок передбаченого в розділі 3 цього договору майна, яке передається в іпотеку за цим договором.
Як зазначено позивачем ФОП ОСОБА_3 будучі учасником (засновником) ТОВ «СТИМУЛ ПЛЮС» , яке зареєстроване Виконавчим комітетом Одеської міської ради від 13.11.2009 року, передала в якості внеску до статутного фонду ТОВ «СТИМУЛ ПЛЮС» нерухоме майно - будівлі та споруди за адресою: АДРЕСА_1, що належали ТОВ «БУДДЕТАЛЬ». Після проведення вищенаведених дій щодо передачі нерухомого майна, як внеску до статутного фонду ТОВ «СТИМУЛ ПЛЮС» Виконавчим комітетом Одеської міської ради видано ТОВ «СТИМУЛ ПЛЮС» свідоцтво про право власності на нежилі будівлі та споруди загальною площею 6453,6 кв. м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1.
Як зазначено позивачем ФОП ОСОБА_3 будучі учасником (засновником) ТОВ «СТИМУЛ ПЛЮС» , яке зареєстроване Виконавчим комітетом Одеської міської ради від 13.11.2009 року, передала в якості внеску до статутного фонду ТОВ «СТИМУЛ ПЛЮС» нерухоме майно - будівлі та споруди за адресою: АДРЕСА_1, що належали ТОВ «БУДДЕТАЛЬ». Після проведення вищенаведених дій щодо передачі нерухомого майна, як внеску до статутного фонду ТОВ «СТИМУЛ ПЛЮС» Виконавчим комітетом Одеської міської ради видано ТОВ «СТИМУЛ ПЛЮС» свідоцтво про право власності на нежилі будівлі та споруди загальною площею 6453,6 кв. м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1.
Арбітражним керуючим зазначені обставини були встановлені під час проведення заходів в рамках ліквідаційної процедури відносно ТОВ "БУДДЕТАЛЬ" та стали підставою для звернення до суду із даними вимогами.
Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:
У судовому засіданні 31.10.2014р. арбітражний керуючий просив суд не розглядати заяву про збільшення позовних вимог (№2-3824/14 від 10.09.2014р.) та наполягав на розгляді позовних вимог в остаточній редакції, викладеної у заяві про уточнення позовних вимог від 21.08.2013р. (вх.№25405/13 від 21.08.2013р.).
Предметом розгляду у цій справі, як уже було встановлено, є визнання недійсним договору іпотеки на підставі ч.3 ст.215 ЦК України, інші позовні вимоги є похідними, розгляд яких залежить від вирішення питання щодо обґрунтованості вимог про визнання недійсним договору іпотеки.
Підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 та частиною першою статті 215 ЦК України.
Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 2 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч.1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч.1 ст.1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості
Як відомо з матеріалів справи 07.05.2008р. між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю „Буддеталь" був укладений договір позики, згідно якого позивач передав у власність позичальнику - ТОВ „Буддеталь" готівкою грошові кошти в сумі 400000 грн., який зобов'язався повернути таку ж суму грошових коштів з урахуванням індексу інфляції до 07.05.2009р., що підтверджується квитанцією прибуткового касового ордеру №10 від 07.05.2008р.
З метою захисту законних прав та інтересів фізичних та юридичних осіб при укладанні різноманітних правочинів та договорів законодавство передбачає ряд способів, які сприяють виконанню зобов'язань - способи або види забезпечення виконання зобов'язань.
Нормами статті 546 Цивільного кодексу України, визначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Частиною 1 ст.754 Цивільного кодексу України передбачено, що застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.
Згідно з ст.575 Цивільного кодексу України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи, і правила про яку встановлюються законом.
Закон України «Про іпотеку» є спеціальним законом, який регулює відносини у сфері застави нерухомого майна - іпотеки.
Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до п.1.1 договору іпотеки б/н, який було укладено між позивачем і відповідачем з метою забезпечення виконання договору позики б/н від 07.05.2008р., іпотекодержатель (позивач) має право у разі порушення іпотекодавцем (відповідачем) своїх обов'язків за основним договором (договір позики) одержати задоволення своїх вимог за основним договором за рахунок передбаченого в розділі 3 цього договору майна, яке передається в іпотеку за цим договором.
Як встановлено під час розгляду справи, на момент укладення спірного договору іпотеки усі активи відповідача перебували в податковій заставі, про що 28.09.2007р. внесено реєстраційний запис до Державного реєстру обтяжень рухомого майна про податкову заставу, а відтак відповідно до пп. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" відчуження відповідачем будь-якого нерухомого майна підлягало письмовому узгодженню з податковим органом.
Відповідно до ч.ч. 1, 7 ст. 576 ЦК України, згідно з якими предметом застави може бути майно, що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення; при чому застава окремих видів майна може бути заборонена або обмежена законом.
Статтями 5. 6 Закону України "Про іпотеку" також передбачено, що предметом іпотеки можуть бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за умови, якщо це майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення. У разі обмеження правомочності розпорядження нерухомим майном згодою його власника або уповноваженого органу державної влади чи органу місцевого самоврядування така ж згода необхідна для передачі цього майна в іпотеку.
В силу ч.1 ст.207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Згідно ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України.
Поряд з цим, відповідачем ТОВ "СТИМУЛ ПЛЮС" до суду надано письмове клопотання про застосування по справі строків позовної давності, в якій він просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю у зв'язку із пропуском позивачем строку позовної давності на пред'явлення до суду позовних вимог, що є предметом розгляду у даній справі.
Розглянувши дане клопотання та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про його задоволення з огляду на наступне.
Відповідно до статей 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно зі статтею 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Отже, коли судом на підставі досліджених у судовому засіданні доказів буде встановлено, що право особи, про захист якого вона просить, порушене, а стороною у спорі до винесення рішення буде заявлено про застосування позовної давності, і буде встановлено, що строк позовної давності пропущено без поважних причин, суд на підставі статті 267 Цивільного кодексу України ухвалює рішення про відмову в задоволенні позову за спливом позовної давності.
Перебіг вказаного строку, згідно з приписами ч. 1 ст.261 ЦК України, починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідно до статті 257 ЦК України позовна давність установлюється тривалістю в три роки. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю (частина перша статті 258 ЦК України). Водночас законодавець не допускає зміни порядку обчислення позовної давності, встановленого імперативними нормами статей 253-255 ЦК України.
Перебіг строку позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
Статтею 92 ЦК України визначено, що дії органу або особи, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, у відносинах із третіми особами розглядаються як дії самої юридичної особи.
Частиною сьомою статті 261 ЦК України передбачено, що винятки з правила частини першої цієї статті можуть бути встановлені законом. Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) спеціальних норм про позовну давність (у тому числі для звернення до суду арбітражного керуючого із заявою про визнання недійсним угод боржника) не встановлено.
Відтак, для юридичної особи (суб'єкта підприємницької діяльності) як сторони правочину (договору) днем початку перебігу строку позовної давності слід вважати день вчинення правочину (укладання договору), оскільки він збігається із днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права.
Зміна керівника позивача та призначення арбітражного керуючого у справі про банкрутство не є підставою для початку перебігу строку позовної давності з моменту призначення нового керівника.
З огляду на те, що ТОВ «БУДДЕТАЛЬ» є стороною оскаржуваного ним Іпотечного договор від 07.05.2008р.у, який було укладено в забезпечення виконання останнім своїх зобов'язань перед ФОП ОСОБА_3 за договором позики від 07.05.2008р., то перебіг позовної давності почався 08.05.2008р., тобто з дня, наступного після укладення оскаржуваного договору.
Проте, ТОВ «БУДДЕТАЛЬ» звернулось до господарського суду Одеської області з позовними вимогами у даній справі лише 22.05.2013р.
Враховуючи дане, а також наведені вище норми чинного законодавства, вимогу про визнання недійсним Іпотечного договору заявлено ТОВ «БУДДЕТАЛЬ» поза межами позовної давності, що є підставою для відмови у позовних вимогах.
Правову позицію, що для юридичної особи (суб'єкта підприємницької діяльності) як сторони правочину (договору) днем початку перебігу позовної давності за позовом про визнання правочину (договору) недійсним слід вважати день вчинення правочину (укладання договору), оскільки він збігається із днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права, викладено у постановах Верховного суду України від 19.08.2014р. № 5013/492/12 та від 02.09.2014р. №915/1437/13, які в силу ст.111-28 ГПК України є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.
Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Що стосується клопотання арбітражного керуючого про передачу даного спору - про визнання правочину не дійсним у порядку п.10 ст.17 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» до розгляду у справі про банкрутство ТОВ «Буддеталь» №1/157-09-5588, вмотивоване тим, що відповідно до ст.25 Закону розгляд заяв арбітражного керуючого про визнання недійсними правочинів у порядку п.10 ст.17 Закону здійснюється господарським судом у процедурі провадження по справі про банкрутство, то розглянувши дане клопотання колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для його задоволення з огляду на наступне.
По-перше, нормами Господарського процесуального кодексу та Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» не передбачено такої процесуальної дії, як передача спору до розгляду в межах іншої справи.
По-друге, з огляду на приписи статей 1, 4-1, 12 ГПК України, господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 1 ГПК України, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер. Також, до компетенції господарських судів віднесено розгляд усіх справ про банкрутство. Зазначені справи відповідно до частини другої статті 4-1 ГПК розглядаються в порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законами України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Зокрема, у межах розгляду справи про банкрутство господарський суд вирішує спори, безпосередньо пов'язані із здійсненням провадження в такій справі, в тому числі про: визнання недійсними правочинів, вчинених керуючим санацією (ліквідатором); визнання права власності на майно боржника; оскарження результатів аукціону з продажу майна боржника.
Таким чином, законом чітко встановлені випадки та підстави розгляду спорів у справі про банкрутство та в порядку позовного провадження.
Із заяви ліквідатора ТОВ «Буддеталь», суд встановив, що ліквідатор як на спеціальну підставу подання заяви про визнання угоди недійсною, послалась на положення ч.10 ст. 17 Закон про банкрутство.
Відповідно до вимог статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ліквідатор - фізична особа, яка відповідно до рішення господарського суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом, та забезпечує задоволення визнаних судом вимог кредиторів у встановленому цим Законом порядку.
Статтею 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено, що ліквідатор з дня свого призначення здійснює між іншим повноваження, щодо подання до господарського суду заяви про визнання недійсними угод боржника з підстав, передбачених частиною 10 статті 17 цього Закону, а саме якщо: - виконання договору завдає збитків боржнику; - договір є довгостроковим (понад один рік) або розрахованим на одержання позитивних результатів для боржника в довгостроковій перспективі, крім випадків випуску продукції з технологічним циклом, більшим за строки санації боржника; - виконання договору створює умови, що перешкоджають відновленню платоспроможності боржника.
Так, згідно ч.10 ст.17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону, що діяв під час розгляду спірних правовідносин) керуючий санацією в трьохмісячний строк з дня прийняття рішення про санацію має право відмовитися від виконання договорів боржника, укладених до порушення провадження у справі про банкрутство, не виконаних повністю або частково, якщо: виконання договору завдає збитків боржнику; договір є довгостроковим (понад один рік) або розрахованим на одержання позитивних результатів для боржника в довгостроковій перспективі, крім випадків випуску продукції з технологічним циклом, більшим за строки санації боржника; виконання договору створює умови, що перешкоджають відновленню платоспроможності боржника.
Поняття санація та ліквідація викладені у статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", згідно якої ліквідація - припинення діяльності суб'єкта підприємницької діяльності, визнаного господарським судом банкрутом, з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів шляхом продажу його майна; санація - система заходів, що здійснюються під час провадження у справі про банкрутство з метою запобігання визнання боржника банкрутом та його ліквідації, спрямована на оздоровлення фінансово-господарського становища боржника, а також задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів шляхом кредитування, реструктуризації підприємства, боргів і капіталу та (або) зміну організаційно-правової та виробничої структури боржника.
Суд вважає, що виходячи із змісту вищезазначених норм спеціального Закону, потрібно розрізняти дві відмінні за змістом та наслідками процедури у справах про банкрутство, зокрема, ліквідацію та санацію боржника.
Ліквідаційна процедура у справах про банкрутство не має на меті відновлення платоспроможності боржника, вона направлена на його ліквідацію. Зокрема, з моменту прийняття судом постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, всі дії ліквідатора направлені на задоволення вимог кредиторів переважно за рахунок продажу майна боржника, як це безпосередньо визначено в статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а не на відновлення платоспроможності боржника, на що направлена процедура санації боржника.
Між тим, позивачем не надано доказів на підтвердження введення по справі №1/157-09-5588 про банкрутство ТОВ «Буддеталь» процедури санації.
Крім того, суд звертає увагу на те, що положення ч.10 ст.17 спеціального Закону регулюють правовідносини щодо відмови від виконання договорів боржника, а не підстави визнання їх недійсними.
Отже, посилання ліквідатора на ч.10 ст.17 спеціального Закону, яка не визначає порядок та спеціальні правові підстави для визнання угод недійсними є помилковими та такими, що не підлягають розгляду.
З урахуванням вищезазначеного, вирішуючи питання про прийняття заяви ТОВ «Буддеталь» про визнання недійсним правочину до розгляду у межах позовного провадження, судом взято до уваги, що справу №1/157-09-5588 про банкрутство іпотекодавця - ТОВ «Буддеталь» порушено (09.11.2009р.) до набрання чинності новою редакцією Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", тобто до 19.01.2013р., що договір іпотеки укладено до порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ «Буддеталь» (09.11.2009р.), та що укладав цей договір, від імені боржника, генеральний директор, а не керуючий санацією (ліквідатор).
Отже, в даному випадку, спір про визнання договору іпотеки недійсним підлягає розгляду саме в позовному провадженні, відповідно до загальних підстав і наслідків недійсності правочинів (господарських договорів), що встановлені ст.ст. 203, 215, 216 ЦК України, ст.ст. 207,208 ГК України, а не в межах справи про банкрутство.
Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Рішення прийнято на підставі наданих сторонами доказів, оскільки згідно із ст.33, 38 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона: повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; самостійно визначити і надати суду ті докази на підтвердження своїх доводів, які вважає необхідними, належними і достатніми. Докази витребовуються судом у ході розгляду справи лише у разі подання відповідного клопотання - на суд не покладено обов'язку вказувати стороні, які докази вона повинна подати на підтвердження свої вимог чи заперечень, або проводити розшук тих чи інших доказів з власної ініціативи.
При цьому суд приймає до уваги строк розгляду справи, достатність часу у будь-якої із сторін для надання доказів на підтвердження власних доводів, для спростування обставин чи доводів протилежної сторони та для подання суду клопотання про витребування таких доказів у інших осіб.
Оскільки обґрунтованих причин звернення до суду з позовом поза межами строку давності не наведено, а відповідачем заявлено про застосування строку позовної давності, суд дійшов висновку, про відмову у задоволенні позову.
За при приписами ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Керуючись ст.ст. 32,33,34,38,43,44,49,75,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
ВИРІШИВ:
В задоволені позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Буддеталь" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю "СТИМУЛ ПЛЮС" - відмовити.
Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст складено та підписано 05.11.2014 року.
Головуючий Зайцев Ю.О.
Суддя Погребна К.Ф.
Суддя Степанова Л.В.
Судове рішення № 41243615, Господарський суд Одеської області було прийнято 31.10.2014. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити необхідні дані.
Це рішення відноситься до справи № 916/1319/13. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: