Рішення № 41243489, 29.10.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/17021/14 29.10.14За позовом Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант»

до Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія»

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1

про стягнення 53129,55 грн.

Суддя Сташків Р.Б.

Представники сторін:

від позивача - Білинова А.В. (представник за довіреністю);

від відповідача - Лабик Р.Р. (представник за довіреністю);

від третьої особи - не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» (далі - Позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» (далі - Відповідач) заборгованості з відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, в розмірі 52041,67 грн., а також нарахованих в порядку ст. 625 ЦК України 359,30 грн. 3% річних та 728,58 грн. інфляційних.

Заявлені позовні вимоги мотивовані тим, що Відповідач, як страховик винної в ДТП особи, всупереч вимогам Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не відшкодував Позивачу матеріальну шкоду, завдану страхувальником Відповідача внаслідок ДТП.

Від Відповідача надійшов відзив, у якому він проти позову заперечує через неповідомлення його страхувальником про настання ДТП у встановлений законом строк та вказує на відсутність доказів виплати Позивачем всієї суми страхового відшкодування, заявленої до стягнення. Також Відповідач зазначає, що його відповідальність обмежується встановленим полісом № АС/0089316 лімітом відповідальності в 50000 грн., та за вирахуванням франшизи в розмірі 1000 грн.

Ухвалою від 06.10.2014 судом було залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1. Проте з невідомих суду причин ОСОБА_1 (або його представник) у судове засідання не з'явився, хоча судом були вчинені всі дії щодо належного повідомлення його про призначення справи до розгляду в засіданні суду, про час і місце проведення засідання, а відтак, на нього покладаються будь-які несприятливі наслідки такої неявки. Письмових пояснень по суті спору ОСОБА_1 не подав.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані сторонами докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

25.09.2013 по вулиці Якуба Коласа в м. Києві була скоєна ДТП, а саме відбулося зіткнення автомобіля «Рено», д.р.н. НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_1, з автомобілем «Мітсубісі», д.р.н. НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_4, та останній в свою чергу здійснив зіткнення з автомобілем «Фіат», д.р.н. НОМЕР_3, яким керувала ОСОБА_5

Причинами ДТП стало те, що водій ОСОБА_1, керуючи автомобілем «Рено», д.р.н. НОМЕР_2, не вибрав безпечну швидкість руху, не врахував дорожню обстановку та стан транспортного засобу, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем «Мітсубісі», д.р.н. НОМЕР_1, який в свою чергу здійснив зіткнення з автомобілем «Фіат», д.р.н. НОМЕР_3, і такими діями ОСОБА_1 порушив п. 12.1 ПДР України, а також п. 2.5 ПДР України відмовившись від проходження медогляду.

Дані обставини підтверджуються короткою та розгорнутою довідками ДАІ про обставини ДТП, копії яких містяться у матеріалах справи.

Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль «Мітсубісі», д.р.н. НОМЕР_1 (Застрахований автомобіль), який відповідно до залученої до матеріалів справи копії реєстраційного талону належить ОСОБА_6 на праві власності, був під керуванням ОСОБА_4 на час ДТП, та який був застрахований Позивачем на підставі Договору добровільного страхування від 29.11.2012 (далі - Договір добровільного страхування). Вигодонабувачем за вказаним договором є ОСОБА_6

На підставі вищевказаного, за умовами Договору добровільного страхування, враховуючи Консультацію № 4996 від 25.10.2013 про оцінку пошкодженого Застрахованого автомобіля (ринкова вартість пошкодженого після ДТП Застрахованого автомобіля 52458,33 грн.), Звіт оцінювача № 4608 від 25.10.2013 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику Застрахованого автомобіля (Ез = 0, розмір збитку 107921,43 грн.), Позивач, як страховик, розрахував та виплатив страхове відшкодування в розмірі 52041,67 грн., з яких 17856,67 грн. було видано ОСОБА_6 через касу (видаткові касові ордери від 11.12.2013, 17.12.2013, 19.12.2013 та 20.12.2013), а 16335 грн. та 17850 грн. зараховані в рахунок сплати чергових страхових платежів за договорами № 06-R\01-06701201 від 14.11.2013 та № 06-R\01-06701202 від 19.11.2013.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відтак, Позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування, набув права потерпілої особи в межах здійсненої виплати.

Як вбачається з матеріалів справи, шкоду було заподіяно водієм автомобіля «Рено», д.р.н. НОМЕР_2, ОСОБА_1, під час експлуатації вказаного автомобіля, і його вину у вчиненні ДТП та скоєнні адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП встановлено постановою Святошинського районного суду м. Києва від 28.10.2013.

На час скоєння вищевказаної ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1, як особи, яка експлуатує автомобіль «Рено», д.р.н. НОМЕР_2 на законних підставах, була застрахована Відповідачем на підставі договору (полісу) № АС/0089316 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Вказаним договором (полісом) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 50000 грн., франшиза - 1000 грн.

Отже, Відповідач є особою на яку полісом № АС/0089316 покладено обов'язок з відшкодування шкоди, завданої під час експлуатації автомобіля «Рено», д.р.н. НОМЕР_2 на час спірної ДТП.

Заяву Позивача (№ 03/264 від 18.02.2014) з вимогою здійснити страхове відшкодування в зв'язку з ДТП Відповідачем було отримано 18.02.2014, проте залишено без задоволення. В матеріалах справи відсутні докази протилежного.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (тут і надалі - Закон) при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Відповідно до Звіту оцінювача № 4608 від 25.10.2013 вартість відновлювального ремонту Застрахованого автомобіля з урахуванням зносу, завдана внаслідок його пошкодження в ДТП, становить 107921,43 грн., при цьому коефіцієнт фізичного зносу деталей автомобіля дорівнює 0.

Доказів на спростування встановленого вищевказаним Звітом розміру оціненої шкоди, завданої власнику Застрахованого автомобіля, та встановленого коефіцієнту фізичного зносу складових автомобіля, суду надано не було, а також суду не заявлялося клопотання про витребування доказів в порядку ст. 38 ГПК України на спростування наведеного розміру оціненої шкоди, та не заявлялося клопотання про призначення експертизи в порядку ст. 41 ГПК України.

Інших висновків сертифікованих оцінювачів або аварійних комісарів щодо встановлення іншого розміру оціненої шкоди, завданої внаслідок пошкодження Застрахованого автомобіля у ДТП, та на доведення іншого коефіцієнту фізичного зносу Застрахованого автомобіля, суду також надано не було.

Судом встановлено, що наведені у вищевказаному Звіті роботи, деталі та матеріали знаходяться у причинно-наслідковому зв'язку з тими пошкодженнями Застрахованого автомобіля, що зафіксовані у довідках ДАІ за результатами ДТП, а також зафіксовані на фотознімках пошкоджень, що додані до вказаного звіту, і суду не надано доказів протилежного, а також, як зазначалось вище, не спростовано належними засобами доказування, що оцінена вартість робіт, деталей та матеріалів для відновлення Застрахованого автомобіля є необґрунтованою (завищеною або заниженою).

Щодо заперечень Відповідача проти позову, що базуються на неповідомленні останнього про настання ДТП у встановлений законом строк, суд зауважує на наступне.

У статті 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону. Тобто зазначена норма статті передбачає наявність права у страховика на пред'явлення регресного позову, а не відсутність такого права.

Даний правовий висновок викладено Верховним Судом України у постановах від 07.11.2011 у справі № 3-118гс11 та від 12.03.2012 у справі № 3-12гс12, а тому в силу положень статті 111-28 ГПК України є обов'язковим для застосування.

Отже, стаття 38 вищевказаного Закону не звільняє Відповідача від виплати страхового відшкодування на користь Позивача, а навпаки вказує на те, що після здійснення такої виплати у Відповідача з'явиться право на регресний позов до свого страхувальника за полісом № АС/0089316 або до водія забезпеченого транспортного засобу, що в даному випадку є однією особою - ОСОБА_1

Також судом відхиляються посилання Відповідача на необхідність Позивачу спочатку оскаржувати відмову Відповідача у виплаті страхового відшкодування, і лише після цього звертатись до суду з позовом про стягнення страхового відшкодування. Суд зазначає, що положення чинного законодавства, в тому числі Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», таких вимог та умов не містять, а підстава необґрунтованості відмови у виплаті страхового відшкодування, тобто сама по собі протиправність такої відмови є предметом доведення Позивачем та дослідження при розгляді даного позову про стягнення суми страхового відшкодування, що і було встановлено вище судом.

Заперечення Відповідача щодо відсутності доказів виплати Позивачем всієї суми страхового відшкодування судом відхиляються, оскільки матеріали справи містять докази виплати ОСОБА_6 17856,67 грн. через касу (видаткові касові ордери від 11.12.2013, 17.12.2013, 19.12.2013 та 20.12.2013), а 16335 грн. та 17850 грн. було виплачено шляхом зарахування в рахунок сплати чергових страхових платежів за договорами № 06-R\01-06701201 від 14.11.2013 та № 06-R\01-06701202 від 19.11.2013, що не заборонено законом.

Натомість, судом приймаються до уваги заперечення Відповідача, щодо того, що його відповідальність обмежується встановленим полісом № АС/0089316 лімітом в 50000 грн., та за вирахуванням франшизи в розмірі 1000 грн.

Враховуючи вищезазначені обставини, умови полісу № АС/0089316 та положення статей 12, 22, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», статей 9, 27 Закону України «Про страхування», статті 993, 1192 ЦК України, суд дійшов висновку, що Відповідач повинен відшкодувати Позивачу шкоду, виходячи з оціненого розміру матеріального збитку, завданого власнику Застрахованого автомобіля в зв'язку з його пошкодженням в ДТП, який встановлений звітом оцінювача (107921,43 грн.), в межах суми, право на вимогу якої перейшло до Позивача в зв'язку з виплатою страхового відшкодування (52041,67 грн.), обмежуючись лімітом відповідальності Відповідача за спірним страховим випадком, встановленим виданим ним полісом (50000 грн.), та за мінусом франшизи (1000 грн.) і отже в сумі 49000 грн.

З матеріалів справи слідує, що Позивач з метою отримання коштів від Відповідача звернувся до останнього з вимогою (вих. № 03/264 від 18.02.2014) про виплату страхового відшкодування за полісом № АС/0089316.

Дана заява із доданими до неї документами, які необхідні для виплати страхового відшкодування на користь Позивача, була отримана Відповідачем наручно 18.02.2014, про що міститься відмітка на самій вимозі.

Враховуючи вимоги пункту 36.2 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування (регламентна виплата) за полісами ОСЦПВВНТЗ повинна бути виплачена страховиком (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування.

Згідно зі статтями 525, 526, 530 ЦК України, статтею 193 ГК України зобов'язання мають виконуватися належним чином та у встановлений строк відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Проте, Відповідач після отримання вищезазначеної заяви та обов'язкового відповідно до закону переліку документів, у встановлений пунктом 36.2 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» строк суми страхового відшкодування на користь Позивача не виплатив. Підстави відмову Відповідача у здійсненні такої виплати судом визнано необґрунтованими, що описано вище.

Отже, з огляду на наведене, вимоги про стягнення заборгованості з відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, судом задовольняються частково в обрахованому судом розмірі 49000 грн.

Заперечення Відповідача, щодо необґрунтованості нарахування в порядку ст. 625 ЦК України інфляційних та 3% річних на суму відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, судом відхиляються з огляду на наступне.

Зобов'язання з відшкодування шкоди в межах даних правовідносин зводиться до виплати грошей, відтак, є грошовим зобов'язанням.

Згідно із ч. 2 ст. 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов'язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 01.10.2014 у справі N 113цс14.

У іншій постанові від 06.06.2012 у справі N 6-49цс12 Верховний Суд України також наголошує, що правильним є застосування ст. 625 ЦК України щодо відповідальності за порушення грошового зобов'язання у спорах, які виникають з договорів страхування. Оскільки зобов'язання страховиків у разі настання страхового випадку зводиться до здійснення страхової виплати, то таке зобов'язання є грошовим і в разі прострочення його виконання настає відповідальність, передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України, зокрема сплата суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми.

Отже, оскільки регресна вимога Позивача була отримана Відповідачем наручно 18.02.2014, то встановлений п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» максимальний 90ти денний строк на виплату страхового відшкодування закінчився 19.05.2014, тому з 20.05.2014 можуть нараховуватися санкції в порядку ст. 625 ЦК України на суму заборгованості 49000 грн.

У межах заявленого Позивачем періоду нарахування (20.05.2014 - 11.08.2014) підлягають стягненню 687,96 грн. інфляційних та 338,30 грн. 3% річних, виходячи з наступних розрахунків:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Середній індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргу (грн.)Сума боргу з врахуванням індексу інфляції (грн.)20.05.2014 - 11.08.2014490001.014687.9649687.96

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів4900020.05.2014 - 11.08.2014843 %338.30

Тому позовні вимоги в частині стягнення інфляційних та 3% річних підлягають частковому задоволенню: 687,96 грн. та 338,30 грн. відповідно.

Судовий збір відповідно до статті 49 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» (м. Київ, вул. Борщагівська, 145; ідентифікаційний код 23734213) на користь Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» (м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26; ідентифікаційний код 32382598) 49000 (сорок дев'ять тисяч) грн. відшкодування матеріальної шкоди (виплати страхового відшкодування), 687 (шістсот вісімдесят шість) грн. 96 коп. інфляційних, 338 (триста тридцять вісім) грн. 30 коп. 3% річних, а також 1720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 29 коп. судового збору.

Видати наказ.

У іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 06.11.2014

Суддя Сташків Р.Б.