Постанова № 41243329, 04.11.2014, Хмельницький окружний адміністративний суд

Копія

Справа № 822/4235/14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2014 року м. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі судді Фелонюк Д.Л. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини А2678 про визнання дій протиправними та стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1) звернувся в суд з позовом до військової частини А2678 (далі - відповідач, ВЧ А2678) про: визнання протиправними дій щодо нарахування та виплати грошової допомоги при звільненні, передбаченої ст.15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII) без урахування повної вислуги військової служби та щомісячної додаткової грошової допомоги військовослужбовцям Збройних Сил України, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій" (далі - Постанова №889); стягнення 11328,52 грн. суми недоплаченої одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби; стягнення 4647,60 грн. невиплаченої матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у 2014 році.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що з 17.07.1992 по 11.02.2014 проходив військову службу. З 29.11.2013 по 11.02.2014 перебував у розпорядженні першого заступника начальника Генерального штабу Збройних сил України та був прикомандирований до військової частини А2678 м.Львів. 11.02.2014 виключний із списків особового складу частини у зв'язку з звільненням у запас за пунктом "д" (через сімейні обставини) на підставі наказу першого заступника начальника Генерального штабу Збройних сил України по особовому складу від 06.02.2014 №32. Одноразова грошова допомога при звільненні (вихідна допомога) була виплачена у розмірі 25% місячного грошового забезпечення за повних 18 календарних років служби та становила 13071,38 грн.. Зазначає, що відповідачем неправильно визначений розмір грошової допомоги при звільненні, оскільки не враховано додаткову грошову винагороду при обрахунку щомісячного грошового забезпечення та не враховано повністю вислугу військової служби. Згідно ч.2 ст.9 Закону №2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Відповідно до ч.2 ст.15 Закону №2011-XII військовослужбовцям при звільненні з військової служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, які мають вислугу 10 років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. Згідно постанови №889 військовослужбовцям установлено щомісячну додаткову винагороду в розмірі, що не перевищує 60% місячного грошового забезпечення - з 01.01.2014. Зазначає, що проходив військову службу у військовій частині А0988 на посаді помічника начальника центру з правової роботи 125 центру забезпечення речовим майном і зберігання техніки та майна речової служби Тилу Збройних Сил України, тобто, був військовослужбовцем Збройних Сил України, у зв'язку з чим з 01.04.2013 виплачувалася щомісячна додаткова винагорода в розмірі 20% місячного грошового забезпечення, з 01.09.2013 - в розмірі 40% місячного грошового забезпечення та з 01.01.2014 - у розмірі, що не перевищує 60% місячного грошового забезпечення. Враховуючи, що щомісячна додаткова грошова винагорода, яка встановлена Кабінетом Міністрів України виплачувалась позивачу з моменту введення її в дію постановою Уряду та до моменту звільнення, мала постійний характер, тому в силу ст.9 Закону №2011-XII розрахунок грошової допомоги при звільненні повинен був проводитись з урахуванням вказаної щомісячної додаткової грошової винагороди. Зазначає, що військовою частиною при обчисленні розміру вихідної допомоги не враховано, що вислуга військовослужбовця у позивача становить 21 повний календарний рік, а не 18 років, що підтверджується послужним списком. Зокрема, на підставі постанови Хмельницького міськрайонного суду від 26.06.2006 (аркуш 5 послужного списку) зараховано строк навчання в Львівському військовому ліцеї з 17.07.1992 по 15.06.1995 в загальний безперервний строк військової служби та встановлено вважати початком проходження військової служби 17 липня 1992 року.

31.10.2014 до суду від представника позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог (вх.№34497 від 31.10.2014), відповідно до якої зменшує позовні вимоги в частині стягнення з ВЧ А2678 на користь ОСОБА_1 4947,60 грн., що становить суму невиплаченої позивачеві матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у 2014 році. Дане зменшення позовних вимог приймається судом.

04.11.2014 року до суду від представника позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог (вх.№34814 від 04.11.2014), відповідно до якої просить: визнати протиправними дії ВЧ А2678 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні, передбаченої ст.15 Закону №2011-XII без урахування повної вислуги військової служби та без включення до грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової допомоги військовослужбовцям Збройних Сил України, передбаченої постановою №889; зобов'язання ВЧ А2678 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням повної вислуги військової служби (21 календарний рік) та з включенням до грошового забезпечення 60% щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України згідно з постановою №889 з урахуванням виплаченої суми. Дане уточнення приймається судом.

Позивач, представник позивача в судове засідання не з'явився, належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду. 04.11.2014 до суду надійшла заява представника позивача (вх. №34814 від 04.11.2014), відповідно до якої просить розгляд справи провести за його відсутності та за відсутності позивача, уточнені позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду. В поданому відзиві (вх.№33009 від 28.10.2014) просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Зазначає, що на підставі наказу Міністра оборони України від 11.06.2008 №260 "Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.07.2008 за №638/15329 у відповідності до п.38.6 військовослужбовцям, які звільняються через сімейні обставини, до їх щомісячного грошового забезпечення, з якого нараховується одноразова грошова допомога, включаються: посадовий оклад, оклад за військовим званням на день звільнення з військової служби, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород). На підставі вказаної позивачем постанови №889, військовослужбовцям Збройних Сил України введено новий вид щомісячної додаткової грошової винагороди, яка з 01 січня 2014 року встановлена в розмірі 60%, що відповідно не підлягає виплаті ОСОБА_1, у зв'язку з тим, що являється грошовою винагородою, яка не включається при нарахуванні одноразової грошової допомоги. Зазначає, що ВЧ А2678 не брала до уваги 21 повний календарний рік при нарахуванні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 у зв'язку з тим, що строк навчання у Львівському військовому ліцеї визначений постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 26.06.2006 за позовом ОСОБА_1 до військової частини А0988, а не військової частини А2678.

04.11.2014 до суду надійшла заява представника відповідача (вх.№34743 від 04.11.2014), відповідно до якої просить розглянути справу за його відсутності, заперечує проти позову.

Згідно ч.4 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи, що позивач та відповідач були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, представник позивача та представник відповідача подали заяви про розгляд справи без їх участі, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч.6 ст.12 та ч.1 ст.41 КАС України фіксування судового засідання по справі не здійснюється.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх взаємному зв'язку і сукупності, суд вважає, що позовні вимоги належать до задоволення на підставі наведеного нижче.

Суд встановив, що ОСОБА_1 з 29.11.2013 по 06.02.2014 перебував у розпорядженні першого заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України, що підтверджується копією витягу із послужного списку ОСОБА_1.

Наказом першого заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України по особовому складу від 06.02.2014 №32 капітана юстиції ОСОБА_1, колишнього помічника начальника центру з правової роботи 125 центру забезпечення речовим майном і зберігання техніки та майна речової служби Тилу Збройних Сил України, який перебуває у розпорядженні першого заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України звільнено у запас через сімейні обставини.

Наказом командира ВЧ А2678 (по стройовій частині) від 11.02.2014 №28 позивача з 11.02.2014 виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. При звільненні нараховано та виплачено ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу по звільненню відповідно за 18 календарних років в сумі 13071,38 грн., виходячи із розрахунку (2904,75 грн. (де 120,00грн. - оклад за військовим званням, 910,00 грн. - посадовий оклад, 360,50 грн. - надбавка за вислугу років (35%), 695,25 грн. - надбавка за виконання особливо важливих завдань (50%), 819,00 грн. - премія (90%) х 18 років х 25%), що підтверджується копією довідки-розрахунку. При цьому, до розміру грошової допомоги при звільненні позивачу ВЧ А2678 не була включена щомісячна додаткова винагорода, передбачена постановою №889.

Пунктом 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 передбачено, що особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону №2011-XII, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно із ч.2 ст.9 Закону №2011-XII, о складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до ч.4 ст.9 Закону №2011-XII, грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Відповідно до ч.2 ст.15 Закону №2011-XII, військовослужбовцям при звільненні з військової служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, які мають вислугу 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Пунктом 2 ч.1 постанови №889 установлено щомісячну додаткову грошову винагороду військовослужбовцям Збройних Сил (крім тих, що зазначені у підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби): з 1 квітня 2013 р. - у розмірі, що не перевищує 20 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 вересня 2013 р. - у розмірі, що не перевищує 40 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 січня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує 60 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 квітня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує 80 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 липня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.

Відповідно до довідки-розрахунку, при розрахунку одноразової грошової допомоги по звільненню позивачу за основу бралося місячне грошове забезпечення за кожний повний календарний рік служби в розмірі 2904,75 грн., яке складалося з: окладу за військовим званням в розмірі 120,00 грн., посадового окладу в розмірі 910,00 грн., надбавки за вислугу років (35%) в розмірі 360,50 грн., надбавки за виконання особливо важливих завдань (50%) в розмірі 695,25 грн., премії (90%) в розмірі 819,00 грн. (а.с. 7).

Враховуючи те, що щомісячна додаткова грошова винагорода, яка встановлена Кабінетом Міністрів України, має постійний характер, суд приходить до висновку про те, що розрахунок грошової допомоги позивачу при звільненні повинен був проводитись з урахуванням вказаної щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі, що не перевищує 60 відсотків місячного грошового забезпечення.

Суд вважає безпідставним посилання відповідача на п.38.6 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 11.06.2008 №260, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14.07.2008 за №638/15329 (далі - Інструкція), відповідно до якого військовослужбовцям, які звільняються з підстав, зазначених у пунктах 38.1 та 38.2 цієї Інструкції, до їх місячного грошового забезпечення, з якого нараховується одноразова грошова допомога, включаються які на день звільнення з військової служби перебували в розпорядженні відповідних командирів (начальників) та тим, які до дня звільнення з військової служби були звільнені від посад (у тому числі у зв'язку зі скороченням штатних посад), - посадовий оклад, оклад за військовим званням на день звільнення з військової служби, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), що отримували військовослужбовці за останніми штатними посадами відповідно до законодавства України.

Відповідно до ч.4 ст.9 КАС України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Згідно п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 №9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя", судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону. Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.

Отже, при визначенні розміру грошового забезпечення позивачу, виходячи із пріоритетності законів над підзаконними актами, підлягає застосуванню Закон №2011-XII, а не Інструкція, яка звужує поняття грошового забезпечення, визначеного у ч.2 ст.9 Закону №2011-XII.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного суду України від 12.11.2013 (реєстраційний номер рішення 35667377), яка є обов'язковою для врахування відповідно до статті 244-2 КАС України.

Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку про неправомірність нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги при звільненні без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди передбаченої постановою №889 у розмірі, що не перевищує 80 відсотків місячного грошового забезпечення.

Щодо твердження відповідача про не взяття до уваги 21 повний календарний рік при нарахуванні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 у зв'язку з тим, що строк навчання у Львівському військовому ліцеї визначений постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 26.06.2006 за позовом ОСОБА_1 до військової частини А0988, а не ВЧ А2678, суд зазначає наступне.

Постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 26.06.2006 по справі №2а-758, яка набрала законної сили 07.07.2006, зобов'язано командування військової частини А 0988 зарахувати ОСОБА_1 строк навчання в Львівському військовому ліцеї в загальний безперервний строк військової служби та вважати початком проходження військової служби з 17 липня 1992 року.

З урахуванням викладеного, зважаючи на приписи ч.1 ст.72 КАС України, суд приходить до висновку, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній справі, що набрало законної сили, не потрібно доводити в даній справі, оскільки в даному випадку рішення суду має преюдиціальне значення.

Наділення преюдиціальною силою судового рішення засновано на презумпції істинності судового рішення, що набрало законної сили. Законна сила судового рішення забезпечує дію преюдиції. В силу преюдиції встановлені судовим рішенням факти та правовідносини мають сприйматися як безспірні, до того часу, доки рішення суду не буде скасоване у передбаченому законом порядку, доки факти та правовідносини не будуть визнані такими, що не відповідають дійсності.

За визначених умов, обставини, встановлені в постанові від 26.06.2006 по справі №2а-758 не належить доказувати. Обставини вважаються встановленими в іншому судовому рішенні, якщо про це зазначено у мотивувальній чи резолютивній частинах цього рішення.

Отже, відповідачем безпідставно не враховано 21 повний календарний рік при нарахуванні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1.

Згідно ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а ч.2 ст.71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідач не довів правомірність своїх дій при нарахуванні та виплаті грошової допомоги при звільненні ОСОБА_1. В той же час позовні вимоги позивача є обґрунтованими, підтверджені належними доказами, відповідають вимогам чинного законодавства, а тому належать до задоволення.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст.ст.6, 7, 8, 9, 11, 12, 14, 41, 49, 51, 71, 86, 94, 104, 128, 158-163, 167, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними дії військової частини А2678 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги при звільненні, передбаченої статтею 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" без урахування повної вислуги військової служби (21 календарний рік) та щомісячної додаткової грошової допомоги військовослужбовцям Збройних Сил України, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій".

Зобов'язати військову частину А2678 здійснити перерахунок та виплату грошової допомоги при звільненні ОСОБА_1 з урахуванням повної вислуги військової служби (21 календарний рік) та із включенням до грошового забезпечення 60% щомісячної додаткової грошової винагороди з урахуванням виплаченої суми.

Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.

Суддя/підпис/ "Згідно з оригіналом" Суддя Д.Л. Фелонюк