Постанова № 41243045, 28.10.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2014 р. Справа № 818/1353/14

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бершова Г.Є.

Суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 04.09.2014р. по справі № 818/1353/14

за позовом ОСОБА_1

до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Сумській області третя особа ОСОБА_2

про скасування постанови про накладення штрафу,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Сумського окружного адміністративного суду із позовом до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Сумській області, третя особа - ОСОБА_2, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу від 17.02.2014 року №25 за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Свої вимоги мотивував тим, що Інспекцією ДАБК за результатами проведеної позапланової перевірки об'єкту: «Будівництво їдальні для працівників цеху по виготовленню металовиробів та столярних виробів, АДРЕСА_2» складено протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності №1392 від 18.12.2013 року, в якому зафіксовано, що ФОП ОСОБА_1 в листопаді-грудні 2013 року виконував будівельні роботи на вказаному об'єкті без реєстрації в Інспекції ДАБК у Сумській області декларації про початок виконання будівельних робіт, чим порушено п.2 ч.1 ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17 лютого 2011 року №3038-VI " (далі по тексту - Закон України №3038-VI). Проте, позивач вважає такий висновок відповідача безпідставним, оскільки будівельні роботи виконувались не ним, а ОСОБА_2 ще у 2010 році, про що маються видаткові накладні та відповідні чеки. Після передання ОСОБА_2 на підставі договору дарування 30.12.2011 року у власність ОСОБА_1 нежитлових будівель, розташованих в АДРЕСА_2, останній звернувся до Відділу архітектури та містобудування Охтирської міської ради для отримання містобудівних умов та обмежень на об'єкт нерухомості, зазначений під номером « 3» в генеральному плані території, а 08.01.2013 році на збудовану третьою особою їдальню (нежитлові приміщення) йому виданий технічний паспорт. Тому відповідно до пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України від 02.10.2013 року №735 «Про внесення змін До Порядку накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» на нього не може бути накладений штраф у зв'язку з тим, що він не є особою, яка вчинила дане правопорушення.

Судом першої інстанції у задоволенні адміністративного позову позивачу було відмолено.

Позивач, не погодившись із таким рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 04.09.2014 року та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити.

Представники сторін та представник третьої особи в судове засідання не прибули, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Згідно з вимогами ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України судом розглянуто справу в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що відповідно до ст.41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та згідно з Порядком здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 року №553, на підставі направлення від 09.12.2013 року №1392, головним державним інспектором Бордулінською Н.О. Інспекції ДАБК у Сумській області проведено позапланову перевірку об'єкту: «Будівництво їдальні для працівників цеху по виготовленню металовиробів та столярних виробів, АДРЕСА_2» (а.с.66-67).

За результатами перевірки відповідачем було виявлено порушення містобудівного законодавства та складено протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності №1392 від 18.12.2013 року (а.с.65), в якому встановлено, ФОП ОСОБА_1 в листопаді-грудні 2013 року виконував будівельні роботи на вказаному об'єкті без реєстрації в Інспекції ДАБК у Сумській області декларації про початок виконання будівельних робіт, чим порушено п.2 ч.1 ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (а.с.65). Також видано припис №1392/1 від 18.12.2013 року про зупинення виконання будівельних робіт по будівництву їдальні для працівників цеху по виготовленню металовиробів та столярних виробів до отримання дозвільних документів на будівництво відповідно до вимог чинного містобудівного законодавства та державних будівельних норм і стандартів (а.с.68) та припис №1392/2 від 18.12.2013 року (а.с.69) про необхідність виконання позивачем заходів, передбачених ч.5 ст.26, ст.31, ст.34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Інспекцією ДАБК у Сумській області винесено постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності №25 від 17.02.2014 року, якою ФОП ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого абзацом 3 пункту 4 частини 2 статті 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" та накладено штраф у сумі 43848,00 грн. (а.с.45).

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що приймаючи оскаржувану постанову відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, оскільки позивач не мав права виконувати будівельні роботи без дозвільної документації, а саме без декларації про початок виконання будівельних робіт.

Відповідно до ст. 10 Закону України "Про архітектурну діяльність" визначено, що для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об'єктів архітектури додержання суб'єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд.

Державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю (далі - орган державного архітектурно-будівельного контролю).

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст.41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" державний архітектурно-будівельний контроль - сукупність заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Положенням про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, затвердженим Указом Президента України № 439/2011 від 08.04.2011 року, визначено, що Державна архітектурно-будівельна інспекція України (Держархбудінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань державного архітектурно-будівельного контролю, контролю у сфері житлово-комунального господарства.

Держархбудінспекція України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, цим Положенням, іншими актами законодавства України, а також дорученнями Президента України. Основними завданнями Держархбудінспекції України є реалізація державної політики з питань державного архітектурно-будівельного контролю, контролю у сфері житлово-комунального господарства.

Частиною 2 ст. 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" визначено, що державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України. Відповідно до ч. 3 ст. 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" орган державного архітектурно-будівельного контролю розглядає відповідно до закону справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності. При цьому, пунктом 2 ч. 4 ст. 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" встановлено, що посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право складати протоколи про вчинення правопорушень, акти перевірок та накладати штрафи відповідно до закону.

Частинами 1 та 2 ст. 3 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" встановлено, що справи про правопорушення, передбачені цим Законом, розглядаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю. Накладати штраф від імені центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю, мають право його керівник та уповноважені ним посадові особи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю.

Як зазначалося вище, відповідно до Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, затвердженого Указом Президента України № 439/2011 від 08.04.2011 року (далі - Положення), центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю, контролю у сфері житлово-комунального господарства є Державна архітектурно-будівельна інспекція України (Держархбудінспекція).

Відповідно до п. 3 Положення основними завданнями Держархбудінспекції України є реалізація державної політики з питань державного архітектурно-будівельного контролю, контролю у сфері житлово-комунального господарства, а саме: здійснення в межах своїх повноважень державного контролю за дотриманням законодавства, стандартів, нормативів, норм, порядків і правил із зазначених питань; виконання дозвільних та реєстраційних функцій у будівництві, ліцензування господарської діяльності, пов'язаної зі створенням об'єктів архітектури; внесення Міністерству регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України пропозицій щодо формування політики із відповідних питань.

Згідно з п.п. 8 п. 4 Положення Держархбудінспекція України відповідно до покладених на неї завдань здійснює в межах своїх повноважень державний контроль за дотриманням юридичними і фізичними особами державних будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих і будівельних робіт, перепланування та реконструкції (дообладнання) житлового фонду, будівель громадського призначення, елементів упорядження територій для задоволення потреб осіб з обмеженими фізичними можливостями та інших маломобільних груп населення.

Підпунктом 10 п. 4 Положення Держархбудінспекція України відповідно до покладених на неї завдань проводить перевірки дотримання встановленого порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів. Відповідно до п.п. 8 п. 5 Положення Держархбудінспекція України, для виконання покладених на неї завдань, має право в установленому порядку складати протоколи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності, житлово-комунального господарства, накладати штрафи відповідно до законодавства.

Отже, виходячи з викладеного, колегія суддів приходить до висновку про те, що справи про правопорушення, передбачені Законом України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності", розглядаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю, тобто Державною архітектурно-будівельною інспекцією України, а право накладати штраф від імені Державної архітектурно-будівельної інспекції України мають право її керівник та уповноважені ним посадові особи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю.

В даному випадку йде мова про суперечність норм підзаконного акта закону, а саме - Порядку накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 244 від 06.04.1995 року, нормам Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності".

Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Однією з ознак, яка відрізняє закон від інших нормативно-правових актів, є прийняття його вищим представницьким органом державної влади. Так, пунктом 3 частини першої статті 85 Конституції України закріплено, що прийняття законів належить до повноважень Верховної Ради України.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України № 17-рп від 17.10.2002 року (щодо повноважності Верховної Ради України) визначення Верховної Ради України єдиним органом законодавчої влади означає, що жоден інший орган державної влади не уповноважений приймати закони. Ще однією ознакою, яка відрізняє закон від інших нормативно-правових актів, є критерій регулювання найбільш важливих суспільних відносин. Вища юридична сила закону полягає також у тому, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм. Підпорядкованість таких актів законам закріплена у положеннях Конституції України.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 106 Конституції України Президент на основі та на виконання Конституції і законів України видає укази і розпорядження, які є обов'язковими до виконання на території України. Згідно з ч. 3 ст. 113 Конституції України Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.

Таким чином, у випадку суперечності норм підзаконного акта нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.

Відповідно до ч. 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Отже, при визначенні органу, який уповноважений розглядати справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності та накладати штрафи за такі правопорушення, слід керуватися положеннями Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності".

Положенням ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" чітко визначений орган, який проводить розгляд справи та приймає рішення про застосування штрафів.

Відповідач та його посадові особи до цих органів (посадових осіб) не відносяться.

За результатами системного аналізу вказаних норм права, колегія суддів приходить до висновку, що Інспекція ДАБК у Сумській області на момент винесення постанови від 17.02.2014 року № 25 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності в силу закону не мала повноважень на розгляд справи та накладення штрафів за порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, такими повноваженнями був наділений лише центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю, а саме: Державна архітектурно-будівельна інспекція України.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, постанову від 17.02.2014 року № 25 винесено начальником Інспекції державного архітектурного-будівельного контролю у Сумській області, тобто не уповноваженою на це особою.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позову щодо скасування постанови Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Сумській області про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 17.02.2014 року № 25.

Інші доводи та обґрунтування сторін не впливають на вирішення справи по суті.

Відповідно до ст. 94 КАС України колегія суддів стягує з державного бюджету України державне мито по сплаті судового збору за подачу позовної заяви та апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, п. 3 ч.1 ст. 198, ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 04.09.2014р. по справі № 818/1353/14 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Сумській області, третя особа - ОСОБА_2, про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Сумській області № 25 від 17.02.2014 року про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Стягнути з Державного бюджету на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, АДРЕСА_1, 42700) витрати зі сплати судового збору у розмірі 1096,20 грн. (одна тисяча дев'яносто шість гривень 20 копійок).

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Бершов Г.Є.Судді Катунов В.В. Ральченко І.М.