Ухвала суду № 41243035, 28.10.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2014 р.Справа № 816/3407/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бершова Г.Є.

Суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду в м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 16.09.2014р. по справі № 816/3407/14

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрнафта"

до Лохвицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Публічне акціонерне товариство "Укрнафта", звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Лохвицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області, в якому просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 19 червня 2014 року №0001802200 та №0001792200.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 16.09.2014 року у задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на прийняття оскаржуваного рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Сторони в судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Згідно з п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмого провадження.

Відповідно до ч.1 ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції було встановлено, що 29.05.2014 на підставі п.п 191.1.1 та п.п 191.1.2 п. 191.1 ст. 19, п.п 20.1.4 п. 20.1 ст.20 та п. 75.1 ст. 75 ПК України Дорошенко Наталією Леонідівною, головним державним ревізором-інспектором відділу податкового аудиту Лохвицької ОДПІ ГУ Міндоходів у Полтавській області, проведено камеральну перевірку податкової декларації (розрахунку) по екологічному податку - (8519010115, 8519010121) за 1-4 картали 2013 року, 1 квартал 2014 року.

За результатами перевірки контролюючим органом 29.05.2014 складено акт №77/16-17-22/00135390, в якому зафіксовано порушення позивачем вимог п.п. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49, п. 250.2 ст. 250 ПК України, а саме - неподання ПАТ "Укрнафта" податкової декларації екологічного податку (Лучанська сільська рада, дозвіл на викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення №5322684402-11) за 1-4 кв. 2013 року, 1 кв. 2014 року (граничний строк подання 10.05.2013, 09.08.2013, 11.11.2013, 10.02.2014, 12.05.2014) та податкової декларації екологічного податку (Свиридівська сільська рада, дозвіл на викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення 5322686205-1) за 1-4 кв. 2013 року, 1 кв. 2014 року (граничний строк подання 10.05.2013, 09.08.2013, 11.11.2013, 10.02.2014, 12.05.2014). Відповідальність платника передбачена пунктом 120.1 статті 120 розділу ІІ ПК України.

На підставі акту перевірки №77/16-17-22/00135390 від 29.05.2014 року, податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення від 19.06.2014:

- №0001802200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: надходження від викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення у розмірі 850,00 грн, в тому числі 850,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- №0001792200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: надходження від викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення у розмірі 850,00 грн, в тому числі 850,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що суб'єкт господарювання, який провадить діяльність, під час провадження якої здійснюються викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря факельними амбарами газових свердловин, має право не подавати податкові декларації з екологічного податку, зважаючи на приписи п.250.9 ст.250 ПК України, тільки у разі повідомлення ним відповідного контролюючого органу шляхом подання заяви про відсутність у звітному році об'єкта обчислення екологічного податку.

Колегія суддів погоджується із такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до п.п. 16.1.3 п.6.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Згідно зі ст. 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом. Кожний з платників податків може бути платником податку за одним або кількома податками та зборами.

Пунктами 49.1 та 49.2 ст. 49 ПК України визначено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків. Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді. Податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя) (п.п. 49.18.2. п. 49.18. ст. 49 ПК України).

Згідно з п.п. 14.1.57 п. 14.1 ст. 14 ПК України екологічний податок - загальнодержавний обов'язковий платіж, що справляється з фактичних обсягів викидів у атмосферне повітря, скидів у водні об'єкти забруднюючих речовин, розміщення відходів, фактичного обсягу радіоактивних відходів, що тимчасово зберігаються їх виробниками, фактичного обсягу утворених радіоактивних відходів та з фактичного обсягу радіоактивних відходів, накопичених до 1 квітня 2009 року.

Відповідно до п. 240.1. ст. 240 ПК України платниками податку є суб'єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, під час провадження діяльності яких на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюються:

- викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення;

- скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об'єкти;

- розміщення відходів (крім розміщення окремих видів (класів) відходів як вторинної сировини, що розміщуються на власних територіях (об'єктах) суб'єктів господарювання);

- утворення радіоактивних відходів (включаючи вже накопичені);

- тимчасове зберігання радіоактивних відходів їх виробниками понад установлений особливими умовами ліцензії строк.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що платниками екологічного податку є юридичні і фізичні особи, які здійснюють види діяльності, передбачені підпунктами 240.1.1 - 240.1.5 ст. 240 ПК України.

Відповідно до п.п. 242.1.1 п. 242.1 ст. 242 ПК України об'єктом та базою оподаткування є обсяги та види забруднюючих речовин, які викидаються в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.

Згідно зі ст. 250 ПК України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному кварталу. Платники податку, крім тих, які визначені пунктом 240.2 статті 240 цього Кодексу, та податкові агенти складають податкові декларації за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, подають їх протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) кварталу, до органів державної податкової служби та сплачують податок протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, за винятком податкових агентів, визначених підпунктом 241.2.2 пункту 241.2 статті 241 цього Кодексу, які сплачують податок до або в день подання митної декларації, за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення, скиди забруднюючих речовин у водні об'єкти, розміщення протягом звітного кварталу відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах - за місцем розміщення стаціонарних джерел, спеціально відведених для цього місць чи об'єктів.

Отже, судом першої інстанції правильно зроблено висновок, що платниками екологічного податку є суб'єкти господарювання, якими безпосередньо здійснюються викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення (незалежно від отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення). Умови видання дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення не впливають на визначення платників податку.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що 25.01.2013 року Держуправлінням охорони навколишнього природного середовища в Полтавській області видано ПАТ "Укрнафта" дозволи №5322686205-1, термін дії дозволу з 25.01.2013 по 25.01.2018, місцезнаходження об'єкта: біля с. Яшники, Лохвицький район, Полтавська область, Україна, 36020 (факельний амбар свердловина №12 Свиридівського родовища) /а.с. 17-20/; №5322684402-11, термін дії дозволу з 25.01.2013 по 25.01.2018, місцезнаходження об'єкта: біля с. Юсківці, Лохвицький район, Полтавська область, Україна, 36020 (факельний амбар свердловина №7 Червонозаводського родовища).

Судом першої інстанції встановлено, що показники накопиченого видобутку газових свердловин НГВУ "Полтаванафтогаз" ПАТ "Укрнафта" за грудень 2011 року, грудень 2012 року, грудень 2013 року, березень 2014 року відображають відсутність видобутку природного газу і газового конденсату із свердловин №12 Свиридівського родовища та №7 Червонозаводської площі Рудівсько-Червонозаводського родовища на протязі 2011-2013 років та І кварталу 2014 року.

Позивач вважає, що зазначене вище свідчить про відсутність викидів забруднюючих речовин на факельних амбарах цих свердловин, а тому факт отримання дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря факельними амбарами цих газових свердловин, які не є ліквідованими, а перебувають у спостережному фонді, підтверджує лише правомірну господарську діяльність ПАТ "Укрнафта" та виконання ним вимог статті 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" і не є подією, яка включає вказаний суб'єкт господарювання в коло платників податку екологічного збору.

Суд першої інстанції вірно не погодився з позицією ПАТ "Укрнафта" стосовно того, що у спірних відносинах останнє не являється платником екологічного податку, з огляду на наступне.

Так, згідно показників накопиченого видобутку газових свердловин НГВУ "Полтаванафтогаз" ПАТ "Укрнафта" за грудень 2011 року, грудень 2012 року, грудень 2013 року, березень 2014 року видобуток природного газу і газового конденсату із свердловин №12 Свиридівського родовища та №7 Червонозаводської площі Рудівсько-Червонозаводського родовища на протязі 2011-2013 років та І кварталу 2014 року не здійснювався.

Водночас, показники накопиченого видобутку газових свердловин НГВУ "Полтаванафтогаз" ПАТ "Укрнафта" свідчать про те, що у 2012-2013 роках та 1 кварталі 2014 року ПАТ "Укрнафта" здійснювало видобуток природного газу і газового конденсату із ряду інших свердловин, зокрема, свердловин Андріянівського, Свистунківського, Середняківського та Харківцівського родовищ, внаслідок чого мали місце викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

Таким чином, оскільки у 2012-2013 роках та 1 кварталі 2014 року ПАТ "Укрнафта" здійснювало видобуток природного газу і газового конденсату із ряду інших свердловин, у зв'язку з чим мали місце викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, суд доходить висновку про те, що ПАТ "Укрнафта" у вказаних періодах мало статус платника екологічного податку безвідносно до місця видобутку природного газу і конденсату та місця розташування джерела забруднення відповідно.

Відповідно до п. 250.9 ст. 250 ПК України якщо платник податку з початку звітного року не планує здійснення викидів, скидів забруднюючих речовин, розміщення відходів, утворення радіоактивних відходів протягом звітного року, то такий платник податку повинен повідомити про це відповідний орган державної податкової служби за місцем розташування джерел забруднення та скласти заяву про відсутність у нього у звітному році об'єкта обчислення екологічного податку. В іншому разі платник податку зобов'язаний подавати податкові декларації відповідно до цієї статті Кодексу.

Колегія суддів із висновком суду першої інстанції щодо того, що суб'єкт господарювання, який провадить діяльність, під час провадження якої здійснюються викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря факельними амбарами газових свердловин, має право не подавати податкові декларації з екологічного податку, зважаючи на приписи п. 250.9 ст. 250 ПК України, у разі повідомлення ним відповідного контролюючого органу шляхом подання заяви про відсутність у звітному році об'єкта обчислення екологічного податку.

Колегією суддів встановлено, що у 2013-2014 роках заяв ПАТ "Укрнафта" про відсутність у нього у звітних періодах об'єкта обчислення екологічного податку до відповідача не надходило.

Таким чином, керуючись п.п. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49, п. 250.2, п.250.9 ст. 250 ПК України, позивач повинен був подати до контролюючого органу за місцем розташування джерел забруднення - Лохвицької ОДПІ податкові декларації екологічного податку (Лучанська сільська рада, Свиридівська сільська рада) за 1-4 кв. 2013 року та 1 кв. 2014 року.

Відповідно до ч. 1 п. 120.1 ст. 120 ПК України неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

В зв'язку з неподанням ПАТ "Укрнафта" до Лохвицької ОДПІ заяв про відсутність у звітному 1-4 кварталах 2013 року та 1 кварталі 2014 року об'єкта обчислення екологічного податку та за умови неподання податкової декларації з екологічного податку за вказані періоди відповідачем колегія суддів вважає, що податковим органом правомірно визначено суми штрафних санкцій за неподання податкових декларацій з екологічного податку у розмірі 850,00 грн. кожним рішенням (по 170,00 грн. за кожне неподання податкової декларації).

Доводи позивача про те, що камеральна перевірка проведена без законних підстав, оскільки вона проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платників податків, які ПАТ "Укрнафта" не подавались, не спростовують допущення порушення (неподання податкових декларацій) та самі по собі не можуть слугувати підставою для скасування прийнятих податкових повідомлень-рішень про застосування штрафних санкцій.

Таким чином, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, колегія суддів приходить до висновку, що податковий орган, приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення, діяв правомірно.

Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з вимогами ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов вичерпних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 16.09.2014р. по справі № 816/3407/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Бершов Г.Є.Судді Катунов В.В. Ральченко І.М.