Ухвала суду № 41242995, 05.11.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2014 року Справа № 876/6466/14

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Курильця А.Р.,

суддів: Кушнерика М.П., Мікули О.І.,

з участю секретаря Рак Х.І.,

представника позивача Синявської-Чаус О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Малого приватного підприємства «Транспортник» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 03 червня 2014 року у справі за адміністративним позовом Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Малого приватного підприємства «Транспортник» про стягнення боргу,-

ВСТАНОВИВ :

У травні 2014 року Львівське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - позивач) звернулося з позовом до Малого приватного підприємства «Транспортник» (далі - відповідач) про стягнення боргу в сумі 10787,86 грн. (основний борг 10755,56 грн., пеня 32,30 грн.)

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 03 червня 2014 року позов задоволено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, та не встановлення всіх обставин справи, просить оскаржувану постанову скасувати і прийняти нову про відмову у задоволенні позовних вимог.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що обов'язок підбирати та працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця мають органи працевлаштування, які не вживали заходів щодо працевлаштування інвалідів на підприємство та не встановили факти відмови відповідача у працевлаштуванні інвалідів.

У судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу заперечила, зазначивши, що суд першої інстанції з'ясував всі обставини справи та прийняв законне та обґрунтоване рішення, просить залишити оскаржувану постанову без змін.

Інші особи в судове засідання не з'явилися, хоча належним чином були повідомленні про місце та час розгляду справи, а тому колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу за їх відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до переконання, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких мотивів.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки середньооблікова кількість штатних працівників МПП «Транспортник» складає 45 осіб, тому на підприємстві повинен бути встановлений норматив робочих місць для забезпечення працевлаштуванні інвалідів - 2 особи, проте відповідач у 2013 році не виконав такого нормативу.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як встановлено судом, середньооблікова кількість штатних працівників підприємства у 2013 році становила 45 осіб з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 1 особа (а.с. 5).

Враховуючи те, що середньооблікова кількість штатних працівників МПП "Транспортник" складає - 45 осіб, тому у відповідності до норм чинного законодавства на підприємстві повинен бути встановлений норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, тобто - 2 особи.

Згідно із ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.1991 № 875-XII (далі - Закон № 875) для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Матеріалами справи підтверджується працевлаштування на підприємстві одного інваліда - ОСОБА_2, прийнятого на роботу 07.12.2012 року (а.с. 29-43).

Колегія суддів не погоджується з твердженнями відповідача про прийняття на роботу в 2013 році ще одного інваліда - ОСОБА_3 Громадянину ОСОБА_3 інвалідність третьої групи від з/з згідно довідки, виданої Дрогобицькою міжрайонною МСЕК № 11/2391 від 27.10.2014 року та довідкою до акта огляду МСЕК серії 10 ААВ № 714237 (а.с. 66) встановлена у 2014 році.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону № 875, підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідачем не було надано суду доказів створення робочих місць для працевлаштування інвалідів та надання такої інформації службі зайнятості для організації працевлаштування інвалідів на підприємстві.

У відповідності до припису норми ст. 20 Закону № 875 підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Оскільки в судовому засіданні встановлено, що МПП "Транспортник" у 2013 році нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів не виконано, то позивач правомірно визначив суму боргу (а.с. 6).

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає.

Враховуючи вищевикладене, апеляційну скаргу Малого приватного підприємства «Транспортник» слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України суд,-

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Малого приватного підприємства «Транспортник» залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 03 червня 2014 року у справі № 813/3492/14 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: А.Р. Курилець

Судді: М.П. Кушнерик

О.І. Мікула

Ухвала в повному обсязі складена 06 листопада 2014 року.