Постанова № 41242455, 29.10.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2014 р. Справа № 820/15565/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Спаскіна О.А.

Суддів: Сіренко О.І. , Любчич Л.В.

за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.

представника відповідача - Гура О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.09.2014р. по справі № 820/15565/14

за позовом Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Мангуст,ЛТД"

про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИЛА:

Харківське обласне відділення фонду соціального захисту інвалідів (далі по тексту - позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Мангуст,ЛТД" , в якому просило стягнути з ТОВ фірми "Мангуст" на його користь адміністративно-господарські санкції за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів, в сумі 12651,19 грн. та пені у розмірі 2454,10 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2014 року в задоволенні адміністративного позову Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Мангуст,ЛТД" про стягнення заборгованості - відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану постанову суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою повністю задовольнити позовні вимоги. Скаржник зазначає, що приймаючи зазначену постанову суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з'ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, не вірно застосував до спірних правовідносин вимоги ч. 2 ст. 19, ч. 1 ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні " та ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо повноти та об'єктивності розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу в межах доводів апеляційної скарги відповідно до вимог ч. 1 ст.195 КАС України та керуючись ч.1 ст.41 КАС України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представників відповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ фірма "Мангуст, ЛТД" перебуває на обліку в Харківському обласному відділенні фонду соціального захисту інвалідів, як підприємство, яке в своїй діяльності використовує найману працю.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем 26.02.2013 р. подано до Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт по формі №10-ПІ "Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2012 рік", згідно якого середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу відповідача у 2012 році становила 168 осіб та середньооблікова чисельність інвалідів, які працювали на підприємстві (штатних працівників) становила 7 осіб.

Протягом 2012 року у відповідача були працевлаштовані наступні особи, яким за висновками медико-соціальних експертних комісій встановлена інвалідність: - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, і.н. НОМЕР_1, працевлаштована на підставі наказу №6 від 01.02.05 р.;- ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, і.н. НОМЕР_2, працевлаштована на підставі наказу №33 від 21.10.02 р.;- ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, і.н. НОМЕР_3, працевлаштована на підставі наказу №44 від 02.10.06 р.;- ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, і.н. НОМЕР_4, працевлаштований на підставі наказу №33 від 02.06.08 р.; ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5, і.н. НОМЕР_5, працевлаштований на підставі наказу №2 від 03.01.08 р.; ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_6, і.н. НОМЕР_6, працевлаштована на підставі наказу №2 від 03.01.08 р.;ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_7, і.н. НОМЕР_7, працевлаштована на підставі наказу №2 від 03.01.12 р.

Як вбачається з матеріалів справи, працівнику ОСОБА_7 з січня по вересень 2012 року заробітна плата не нараховувалась, оскільки вона знаходилась у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, про що відповідачем був виданий відповідний наказ.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем були виконані вимоги Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" щодо прийняття заходів для працевлаштування інвалідів.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав

Відповідно до частини першої статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.1991 № 875-XII (далі - Закон № 875) для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Частиною другою статті 19 вищезазначеного Закону № 875 регламентовано, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, установи, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї ж статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Згідно частини першої статті 20 Закону № 875 підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Частиною другою статті 20 зазначеного Закону передбачено, що порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Як встановлено судовим розглядом, працівнику ОСОБА_7 з січня по вересень 2012 року заробітна плата не нараховувалась, оскільки вона знаходилась у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, про що відповідачем був виданий відповідний наказ.

Колегія суддів зазначає, що, оскільки відповідач не позбавлений можливості працевлаштувати інваліда за строковим трудовим договором на час перебування основного у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, то, при поданні до Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіту по формі №10-ПІ "Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2012 рік", згідно якого середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу відповідача у 2012 році становила 168 осіб та середньооблікова чисельність інвалідів, які працювали на підприємстві (штатних працівників) становила 7 осіб, порушено вимоги ст. 19 Закону № 875 , що не було враховано судом першої інстанції при ухваленні постанови.

Таким чином, за 1 робоче місце, призначених для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, відповідачу правомірно нараховано адміністративно - господарські санкції у сумі 12651,19 грн. та пені у розмірі 2454,10 грн.

Частиною третьою статті 19 Закону № 875 передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць, виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Статтею ж 18 встановлено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, у тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Слід зазначити, що поряд з основними обов'язками роботодавців, які були наведені вище, реалізація прав інвалідів на працевлаштування зумовлює обов'язок роботодавців звітувати до центру зайнятості про наявність вакантних робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів.

Згідно Наказу Міністерства праці та соціальної політики України від 19.12.2005 №420 "Про затвердження форм звітності та інструкцій щодо їх заповнення "/чинного на час виникнення спірних правовідносин/ формою звітності роботодавців про наявність вакантних місць, в тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, є форма № 3-ПН „Звіт про наявність вакансій", яка відповідно до пункту 4 статті 20 Закону України "Про зайнятість населення " подається роботодавцями до державної служби зайнятості щомісячно.

У графі 15 цього Звіту наводяться дані про можливість працевлаштування на вільне робоче місце (вакантну посаду) особи, що належить до окремої категорії громадян, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці, у рахунок річної броні, установленої місцевими державними адміністраціями, виконавчими органами відповідних рад за поданням центрів зайнятості, відповідно до статті 5 Закону України "Про зайнятість населення", із змінами та доповненнями, а також інвалідів, пенсіонерів, студентів та інших.

Згідно Наказу Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 №316 "Про затвердження форм звітності № 3-ПН „Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" та порядку її подання" формою звітності роботодавців про наявність вакантних місць, в тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, є форма № 3-ПН, яка відповідно до положень Закону України "Про зайнятість населення " подається роботодавцями до державної служби зайнятості За наявності попиту на робочу силу (вакансії): не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії(й).

У пункті 3 даного Звіту вказується кількість вакансій, на які можуть бути працевлаштовані громадяни, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню (відповідно до статті 14 Закону України "Про зайнятість населення"), і за необхідності зазначаються категорії таких громадян.

Пунктом 6 частини першої статті 14 Закону України "Про зайнятість населення" від 05.07.2012, № 5067-VI закріплено, що до категорій громадян, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню, належать інваліди, які не досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

З огляду на викладене, звіт за формою 3-ПН є актом інформування органу працевлаштування про створені роботодавцем робочі місця для працевлаштування інвалідів.

Цей звіт є водночас і запитом про направлення до роботодавця інвалідів для працевлаштування, оскільки центр зайнятості, отримавши інформацію від інвалідів насамперед про їх бажання працювати, а від роботодавця - про намір та можливості працевлаштувати інвалідів, не тільки має змогу, а й зобов'язаний відреагувати на можливості конкретного роботодавця забезпечити інвалідів певною працею та бажання конкретних інвалідів реалізувати своє право на працевлаштування з врахуванням індивідуальних функціональних можливостей, обумовлених інвалідністю, наявних у них кваліфікації та знань. До такого висновку можна дійти, виходячи зі змісту норм статті 18-1 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" згідно якої рішення про визнання інваліда безробітним і взяття його на облік для працевлаштування приймається центром зайнятості за місцем проживання інваліда на підставі поданих ним рекомендацій МСЕК та інших передбачених законодавством документів.

Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Державна служба зайнятості може за рахунок Фонду соціального захисту інвалідів надавати дотацію роботодавцям на створення спеціальних робочих місць для інвалідів, зареєстрованих у державній службі зайнятості, а також проводити професійну підготовку, підвищення кваліфікації і перепідготовку цієї категорії інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Із листа Харківського міського центру зайнятості від 25.07.2014 № ХМЦЗ-03-21117-22/14 (а.с. - 58) слідує, що протягом 2012 року відповідач звіти за формою 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" та "Звіт про наявність вакансій" із заповненням відповідних пунктів та граф не надавались. Протягом 2013 року до відповідача не працевлаштовано жодної особи з обмеженими можливостями. У 2012 році у Харківському міському центрі зайнятості перебувало на обліку 502 особи з інвалідністю, які звернулися за сприянням у працевлаштуванні.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що при розгляді зазначеної категорії справ адміністративним судам потрібно встановлювати такі обставини: - створення робочих місць відповідно до встановленого нормативу; - інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місць (вакантних посад); - спрямування центрами зайнятості інвалідів до роботодавців та випадки безпосереднього звернення інвалідів до роботодавців з питань працевлаштування; - причини не працевлаштування роботодавцями інвалідів.

В даному випадку судом першої інстанції не враховано, що відповідач не виконав належним чином свого обов'язку щодо інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) шляхом подання щомісячно звітів за формою 3-ПН, таким чином відповідач не вжив всі необхідні заходи для працевлаштування інвалідів.

Враховуючи викладене вище, доводи апеляційної скарги позивача про порушення судом першої інстанції під час розгляду справи положень ч. 2 ст. 19, ч. 1 ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні " та норм ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо повноти та об'єктивності розгляду справи спростовують висновки суду, оскільки при розгляді справи суд першої інстанції не повно з'ясував дійсні обставини справи, не дав належну оцінку наявним у справі доказам, а тому, постанова суду першої інстанції ухвалена без дотриманням норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що наявні підстави для її скасування.

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

За таких обставин, постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального права, а тому підлягає частковому скасуванню на підставі п.4 ст. 202 КАС України, з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.09.2014р. по справі № 820/15565/14 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Мангуст,ЛТД" про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Мангуст,ЛТД" (юридична адреса: 61015, м. Харків, вул. Верхня Гиївська, 23, код ЄДРПОУ 24660296, МФО 325365, р\р 26002010041, у ЦФ ПАТ "Кредобанк" Львів) на користь Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (61022, м. Харків, Держпром, 1 ПІД., 1 пов., к.16, код ЄДРПОУ 14070760, одержувач: р\р 31219230700003, МФО 851011, код одержувача: 37999654, УДКСУ у Дзержинському районі м. Харкова) адміністративно-господарські санкції за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів, в сумі 12651,19 грн.(дванадцять тисяч шістсот п'ятдесят одну гривню дев'ятнадцять копійок) та пені у розмірі 2454,10 грн. (дві тисячі чотириста п'ятдесят чотири гривні десять копійок).

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Спаскін О.А.Судді(підпис) (підпис) Сіренко О.І. Любчич Л.В. Повний текст постанови виготовлений 03.11.2014 р.