Ухвала суду № 41242275, 30.10.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

30 жовтня 2014 рокусправа № П/811/638/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Головко О.В.

суддів: Суховарова А.В. Ясенової Т.І.

за участю секретаря судового засідання: Троянова А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2014 року в адміністративній справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Світловодський завод адсорбентів»

до Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и в :

ТОВ «Світловодський завод адсорбентів» у лютому 2014 року звернулося до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області № 0001341500 від 19.08.2013 та № 1815191500 від 15.11.2013.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2014 року позов задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду та прийняту нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи та нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що Світловодською ОДПІ Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області 24 липня 2013 року було проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ «Світловодський завод адсорбентів» з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за вересень 2012 року по взаємовідносинах з ПП «Асторг-М», за результатами якої складено Акт № 25/2204/32991980 від 31.07.2013.

На підставі висновків акту відповідачем 19 серпня 2013 року прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0001341500, яким ТОВ «Світловодський завод адсорбентів» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 71486,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 35743,00 грн. та № 0001321500, яким ТОВ «Світловодський завод адсорбентів» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем на суму 75061,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 37530,50 грн.

За наслідками адміністративного оскарження рішенням Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області № 4575/10/11-28-10-01-08 від 05.11.2013 податкове повідомлення-рішення № 0001341500 залишено без змін, а податкове повідомлення-рішення № 0001321500 скасоване в частині збільшення грошового зобов'язання зі штрафної санкції по податку на прибуток в сумі 18765,25 грн. та винесено нове - № 1815191500 від 15.11.2013, яким ТОВ «Світловодський завод адсорбентів» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем на суму 75061,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 18765,25 грн.

Підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень стали висновки, викладені в акті перевірки, згідно з якими угоди, укладені ТОВ «Світловодський завод адсорбентів» з ПП «Асторг-М» не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, в результаті чого підприємством у періоді, що перевірявся, було занижено податок на прибуток на суму 75061,00 грн. та завищено податковий кредит за вересень 2012 року в сумі 71486,00 грн.

В основу таких висновків було покладено акт Кременчуцької ОДПІ Полтавської області ДПС «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Асторг-М» по питанню правомірності декларування показників декларації з ПДВ за період липень-жовтень 2012 року» № 5583/15-222/38052647 від 18.12.2012, згідно з яким встановлено відсутність факту здійснення господарських операцій.

Надаючи оцінку обґрунтованості висновків податкового органу та правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень колегія суддів зазначає, що відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Положеннями пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті та інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності, зокрема, включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України).

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів (послуг) або дата отримання платником податку товарів (послуг), що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Положеннями пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.6, 201.10 ст. 201 ПК України).

Як вбачається з матеріалів справи між ТОВ «Світловодський завод адсорбентів» та ПП «Асторг-М» було укладено договір поставки № 03/09 від 03.09.2012.

На виконання вказаного договору були виписані видаткові та податкові накладні, а також проведено оплату товару, що підтверджується випискою з розрахункового рахунку позивача та простим векселем, копії яких містяться в матеріалах справи.

При цьому судом встановлено, що поставлена арматура у зв'язку з невідповідністю вимогам ДСТУ, після тимчасового зберігання на складі ТОВ «Світловодський завод адсорбентів» на підставі договору від 03.10.2012, була повернута постачальнику у червні 2013 року. В декларації з ПДВ за червень 2013 року підприємством було відображено податкові зобов'язання з ПДВ у розмірі 28500,00 грн. на суму повернутого товару.

Колегія суддів встановила, що вказані первинні документи складені відповідно до вимог чинного законодавства, що також не спростовується апелянтом.

Вищезазначений договір не було визнано недійсними в судовому порядку.

Таким чином суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що факт здійснення ТОВ «Світловодський завод адсорбентів» господарських операцій з ПП «Асторг-М» підтверджується належними та достатніми первинними документами бухгалтерського обліку, що є підставою для віднесення сум витрат по вказаним угодам до витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також віднесення сум ПДВ, сплачених в ціні товару (послуг), до податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Щодо посилання апелянта на акт перевірки контрагента позивача, на підставі якого податковий орган дійшов висновку про нереальність господарських операцій, колегія суддів зазначає, що неналежне виконання податкових зобов'язань контрагентами позивача тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цих осіб. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту, а також на віднесення сум витрат до витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування податком на прибуток.

З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області залишити без задоволення, а постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2014 року в адміністративній справі № П/811/638/14 - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складання в повному обсязі.

Повний текст ухвали складений 04 листопада 2014 року.

Головуючий: О.В. Головко

Суддя: А.В. Суховаров

Суддя: Т.І. Ясенова