Постанова № 41242271, 30.10.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

30 жовтня 2014 рокусправа № 804/11624/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Головко О.В.

суддів: Суховарова А.В. Ясенової Т.І.

за участю секретаря судового засідання: Троянова А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Резерв-Ойл» на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2013 року в адміністративній справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Резерв-Ойл»

до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и в :

До суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Резерв-Ойл» про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 29.07.2013 № 0003082202 та № 0003062202.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду та прийняту нову постанову, якою позов задовольнити. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи та нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що посадовими особами Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Резерв-Ойл» з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ «ГСМ-ДНІПРО ПЛЮС» за червень 2011 року, за результатами якої складено акт № 65/22-6/34916397 від 16.07.2013.

В ході перевірки були встановлені порушення: пп.14.1.27 ст. 14, ст. ст. 138, 140, 142, 143 Податкового кодексу України у зв'язку з завищенням ТОВ «Резерв-Ойл» витрат за ІІ квартал 2011 року в сумі 537100 грн., що отримані безоплатно від невстановленої особи без укладання будь-яких угод, а також у зв'язку з заниженням податку на прибуток за ІІ квартали 2012 року в сумі 123533грн.; пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України через заниження ТОВ «Резерв-Ойл» податку на прибуток за ІІ квартал 2011 року в сумі 148239,60грн., а тому доходи за ІІ квартал 2011 року останнього підлягають збільшенню на суму 644520грн. - вартість товарів (з ПДВ), що отримані безоплатно від невстановленої особи без укладання будь-яких угод; ст. 185, ст. 188, п. п. 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України внаслідок завищення податкового кредиту по операціях з придбання товарів від ТОВ «Резерв-Ойл» на суму 107420 грн. за червень 2011року, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 107420 грн. за червень 2011року.

На підставі Акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 29.07.2013: № 0003062202, згідно з якими збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «Резерв-Ойл» з податку на додану вартість на суму 107421грн. та № 0003082202, згідно з яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 271773 грн.

В основу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень лягли висновки податкового органу, викладені в Акті перевірки, відповідно до яких укладені правочини між ТОВ «Резерв-Ойл» та ТОВ «ГСМ-ДНІПРО ПЛЮС» є нікчемними, що випливає з аналізу Акту перевірки № 1270/224/35807250 від 26.03.2013 про неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ «ГСМ-Дніпро плюс» щодо підтвердження господарських відносин із ПП «Редан» за червень 2011року, який отриманий від Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська.

Надаючи оцінку обґрунтованості та правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до пп. 134.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з п. 135.2 ст. 135 ПК України доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів (послуг) або дата отримання платником податку товарів (послуг), що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Положеннями пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.6, 201.10 ст. 201 ПК України).

Як вбачається з матеріалів справи між ТОВ «Резерв-Ойл» (покупець) та ТОВ «ГСМ-ДНІПРО ПЛЮС» (постачальник) було укладено: договір поставки товару № 01/04-11 від 01.04.2011 за умовами якого постачальник зобов'язується поставити товар (газовий конденсат) в асортименті, кількості, за цінами, зазначеними у видаткових накладних та рахунках.

На підтвердження виконання договору позивачем надано видаткові та податкові накладні, товарно-транспортні накладні, рахунки-фактури, копії яких містяться в матеріалах справи. Факт оплати підтверджується банківськими виписками по рахунку позивача, які також містяться в матеріалах справи.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції дійшов висновку, що вищевказані документи мають істотні недоліки форми та не відповідають вимогам, встановлених законодавством для визнання їх первинними, а саме: в період червень 2011року відбулася поставка небезпечного вантажу, віднесеного до класу 2 небезпечних речовин, а саме газового конденсату, проте позивачем ні під час проведення перевірки, ні в ході судового розгляду справи не було надано жодного із перевізних документів, перелік і порядок подання яких визначається нормативно-правовими актами, що регулюють діяльність транспорту, щодо транспортування небезпечного вантажу у відповідності з вимогами Закону України «Про перевезення небезпечних вантажів» та Правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів, затверджених Наказом МВС № 822 від 26.07.2004. Натомість, надані товарно-транспортні накладні № 11, № 43 від 01.06.2011 та від 02.06.2011 на підтвердження вказаної господарської операції, не містять назву продукції, товару (продукція згідно накл.), № дорожнього листа, ціну, суму, переліку документів що слідують з вантажем, вид пакування, клас вантажу, в графах «пункт навантаження» та «пункт розвантаження» зазначено «м. Дніпропетровськ», що також унеможливлює встановлення який саме товар (вантаж) доставлявся, маршрут поставки (пункт навантаження та пункт розвантаження) товару. Також, матеріалами справи встановлено, що позивачем ні під час проведення перевірки ні в ході судового розгляду справи судом не було надано подорожні листи вантажного автомобіля, проте, відповідно до Спільного наказу Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля» від 29.12.95 № 488/346 встановлено, що застосування затверджених даним наказом форм первинних документів є обов'язковим для всіх суб'єктів господарської діяльності, незалежно від форм власності, в тому числі «Подорожній лист вантажного автомобіля».

Разом з тим судом першої інстанції не надано оцінку тій обставині, що згідно з договором поставки № 01/04-11 від 01.04.2011 саме на постачальника покладено обов'язок поставити товар на базисних умовах, зазначених у видаткових накладних, на підставі тлумачення правил «Інкотермс» у редакції 2000 року. Таким чином саме на постачальника покладається обов'язок по належному оформленню товарно-транспортних накладних та отриманню дозволу в органах МВС України на перевезення небезпечного вантажу.

При цьому у видаткових накладних чітко зазначено одержувача товару - ТОВ «Резерв-Ойл», а сама видаткова накладна складена відповідно до вимог чинного законодавства.

Також суд апеляційної інстанції зазначає про неможливість подання позивачем подорожніх листів вантажного автомобіля, адже останні є супровідними документами перевізника, а не покупця товару.

Разом з тим судом першої інстанції не взято до уваги, що вищезазначений договір не був визнаний недійсним в судовому порядку.

Щодо посилання відповідача на Акт перевірки Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська № 1270/224/35807250 від 26.03.2013 про неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ «ГСМ-Дніпро плюс» щодо підтвердження господарських відносин із ПП «Редан» за червень 2011року, суд апеляційної інстанції зазначає, що фактично первинні документи, які знаходяться у ТОВ «ГСМ-Дніпро плюс», не досліджувалися, а тому твердження податкового органу щодо не підтвердження господарських правовідносин даного платника податків з контрагентами не можна вважати обґрунтованими та доведеними.

Крім того суд зазначає, що неналежне виконання податкових зобов'язань контрагентом позивача тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Враховуючи викладене колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції не повно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, при ухваленні постанови судом порушено норми матеріального права, що тягне за собою її скасування із постановленням нового судового рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Резерв-Ойл» задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2013 року в адміністративній справі № 804/11624/13-а скасувати.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Резерв-Ойл» задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області № 0003082202 та № 0003062202 від 29 липня 2013 року.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складання в повному обсязі.

Повний текст постанови складений 03 листопада 2014 року.

Головуючий: О.В. Головко

Суддя: А.В. Суховаров

Суддя: Т.І. Ясенова